II. Основні повноваження трудових колективів

В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВАМИ,

УСТАНОВАМИ, ОРГАНІЗАЦІЯМИ

Стаття 6. Повноваження трудових колективів у плануванні

економічного і соціального розвитку

Трудові колективи:

беруть участь у розробленні і обговоренні проектів

перспективних та поточних планів економічного і соціального

розвитку (планів роботи) підприємств, установ, організацій.

Проекти зазначених планів подаються на затвердження після розгляду

їх трудовими колективами;

розробляють і приймають зустрічні плани, що враховують

додаткові резерви і можливості;

здійснюють заходи по виконанню планів і договірних

зобов'язань, зміцненню і розвитку господарського розрахунку;

затверджують і здійснюють заходи щодо підвищення

продуктивності праці, ефективності виробництва, якості роботи і

продукції, що випускається;

заслуховують адміністрацію про хід виконання планів і

договірних зобов'язань, про причини зміни планів, результати

виробничо-господарської діяльності і дають відповідні

рекомендації, а в необхідних випадках доводять їх до відома

вищестоящих органів.

Стаття 7. Повноваження трудових колективів по укладенню

колективних договорів

Трудові колективи:

беруть участь у розробленні колективних договорів,

обговорюють їх і приймають по них рішення, уповноважують

профспілкові комітети підприємств і організацій підписати ці

договори;

здійснюють заходи для забезпечення виконання колективних

договорів;

заслуховують звіти адміністрації підприємств, організацій і

профспілкових комітетів про виконання колективних договорів;

ставлять у необхідних випадках питання про притягнення до

відповідальності осіб, які не виконують зобов'язань за

колективними договорами.

Стаття 8. Повноваження трудових колективів у забезпеченні

соціалістичної власності і раціонального

використання матеріальних ресурсів

Трудові колективи:

здійснюють заходи по забезпеченню збереження соціалістичної

власності та її примноження, боротьбі з безгосподарністю і

недбайливим ставленням до народного добра, по запобіганню

розкраданню державного і громадського майна;

вносять пропозиції і здійснюють заходи, спрямовані на

повніше, виявлення і використання внутрішніх резервів,

забезпечення науково обгрунтованого нормування витрат сировини і

матеріалів, енергії і палива, раціонального й економного їх

використання, на усунення причин втрат і виробничого браку,

ефективне використання устаткування, машин та інших основних

фондів;

здійснюють заходи щодо раціонального використання землі,

надр, вод, лісів та інших природних ресурсів;

ставлять питання про притягнення до відповідальності у

встановленому порядку працівників, винних у порушенні

законодавства про охорону соціалістичної власності і раціональне

використання матеріальних та фінансових ресурсів, у випуску

недоброякісної і нестандартної продукції.

Стаття 9. Повноваження трудових колективів у забезпеченні

трудової дисципліни

Трудові колективи:

затверджують за поданням адміністрації і профспілкового

комітету правила внутрішнього трудового розпорядку, вживають

заходів для забезпечення їх додержання;

обговорюють стан трудової дисципліни і здійснюють заходи щодо

її зміцнення;

застосовують за успіхи в праці заходи громадського

заохочення, висувають працівників для морального і матеріального

заохочення; висловлюють думки щодо кандидатур, яких представляють

до державних нагород;

встановлюють додаткові пільги і переваги за рахунок коштів,

виділених на це згідно з діючим порядком, для новаторів і

передовиків виробництва, а також осіб, які тривалий час сумлінно

працюють на підприємстві, в установі, організації;

забезпечують створення обстановки нетерпимості до порушень

трудової дисципліни, виявляють сувору товариську вимогливість до

працівників, які несумлінно виконують трудові обов'язки;

застосовують до членів колективу за порушення трудової дисципліни

заходи громадського стягнення (товариське зауваження, громадська

догана); передають матеріали про порушників трудової дисципліни на

розгляд товариських судів;

ставлять питання про притягнення згідно з законодавством

порушників трудової дисципліни до відповідальності, включаючи

тимчасове переведення на нижчеоплачувану роботу і звільнення, про

позбавлення їх повністю або частково премій, винагород за

підсумками річної роботи і за вислугу років, додаткової відпустки

за безперервний стаж роботи, про відшкодування матеріальної шкоди,

заподіяної підприємству, установі, організації, про перенесення

черговості надання жилої площі та застосування інших передбачених

законодавством заходів впливу.

Трудовий колектив має право знімати накладене ним стягнення

достроково, до скінчення року з дня його застосування, а також

клопотати про дострокове зняття дисциплінарного стягнення або про

припинення дії інших заходів, застосованих адміністрацією за

порушення трудової дисципліни, якщо член колективу не допустив

нового порушення дисципліни і виявив себе як сумлінний працівник.

22.

Поряд з контролем за додержанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю і нормативних актів по охороні праці, що здійснюється професійними спілками, нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють також спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні.

Для здійснення державного нагляду за додержанням законодавчих та інших нормативних актів по охороні праці державою створено ряд органів.

Одним з важливих таких органів є Комітет по нагляду за охороною праці, підпорядкований Міністерству праці і соціальної політики України. Положення про цей комітет затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1993 р. № 328. В свою чергу, комітет по нагляду за охороною праці наказом від 31 травня 1995 р. № 82 затвердив Порядок організації державного нагляду за охороною праці в своїй системі.

Порядком визначено, що основним методом роботи при здійсненні державного нагляду є проведення періодичних перевірок підприємств з точки зору організації робіт по охороні праці, відповідності споруд, устаткування і обладнання, технологій вимогам нормативних актів про охорону праці Перевірки щодо дотримання нормативних актів по охороні праці залежно від їх конкретних завдань, мети і тривалості поділяються на три види: оперативні, цільові і комплексні.

Контроль за технічним станом підприємств здійснюється експертно-технічними центрами Комітету по нагляду за охороною праці.

Крім того, державний нагляд за охороною праці здійснюють такі органи:

- Державний комітет України з ядерної та радіаційної безпеки;

— органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України;

— органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

Ці органи, здійснюючи свої повноваження по нагляду за додержанням законодавчих актів з охорони праці, відповідно виступають як суб'єкти трудового права.

Місцеві державні адміністрації і ради народних депутатів у межах відповідної території також виступають суб'єктами трудового права, коли забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення; здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці, встановлюють квоту для прийому на роботу молоді, інвалідів.

23. 24. 25.

Рівні права і можливості в одержанні освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей.

Враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, законодавство про працю передбачає ряд обмежень у виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки - робота у суспільному виробництві і материнство - є важливими.

Держава намагається не допускати застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці.

Враховуючи специфіку здоров'я та суспільного становища жінки, законодавство визначає основні моменти щодо певних обмежень використання жіночої праці, пільг при вагітності і вихованні дітей.