Функції комерційних служб підприємства
Комерційна діяльність підприємства пов'язана з купівлею-продажем товарів. При цьому як товари можуть виступати не тільки товари як такі, але й різні види робіт, послуг, продуктів інтелектуальної діяльності, предмети оренди, лізингу і т.д.
Структура комерційних служб та її особливості залежать від основного виду діяльності підприємства, тобто від того, чи здійснює підприємство оптову або роздрібну торгівлю товарами, або є виробником продукції, або надає послуги (аудиторські, маркетингові, сервісні, туристські та ін.), або виконує роботи (будівельні, науково-дослідні та ін.).
В Україні нові комерційні підприємства на споживчому ринку виконують тільки збутові чи посередницькі функції.
• У підприємствах Європейських країн операції комерційного обслуговування і збуту, хоча і тісно пов'язані, але функціонально представлені різними структурними одиницями. Підприємства України у своїй країні поєднують збутові і комерційні функції в єдиній системі.
• Комерційні служби фірм держав з ринковою економікою являють собою єдиний комплекс з організаційною структурою керуючої і керованих підсистем, зв'язаних зі спільним вирішенням стратегічних і тактичних завдань.
Залежно від виконання різних функцій, наведених нижче, підприємство вибирає організаційну структуру, наприклад, в ОАО «Шахтарський хліб» структура комерційної служби являє собою:
Рис. 1.2.1 Організаційна структура ОАО «Шахтарський хліб»
У цілому характеристика основних напрямків діяльності комерційної служби складається з:
• Вивчення ринку, на якому діє підприємство.
• Дослідження комерційної діяльності основних конкурентів.
• Розвиток і підвищення ефективності комерційної діяльності фірми.
• Планування аналізу комерційної діяльності фірми.
• Здійснення рекламних заходів.
• Частка в ціноутворенні.
• У прогнозуванні й у розрахунку доходів і витрат фірми.
З перелічених напрямків діяльності комерційної служби найменший розвиток одержали маркетингові аспекти (3 останніх).
Види і класифікація суб’єктів комерційної діяльності.
У правовій теорії під суб'єктом права прийнято розуміти особу або організацію, які наділені здатністю мати суб'єктивні права і юридичні обов'язки (тобто правоздатністю) [1]. Виходячи зі сформованого розуміння суб'єкта права, суб'єктами комерційного права є особи, що володіють здатністю мати права і виконувати обов'язки, що виникають з торгових відносин, які беруть участь у торговому обороті і несучі самостійну майнову відповідальність. Визначаючи видове різноманіття суб'єктів комерційного права, необхідно відзначити, що в сучасній юридичній літературі не спостерігається єдиного, який сформувався підходу з даного питання. Так, наприклад, в одних виданнях суб'єкти комерційного права діляться на:
- Індивідуальних підприємців;
- Повні та командитні товариства;
- Товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю;
- Акціонерні товариства;
- Виробничі кооперативи;
- Державні та муніципальні підприємства;
- Некомерційні організації, що здійснюють підприємницьку діяльність [2].
В інших виданнях основна увага при класифікації суб'єктів комерційного права приділяється визначенням не стільки юридичного (організаційно-правової форми), скільки функціонального виду підприємця, визначається його місцем у торговому обороті і основним змістом діяльності [3].
Класифікація суб'єктів комерційної діяльності за функціональними ознаками така:
[1] Енциклопедичний словник правових знань. М. 1965. С. 447.
[2] Комерційне право: Підручник / О.Ю. Бушев, О.А. Міст, Н.С. Ковалевська та ін; Під ред. В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлевої. - СПб., 1997. С. 88.
[3] Голишев В.Г. Комерційне право: Конспект лекцій. М., 2005. С. 9.
- Виробники продукції, що реалізують продукцію як самостійно, так і через представників;
- Представники виробників, постачальників і торгові посередники;
- Споживачі;
- Суб'єкти, що здійснюють регулювання торговельної діяльності та контроль за нею.
Перша група громадян, зареєстровані індивідуальними підприємцями, і комерційні організації, що виготовляють продукцію і реалізують її самостійно. У цю ж групу входять і некомерційні організації, що здійснюють комерційну діяльність. Здійснюючи таку діяльність, вони вступають у торговельні відносини, діють як суб'єкти комерційного права.
Друга група суб'єктів комерційного права - представники і торгові посередники. У ролі посередників можуть виступати індивідуальні підприємці та комерційні організації.
З некомерційних організацій посередниками можуть бути тільки ті, у статуті яких зафіксована можливість займатися торгівельною діяльністю.
Третя група суб'єктів комерційного права - споживачі. У правовому регулюванні споживачі в свою чергу поділяються на такі категорії:
- Виробничі споживачі, які використовують придбані товари, сировина для своєї підприємницької діяльності;
- Невиробничі споживачі, які використовують придбані товари для господарської непідприємницької діяльності (некомерційні організації);
- Громадяни, які отримують товари для особистих, сімейних, домашніх і інших подібних потреб.
У залежності від приналежності споживачів до тієї чи іншої категорії може встановлюватися, наприклад, межа відповідальності постачальника (продавця) або застосовуватися умова наявності вини сторін при невиконанні чи неналежному виконанні договору.
Четверта група суб'єктів комерційного права - це суб'єкти, які здійснюють регулювання торговельної діяльності та контроль за нею. До них відносяться державні та муніципальні освіти, державні органи та органи місцевого самоврядування, комерційні та некомерційні організації, що регулюють діяльність вхідних в їх структуру підрозділів, наприклад, об'єднання (асоціації) комерційних організацій.
Юридичні особи, які є комерційними організаціями, можуть створюватися у формі господарських товариств і товариств, виробничих кооперативів та унітарних підприємств. Установчими документами юридичної особи є його статут (акціонерне товариство, виробничий кооператив, унітарне підприємство, засноване на праві господарського відання), установчий договір (повне і командитне товариства), установчий договір і статут (товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю).
Комерційні юридичні особи підлягають державній реєстрації в порядку, визначеному законодавством. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, відкритий для загального ознайомлення. Юридична особа вважається створеним з моменту його державної реєстрації. Правоздатність юридичної особи - це її здатність мати права і нести обов'язки як учасника комерційної діяльності. У правоздатності некомерційних організацій як учасників комерційної діяльності діє правило про спеціальної правоздатності.
Інститут спеціальної правоздатності застосовний і до унітарним підприємствам, статути яких, крім відомостей, зазначених у п.2 ст.48 ЦК, повинні містити відомості про предмет і цілі діяльності підприємства [1].