70. Здійснення корінного перелому в ході Другої Світової війни. Московська і Тегеранська конференція 1943.

1943р. Став переломним у ході Другої світової війни. Збройні сили СРСР завдали рішучих поразок фашистським військам під Сталінградом, боротьба тривала з 10 січня до 2 лютого 1943р., а також на курсько-орловській дузі, в результаті якої було визволено у вересні Лівобережну україну, Донбас, Дніпро, а в листопаді взяли Київ. Англо – американські війська здійснили переможні наступальні дії в Північній Африці. З війни була виведена Італія. З метою подальших узгоджених дій у війні й повоєнному устрою світу в жовтні 1943р. у Москві було проведено конференцію міністрів іноземних спарв США, СРСР і Англії. Учасники конференції обговорили питання про скоріше закінчення війни, відкриття другого фронту у Франції, про вступ Туреччини у війну на боці антифашистської коаліції тощо. Йшлося також про необхідність створення міжнародної організації для підтримання загального миру і безпеки. Ця конференція підготувала зустріч глав урядів трьох держав – США, Англії, СРСР. 28 листопада — 1 грудня 1943 р. в Тегерані відбулася перша зустріч «Великої трійки»— Й. В. Сталіна, Ф. Д. Рузвельта й У. Черчілля Тегеранська конференція глав урядів СРСР, США й Англії проходила на території радянського посольства в Тегерані. Конференція прийняла ряд дуже важливих узгоджених документів. 1. Воєнні рішення Тегеранської конференції спрямовувалися на прискорення закінчення війни. Було визначено початок операції «Оверлорд» у Нормандії — в травні 1944 р. (Проте: операція почалася 6 червня.). Тоді вже стало ясно, що Радянський Союз може наодинці розгромити Німеччину.2. До цих рішень, розроблених штабами союзників, була додана «Декларація трьох держав» (прийнята в кінці конференції). В ній підкреслювалося, що наступ союзних армій буде нещадний — зі Сходу, Заходу й Півдня — і триватиме до беззастережної капітуляції Німеччини. Декларація проголосила взаєморозуміння «Великої трійки», твердий намір їхніх народів спільно працювати як під час війни, так і в мирний час. «Ми,— говорилося в Декларації, — від'їжджаємо друзями за духом і метою». 3. Щодо повоєнної долі Німеччини Рузвельт знову висунув «проект Моргентау» — про розчленування Німеччини на 5 держав. Черчілль пропонував з частин Німеччини й сусідніх країн створити Дунайську федерацію. Сталін висловився проти, виступаючи за єдину, демократичну й миролюбну Німеччину. Вирішили ще повернутися до цієї проблеми. 4. В «Декларації трьох держав про Іран» союзники домовилися зберегти його суверенітет, вивести радянські й англійські війська з країни

після війни, надати Ірану фінансову й економічну допомогу.5. «Велика трійка» обмінялася думками про Польщу. Радянський Союз пропонував установити західні кордони Польщі по річках Одеру й Нейсе, а східну — по «лінії Керзона». Питання про уряд Польщі залишилося відкритим.Сторони в принципі домовилися про передання Радянському Союзові областей Кенігсберга й Мемеля, а також частини італійського військово-морського флоту.6. Радянська делегація в таємному протоколі зазначила, що після капітуляції Німеччини СРСР вступить у війну проти Японії.

71. Відкриття другого фронту. Битва в Арденах.

