
- •1. Закінчення Першої Світової Війни. Переговори в Бресті та наслідки
- •2. «14 Пунктів Вільсона».
- •3. Поразка Німеччини та держав Четверного союзу у війні. Комп'енське перемир'я.
- •5. Версальський мирний договір 1919 р. І його умови.
- •6. Мирні договори країн-переможниць з союзниками Німеччини у першій світовій війні.
- •7. Вашингтонська конференція 1912-1922 pp. Та її рішення.
- •8. Версальсько-вашингтонська система, її зміст, суперечності та історичні наслідки.
- •9. Початок листопадової революції в Німеччині. Загально-німецький з'їзд Рад і його рішення.
- •10. Завершення демократичної революції в Німеччині. Утворення Веймарської республіки та її Конституція.
- •11. Збройні виступи в Німеччині в першій половині 1919 р. Баварська Радянська республіка.
- •12. Німеччина в перші роки Веймарської республіки. Каппівський заколот.
- •13. Рурський конфлікт. План Дауеса. Локарнська конференція.
- •14. Генуезька та Лозанська конференції. Рапальський договір.
- •15. Зародження націонал-соціалізму в Німеччині: причини виникнення і соціальна база нсдап.
- •16. Ідеологія, політична програма та організаційна будова нсдап (1919-1923 pp.).
- •17. Пивний заколот - перша спроба приходу нацистів до влади у Німеччині.
- •18. Німеччина в роки світової економічної кризи. Поляризація політичних сил в країні.
- •19. Прихід нацистів до влади в Німеччині, причини перемоги і соціально-політична суть фашизму.
- •20. Перші кроки Гітлера при владі. Утвердження тоталітарної диктатури в країні.
- •22. Політичний портрет Адольфа Гітлера.
- •23. Підготовка Німеччини до другої світової війни. Порушення умов Версальського договору.
- •24. "Аншлюс" Австрії. Мюнхенська угода. Наростання загрози війни.
- •25. Зародження фашистського руху в Італії: причини виникнення, ідейні витоки, соціальна база та сутність фашизму.
- •26. Шляхи і методи досягнення фашистами влади в італії
- •27.Стосунки італійського фашизму з церквою. Латеранська угода
- •28.Авентинський блок і остаточне встановлення диктатури в Італї
- •31. Зовнішня політика фашистської Італії в 20-30-і рр.
- •32.Політичний портрет Беніто Мусоліні
- •33.Підсумки Першої Світової війни для сша. Внутрішня і зовнішня політика Вудро Вільсона
- •34. Політика Гардінга і Куліджа в сша (1921-1928)
- •35. Світова економічна криза 1929-1933рр. В сша. Президент Гувер.
- •36. «Новий курс» Рузвельта.
- •41.Зовнішня політика Рузвельта в 30-ті роки
- •42. Політичний портрет Рузвельта
- •43. Экономическое и политическое состояние Великобритании после первой мировой войны.
- •44. Парламентські вибори 1918р. В Англії. Ллойд Джордж і його політика.
- •45. Національна – визвольна війна в Ірландії 1919-1921 рр. Створення Ірландської республіки.
- •46. Первое лейбористское правительство Великобритании, его политика.
- •47. Правление консерваторов в Великобритании во второй половине 20-х годов. Страйк 1926г., его последствия.
- •48. Второе лейбористское правительство Великобритании, его политика.
- •49. Национальное правительство и его политика.
- •50. Внутреннее состояние и внешняя политика Великобритании перед второй мировой войной.
- •51. Політичний портрет Черчіля
- •52. Наслідки Першої світової війни для Франції. Окупація Рура та наслідки
- •53. «Національний блок» при владі. Окупація Рура і послаблення зовнішньополітичних позицій Франції в 1920-х роках.
- •54. Внутрішня і зовнішня політика уряду «лівого блоку» у Франція.
