- •Розділ I Комерційна діяльність підприємств на ринку товарів і послуг
- •Поняття, завдання і структура комерційної діяльності.
- •Функції комерційних служб підприємства
- •Види і класифікація суб’єктів комерційної діяльності.
- •1.4. Класифікація товарів і їх характеристика
- •Розділ II Організація і планування діяльності комерційних служб та ефективність їх роботи
- •2.1. Реєстрація юридичної особи, як суб’єкта підприємницької діяльності.
- •2.2. Дослідження ринку товарів і послуг
- •2.3. Формування господарських зв’язків з іноземними партнерами.
- •2.4. Організація комерційних зв’язків з постачання та збуту.
- •Розділ ііі Технологічні процеси в організації комерційної діяльності
- •3.1. Формування товарного асортименту товарів підприємств оптової торгівлі.
- •3.2. Організація і технологія продажу товарів.
- •3.3. Сучасні формати в роздрібні торгівлі.
- •3.4. Організація функціонування супермаркету.
2.2. Дослідження ринку товарів і послуг
Вивчення ринку здійснюється відповідно до його класифікації:
а) за групами споживачів;
б) за представленими на ринку товарами і послугам.
Вивчення споживача – це дослідження дій покупців у відповідь на різні спонукальні прийоми фірми, основні з яких – товар з його споживчими властивостями, ціна, способи реалізації, стимулювання збуту.
Основний принцип взаємодії фірми і покупця - принцип суверенітету споживача, що виражається у відомому висловлюванні: “Споживач завжди правий”. Тому до основних завдань будь-якого підприємства, будь-якої фірми належить ретельне і постійне вивчення споживачів своїх товарів і послуг, забезпечення того, щоб вироблений і реалізований продукт максимально гармоніював з потребами і попитом населення, споживачів. Основна класифікація товарі і послуг, за якою визначають товари споживання, товари виробничого призначення, послуги комерційні та особисті. Відповідно до цієї класифікації ринок товарів поділяють на споживчий ринок, на якому пропонують товари і послуги і послуги особистого споживання. І ринок підприємств, на якому реалізуються товари виробничого призначення.
Товари споживчого ринку можна класифікувати за характером і терміном споживання. Товарами довгострокового користування є, наприклад, холодильники, телевізори, автомобілі, одяг. Їх купують на кілька років. Товарами короткострокового користування є продукти харчування, мило,
газети та інше. Їх купують значно частіше. Послуга – це продукт праці, результатом якої є певний корисний ефект. Вона має матеріальне втілення (ремонт виробів, зачіска у перукаря) або є духовним благом (фільм, концерт, лекція).
Товари споживчого ринку розрізняють за звичками покупця. Товари повсякденного попиту, товари ретельного вибору, престижні товари, матеріали і деталі, капітальне майно, допоміжні матеріали, ділові послуги (поділяються на послуги з технічного обслуговування виробництва і ремонту та на послуги консультативного характеру).
2.3. Формування господарських зв’язків з іноземними партнерами.
Суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності – суб'єкт підприємницької діяльності, який провадить зовнішньоекономічну діяльність відповідно до законодавства.
Відповідно до чинного законодавства України суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в нашій країні є:
- фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;
- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;
- об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким чинним законодавством України не заборонено здійснювати господарську діяльність;
- структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;
- спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;
- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законодавством України (за винятком відокремлених підрозділів суб'єктів господарської діяльності України).
Будь-яка зовнішньоторговельна операція української підприємницької структури починається з вибору іноземного партнера - контрагента, правильний вибір якого багато в чому залежить від знання підприємницької структури конкретної галузі, ролі провідних фірм, методів їх збутової діяльності, фінансових і виробничих можливостей та раду інших чинників.
Процес вибору іноземного партнера базується на чинному законодавстві України і проходить у декілька етапів.
Перший етап вибору іноземного партнера починається з підготовчого етапу. Він полягає у тому, що український партнер продумує і визначає цілі, які пов'язує із організацією зовнішньоекономічної діяльності. Виходячи із поставлених цілей, здійснюється пошук і вибір іноземного партнера. Важливо одержати вагомі підтвердження ділової надійності майбутнього партнера, його конкурентоспроможності та фінансового благополуччя.
Другий етап - проведення попередніх переговорів з майбутнім іноземним партнером і підготовка техніко-економічного обґрунтування зовнішньоекономічної діяльності.
Ініціатива організації створення зовнішньоекономічної діяльності можлива з будь-якої сторони і являє собою фактично запрошення до переговорів з цього питання. Вони є вираженням взаємної зацікавленості потенційних партнерів у спільній зовнішньоекономічній діяльності і торкаються також першорядних питань, як предмет діяльності, принципи співробітництва та ін. Попередні переговори щодо організації зовнішньоекономічної діяльності самі по собі не накладають на їх учасників будь-яких юридичних обов'язків. Тому допускається паралельно ведення таких переговорів з різними партнерами. Однак при цьому слід врахувати, що фінансування попередньої проробки проектів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється зацікавленою стороною на свій ризик, а її затрати навіть після офіційної організації зовнішньоекономічної діяльності підприємницькою структурою не компенсуються.
На третьому етапі здійснюється розробка і затвердження документів про організацію створення зовнішньоекономічної діяльності партнерів, що має завершитися укладанням договору.
Узагальнене тлумачення зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Під зовнішньоекономічним договором розуміють матеріально оформлену угоду двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямовану на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Партнери зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо або у виключній формі заборонені законами України.
Як і будь-яка цивільно-правова угода зовнішньоекономічний договір має відповідати ряду загальних вимог (умов), дотримання яких є необхідним для чинності договору.
Необхідною умовою чинності зовнішньоекономічного договору є додержання письмової форми, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України. Уразі, якщо зовнішньоекономічний договір підписується фізичною особою, потрібен підпис цієї особи. Від імені інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності зовнішньоекономічний договір підписують дві особи: особа, яка має таке право згідно із посадою відповідно до установчих документів, та особа, яку уповноважено довіреністю, виданою за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, одноособово, якщо установчі документи не передбачають іншого.
