18. Судово-медична оцінка ушкоджень.

Даючи судово-медичну оцінку одержаним ушкодженням, експерт зобов'язаний виходити з даних про анатомо-фізіологічну будову травмованої ділянки. Так, абсолютно виключається мож­ливість самостійно ходити, коли є масивні ураження стволової час­ини головного та шийного відділу спинного мозку, а також у разі розділення тулуба чи травматичної ампутації ніг. Водночас, навіть при пораненні головного мозку, потерпілий може Зберегти здатність до активних цілеспрямованих дій з метою самооборони або ж ви­конання інших дій - кликати на допомогу, розповідати про обставини отримання травми тощо.

Добре відомо, що ушкодження головного мозку, в перший період після виникнення, може супроводжуватися світлим проміжком, коли травмована людина поводить себе без ознак смертельної за­грози для життя, а потім втрачає свідомість і помирає. В нашій практиці мали місце декілька випадків заподіювання поранень го­лови, мозку та його оболон гострими і тупими предметами, коли потерпілі певний час жили, рухалися, розмовляли. Мали місце випадки, коли потерпілі не підозрювали, що в по­рожнині черепа містяться сторонні предмети (зламані кінчики но­жів), вели повноцінне життя декілька років, а смерть наставала внаслідок іншої причини.

У судово-медичній літературі є чимало описів випадків, коли лю­ди навіть після розділення тулуба колесами залізничного транспорту впродовж десятків хвилин зберігали свідомість, робили спробу підніматись на руках, розповідали про обставини події (трагедії)

Масивні травми, що несумісні з життям, можуть бути запо­діяні під час виконання виробничих завдань, транспортних при­год і т п Потерпілі з такими ушкодженнями, внаслідок емоційних стресів, деякий час активно спілкуються з рятувальниками і їхні показання дуже важливі для встановлення сутності того.

Відповідаючи на питання слідства, судово-медичнии експерт повинен не тільки враховувати характер травм, а й мусить дати оцінку загальному фізичному стану потерпілого, швидкості крово­втрати та об'єму її, наявності алкогольного сп'яніння тощо. Вирі­шення цих завдань дуже складне і потребує консультацій клініцистів-хірургів, нейрохірургів, психіатрів та інших.

19. Пошкодження від різних видів транспортних засобі, судово-медична оцінка.

Під транспортною травмою розуміють механічні ушкодження, заподіяні зовнішніми чи внутрішніми частинами транспорту під час його руху, а також при падінні з транспорту, що рухається.

У судово-медичній практиці транспортні засоби поділяють на безрейкові (автомобілі, мотоцикли, тролейбуси, трактори та ін.) та рейкові (поїзди, трамваї).

Залежно від виду транспорту, що спричиняє ушкодження, розрізняють автомобільну, мотоциклетну, тракторну, гужову, трам­вайну, залізничну, авіаційну та травму на водному транспорті.

Автомобільна травма - це сукупність ушкоджень, які ви­никають у водіїв, пасажирів і пішоходів унаслідок руху авто­транспортних засобів.

Згідно, з класифікацією А. О. Солохіна (1968), в її основу покладено умови виникнення ушкоджень за різних обставин дорожньо-транспортних пригод. Розрізняють такі види авто­мобільної травми:твід наїзду (чи удару) частинами автомобіля, що рухається;тпри випаданні з автомобіля, що рухається; від переїзду колесом автомобіля; від удару в кабіні автомобіля; від стискання тіла між автомобілем та іншими предметами; комбіновані.

Мотоциклетна травма - це сукупність ушкоджень, які ви­никають у водіїв, пасажирів і пішоходів унаслідок руху мото­цикла. Виділяють такі різновиди мотоциклетної травми: при зіткненні мотоцикла з транспортом, який рухається (вантажним або пасажирським); при зіткненні мотоцикла з нерухомими предметами; при зіткненні мотоцикла з пішоходом; при падінні з мотоцикла; при перекиданні мотоцикла.

Особливістю цього виду травми є те, що ушкодження виникають не тільки в пішоходів, а й у водіїв та пасажирів мотоцикла.

До залізничної травми належить комплекс ушкоджень, які виникають унаслідок руху залізничного транспорту. Виділяють кілька різновидів залізничної травми: від переїзду колесами залізничного транспорту, що рухається; від удару частинами залізничного транспорту, що рухається, з подальшим відкиданням тіла; від падіння з рухомого транспорту; від стискання між вагонами; травмування всередині вагонів під час залізничних пригод.

У разі переїзду колесом залізничного транспорту тіла ви­никають специфічні ушкодження - смуги тиснення й обтирання. Смуга тиснення - це відбиток на шкірі зовнішньої поверхні обода колеса. На деякій відстані від смуги тиснення спостерігається здирання епідермісу - смуга обтирання, що утворюється від тертя бічної поверхні колеса під час перекочування від тиснення, 2-15 см завширшки.