- •55. Створення «національного єднання» у Франції його склад та політика
- •56. Економічна криза у Франції
- •57. Зростання впливу та активізація ультраправих і фашистських сил у Франції.
- •58. Створення і перемога на парламентських виборах 1936р. Народного фронту Франції. Політика уряду Леона Блюма.
- •59.Проблеми укладення договорів колективної безпеки напередодні другої світової війни.
- •60. Радянсько-німецький пакт про ненапад. Військово-політичні наслідки радянсько-німецького зближення.
- •61.Походження Другої світової війни, її причини, характер та періодизація.
- •62. Початок другої світової війни. ”Дивна війна” на західному фронті.
- •64. Італійсько-німецька агресія в Північній Африці. Встановлення фашистського панування на Балканах.
- •65. «Битва за Англію»
- •66. Кінець «дивної війни» на заході. Розгром Франції та військово-політичні наслідки. (див. 62)
- •67. Напад Японії на Перл-Харбор і початок війни в Азіатсько-тихоокеанському регіоні 1941р.
- •68.Створення антигітлерівської коаліції в роки другої світової війни.
- •69.Німецький окупаційний режим в Європі , його характерні риси. Феномен колабораціонізму. Голокост.
- •70. Здійснення корінного перелому в ході Другої Світової війни. Московська і Тегеранська конференція 1943.
- •72. Конференція Бреттон-Вудсі. Кримська Ялтинська конференція.
- •73.Завершення розгрому держав фашистського блоку.
- •74.Постдамська конференція
- •75.Закінчення Другої світової війни. Уроки Другої світової війни.
64. Італійсько-німецька агресія в Північній Африці. Встановлення фашистського панування на Балканах.
Італія готувала агресію проти Ефіопії декілька років. Ефіопія (Абіссінія) володіла значними природними багатствами, мала вигідне стратегічне положення (на шляхах з Європи до Азії). Вже з 1934 р. італійська вояччина організувала ряд провокацій на кордоні Ефіопії з Італійським Сомалі. Ефіопія неодноразово зверталася до Ліги Націй зі скаргами на порушення Італією договору про ненапад.
У травні 1935 р. комісія Ліги Націй доповіла, що винуватців «інциденту» на кордоні вона не виявила. Ефіопія звернулася до США по допомогу. Але конгрес США 31 серпня 1935 р. прийняв об'єднану резолюцію про нейтралітет. Англія та Франція на переговорах з Італією навіть запропонували їй запровадити спільний мандат над Ефіопією. Заохочувана політикою великих західних держав, Італія без оголошення війни 3 жовтня 1935 р. вдерлася в Ефіопію.
Італія з початку війни зосередила на кордонах Ефіопії близько 500 тис. солдатів, майже 400 літаків, 400 танків і 800 гармат. Ефіопія, феодальна країна, не мала єдиної армії, її війська були оснащені в основному холодною зброєю. Явна нерівність сторін. І все ж ефіопський народ чинив героїчний опір агресорові. Результат війни по суті визначався позицією великих держав.
Англія та Франція, які побоювалися зазіхань Італії на їхні володіння в Східній Африці та Середземномор'ї, не заважали італійській агресії проти Ефіопії. Більше того, в грудні 1935 р. міністр закордонних справ Англії Хор уклав таємну угоду з прем'єром Франції Лавалем про розчленування Ефіопії на зони впливу.США позбавили Ефіопію можливості купувати американську зброю, але поставляли її Італії через посередників. Поставки нафти в італійські володіння в Африці з 1934 по 1935 р. збільшилися в 149 разів.
Тільки Радянський Союз підніс голос на захист ефіопського народу. Він попереджав, що італійська агресія є загрозою загальному миру. СРСР закликав до колективних санкцій проти Італії й заявляв про готовність виконати свої зобов'язання перед Лігою Націй. Рада Ліги Націй нарешті вирішила оголосити обмежені фінансові та економічні санкції проти Італії. Але навіть ці обмежені санкції могли б стати вирішальними, якби вони виконувалися. Практично тільки Радянський Союз послідовно виконував санкції щодо Італії.
