3. Робочий час

За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися як при прийомі на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. В цьому випадку потрібна згода обох сторін трудового договору.

На прохання вагітної жінки, жінки, що має дитину у віці до 14 років (зокрема що знаходиться під її опікою) або що здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, адміністрація зобов'язана встановити їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень (ст. 56 КЗпП).

Про роботу на умовах неповного робочого часу адміністрація видає наказ (розпорядження), в якому указується термін роботи, тривалість робочого часу і його розпорядок протягом робочого дня, тижня, необхідність навчання, перекваліфікації і інші умови. Неповний робочий час може бути встановлений за угодою сторін як без обмеження терміном, так і на будь-якій, зручної робочий термін : до досягнення дитиною певного віку, на період навчального року і т.п.

Режими праці і відпочинку жінок, що мають дітей і що працюють неповний робочий час, встановлюються адміністрацією за узгодженням з профспілковим комітетом і з урахуванням побажань жінки.

Ці режими можуть передбачати: скорочення тривалості щоденної роботи (зміни) на певну кількість годин у всі дні робочого тижня (скорочений робочий день); скорочення кількості робочих днів в тиждень(скорочений робочий тиждень) і поєднання скорочення робочого дня із скороченням робочого тижня.

Робота на умовах неповного робочого часу не обмежує тривалості щорічної відпустки, начислення трудового стажу і інших трудових прав.

Жінкам, що працюють неповний робочий час у виробництвах, цехах, професіях і посадах з шкідливими умовами праці, в стаж роботи, що дає право на додаткову відпустку по цих підставах, зараховуються лише ті дні, в які робітниця фактично була зайнята в шкідливих умовах праці не менше половини робочого дня, встановленого для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади.

Перелік нормативних актів використаних при підготовці даного розділу

Кодекс законів про працю вiд 10.12.1971 № 322-VIII із змінами і доповненнями станом на 24.02.2011.

Закон України „Про відпустки” вiд 15.11.1996 № 504/96-ВР із змінами і доповненнями станом на 12.01.2011.

Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” вiд 28.02.1991 № 796-XII із змінами і доповненнями станом на 01.01.2011.

Наказ Міністерства охорони здоров’я „Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок” N 256 від 29.12.93.

Наказ Міністерства охорони здоров’я „Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками” N 241 від 10.12.93.

Більшість неповнолітніх влаштовуючись на роботу не знають про те, що вони користуються спеціальним комплексом прав, і деякі роботодавці цим користуються. Тому одним із чинників реалізації норм охорони праці є інформування осіб, що не досягли повноліття про їх права, гарантії, умови праці через засоби масової інформації.

Трудове законодавство України встановлює певні особливості правового регулювання праці неповнолітніх. Це обумовлено тим, що вони користуються додатковими пільгами у зв’язку з фізіологічними, психологічними та віковими особливостями.

У законодавстві України дані правовідносини регулюються главою XIII КЗпП. Так, відповідно до ст. 187 неповнолітні у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а у галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством.