2. Особливості будови фразеологізмів

За будовою фразеологізми є :

а) самостійними реченнями (одного поля ягода, рука руку миє, розумному легко пораду давати, з краси не пити роси;

б) підрядними реченнями (куди ворон і кісток не заносить, де Макар телят не пасе, де Сидір козам роги править;

в) порівняльними зворотами (мов сіль в оці, мов теля на нові ворота, наче з неба впасти, наче вкопаний)

г) окремими словосполученнями, що виступають у ролі членів речення, переважно присудків та обставин (за серце взяти — зворушити; задніх пасти — відставати; заказана дорога— заборонений доступ; йти по п'ятах — слідом, не відстаючи переслідувати; ні на копійку — зовсім нічого).

2.1. Зв'язок фразеологізмів з частинами мови

Фразеологізми співвідносяться з різними частинами мови за приналежністю стрижневих компонентів до відповідних лексико-граматичних класів слів.

Розрізняють такі лексико-граматичні розряди фразеологізмів:

а) дієслівні: бити байдики, витрішки продавати, світити ребрами;

б) іменникові: бабине літо, білий світ, вавилонське стовпотворіння велика цяця;

в) прислівникові: без задніх ніг, від роду і до роду, через пень колоду, ні сіло ні впало;

г) прикметникові: кров з молоком, ні риба ні м'ясо, гострий на язик;

д) вигукові: ну й ну, от тобі й на, чорта з два, чорти б його забрали.

3. Зміни у формі фразеологізмів

У процесі використання з часом фразеологічні одиниці можуть змінювати свою форму. Деякі фразеологізми вживаються у скороченому вигляді : Попасти, як пальцем у небо – попасти пальцем в небо; порохом піде за вітром – за вітром піде.

Виникають варіанти фразеологізмів і внаслідок заміни одного з компонентів синонімічними словами: фразеологізм сім мішків гречаної вовни вживається у варіантах сім кіп гречаної вовни, три мішки гречаної вовни. Кожен із них може бути продовжений словами і всі неповні або та чотири копи гречки – отже, виникають нові варіанти фразеологізму.

В українській мові функціонують таки варіанти фразеологізмів : лягти головою – полягти головою; у своїй сорочці бути – у своїй льолі бути , у своїй сорочці, у своїй льолі; кісткою в горлі стати – поперек горла стати, кістка в горлі, як кістка в горлі;оскому зігнати – оскому збити та ін. Ці вислови міняють свою форму, не змінюючи значення.

4. Класифікація фразеологізмів

У лінгвістиці існує проблема складу фразеології. Одні мовознавці до неї відносять лише номінативні форми, тобто словосполучення. Інші, котрі дотримуються широкого розуміння фразеології, сюди відносять й комунікативні форми – крилаті вирази у формі речень.

Є різні класифікації фразеологічних одиниць – на семантичному, функціональному, граматичному (морфологічному і синтаксичному), історичному рівнях. Широке визнання здобула семантична класифікація В.В.Виноградова: до уваги береться ступінь з’єднаності (злютованості) складових частин і співвіднесеність значення усього вислову з семантикою його окремих складників

За цим критерієм В.В.Виноградов виділяє три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення, фразео­логічні єдності і фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - це неподільні, нерозклад­ні фразеологізми, цілісне значення яких не збігається зі значен­ням окремих слів, які входять до їх складу, наприклад: дати дра­ла — втекти, замилювати очі – обманювати, розбити глек — посваритися, свиню підкласти – підвести когось, смалити халявки — залицятися, пекти раків — червоніти від сорому, на руку ковінька — вигідно і т. ін. До фразеологічних зрощень також належать мовні звороти, які містять застарілі граматичні форми, наприклад: притча во язицех — предмет багатьох розмов, звичайно з осудом; нічтоже сумняшеся— не роздумую­чи, без сумнівів, глас вопіющого в пустині – даремні думки, марні заклики та ін., та застарілі слова: бити байдики, бити баглаї — ледарювати , дати кучми - побити, збити з пантелику – заважати правильному рішенню.

Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами ( від гр. idioma «самобутній зворот») під якими розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Пояснити, як склалося значення ідіом, - складна етимологічна проблема. Вислів з’їв собаку означає «досвідчений у якійсь справі». Вловити якийсь безпосередній зв'язок між значенням фразеологізму і словами не можна.

Ідіоми неможливо дослівно перекласти на іншу мову – можна лише відшукати ідіому відповідник , якщо така є, або перекласти її одним словом чи вільним словосполученням.

