26. Питання, що вирішуються судовими медиками при дослідженні вогнепальних ушкоджень.

Велике значення для слідства мають відповіді судово-медичної експертизи вогнепальних ушкоджень на такі запитання:

І. Чи є ушкодження вогнепальним?

1. Який з отворів вхідний, а який вихідний?

3. З якої відстані зроблено постріл?

4. Який напрямок має рановий канал?

5. З якої зброї зроблено постріл?

6. Яка послідовність вогнепальних ушкоджень?

7. Власною чи сторонньою рукою заподіяно поранення?

8. Чи був здатний смертельно поранений до самостійних дій?

9. Яке було положення потерпілого та стрільця у момент пострілу?

10. Одним чи кількома пострілами спричинено поранення?

Окрім того, залежно від конкретних обставин справи, слідчим можуть бути поставлені й Інші запитання.

Відповіді на перелічені запитання можна одержати при ретельному дослідженні всіх виявлених ушкоджень на тілі (шкіра, внутрішні органи, порожнини тіла) та одязі.

Питання про характер ушкоджень вирішується виходячи з результатів дослідження особливостей вхідного та вихідного отворів (ран). Великий вплив на характер кульових ран має відстань (дистанція) пострілу, бо за різних дистанцій вихідні рани набувають різного вигляду.

27. Складові елементи вогнепальних ушкоджень та їх судово-медична оцінка.

Вхідний кульовий отвір при пострілі впритул Постріл впритул має місце тоді, коли дульний зріз зброї стикається з тілом чи одягом людини (або з іншим об'єктом).

Контакт може бути щільний (герметичний) — по всьому зрізу, або ж нещільний (частковий, негерметичний, під кутом). Загальна картина вигляду вхідного отвору в усіх випадках однакова. Через вхідний отвір майже всі додаткові фактори пострілу заносяться у рановий канал. Навколо рани може утворитися незначний наліт кіптяви, яка проривається між мішенню (об'єктом ураження) та дульним зрізом цівки під час віддачі зброї. Внаслідок дії порохових газів з'являються ознаки, за якими діагностується постріл впритул. Гази, проникаючи під шкіру, відшаровують жирову підшкірну клітковину навколо вхідного отвору. Якщо під шкірою знаходяться кістки (наприклад при пострілах у голову), гази, проникаючи між шкірою та кісткою, піднімають шкіру та розривають її. Внаслідок цього вхідний отвір має вигляд рваної рани, зірчастої форми. Зіставляючи краї, завжди встановлюємо дефект тканини.

Рановий канал Пробивши шкіру, куля, як правило, продовжує свій шлях у тілі людини. При цьому утворюється рановий канал, який являє собою ділянку тканин, які травмуються на всьому шляху руху кулі від вхідного до вихідного отворів. Ранові канали бувають: 1) наскрізні — куля проходить через усе тіло людини; 2) сліпі — куля залишається в тілі людини; 3) за розташуванням площини, в якій знаходиться рановий канал, відносно вертикальної осі, ці канали поділяються на: горизонтальний, сагітальний та фронтальний. За малюнком повздовжньої осі ранові канали поділяються на: 1) прямі; 2) скривлені; 3) ламані; 4) безперервні; 5) переривчасті.

Вихідний вогнепальний отвір Третім елементом вогнепального наскрізного ушкодження є вихідний отвір. Він утворюється тоді, коли кінетична енергія кулі є достатньою для подолання всіх перепон (шкіра, м'які тканини, кістки, внутрішні органи) і виходу назовні. Така куля може спричинити додаткові ушкодження цій самій або навіть іншій особі. При виході з тіла людини, куля піднімає та випинає шкіру, яка внаслідок розтягнення, що виникає при цьому, розривається. Утворюється вихідний вогнепальний отвір, який має досить сталі морфологічні ознаки, що дозволяють однозначно відрізняти його від вхідного: це відсутність дефект-мінуса тканини, поясків здирання та забруднення. Форма рани, як правило, щілиноподібна. Доцільно зазначити, що в небагатьох випадках вихідний отвір буває атиповим — форма його овальна, спостерігається, хоча й незначний, дефект тканини. Така картина має місце при збереженні кулею на виході значної кінетичної енергії. Краї вихідного отвору здебільшого вивернуті назовні.