6. Типи уроків з літератури

Не існує єдиної класифікації,що спричинило невизначеністю ознаки,яка кладеться в основу. Пасічник за основу бере дидактичну мету. Степанишин не визначає основи класифікації. Типологія уроків Пасічника:1) засвоєння нових знань і розвиток їх на основі умінь і навичок; 2) урок узагальнення і систематизації знань. 3) урок контролю знань,умінь,навичок; 4) комбінований урок. Г. Токань додає ще такі типи: 1) урок сприймання твору мистецтва; 2) урок творчої мистецької діяльності учнів.

Уроки можна поділити на такі типи за характером основних дидактичних завдань: засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь і навичок, узагальнення і систематизація знань, контролю знань,умінь і навичок

І. Соболєв поділяє уроки на: Урок-лекція, урок-розповідь, урок учнівських читань, урок вивчення художнього тексту, урок письмової роботи,урок використання ТЗН, урок-бесіда, урок-диспут,дискусія. Поширена класифікація Кудряшова: вивчення художніх творів, вивчення теорії та історії літератури, урок розвитку мовлення.

8.Шляхи аналізу худ.Творів.

Художній твір — багатогранне явище, до якого можна підходити з різних сторін. Навіть один і той же епізод, образ, одна і таж художня деталь може розглядатися під різним кутом зору.

Немає і єдино визначеної термінології на означення шляхів аналізу художнього твору. Наприклад, Т.Браже у своїх методичних працях називає такі шляхи: цілісний, пообразний, проблемно-тематичний, комплексний; В.Маранцман — цілісний, традиційний (пообраз­ний) і проблемний (по суті він ототожнює проблемність у навчанні й проблем­ний шлях аналізу твору); В.Неділько — пообразний, проблемно-тематичний та послідовний. У працях Р.Брандесова, Г.Бєленького, Ю.Лиссого та інших обґрунтовується правомірність застосування в школі композиційного аналі­зу, М.Черкезова називає ще один шлях аналізу — стилістичний, а відомий методист Є.Маймін — стильовий аналіз. Можна було б назвати й інших методистів, які кожен по-своєму визначають зміст і можливі шляхи аналізу художнього твору. До того ж іноді методисти в одне й те ж поняття вклада­ють різний зміст, ототожнюють шлях аналізу з принципами, прийомами, методами, аспектами його, хоч ці питання не рівнозначні. Як бачимо, це складна і не до кінця розв'язана наукова проблема.

Слід відзначити, що не всі художні твори, які вивчаються навіть у стар­ших класах, можна проаналізувати будь-яким шляхом. Вибір шляху аналізу залежить насамперед від характеру твору. Кожен художній твір потребує своєрідного підходу до його вивчення. В одних випадках краще покласти в основу аналізу проблемно-тематичний шлях, особливо якщо твір багато-проблемний за своїм змістом, в інших — звернутися до пообразного шляху.

Шлях аналізу залежить також і від вікових особливостей учнів. Якщо аналіз твору за розвитком дії можна практикувати в усіх класах, то компози­ційний і проблемно-тематичний — переважно у старших класах. Шлях аналізу художнього твору визначається дидактичними завданнями, метою, яку ставить учитель, організовуючи роботу над твором.