27. Принципи визначення ступеня втрати працездатності.

Визначення ступеня втрати працездатності має важливе значення для кваліфікації тілесних ушкоджень. Ця ознака є ключовою для розмежування тяжких, середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень і виражається у відсотках і встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.

Основним методологічним принципом експертизи професійної працездатності потерпілого є сукупний аналіз наступних критеріїв:

- клініко-функціональних;

- характеру професійної діяльності (кваліфікації, якості і обсягу праці, здатності до його виконання);

- категорії і ступеня обмеження життєдіяльності.

- Клініко-функціональні критерії включають:

- характер і важкість травми, професійного захворювання;

- особливості перебігу патологічного процесу, зумовленого нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням;

- характер (вид) порушень функцій організму; ступінь порушень функцій організму (значно виражена, виражена, помірна, легка);

- клінічний і реабілітаційний прогноз;

- психофізіологічні здібності; клініко-трудовий прогноз.

28. Управління соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві.

Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців.

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. До складу правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків включаються представники трьох представницьких сторін: держави; застрахованих осіб;роботодавців.

Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) представників визначається кожним об'єднанням самостійно.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи наглядової ради та правління Фонду.

Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків входить до складу правління Фонду з правом дорадчого голосу.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення.

29. Становище і перспективи розвитку соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань має забезпечити фінансування профілактичних заходів, які визначено національною, галузевими та регіональними програмами поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. При цьому Фонд не бере участі у розробці зазначених програм, однак повинен вишукати фінансові ресурси відповідно до затверджених обсягів, що є дуже проблематичним Сучасна економічна криза, скорочення обсягів виробництва, погіршення умов праці неодмінно призводить до збільшення порушень нормативів з охорони праці та зростання кількості нещасних випадків на виробництві й професійної захворюваності. У нашій країні досі не створено системи медичної, професійної та соціальної реабілітації постраждалих від нещасного випадку на виробництві. Нема механізму для відшкодування збитків постраждалим у разі фінансової неспроможності, банкрутства чи ліквідації їхніх підприємств.

30. Державна соціальна система охорони здоров'я в Україні

Охорона здоров'я - це система заходів, спрямованих на забезпечення збереження й розвиток фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

У ст. 49 (ЗУпро ОЗ) Держава гарантує кожному її громадянину право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Основними принципами охорони здоров'я в Україні згідно з Основами та іншими нормативно-правовими актами законодавства про охорону здоров'я є:

• визнання охорони здоров'я пріоритетним напрямом діяльності суспільства й держави, одним з головних чинників виживання та розвитку народу України;

• відповідність завданням і рівню соціально-економічного та культурного розвитку суспільства, наукова обґрунтованість, матеріально-технічна та фінансова забезпеченість;

• орієнтація на сучасні стандарти здоров'я та медичної допомоги, поєднання вітчизняних традицій і досягнень із світовим досвідом у галузі охорони здоров'я;

• нопереджувально-профілактичний характер, комплексний соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров'я;

• багатоукладність економіки охорони здоров'я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;

Держава зобов'язана забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населенню, надавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров'я в їх діяльності.

Фінансування охорони здоров'я здійснюється за рахунок Державного бюджету України, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством.