23. Здатність до самостійних цілеспрямованих дій смертельно ранених.

Даючи судово-медичну оцінку одержаним ушкодженням, експерт зобов'язаний виходити з даних про анатомо-фізіологічну будову травмованої ділянки. Так, абсолютно виключається мож­ливість самостійно ходити, коли є масивні ураження стволової час­ини головного та шийного відділу спинного мозку, а також у разі розділення тулуба чи травматичної ампутації ніг. Водночас, навіть при пораненні головного мозку, потерпілий може Зберегти здатність до активних цілеспрямованих дій з метою самооборони або ж ви­конання інших дій - кликати на допомогу, розповідати про обставини отримання травми тощо.

Добре відомо, що ушкодження головного мозку, в перший період після виникнення, може супроводжуватися світлим проміжком, коли травмована людина поводить себе без ознак смертельної за­грози для життя, а потім втрачає свідомість і помирає. В нашій практиці мали місце декілька випадків заподіювання поранень го­лови, мозку та його оболон гострими і тупими предметами, коли потерпілі певний час жили, рухалися, розмовляли. Мали місце випадки, коли потерпілі не підозрювали, що в по­рожнині черепа містяться сторонні предмети (зламані кінчики но­жів), вели повноцінне життя декілька років, а смерть наставала внаслідок іншої причини.

У судово-медичній літературі є чимало описів випадків, коли лю­ди навіть після розділення тулуба колесами залізничного транспорту впродовж десятків хвилин зберігали свідомість, робили спробу підніматись на руках, розповідали про обставини події (трагедії)

Масивні травми, що несумісні з життям, можуть бути запо­діяні під час виконання виробничих завдань, транспортних при­год і т п Потерпілі з такими ушкодженнями, внаслідок емоційних стресів, деякий час активно спілкуються з рятувальниками і їхні показання дуже важливі для встановлення сутності того.

Відповідаючи на питання слідства, судово-медичнии експерт повинен не тільки враховувати характер травм, а й мусить дати оцінку загальному фізичному стану потерпілого, швидкості крово­втрати та об'єму її, наявності алкогольного сп'яніння тощо. Вирі­шення цих завдань дуже складне і потребує консультацій клініцистів-хірургів, нейрохірургів, психіатрів та інших.

24. Травма при падінні.

Ушкодження, що їх людина отримує при цьому виді травми, залежать від того, з якої висоти та за яких умов відбулося падіння. Виділяють такі види падіння: а) падіння з висоти власного зросту — так зване падіння на площині; б) падіння з висоти кількох метрів (з дерев, вікон перших, других поверхів і невисоких споруд); в) падіння з кількох десятків метрів (з багатоповерхових будинків, інших висотних споруд); г) падіння з дуже великої висоти (дахи хмарочосів, гірські вершини, з нерозкритим парашутом).

Падіння може бути як вільним, коли тіло не стикається ні з якими перепонами до контакту з поверхнею землі, так і ступінчастим, якщо тіло під час падіння стикається з балконом, будівельним риштуванням, гілками дерев тощо. При падінні в горах людина може бути травмована камінням, яке падає разом з тілом або слідом за ним.

Вільне падіння людини характеризується рядом особливостей:

- зовнішні ушкодження локалізуються тільки на поверхні, якою тіло контактувало з твердим покриттям;

- зовнішні ушкодження не відповідають внутрішнім, із значною перевагою останніх;

- характерні численні конструкційні, тобто виникаючі поза зонами прямої дії сили, переломи кісток;

- значно виражені ознаки загального струсу тіла. Шкіра людини дуже добре протистоїть дії тупих твердих предметів, особливо, якщо сила направлена перпендикулярно до її поверхні. Тому поверхня шкіри або зовсім не ушкоджується, або на ній утворюються незначні синці, садна і значно рідше — рани, які, як правило, виникають не від удару об поверхню, а від дії уламків кісток зсередини.

Внутрішні ушкодження, навпаки, досить тяжкі і тим значніші, чим з більшої висоти впало тіло. Це — численні переломи кісток скелета, розриви і навіть відриви внутрішніх органів, ушкодження головного мозку — від поверхневих осередків забою до цілковитого його руйнування. Відірвані внутрішні органи чи їх частини можуть переміщуватись з однієї порожнини в іншу. Якщо внутрішні органи не відриваються, то загальний струс тіла дістає вияв у надривах зв'язкового апарату і в численних дрібних крововиливах у тканини внутрішніх органів.

Падіння на площині Окреме місце займає експертиза у випадках падіння з висоти власного зросту, тобто з положення стоячи. Таке падіння може бути мимовільним, наприклад, якщо людина послизнулась, а може бути наслідком поштовху чи удару, тоді йдеться про падіння з прискоренням. Найбільш небезпечним є ушкодження голови, яке часто супроводжується переломами кісток черепа і ушкодженням головного мозку та його оболонок. Удар головою о тверде покриття чи якісь тверді виступаючі предмети спричиняє лінійні переломи кісток черепа, котрі поширюються по площі контакту.