19. Фонд соціального страхування, його функції та обов’язки.

Для цілей соціального страхування громадян України створено Фонд соціального страхування. До нього спрямовується частка коштів від внесків на державне соціальне страхування підприємств, установ, організацій і кооперативів (крім колгоспів), розташованих на території країни, незалежно від їхнього відомчого підпорядкування, форм власності та господарювання, а також громадян, які працюють на умовах оренди, найму чи займаються індивідуальною трудовою діяльністю. Зазначений фонд є самостійною фінансово-банківською системою і перебуває у віданні профспілок України. Кошти фонду не підлягають оподаткуванню, грошовим, митним зборам і не входять до складу державного бюджету України. Функції фондів соціального страхування дещо змінюються, але за ними залишаються всі їхні основні функції: керівництво та управління окремими видами соціального страхування, акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечення фінансування виплат за соціальним страхуванням та інші функції згідно із статутами фондів. Фонд соціального страхування зобов'язаний:  1) здійснювати облік та вести реєстр платників страхових внесків; 2) укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та окремими лікарями на 5) співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів; 6) виконувати інші роботи, пов'язані з координацією страхової діяльності. 

20. Вимоги вітчизняного законодавства щодо соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

Стосуючись історії питання про відшкодування збитку у зв’язку з пошкодженням здоров’я працівника на виробництві, слід зазначити, що вітчизняне законодавство в даній частині постійно удосконалюється. Спочатку обов’язок підприємства відшкодувати працівникові заподіяний збиток передбачався нормами цивільних кодексів про відповідальність страхувальників за спричинення збитку. Як показує аналіз того, що діє вітчизняного законодавства, правове регулювання сплати внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві не виконує стимулюючі функції в поліпшенні умов праці на конкретних підприємствах. Розмір платежів до Фонду носить достатньо усереднений характер і не знаходиться в безпосередній залежності від реального перебування охорони праці на підприємстві. Тому вітчизняне законодавство про охорону праці повинно отримати подальший розвиток, зокрема, повинна бути створена гнучка система сплати внесків до Фонду. Основним змістом матеріальної відповідальності роботодавця у сфері охорони праці повинен виступати обов’язок безумовної і своєчасної сплати внесків до Фонду в розмірі, безпосередньо залежному від перебування охорони праці на його підприємстві. Система платежів до Фонду повинна містити надбавки до базового тарифу, які виконуватимуть роль економічних санкцій, і знижки з базового тарифу – вони виступатимуть як економічні стимули