29. Питання, що вирішуються судово-медичною експертизою при повішанні, задушенні петлею.

Такий вид асфіксії є нещасним випадком.

У тих випадках, коли підозрюється смерть від механічної асфіксії, для вирішення судово-медичній експертизі можуть бути поставлені такі запитання:

1. Чи настала смерть внаслідок механічної асфіксії?

2. Від якого конкретного виду асфіксії настала смерть?

3. Коли настала смерть?

При повішенні та задушенні петлею (зашморгом):

1. Смерть настала внаслідок повішення (задушення петлею)?

2. Який характер має странгуляційна борозна (замкнута, пере­ривчаста, горизонтальна тощо)?

3. Скільки часу перебував труп у петлі?

4. Прижиттєвим чи посмертним було накладання петлі?

5. Якщо петля накладена посмертно, то внаслідок чого настала смерть?

При задушенні руками:

1. Причиною смерті стало задушення руками чи інші фактори зовнішньої дії?

2. Задушення вчинено однією чи двома руками? Лівою чи пра­вою?

3. Було здавлення одно- чи багаторазовим?

У разі закриття отворів рота й носа, дихальних шляхів сто­ронніми предметами, здавленні грудної клітки і живота:

1. Чи могла смерть настати внаслідок закриття дихальних отворів та шляхів сторонніми предметами (бажано вказати, якими, конкретно, підозрюється: подушка, шматок їжі, блювотні маси тощо)?

2. Стороннє тіло потрапило в дихальні шляхи прижиттєво чи посмертно?

3. Чи немає ознак, які свідчать, що стороннє тіло було введено в дихальні шляхи потерпілого іншою особою?

При утопленні:

1. У даному випадку смерть настала від утеплення чи її спри­чинила хвороба або ж тіло опинилося у воді після смерті?

2. Які причини могли посприяти утопленню (алкогольне або наркотичне сп'яніння, хвороба, травма тощо)?

3. Як довго тіло перебувало у воді?

4. Чи є на тілі тілесні ушкодження та який механізм їх виник­нення?

30. Утоплення, судово-медична оцінка.

Утоплення — це асфіксія внаслідок закриття дихальних отворів рідиною: водою, нафтою, олією тощо.

Утоплення є типовою асфіксією, але з деякими особливостями. Менш тривалим є період задишки, особливо експіраторної. У стадії термінального дихання людина робить глибокий вдих і широко відкриває рота. Вода при цьому дуже глибоко проникає в альвеоли, розширяє їх і розриває стінки, внаслідок чого потрапляє у кровоносні капіляри легенів, а звідти — в ліву половину серця. Така картина вмирання властива так званому справжньому утопленню.

Смерть може статися й за інших обставин — коли попадання води у верхні відділи дихальних шляхів викликає стійкий спазм головної щілини й таким чином викликає асфіксію. Вода при цьому попадає в легені у незначній кількості й знову ж таки під час термінального дихання.

Морфологічними ознаками вказаного виду асфіксії є блідість трупних плям, "гусяча" шкіра, піна біля отворів рота і носа. Коли утоплення сталося в холодній воді, трупні плями, внаслідок проникнення кисню через розрихлений епідерміс та окислення редукованого гемоглобіну, набувають червонуватого відтінку. Трупне заклякання, яке піднімає волосся, спричиняє, особливо на плечах і стегнах, "гусячу" шкіру.

Отвори рота та носа оточені дрібнопузирчастою щільною піною, що має форму гриба; нею наповнені дихальні шляхи. Їх кількість прямо пропорційна до тривалості процесу утеплення. Утворюється піна від збивання води з повітрям та бронхіальним слизом. У дихальних шляхах, крім піни, мають місце окремі піщинки, частинки мулу тощо. У шлунку та кишках можна виявити воду, в більшій чи меншій кількості.

Перебуваючи у воді, труп покривається водоростями, може бути пошкоджений внаслідок ударів о різні предмети, що є в воді, о дно водоймища. Його можуть пошкодити риби, раки, водяні комахи.

При дослідженні трупів, витягнутих з води, необхідно пам'ятати, що вони могли попасти туди вже після смерті потерпілого, або ж причиною смерті було не утоплення.

Найчастіше утоплення — нещасний випадок, але буває і самогубство, і вбивство.