Фразеологічні єдності — це стійкі, неподільні слово­сполучення, загальне значення яких певною мірою пов'язане зі значенням слів, що входять до їх складу. Фразеологічні єдності ширші за обсягом і різноманітніші за будовою, ніж фразеологічні зрощення, й характеризуються образністю та емоційно-експре­сивним забарвленням. Наприклад: тримати язик за зубами (мовчати), набивати кишені (наживатися), заливатися слізьми (безу­тішно, плакати), скалити зуби (сміятися), дивитися крізь пальці (навмисне не помічати чогось) та ін. До фразеологічних єдностей належать каламбурні вислови, прислів'я і приказки, влучні вира­зи з літературних джерел, або крилаті слова, яким властиві лако­нізм і афористичність висловленої думки, наприклад: звичка — друга натура; житейське море; прикусити язика; кров з моло­ком; вивести на чисту воду; наче води в рот набрати; тиха вода греблі рве; вік живи — вік учись; вчитися ніколи не пізно; сім п'ятниць на тиждень; тринди-ринди — коржі з маком та ін.

Фразеологічні сполучення— стійкі мовні звороти, яким властива певна самостійність складових частин. У таких зворотах одне слово центральне, інші — залежні від нього і мо­жуть сполучатися з іншими словами, наприклад: сміх бере, зло бере, нетерплячка бере, страх бере (але не можна радість бере, задоволення бере); порушити питання, пору­шити справу; чиста душа, чиста совість, чисте поле тощо. За будовою фразеологічні сполучення складаються з двох (справа честі, храм науки, плід натхнення, глухий кут) і більше компонен­тів (людина великої душі, людина світлого розуму) та ін.

М.М. Шанський виділив ще четвертий тип – фразеологічні вирази, до яких відніс стійкі за складом і вживанням звороти, що складаються із слів з вільним значенням. Це:

а) прислів’я - влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, синтаксично завершений, має повчальний зміст ( Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. Вік живи, вік учись.);

б) приказки – образний вислів, нерідко римований, близький до прислів’я, але без повчального змісту ( Як рукою зняло. І стіни вуха мають);

в) народні примовки –жартівливі, переважно римовані вислови, що вставляються в розмову відповідно до ситуації або у відповідний контекст (Здорові будьте ! Яким вітром ? Хліб та сіль ! Ні пуху ні пера ! Кіно й німці.)

г) крилаті вислови – поширені й загальновідомі влучні звороти, джерело яких може бути встановлене ( Всякому городу нрав і права (Г. Сковорода), А все-таки вона крутиться (Галілео Галілей);

д) афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки і культури – узагальнена закінчена думка і глибока думка певного автора, висловлена у відточеній, відшліфованій формі. Характерними рисами є влучність, виразність, несподіваність судження, здатність до самостійного існування. (Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка)

е) сентенція – афоризм, що має повчальний зміст( Учіться у всіх, не наслідуйте нікого (М.Горький);

є) максима – афоризм, у якому в короткій формі виражене певне моральне правило, принцип ( Коли хочеш бути щасливим, будь ним

(Дж. Вашингтон);

ж) парадокс - думка, що різко розходиться з усталеними поглядами і спочатку ніби суперечить собі ( Не говори своєму другові того, що не повинен знати твій ворог (А. Шопенгауер);

з) літературна цитата – фрагмент іншого тексту, що в художньому творі використовується для надання експресії (Могутній голос говорить стиха:»Нічого, брате, я не зрікаюсь, караюсь, мучусь, але не каюсь»

(А. Малишко).

Окрему групу фразеологізмів становлять складені терміни на зразок : неозначена форма дієслова, атомна енергія, Далекий Схід, волоський горіх, коротке замикання та ін. Такі словосполучення від інших фразеологізмів відрізняються тим, що вони не мають емоційно-експресивних відтінків.

Інші класифікації.

Л.А.Булаховський здійснив класифікацію фразеологізмів за джерелами їх походження: 1) прислів’я і приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо; 4) цитати з Біблії; 5) переклади іншомовних висловів; 6) крилаті вирази письменників; 7) влучні вирази видатних людей.

Л.Г.Скрипник пропонує генетичну класифікацію, за якою виділяє фразеологізми двох груп:

1) фразеологізми, організовані за моделлю словосполучення (рідше – речення), які за семантикою і структурою співвідносяться з окремим словом (функціонують як один член речення): танцювати під чужу дудку, без задніх ніг;

2) фразеологічні одиниці – фрази, що мають організацію простих або складних речень: Далеко куцому до зайця. Приший кобилі хвіст.