- •1.1.Мета і предмет діяльності ТзОв «Керуюча компанія «КомЕнерго-Тернопіль»»
- •1.2.Методи управління ТзОв «Керуюча компанія «КомЕнерго-Тернопіль»»
- •1.3.Майно, організаційна структура підприємства
- •1.4.Права та обов’язки підприємства
- •1.5.Управління Підприємством і самоврядування трудового колективу
- •1.6.Господарська та соціальна діяльність Підприємства
- •Розділ 2
- •2.1.Управління підприємством, роль керівника в організації, плануванні, мотивації і контролюванні
- •2.2. Планування та організація діяльності, стратегія підприємства
- •2.3 Важливість функції контролю та мотивації персоналу
- •Розділ 3 Аналіз фінансового стану і макросередовища підприємства
- •3.1. Макросередовище і ділове середовище ТзОв «кк «коменерго-тернопіль»»
- •3.2.Елементи внутрішнього середовища організації та управління виробничою підсистемою
- •4.1.Вдосконалення структури управління
- •4.2.Рекомендації щодо покращення функції контролю на підприємстві
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Посадова інструкція головного інженера
- •Посадова інструкція майстра по експлуатації житлового фонду
1.2.Методи управління ТзОв «Керуюча компанія «КомЕнерго-Тернопіль»»
Методи управління – це способи впливу керуючих систем на керовані об'єкти з метою реалізації завдань управлінської діяльності. Вони визначають (з урахуванням змін у розвитку систем) конкретні способи, прийоми досягнення мети управління і визначають вибір способів управлінської діяльності. Оскільки управління як цілеспрямований вид діяльності спирається на систему об'єктивних законів розвитку керуючих і керованих об'єктів, то методи управління є складовою частиною механізму їхнього свідомого використання.
Саме за допомогою методів управління керівники підприємств мають змогу впливати на трудові колективи, координувати їхню діяльність, спрямовувати на виконання робіт, стимулювати працівників, підвищувати рівень їхнього матеріального та морального задоволення від роботи. Від методів управління залежить ефективність функціонування структури підрозділів і підприємства в цілому як складної соціально-економічної системи.
А тому дослідження системи методів, що використовуються сучасними підприємствами та пошук шляхів удосконалення їх використання є надзвичайно важливою проблемою сучасного управління виробництвом.
Методи являють собою важливий елемент процесу менеджменту. Наявність прогресивних методів та їх вміле використання є передумовою ефективності менеджменту і господарських процесів.
Методи менеджменту покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного працівника, забезпечити своєчасну і дійову ліквідацію відхилень від накресленої програми. Цим вони відрізняються від усіх інших технічних чи технологічних методів, які використовуються у ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань.
Методи менеджменту є засобом практичної реалізації вимог об’єктивних економічних законів розвитку суспільства і відповідних їм закономірностей і принципів менеджменту. Вони багатогранні, неперервно розвиваються і удосконалюються на основі критичного аналізу практики і експериментів.
Методів менеджменту є дуже багато, але всіх їх можна класифікувати на такі три групи:
• економічні;
• організаційно-розпорядчі;
• соціально-психологічні.
КЛАСИФІКАЦІЯ
МЕТОДІВ МЕНЕДЖМЕНТУ
За напрямком
впливу:
Прямого впливу
Непрямого впливу
За способом
врахування інтересів працівників:
Матеріаль-ного
впливу
Владного впливу
Морального впливу
За формою впливу:
Кількісні
Якісні
За характером
впливу:
Економічні
Технологічні
Соціально-психологічні
Адміністративні
Рис.1.1. Класифікація методів менеджменту за різними ознаками
Методи менеджменту взаємопов’язані, отже цей поділ цілком умовний. Наприклад техніко-економічний план (економічний метод) починає впливати на працівників організації після того, як він затверджений наказом директора (розпорядчі методи). При цьому можливі зміни у складі працівників (соціально – психологічні методи), викликані необхідністю виконання цього плану. Тому на практиці застосування конкретного методу має комплексний характер[10, с.28-29].
Особлива роль методів менеджменту полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці та виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття "методи менеджменту" витікає із суті і змісту управління і відноситься до числа основних категорій менеджменту.
Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі у процесі виробництва. Звідси витікає дуже важлива вимога до методів управління: методи менеджменту повинні мати свою мотиваційну характеристику, яка визначає напрям їх дії. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які зорієнтована відповідна група методів.[7]
Методи управління — це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства, організації).
Управління фірмою (підприємством, організацією) спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних. Тому основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємств.
Значення методів управління визначає їхню спрямованість на досягнення цілей у найбільш стислі строки за умов раціонального використання всіх видів ресурсів.
За змістом методи управління ідентифікуються з основними функціями управління: плануванням, організуванням, мотивуванням, контролюванням та регулюванням. Відповідно до цього є наступні основні групи методів управління: економічні, організаційно-розпорядчі (адміністративні), соціально-психологічні, правові, ідеологічні та технологічні. Між ними існує тісний зв'язок і взаємозумовленість. Кожний метод має елементи заохочення і покарання.
