- •Госп проц право як самостійна галузь права наука та навч дисципліна
- •2) Предмет та метод гпп
- •3) Господарсько процесуальні правовідносини
- •Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж»
- •26)) Стаття 16. Виключна підсудність справ
- •29) Стаття 21. Сторони в судовому процесі
- •30) Стаття 24. Залучення до участі у справі іншого відповідача.
- •31) Стаття 25. Процесуальне правонаступництво
- •32) Стаття 26. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги
- •33) Стаття 28. Представники сторін і третіх осіб
- •34) Стаття 29. Участь прокурора у розгляді справ
- •36)) Стаття 32. Поняття і види доказів
- •37)) Стаття 34. Належність і допустимість доказів
- •40)) Стаття 43. Оцінка доказів
- •47)) Стаття 53. Відновлення та продовження процесуальних строків
- •67. Стаття 89. Роз'яснення і виправлення рішення, ухвали
- •68. 69. Стаття 91. Право апеляційного оскарження
- •71. Стаття 101. Межі перегляду справи в апеляційній інстанції
- •76. Стаття 110. Строк подання касаційної скарги (подання)
- •81. Стаття 111-13. Касаційні скарги на ухвали господарських судів
- •82. Стаття 111-14. Перегляд судових рішень Верховним Судом України
- •99) Виконання рішення третейського суду
2) Предмет та метод гпп
Предметом господарського процесу є господарські та інші спори, які розглядають господарські суди в межах установленої для них підвідомчості та підсудності. Установлені нормами господарського процесуального права порядок порушення провадження у справі, розгляд і вирішення спорів, їх перегляд, а також виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду називається господарською процесуальною формою. її значення полягає в тому, що вона забезпечує захист прав суб'єктів господарської діяльності та гарантує прийняття законних і мотивованих рішень. Процесуальна форма є інструментарієм, за допомогою якого досягається законність у діяльності господарських судів1.
Існує думка, що предметом господарського процесуального права як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення
справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконанню рішень господарського суду називається господарською процесуальною формою1. Господарська процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя, якій притаманні такі ознаки:
нормативність, яка полягає в тому, що процесуальна форма встановлюється законодавством, а це забезпечує єдність нормативного регулювання господарського процесу і неможливість регулювання вказаної сфери підзаконними нормативно-правовими актами;
безперечність, що означає обов'язковість дотримання форм реалізації процесуальних норм у діяльності учасників господарського процесу;
системність, яка відображає необхідність структурувати господарський процесуальний регламент в єдине ціле;
універсальність, що відображає застосування господарської процесуальної правової форми до вирішення різних справ;
Але, виходячи з того, що під методом правового регулювання розуміють різноманітні способи правового впливу на певні суспільні відносини, на думку B.C. Щербини, можна констатувати, що для господарського (арбітражного) процесуального права основними методами є метод субординації (централізоване, імперативне регулювання, за якого регулювання зверху донизу здійснюється на владно-імперативних засадах) та метод координації (децентралізоване, диспозитивне регулювання, при якому регулювання визначається також знизу, на його хід і процес впливає активність учасників суспільних відносин)1.
Інші автори методом господарського процесуального права визнають імперативний метод за наявності диспозитивних елементів. Таке сполучення зумовлено тим, що, з одного боку, господарський процес є владною діяльністю господарського суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права, яке припускає владні засади в механізмі господарського регулювання, а з іншого - формою примусового здійснення суб'єктивних прав в основному в тих галузях права, які базуються на рівності та диспозитивності їх суб'єктів2.
Імперативні засади методу господарського процесуального права проявляються у тому, що:
норми господарського процесуального права забезпечують головуюче положення господарського суду;
основними юридичними фактами є владні процесуальні дії господарського суду;
норми господарського процесуального права забезпечують господарському суду право контролю за діями сторін, а
також наділяють господарський суд повноваженнями щодо керівництва процесом;
- господарський процес здійснюється в певній процесуальній формі правосуддя - господарській процесуальній формі.
Диспозитивні засади методу господарського процесуального права полягають у тому, що:
рівність сторін господарського процесу в межах, наданим їм для захисту своїх прав та інтересів;
свобода користування цими правами, оскільки суб'єкти на власний розсуд користуються чи не користуються наданими ним правами;
наявність системи гарантій прав суб'єктів господарського процесуального права.
Таким чином, господарське процесуальне право - це сукупність правових норм, що регулюють діяльність господарського суду та інших заінтересованих суб'єктів, пов'язану із здійсненням правосуддя усправах, віднесених до відання господарських судів. Іншими словами, господарське процесуальне право є сукупністю правових норм, що регулюють порядок здійснення господарського судочинства.