2. Робочий проект рекультивації порушених земель та землювання малопродуктивних угідь

2.1. Зміст рекультивації. Види рекультивації

Згідно з ст. 165 Земельного кодексу "Рекультивація порушених земель - це комплекс організаційних, технічних і біотехнологічних заходів, спрямованих на відновлення ґрунтового покриву, поліпшення стану та продуктивності порушених земель ".

Порушеними вважаються землі, які втратили свою господарську цінність або є джерелом негативного впливу на навколишнє середо­вище в зв'язку зі зміною ґрунтового покриву, гідрологічного режиму і утворення техногенного рельєфу в результаті виробничої діяльності людини (розробка корисних копалин, проведення будівельних і інших робіт).

Є два види рекультивації-технічна і біологічна.

Технічна рекультивація передбачає підготовку земель для їх подальшого використання в народному господарстві і включає: зняття, складування і зберігання родючого шару ґрунту, а також потенційно родючих порід і при необхідності транспортування їх до нового місця вкладання; селективне формування відвалів, гірничопланувальні робо­ти по вирівнюванню поверхні порушених земель, виположування відкосів відвалів і виїмок; покриття поверхні рекультивації родючим шаром ґрунту або придатним для створення рекультивованого шару ґрунту; проведення при необхідності протиерозійних, гідромеліоратив­них і культуртехнічних заходів.

Технічну рекультивацію проводять одночасно з виконанням гірничих, будівельних та інших робіт, які привели до порушування земель, а при неможливості цього - після завершення робіт в строки, встановлені органами, які надають земельні ділянки в користування. При цьому, земельні ділянки, порушені в результаті геологорозвіду­вальних або інших вишукувальних робіт, приводяться в придатний стан для народного господарства не пізніше ніж в місячний термін після завершення вишукувань (включаючи період промерзання ґрунту).

На ділянках, де в зв'язку з проведенням підземних гірничих робіт проходить просідання поверхні, рекультивацію не проводять до ліквідації підземних пустот.

Біологічна рекультивація включає заходи з відновлення продуктивності земель, які здійснюються після технічної рекульти­вації. Біологічна рекультивація включає комплекс агротехнічних та інших заходів з відновлення родючості ґрунтів, підвищення продуктив­ності сільськогосподарських і лісових угідь, освоєння водоймищ, від­творення флори і фауни, а також усунення негативних дій порушених земель на навколишнє середовище.

Технічну рекультивацію виконують гірничі підприємства, орга­нізації, які ведуть будівництво, вишукувальні та інші роботи, пов'язані з порушенням ґрунтового покриву, а біологічну - проводять земле­користувачі, яким передають (повертають) землю з виконаною техніч­ною рекультивацією.

Згідно з цільовим використанням порушених земель в рекуль­тивації розрізняють такі напрями: сільськогосподарський, лісогосподарський, рибогосподарський, водогосподарський, рекреаційний, сані­тарно-гігієнічний і будівельний. Сільськогосподарський напрям рекультивації передбачає створення на порушених землях сільськогос­подарських угідь; лісогосподарський - лісонасадження різного типу; рибогосподарський - рибні ставки в пониженнях техногенного рельє­фу; водогосподарський - водоймища багатоцільового водовикористання; рекреаційний - об'єктів відпочинку, санітарно-гігієнічний - кон­сервацію порушених земель, які здійснюють негативний вплив на навколишнє середовище; будівельний - приведення порушених земель в стан, придатний для промислового і цивільного будівництва.

У першу чергу підлягають рекультивації ділянки порушених земель, які здійснюють активний несприятливий вплив на навколишнє середовище.

Землювання малопродуктивних угідь — це комплекс робіт по зняттю, транспортуванню і нанесенню родючого шару ґрунту і потенційно родючих порід на малопродуктивні угіддя з метою їх покращення.