6.9.3. Функція управління поточною діяльністю Співтовариств

Комісія є виконавчим органом. Вона відповідає за виконання регламентів, прийнятих Радою чи спільно Радою і Парламентом, також за подання проекту річного бюджету і за його виконання. Комісія готує Парламенту звіт з виконання бюджету і несе політичну відповідальність за його невідповідне виконання. Крім того, Комісія зобов`язана подавати Парламенту щорічний звіт про функціонування Співтовариств найпізніше за місяць до початку Парламентської сесії.

На основі того що Європейські Співтовариства є суб'єктом міжнародного права, Комісія підтримує сталі дипломатичні стосунки з третіми країнами та іншими міжнародними організаціями. У багатьох країнах, зокрема у Польщі, Співтовариства мають свої представництва. Комісія відповідає також за приготування і підписання міжнародних угод, стороною яких є Співтовариства. Прикладом цього може бути проведення перемовин і приготування Договорів про приєднання з країнами кандидатами до ЄС.

41-55) № 41. Вибори до ЄП. “Акт об избрании членов Европейского парламента всеобщим прямым голосованием” - источник права ЕС, устанавливающий общие принципы избирательной процедуры Европейского Союза. Члены Европейского парламента избираются в каждом государстве-члене по пропорциональной системе Выборы осуществляются посредством всеобщего прямого, свободного и тайного голосования.

Государства-члены могут предусматривать установление минимального порога для получения мест. . Членство в Европейском парламенте несовместимо со следующими должностями:член правительства государства-члена,член Комиссии Европейских сообществ; судья, генеральный адвокат или секретарь Суда Европейских сообществ или Трибунала первой инстанции;член Дирекции Европейского центрального банка; член Счетной палаты Европейских сообществ;Омбудсман Европейских сообществ;та ін

Начиная с выборов 2004 г. в Европейский парламент членство в нем несовместимо с членством в национальном парламенте.При выборах членов Европейского парламента никто не может голосовать более одного раза.

. Выборы в Европейский парламент проходят в день и часы, устанавливаемые каждым государством-членом, причем для всех государств-членов этот день находится в рамках одного периода, начинающегося в четверг утром и заканчивающегося в непосредственно следующее за ним воскресенье.Период голосования определяется для первых выборов Советом, постановляющим единогласно после консультации с Европейским парламентом.

№42 Статус депутата Європарламенту. Он закрепляется в обших чертах учредительными актами и регулируется Регламентом Парламента. Депутат не связан императивным мандатом. Он пользуется всеми правами, закрепленными в Договорах и Регламенте, участвует в обсуждении вопросов, включаемых в повестку дня, и принятии решений, выносимых на голосование.

Каждый депутат должен в обязательном порядке ежегодно сообщать сведения о своей профессиональной деятельности, как оплачиваемой, так и осуществляемой на общественных началах, получаемых дотация. Все такого рода сведения заносятся в специальный регистр, который ведут квесторы. Отказ от сообщения этих сведений может влечь за собой определенные санкции .На депутатов распространяются все правила Соглашения о привилегиях и иммунитетах, которое заключено между Сооб-

ществами и государствами-членами. Они включают в себя, в частности, правила индамнитета и иммунитета.Депутатское вознаграждение членов Европейского парламента до недавнего времени было аналогично получаемому депутатом национального представительного органа. В какой-то мере «уравнению шансов» служат дотации и выплаты, производимые непосредственно из бюджета Союза. Всем парламентариям компенсируются расходы, связанные с многочисленными переездами и сменой места жительства.. Депутат не подлежит уголовному преследованию за мнение, высказанное в ходе парламентских дебатов и голосования, либо в связи с выполнением должностных полномочий и обязанностей.

