16. Судово-медична травматологія, судово-медична класифікація ушкоджень.

Ушкодженням вважається порушення анатомічної цілості органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів — фізичних, хімічних, біологічних, психічних.

Травми (ушкодження, бо слово "travma" з латини перекладається як ушкодження) можна класифікувати залежно: 1) від наслідків (смертельні та несмертельні); 2) морфологічних і фізіологічних ознак дії на організм (поділяються на анатомічні — крововиливи, садна, рани, переломи та тріщини кісток, вивихи, ушкодження внутрішніх органів з порушенням їх цілості чи без неї, розділення тіла на частини, розміщення тіла чи окремих його частин та функціональні — біль, струс окремих органів чи всього організму, шок); 3) чинників зовнішнього середовища, які діяли на організм, поділяються на: а) фізичні — ушкодження, спричинені тупими та гострими предметами, вогнепальною зброєю, дією крайніх (високих та низьких) температур, всі види механічної асфіксії, ураження електричним струмом, ті, що виникли внаслідок перепаду атмосферного тиску, дії іонізуючого випромінювання; б) хімічні — отруєння та хімічні опіки; в) біологічні — розлад здоров'я внаслідок дії інфекційних факторів і бактеріальних токсинів, коли їх введено примусово (насильно) або таємно від потерпілого; г) психічні — стрес, переляк, дії або бездіяльність, що спричинили сильне душевне хвилювання й справили негативний вплив на здоров'я.

Сукупність ушкоджень, що виникають за схожих умов праці і побуту в певних груп населення, носить назву травматизму.

Останній можна поділити на декілька видів:

1. Виробничий: а) промисловий; б) сільськогосподарський.

2. Невиробничий: а) побутовий; б) дорожній (окрім транспортного); в) спортивний; г) шкільний.

3. Транспортний: а) автомобільний; б) залізничний; в) водний; г) повітряний; д) гужовий.

4. Військовий: а) бойовий; б) небойовий, зокрема і мирного часу.

Всі ці ушкодження поділяються на ізольовані, множинні, сукупні та комбіновані.

У повсякденній практиці судово-медичних експертів найвагомішу частку становлять ушкодження, отримані в побуті, та дорожньо-транспортні. На жаль, останнім часом зросла частота виробничих травм, особливо у вугільній та гірничій промисловості.

До завдань судового медика належить не тільки визначення наявності ушкоджень, а й встановлення механізму та часу їх виникнення, можливості утворення за певних умов, оцінка за ступенем тяжкості тощо.

17. Причини смерті при механічних пошкодженнях.

Оскільки тяжкі механічні ушкодження не завжди викликають смерть одразу, причини смерті доцільно поділити на первинні і вторинні. До первинних належать причини смерті, яка настає без­посередньо після травми в короткий проміжок часу. Вторинні причини смерті - це ускладнення, які виникають через деякий час після травми і безпосередньо пов'язані з нею причинно-наслідковими зв'язками.

До первинних причин смерті належать:

Грубі, несумісні з життям, порушення анатомічної ціло­сті тіла чи окремих життєво важливих органів. Наприклад, численні переломи кісток скелета з ушкодженням внутрішніх ор­ганів при падінні з висоти, залізничній травмі; відділення голови чи розчленування тулуба при рейковій травмі; розміжчення голо­ви, печінки або розрив серця, спинного мозку в шийному відділі та ін.

Кровотеча. Механічні ушкодження завжди супроводжують­ся ушкодженням великих, середніх чи дрібних судин, що призво­дить до крововтрати. Якщо крововтрата гостра або масивна, то во­на може стати причиною смерті. Масивна крововтрата характеризується трьома основними ознаками: наявністю травматичного ураження серцево-судинної си­стеми; великою кількістю втраченої крові; блідістю шкірних покривів і недокрів'ям внутрішніх органів.

Тампонада (здавлювання). Смерть від тампонади чи здав­лювання життєво важливого органа настає, якщо цей орган міс­титься в обмеженій за об'ємом порожнині і витікаюча в порожни­ну кров чи повітря, що засмоктується, здавлюють цей орган, ускладнюючи або припиняючи його функцію. Причиною смерті може бути: здавлювання головного мозку; здавлювання серця; здавлювання легенів повітрям.

Забій головного мозку. При черепно-мозковій травмі, особ­ливо при дії сили в зоні потилиці, може мати місце забій довгасто­го мозку, який спричинює смерть через ушкодження дихального центру. Морфологічно він проявляється дрібними крововиливами у тканину довгастого мозку.

Забій грудної клітки у проекції серця може спричинити смерть від рефлекторного його зупинення. Зупинення серця може настати і при травмах інших рефлексогенних зон.

Порушення функції дихання. При травмах, крім смерті від здавлювання легенів повітрям (пневмоторакс), смерть може також настати від асфіксії, через аспірацію крові, внаслідок ушкодження судин гортані, носоглотки, стравоходу, основи черепа з решіт­частою кісткою.

Емболії - повітряна, газова, жирова, тканинна, тромбоемболія.

Повітряна емболія спостерігається при пораненні вен шиї, сте­гон, матки при перериванні вагітності.

Жирова емболія виникає при розтрощенні довгих трубчастих кі­сток, одночасно з ушкодженням вен.

Тканинна емболія розвивається при розтрощенні щільних тка­нин і потраплянні їх до венозної системи.

Тромбоемболія виникає при відриві тромбів попередньо ушко­джених хворобливо змінених судин.

Травматичний шок - специфічна реакція організму на трав­матичну дію, яка викликає надмірне збудження нервової системи з розладом нейрорегуляції.

Травматичний токсикоз (Краш-синдром). Розвивається внаслідок тривалого здавлювання м'язів (частіше верхніх чи ниж­ніх кінцівок), яке супроводжується або їх роздавлюванням або по­рушенням кровопостачання з наступним некрозом м'язів.

Вторинні причини смерті розвиваються у травмованої люди­ни через якийсь час, іноді досить значний.

Інфекційні ускладнення травм - бувають найбільш частою вторинною причиною смерті.

Інтоксикація всмоктування змерт­вілих білків спричинює інтоксикацію, яка також може призвести до смерті. Нарешті, після травми молочної залози у жінок іноді розви­ваються пухлини.