18.Обєкти та суб’єкти лізингу

У Законі України «Про лізинг» передбачено, що лізингодавець зобов'язується придбати майно у власність за дорученням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна.

Даний Закон визначає три суб'єкти лізингової операції:

• лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, зокрема, і банківська або небанківська фінансова установа, що передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• лізингоодержувач — суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

• постачальник-продавець лізингового майна — суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Об'єктом лізингу (згідно з чинним законодавством України) може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передання його в лізинг (основними фондами виробничого і невиробничого призначення є: будинки, споруди, машини і устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів).

Лізинг можна вважати різновидом оренди, так званою посередницькою орендою, що забезпечує інвестування виробничих основних фондів за посередництва лізингової фірми.

Лізингова фірма (лізингодавець) придбаває майно не для власного користування, а з метою надання його на визначених умовах в користування іншій особі і отримання з цього прибутку.

Об'єктом лізингу не можуть бути: земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені підрозділи

19.Матеріальна складова ітр

• матеріальна складова — складське господарство, таропакувальні системи, вантажно-розвантажувальні й транспортні системи;

Матеріальна складова (оцінюється за системою показників, які характеризують кількість і потужність складського таропакувального і транспортного господарства):

• площа складських будівель, споруд;

• площа закритих складів, кількість складів-холодильників, місткість їхніх холодильних камер, місткість газосховищ, ємностей для рідини та сипучих товарів;

• середня відстань перевезень однієї тонни вантажу за видами транспорту і продукції;

• обсяг вантажообороту окремих видів транспорту;

• рівень механізації вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт тощо.

20. Визначення та економічне значення лізингу.

Сучасне розуміння лізингу виходить із класичних принципів римського права про розмежування понять власник та користувач майна. Виникнення та існування його в якості особливого виду бізнесу основане саме на можливості розподілу компонентів власності на дві складові: 1) користування річчю, тобто використання її за призначенням з метою отримання доходу та інших вигод; 2) те саме право власності як правове панування особи над об'єктом власності. Багатовіковий досвід свідчить, що багатство полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а в ефективному її використанні.

Звідси випливає, що лізинг — це спосіб реалізації відносин власності, який відображає стан виробничих сил та виробничих відносин, з якими він перебуває у тісному взаємозв'язку.

В основі лізингової операції лежать правові відносини з передання майна в тимчасове користування, проте характеристика лізингу цим не вичерпується.

Як один з видів ринкових процесів, лізинг включає три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні.

Лізинг (визначено Законом України «Про лізинг») — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

21. Інформаційна складова ІТР: склад та призначення.

• інформаційна складова — інформаційні й довідкові системи (стосовно продукції, її виробників та споживачів, умов постачання та цін тощо); маркетингові й консалтингові фірми;

Інформаційна складова:

• кількість інформаційних, виставкових центрів, рекламних агенцій;

• обсяг послуг, що надаються суб'єктами інформаційної складової;

• кількість та якість наявної інформації.

22. Зміст та види біржових угод.

Під біржовою угодою варто розуміти угоду, яка укладена між членами біржі в біржовому приміщенні (залі) у встановлений біржовий час і яка має своїм предметом товар, допущений до обороту на даній біржі. Біржова угода мас на увазі одночасне прийняття учасниками біржового ринку прав і зобов'язань стосовно придбання та продажу певної кількості біржового товару.

Угоди на реальний товар, залежно від строків його поставки, поділяють на: 1. Угоди з коротким строком поставки (у міжнародній практиці такі угоди називають "касові" або "спот"). Основною метою укладення таких угод є дійсний, фізичний перехід товару від продавця до покупця на умовах, які передбачені угодою. За купленим на торгах контрактом покупець на одному зі складів одержує реальний товар.

2. Угоди з відстроченою поставкою (у міжнародній практиці такі угоди називають "форвард"). Такі угоди - це взаємопередача прав і обов'язків на реальний товар з відстроченим терміном поставки. Особливість угоди з відстроченою поставкою полягає в різниці у часі укладення угоди та поставкою товару покупцеві. Тривалість періоду між моментом укладення угоди та поставкою товару встановлюється кожною біржею залежно від його асортименту.

3. Угоди з умовою. Це угода на поставку реального товару, при якій продаж одного виду товару супроводжується одночасно покупкою іншого реального товару. Укладаються такі угоди у процесі публічного торгу, а розрахунки мають грошову основу. Угоди з умовою використовуються на біржах реального товару і особливо прийнятні в умовах формування ринкових відносин.

4. Бартерні угоди.

Це угоди, які укладаються на умовах передачі прав власності на товари без грошової оплати, тобто є товарообмінними операціями за схемою "товар" = "товар", або "товар" = "товар + гроші".

23. Розрахунково-кредитна складова ІТР: склад та призначення.

• кредитно-розрахункова складова — фінансово-кредитні установи, страхові, юридичні, аудиторські фірми, банки тощо;

Суб'єкти кредитно-розрахункової складової забезпечують своєчасне здійснення фінансово-розрахункових операцій, сприяють пошуку та залученню інвестиційних ресурсів.

25. Кадрова складова ІТР: склад та призначення.

• кадрова складова — фахівці, працівники різного рівня кваліфікації відповідного фахового спрямування, спеціалізовані навчальні заклади з підготовки працівників і фахівців для сфери товарного обігу.

• Кадрова складова забезпечує формування й реалізацію трудової політики на товарному ринку, формуючи кон'юнктуру ринку робочої сили.

Кадрова складова:

• середньооблікова чисельність працівників, зайнятих в інфраструктурі товарного ринку та на окремих підприємствах;

• питома вага кількості працівників, зайнятих в інфраструктурі товарного ринку в загальному обсязі зайнятого населення;

• продуктивність праці тощо.