№43 Внутрішня структура і порядок роботи ЄП. Склад Європейського Парламенту. Європейський Парламент складається з представників держав-членів ЄС, кількість яких

750 — за Лісабонським Договором (кожна держава-член має отримати від 6 до 96 місць в Європейському Парламенті за принципом дигресивної пропорційності). До складу ЄП входять голови й бюро, постійних і тимчасові комісії,колегія квесторів, генеральний секретаріат. Колегія квесторів вправі виносити рішення по тлумаченню й виконанню правил адміністративного керування в сфері своєї компетенції, вона ж вирішує такі питання, як норми добових витрат при переїздах депутатів із країни в країну, оплата їхнього секретаріату, соціальне страхування депутатів, експлуатація й гарантії безпеки приміщень парламенту, Бюро Європейського парламенту, як ми вже відзначали, складається з голови й 14 віце-голів. Членами бюро із правом дорадчого голосу є також п'ять квесторів, що виконують адміністративні й фінансові функції, що стосуються безпосередньо парламенту. Бюро вирішує фінансові й організаційні питання, пов'язані з турботою депутатського корпуса, парламенту і його органів. Голова в силу ст.18 Регламенту має широкі повноваження визначати порядок денний, він повідомляє про початок і завершення обговорення якого-небудь питання, порушує це питання на голосування, нарешті, тільки він має право дозволити депутатові виступати по одному питанню більше двох разів

№44. Повноваження ЄП. ЄП бере участь у законотворчому процесі, й за останні роки його повноваження у цій сфері неабияк розширилися. На сьогодні, окрім спеціальної процедури прийняття бюджету, існує 4 види законодавчих процедур

Перша процедура: схвалення — є правом вето ЄП. За цією процедурою схвалення законодавчих актів ЄС ЄП є необхідним, і РМ не може діяти далі, не отримавши його.

Друга процедура: консультацій.Для прийняття рішень РМ на підставі пропозицій, наданих їй ЄК, необхідно, щоб ЄП висловив свою позицію. Третя процедура: співробітництва. Після консультацій з ЄП щодо пропозицій, наданих ЄК, РМ приймає "спільну позицію"Цей документ направляється до ЄП, який може: прийняти його або не прийняти жодного рішення. б) запропонувати доповнення документа в) відхилити "спільну позицію".

Четверта процедура: прийняття спільних рішень. Рішення приймаються спільно ЄП і РМ) ЄК направляє свої пропозиції до ЄП та Ради Міністрів, а ЄП висловлює свою позицію, з урахуванням якої РМ кваліфікованою більшістю приймає "спільну позицію" та надсилає її до ЄП;

За Лісабонським Договором сфера використання процедури прийняття спільних рішень розширюється та назва цієї процедури змінюється на "звичайну законодавчу процедуру".ЄП на вимогу 1/4 частини своїх членів може створювати тимчасові Комітети для розслідування випадків порушення законодавства ЄС або його неслушного впровадження ЄП має обговорювати на відкритих сесіях щорічний загальний звіт, який надає йому ЄК . ЄП затверджує Голову ЄК. ЄП може відправити ЄК у відставку, якщо винесе їй вотум недовіри, прийнятий кваліфікованою більшістю 2/3 голосів.

№45. Розширення повноважень ЄП. ЄП бере участь у законотворчому процесі, й за останні роки його повноваження у цій сфері неабияк розширилися. На сьогодні, окрім спеціальної процедури прийняття бюджету, існує 4 види законодавчих процедур

Перша процедура: схвалення — є правом вето ЄП. За цією процедурою схвалення законодавчих актів ЄС ЄП є необхідним, і РМ не може діяти далі, не отримавши його.

Друга процедура: консультацій.Для прийняття рішень РМ на підставі пропозицій, наданих їй ЄК, необхідно, щоб ЄП висловив свою позицію. Третя процедура: співробітництва. Після консультацій з ЄП щодо пропозицій, наданих ЄК, РМ приймає "спільну позицію"Цей документ направляється до ЄП, який може: прийняти його або не прийняти жодного рішення. б) запропонувати доповнення документа в) відхилити "спільну позицію". Четверта процедура: прийняття спільних рішень. Рішення приймаються спільно ЄП і РМ) ЄК направляє свої пропозиції до ЄП та Ради Міністрів, а ЄП висловлює свою позицію, з урахуванням якої РМ кваліфікованою більшістю приймає "спільну позицію" та надсилає її до ЄП;

За Л.Д сфера використання процедури прийняття спільних рішень розширюється та назва цієї процедури змінюється на "звичайну законодавчу процедуру".ЄП на вимогу 1/4 частини своїх членів може створювати тимчасові Комітети для розслідування випадків порушення законодавства ЄС або його неслушного впровадження ЄП має обговорювати на відкритих сесіях щорічний загальний звіт, який надає йому ЄК . ЄП затверджує Голову ЄК. ЄП може відправити ЄК у відставку, якщо винесе їй вотум недовіри, прийнятий кваліфікованою більшістю 2/3 голосів.