Класифікація методів за спрямованістю дії заснована на характері впливу їх на мотиви діяльності окремих працівників і трудового колективу організації в цілому. Мотиви діяльності ґрунтуються на реальних матеріальних і духовних потребах. Направленість методів характеризується тим, на які конкретно мотиви вони впливають. Виходячи з цього, виділяють чотири групи методів - матеріальної, соціальної, психологічної та владної мотивації.[8]
За організаційними формами дії виділяють методи прямого (безпосереднього) впливу, постановки мети, створення стимулюючих умов.
Дуже важливу роль на підприємстві відіграє менеджмент. Поняття “менеджмент” характеризується організаційною, функціональною та особовою складовими.
Організаційна складова – це ієрархія управління підприємством, в якій виділяється вища, середня і низова ланки.
Функціональна складова – це поточний процес виконання функцій менеджменту: планування, організування, мотивації та контролю за реалізацією цих функцій.
Особова складова – це мистецтво керівника управляти виробничими процесами через конкретних людей, його власні морально-психологічні якості та рівень знань.
Система — це сукупність взаємодіючих елементів, які становлять цілісне утворення, що має нові властивості, які відсутні в її елементів. Елемент завжди є структуроутворюючою частиною системи (наприклад, підприємство — елемент корпорації як системи; разом з тим підприємство — це складна сукупність елементів: цехів і служб). Елементу властиві одна або кілька якостей, які визначають його місце у внутрішній організації системи. При цьому своє призначення елемент може виконувати тільки тоді, коли він буде взаємодіяти з іншими елементами системи. Система управління складається з таких компонентів:
механізм управління — це сукупність цілей, принципів, методів, прийомів, форм і стимулів менеджменту, взаємозалежний вплив яких забезпечує найбільш ефективний розвиток організації й суспільства в цілому. Якісний рівень механізму менеджменту залежить насамперед від професіоналізму управлінських кадрів;
об'єкт управління — комплекс діяльності людей, виділений із середовища або як ланка системи (наприклад, підприємство), або як особлива функція, що вимагає спеціального механізму управління (наприклад, управління фінансами, збутом, персоналом тощо);
функції управління — особливі види діяльності, що виражають напрямки або стадії здійснення цілеспрямованого впливу на зв'язки й відносини людей у процесі життєдіяльності й управління ними. Основними функціями управління є планування (прогнозування), організація, координація (регулювання), стимулювання (активізація), навчання (інструктаж) і контроль за виконанням;
організаційна структура, що відображає склад і співпідпорядкованість різних елементів, ланок і щаблів управління, які функціонують для досягнення певної мети. Процес формування організаційної структури — це насамперед організаційний розподіл завдань і функцій за підрозділами апарату управління;
кадри управління — працівники, що здійснюють функції управління або сприяють їхньому здійсненню, тобто професійно беруть участь у процесі управління і входять в апарат управління;
процес управління — вплив органів і кадрів управління на об'єкт управління за допомогою обраних методів для досягнення запланованих цілей. Організаційна характеристика процесів управління передбачає виявлення учасників процесу й модель їхньої взаємодії; опис часової послідовності процесу управління; визначення процедури взаємодії різних органів (ланок) і щаблів менеджменту в процесі управління.
Отже, система управління — це форма реалізації взаємодії й розвитку відносин управління, виражених у законах і принципах менеджменту, а також у меті, функціях, структурі, методах і процесі управління.
Те, що відбувається сьогодні в теорії і практиці управління, називають тихою управлінською революцією. Її початок збігся зі вступом розвинутого суспільства в інформаційну стадію. На зміну класичному напряму в менеджменті приходить новий — індивідуально-інформаційний. Сутність нової філософії управління визначається такими факторами: ставка робиться на самореалізуючу людину (на відміну від економічної та соціальної); підприємство розглядається як живий організм, у якому люди об'єднані спільними цінностями; підприємство має весь час оновлюватися в постійному прагненні пристосуватися до зовнішніх чинників, головним із яких є споживач.
Втіленням нового підходу стало стратегічне управління, що передбачає доповнення планування потенціалу фірми розробкою її стратегії на основі прогнозів майбутнього стану середовища. Зміна ситуації вимагає зміни стратегії.
Важливим кроком у розвитку методології сучасного менеджменту було формування теорії хаосу. В основу теорії хаосу були покладені дослідження вченого-метролога Е. Лоренса, який виявив, що навіть незначні зміни викликають глибокий вплив і потрясіння у всій системі. Завдання керівника полягає в тому, щоб прораховувати такі зміни-збудники і знаходити прийнятний спосіб направляти розвиток процесу в потрібне русло. Правильно обраний напрямок прогнозування може істотно знизити ризик помилки при ухваленні управлінського рішення. А ціна помилки при керуванні складними системами, як правило, дуже висока [4].
Ключовими моментами сучасної системи поглядів на менеджмент є наступні принципові положення:
застосування системного підходу в управлінні (теорія систем);
застосування ситуаційного підходу в управлінні;
орієнтація менеджменту на інновації, інтеграцію, інтернаціоналізацію;
визнання соціальної відповідальності менеджменту перед людиною і суспільством в цілому. [2]