Політика західних держав дала Італії змогу розгромити Ефіопію. 5 травня 1936 р. італійські війська ввійшли в Аодис-Абебу. 9 травня Муссоліні проголосив приєднання Ефіопії як колонії до Італії, а італійського короля — «ефіопським імператором». Ефіопський народ не припиняв активну партизанську війну проти Італії.
Перемозі Італії дуже сприяли агресивні дії Німеччини. Ще 7 березня 1936 р., коли Ефіопія в котрий уже раз звернулася до Ліги Націй по допомогу, Гітлер оголосив про денонсування Німеччиною Локарнських угод, про ремілітаризацію Німеччини і введення її військ у Рейнську демілітаризовану зону. Ці дії остаточно поховали Версальський мирний договір.
65. «Битва за Англію»
Би́тва за Британію (англ. Battle of Britain, нім. Schlacht um England) — битва за домінування у повітряному просторі Великої Британії, між Люфтваффе Німеччини та між Королівськими Повітряними Силами (КПС) Великобританії. Назва пішла від промови Вінстона Черчиля 18 червня 1940-го року : «Битва за Францію закінчилася. Я очікую, що битва за Британію ось-ось почнеться.».[1]
Відразу ж після битви і очікуваної перемоги Люфтваффе, Гітлер планував розпочати операцію «Морський Лев», в ході якої німецький десант висадився б на територію Великої Британії. Цим німецьке командування хотіло поставити на коліна Британію, змусивши її підписати мирний договір, однак у битві за Британію Люфтваффе зазнав поразки. Деякі історики вважають, що Гітлер програв битву через те, що відтягнув ескадрильї Люфтваффе на схід, для підготовки вторгнення у СРСР. Інші, такі як Дерек Робінсон, не погоджуються з тим, що у Битві за Британію у Німеччини був шанс перемогти; сили КПС Великобританії значно переважали Люфтваффе[Джерело?], тому битва для Німеччини була програна ще до її початку.
Британські історики датують конфлікт від 10 липня до 31 жовтня 1940, бо саме в цей період відбувалися найжорстокіші битви в небі та бомбардування британської інфраструктури. Німецькі історики датують подію від середини серпня 1940 аж до 31 травня 1941, аргументуючи це тим, що саме в кінці травня основні сили Люфтваффе були переправлені на схід, для здійснення Операції Барбаросса.
|
Передісторія
Після евакуації британських військ з Дюнкерку (Операція «Динамо»), і перемогою над французами 22 червня 1940 року, Гітлер вірив, що Великобританія переможена, і Німеччина є хазяїном у Європі. Однак у Великобританії залишались люди, що негативно ставились до підписання миру із Німеччиною. Серед них був лорд Галіфакс, та щойно обраний прем'єр-міністр Вінстон Черчилль. Ораторські навички Черчилля переконали народ Великобританії відмовитись від ідеї підписання мирного договору із Третім Рейхом, і готуватися до тривалої війни.
16 липня, плануючи закінчити війну на заході, Гітлер наказав підготувати план вторгнення до Великобританії. Гітлер сподівався налякати цивільних людей у Британії, щоб вивести її з війни. Перед цим, 16 липня, грос-адмірал Редер доповів Гітлерові, що вторгнення у Великобританію можливе тільки за умови повного контролю повітряного простору між Німеччиною і Великобританією та з сильним флотом. Німецький флот сильно постраждав під час захоплення Норвегії, в той час як Британський флот мав багато нових кораблів, готових до бою. Представлялося практично неможливим, що німецькі війська зможуть висадитись на березі Великобританії без значних втрат. Єдиною альтернативою для протидії британському флоту були бомбардувальники Люфтваффе, однак для цього був потрібен контроль над повітряним простором Великобританії.