1.4. Класифікація товарів і їх характеристика

Товар — продукт природи і людської праці або тільки людської праці у матеріальній і нематеріальній субстанції та у формі послуг, який завдяки своїм властивостям здатен задовольняти наявні чи передбачувані суспільні потреби і призначений для обміну і купівлі-продажу;

[1] ст.113 ГК РФ.

продукт праці, що виробляється не для власного споживання, а на продаж, а також матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Традиційно товари поділяють на дві великі групи:

— споживчі товари, або товари широкого вжитку (ТШВ);

— товари промислового призначення (ТПП).

Разом з тим, товари кожної з цих груп також класифікують за різними характеристиками.

Товаром є все те, що може задовольнити певну потребу. Пропонується у вигляді об’єктів, послуг, осіб, місця, організації, ідеї на ринку для привернення уваги, придбання та використання.

Товари групуються:

1) за призначенням;

2) за характером вжитку та ступенем обробки;

3) за терміном використання;

4) за призначенням і ціною;

5) за способом використання. Традиційно товари поділяють: на споживчі (особистого користування) і виробничого призначення.

До споживчих товарів відносять:

1) товари тривалого використання (витримують багаторазове користування);

2) вироби короткочасного користування (споживані за один чи кілька циклів користування);

3) послуги — об’єкти у вигляді дій, вигод чи задоволених вимог.

Споживчі послуги, в свою чергу, поділяються на такі категорії:

1) послуги, пов’язані з орендою товарів, тобто із здаванням їх в оренду на певний строк;

2) послуги, пов’язані з переробкою або ремонтом товарів, які належали споживачеві;

3) надання послуг нетоварного характеру (юридичних, консультативних, навчання).

Величезне розмаїття товару відповідно до споживчих звичок можна згрупувати за такими ознаками:

1) товари повсякденного попиту, які споживач, звичайно, купує часто, без особливих роздумів та з мінімальними зусиллями щодо порівняння їх між собою;

2) товари попереднього вибору, які споживач порівнює між собою в процесі вибору та придбання за показниками придатності, якості, ціни та зовнішнього оформлення;

3) товари особливого попиту — товари з унікальними характеристиками або окремі марочні товари, для придбання яких значна частина покупців ладна докласти додаткових зусиль;

4) товари пасивного попиту, що їх споживач не знає або знав, але, як правило, не задумується, чи варто їх купувати.

Товари виробничого призначення класифікуються:

1) за рівнем прийняття рішень, необхідних для здійснення покупки;

2) за величиною вартості;

3) за швидкість споживання;

4) за роллю в процесі виробництва тощо. Сюди входять: споруди, основне та допоміжне устаткування, сировина, компоненти, готові деталі, виробничі запаси.

Створюючи товар, розробник повинен сприймати цей процес як трирівневий. Основоположним тут є рівень товару за задумом, де важать не стільки властивості даного товару, як вигоди від нього споживачеві. Товар у реальному виконанні має п’ять найістотніших характеристик:

1) рівень якості;

2) набір властивостей;

3) специфічне оформлення;

4) марочна назва;

5) специфічне упакування.