Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
міжнародне публічне.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
1.08 Mб
Скачать

50. Фальшивомонетництво, незаконний обіг наркотичних засобів

Підробка грошових знаків (фальшивомонетництво) також відноситься до одного з найстаріших кримінальних злочинів. Відносно його діє Міжнародна конвенція про боротьбу з підробкою грошових знаків, укладена 20 квітня 1929 Згідно з Конвенцією злочинними є дії по виготовленню або зміні грошових знаків (паперових грошей і металевих монет), що перебувають в обігу, а також збут підроблених грошових знаків. У Конвенції нічого не говориться про підробку та збуті різних цінних паперів (чеків, векселів, акредитивів, облігацій) і знаків поштової оплати. Одні автори припускають, що такі дії можуть бути прирівняні до підробки та збуту грошових знаков2, інші вважають, що текст Конвенції застарів і поняття «грошовий знак» вимагає расшіренія3.

Відповідно до положень цієї Конвенції (ст. 3) караними є: всі обманні дії з виготовлення або зміни грошових знаків, яким би не був спосіб, що вживається для досягнення цього результату; збут підроблених грошових знаків; дії, спрямовані до збуту, ввезення в країну або отриманню, або добування для себе підроблених грошових знаків за умови, що їх характер був відомий; замаху на ці правопорушення і дії щодо умисного співучасті; обманні дії з виготовлення, отримання або придбання для себе знарядь або інших предметів, призначених за своєю природою для виготовлення підроблених грошових знаків або для зміни грошових знаків.

Тому всі країни — учасники конвенції повинні робити допомогу зацікавленим країнам у розшуку і поверненні виготовлювача, що сховався за границю, збувальника грошових чи знаків їхніх співучасників.

Незаконний обіг наркотичних і психотропних речовин. Якщо фальшивомонетництво, рабство і работоргівля відносяться до злочинів, які мають глибокі історичні корені, то незаконний обіг наркотичних і психотропних речовин по праву можна віднести до найпоширеніших злочинів міжнародного характеру. Співробітництво держав у боротьбі з незаконним розповсюдженням наркотиків почалося на початку XX ст. зі створення в 1909 р. першої міжнародної організації по боротьбі з незаконним обігом наркотиків - Шанхайської комісії. Метою створення цієї Комісії була координація співробітництва держав з питань незаконного обігу наркотиків, який кваліфікувався як злочин міжнародного характеру. Першим міжнародним договором в цій області слід вважати Гаазьку конвенцію 1912 р.

Наркотичним засобом вважається будь-яка природна чи синтетична речовина, наведена в списки I-II Конвенції 1961 р. У списках наркотичні засоби розділені на чотири групи залежно від режиму контролю за ними, що визначається ступенем шкідливості.

Органами міжнародного контролю за наркотичними засобами є Міжнародний комітет з контролю за наркотиками та Комісія з наркотичних засобів ЕКОСОР. Згідно Конвенції 1961 р. держави-учасники зобов'язуються надавати Комітету статистичні дані про виробництво, виготовлення та споживанні, ввезення та вивезення, а також запаси наркотичних засобів

Також було визнано, що з метою посилення колективної безпеки всіх держав необхідно посилити координацію дій в рамках міжнародного співтовариства. У зв'язку з цим 19 грудня 1988 була прийнята і відкрита для підписання Конвенція ООН боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

До числа злочинних діянь Конвенція 1988 відносить перелік дій, що кваліфікуються як злочинні діяння. Серед них: виробництво, виготовлення, екстрагування, поширення, продаж, постачання на будь-яких умовах, переправлення, транспортування, імпорт або експорт наркотичних засобів або психотропних речовин; культивування опійного маку, кокаїнового листа, рослини каннабіс з метою незаконного виробництва наркотиків. Караним є також публічне підбурювання або спонукання інших до вчинення таких діянь та вступ в злочинну змову з метою їх вчинення.

Держави-учасниці зобов'язані вживати всіх необхідних заходів для визнання своїм законодавством перерахованих у Конвенції дій правопорушеннями. Відносно мір покарання за зазначені дії Конвенція орієнтує держави-учасників на застосування таких санкцій, як тюремне ув'язнення або інші види позбавлення волі, штрафи і конфіскація.