36. Отруєння лікарськими препаратами, їх судово-медична оцінка.

Нейротропні отрути. У свою чергу, їх можна поділити на такі, що:

а) пригнічують центральну нервову систему;

б) викликають збудження і судоми;

в) діють переважно на периферійну нервову систему. До великої групи пригнічувальних отрут відносять снодійні препарати, наркотичні речовини, алкоголь та його сурогати. Отруєння снодіцнмщ препаратами - або нещасні випадки внаслідок передозування ліків, або вживання великої кількості з метою само­губства, хоча і випадкові отруєння і вбивства у такий спосіб також не можна виключати. Найбільш відомі снодійні - похідні барбіту­рової кислоти (фенобарбітал, барбітал, барбаміл, етамінал), а також похідні інших речовин (нітрозепам, ноксирон) тощо. Смертельні дози варіюють у досить широких межах - від 1 г для етаміналу натрію до 5-15 г для ноксирону. Як снодійні речовини діють і тран­квілізатори - седуксен, триоксазин, еленіум, мепробамат і т. ін.

Потрапивши до організму, снодійні речовини спричинюють різ­ке пригнічення діяльності центральної нервової системи, внаслідок чого людина засинає, але цей сон швидко переходить у коматоз­ний стан, що супроводжується уповільненням дихання, падінням артеріального тиску та олігурією за рахунок падіння ниркового тиску. Протягом 2-3 діб настає смерть унаслідок асфіксії від пара­лічу дихального центру та різкого набряку легень. Ззовні іноді спостерігаються прояви токсичного бульозного дерматиту, нейротоксичного дерматоміозу у вигляді різних типів висипань на шкірі.

Морфологічні зміни внутрішніх органів неспецифічні. Зазви­чай це ознаки смерті, що швидко настала, численні периваскулярні крововиливи та дистрофічні зміни паренхіматозних органів.

36. Питання що вирішуються при судово-медичній експертизі отруєнь.

При підозрі на смерть від отруєння судово-медичний експерт повинен вирішувати цілу низку питань, поставлених слідчим. Основним і першочерговим є таке: чи було наявне у даному конкретному випадку отруєння? Якщо факт отруєння встанов­лено, необхідно відповісти ще й на інші запитання:

1. Від якої саме отрути настала смерть?

2. Яким шляхом отруту введено (через рот, легені, неушкоджену шкіру чи ін'єкцією) та у якому вигляді (порошок або таблетки, рі­дина, розчин, газ)?

3. Яким способом отрута могла потрапити до організму (з їжею, напоями, як ліки або як протиотрута)?

4. Яка концентрація (доза) отрути в організмі? (Одночасно ви­рішується питання, чи не мала потерпіла особа підвищеної чутливо­сті або, навпаки, звикання до отрути?)

5. Як швидко настала смерть після введення отрути?

6. Якщо отрута виявлена у трупному матеріалі, то чи не потра­пила вона в тканини після смерті?

7. Застосована отрута з метою самогубства чи вбивства, або потрапила до організму випадково (нещасний випадок)?

8. Якщо смерть не настала, то як отрута вплинула на розлад здоров'я і втрату працездатності?

За необхідності та можливості вирішуються й інші питання, що цікавлять слідчі органи, наприклад: чи своєчасно було розпі­знано отруєння і чи правильно та у повному обсязі проведено лі­кування і т. д.

Для того, щоб встановити діагноз «отруєння», судово-медич­ний експерт не може обмежитися лише даними судово-медичного розтину трупа.