Второй фронт - условное наименование во второй мировой войне 1939-1945 гг. западноевропейского фронта, который Англия и США обязались открыть летом 1942 г. После нападения фашистской Германии на СССР одной из главных задач внешнеполитической деятельности Советского правительства стало создание антигитлеровской коалиции. В течение года шли дипломатические переговоры, переписка между правительствами СССР, США и Великобритании по вопросу создания антигитлеровской коалиции. Подписанием 26 мая 1942 г. в Лондоне советско-английского договора о союзе в войне против гитлеровской Германии и 11 июня в Вашингтоне советско-американского соглашения о принципах, применимых к взаимной помощи в ведении войны против агрессии, антигитлеровская коалиция сложилась. Следующей задачей внешней политики СССР стало открытие союзниками второго фронта в Европе. Отсутствие второго фронта позволяло командованию вермахта держать на Востоке основные силы, не опасаясь за свой Западный фронт. Советское правительство, исходя из тяжелейшей обстановки на советско-германском фронте в 1941-1942 гг., добивалось от Англии и США открытия второго фронта в 1942 г. со всей настойчивостью. В ходе советско-американских переговоров в июне 1942 г., между правительствами СССР и США была достигнута договоренность об открытии второго фронта в Европе в 1942 г. Такого же согласия В.М. Молотов добился и от английского правительства. На деле Англия не собиралась выполнять взятые на себя обязательства и выдвигала всевозможные оговорки, чтобы открытие второго фронта перенести на 1943 г. Кроме того премьер-министр Великобритании У. Черчилль делал все возможное, чтобы склонить президента США Ф. Рузвельта к отказу от взятого обязательства и сосредоточить усилия на осуществлении высадки англо-американских войск в Северной Африке. В июле 1942 г. президент США принял точку зрения У. Черчилля. В письме И.В. Сталину 18 июля, а затем в ходе переговоров с главой Советского правительства в Москве в августе 1942 г. У. Черчилль заявил об отказе Англии открыть второй фронт в Европе в 1942 г. Это же подтвердил от имени президента США Ф. Рузвельта и посол США в Москве А. Гарриман, присутствовавший на переговорах У. Черчилля и И.В. Сталина. Обещание союзников об открытии второго фронта не было выполнено и в 1943 г. Затягивание открытия второго фронта было связано с тем, что англо-американская коалиция рассчитывала на ослабление СССР, на то, что после изнурительной войны СССР потеряет значение великой державы. Второй фронт был открыт только 6 июня 1944 г. с высадки англо - американских войск в Нормандии (Северная Франция) и американских войск в южной Франции 15 августа. К этому времени немцы имели во Франции, Бельгии, Голландии группу армий "Запад" в составе 50 дивизий, против СССР находилось более 200 дивизий и подавляющее большинство танков и авиации противника. Открытие второго фронта мало сказалось на положении Восточного фронта, так как союзники сразу же перешли к затяжному характеру ведения боевых операций. Активность англо - американцев возросла только после того, как они поняли, что СССР в скором времени самостоятельно разгромит фашистскую Германию, возьмет Берлин и освободит страны Западной Европы. Англо - американцы начали срочно оккупировать Австрию, Западную и Южную Германию, но к началу Берлинской операции советских войск они даже не дошли до р. Рейн.

Арденнская операция 1944—1945 (кодовое наименование Wacht am Rein — «Вахта на Рейне») — операция немецких войск на Западном фронте в ходе Второй мировой войны. Проведена 16 декабря 1944 — 28 января 1945 в Арденнах (юго-запад Бельгии) с целью изменить обстановку на Западном фронте, разгромив англо-американские силы в Бельгии и Нидерландах, и высвободить силы для Восточного фронта.

Наступление немецких войск застало американские войска врасплох, и к 25 декабря немцы продвинулись на 90 км вглубь обороны. К концу декабря американские войска, усиленные за счёт передислокации с других участков фронта, нанесли контрудар 3-й американской армией, остановили наступление противника, однако 1 января 1945 немцы вновь перешли в наступление — на этот раз в Эльзасе, в районе Страсбурга с целью отвлечения сил союзников. При этом в результате ударов немецкой авиации по аэродромам союзников было уничтожено не менее 260 самолётов.

Уинстон Черчилль в связи с напряжённым положением на фронте был вынужден обратиться за помощью к советскому руководству. 12-13 января Красная Армия, за неделю до ранее намеченного срока, развернула наступление в Польше и Восточной Пруссии (см. Висло-Одерская операция 1945). В результате немецкое командование было вынуждено остановить наступление на Западе, перебросив значительную часть своих войск на Восток (за период с 12 по 31 января было переброшено 7 дивизий), и уже к концу января 1945 года немецкие войска в Арденнах отступили на исходные позиции. В дальнейшем резкое ослабление немецких войск на Западном фронте способствовало успеху союзнических операций.