№46. Організація судової влади в ЄС.

Судова влада ЄС складається з двох таких судових органів як Суд Єс і суд першої інстанції.. Суд розглядаєна своїх засіданнях наступні види позовів: 1) Позови Комісії до державам-членам, що ухиляються від виконання будь-яких зобов'язань, покладених на них установчими договорами. 2) Позови держав-членів до інших держав-членів, які, на їхню думку, ухиляються від виконання зобов'язань за установчими договорами. 3) Позови, пов'язані із здійсненням нагляду за законністю актів, прийнятих спільно Європарламентом і Радою, актів РАди, Комісії та Єдиного європейського банку, 4) Позови, пропоновані Європарламентом і Європейським інвестіціонним банком з метою захисту своїх прерогатив. 5) Позови фізичних або юридичних осіб, що заперечують рішен-ня, які прийняті персонально щодо тієї чи іншої особи та ін позови..Суд уповноважений приймати такі рішення з питань, що стосуються: тлумачення установчих договорів;

Суд першої інстанції виконує фнкції касаційного і конституційного судо, до його юрисдикції відносяться питання щодо визн. Законності актів інших, ніж ті, що видає Суд Єс.( позовів про бездіяльність, про відшкодування шкоди і позови службовців Єс)

№47Статус та призначення суду ЄС. Правовий статус Суду Єс - це його права та обовязки .У Амстердамському договорі юрисдикція Суду була розширена таким чином, що в неї увійшли питання співробітництва держав-членів Європейського союзу в рамках «третього опори» Відповідно з чинними правовими актами Суд розглядаєна своїх засіданнях наступні види позовів: 1) Позови Комісії до державам-членам, що ухиляються від виконання будь-яких зобов'язань, покладених на них установчими договорами. 2) Позови держав-членів до інших держав-членів, які, на їхню думку, ухиляються від виконання зобов'язань за установчими договорами. 3) Позови, пов'язані із здійсненням нагляду за законністю актів, прийнятих спільно Європарламентом і Радою, актів РАди, Комісії та Єдиного європейського банку, 4) Позови, пропоновані Європарламентом і Європейським інвестіціонним банком з метою захисту своїх прерогатив. 5) Позови фізичних або юридичних осіб, що заперечують рішен-ня, які прийняті персонально щодо тієї чи іншої особи та ін позови..Суд уповноважений приймати такі рішення з питань, що стосуються: тлумачення установчих договорів; дійсності та тлумачення актів, що приймаються інституційно-тами та іншими органами співтовариств і Європейським центральним банком; тлумачення статутів організацій, створюваних Радою, якщо таке передбачено цими статутами.

Суд європейських співтовариств виконує функції касаційного суду по відношенню до Суду першої інстанції. Нарешті, Суд європейських співтовариств наділений відповідними до-ми консультативними функціями. Вони пов'язані з укладенням угод з третіми державами і міжнарод-ними організаціями. Переговори з приводу таких угод ведуться Комісією, самі угоди укладаються Радою

№48 Порядок формування суду ЄС.До складу Суду входить один суддя від кожної держави-члена. Судові допомагають Генеральні адвокати.До складу Суду загальної юрисдикції входить щонайменше один суддя від кожної держави-члена.Суддів та Генеральних адвокатів Суду та суддів Суду загальної юрисдикції добирають з осіб, чия незалежність є поза сумнівом, їх призначають за спільною згодою урядів держав-членів строком на шість років. Судді та Генеральні адвокати, у яких завершується термін перебування на посаді, можуть бути призначені повторно.Перед вступом на посаду кожен суддя на відкритому судовому засіданні складає присягу про те, що він буде виконувати свої обов'язки неупереджено й сумлінно та буде зберігати таємницю розгляду справ у Суді. Судді мають імунітет від судового переслідування. Вони не можуть займатися будь-якою професійною діяльністю, прибутковою або неприбутковою, окрім випадків, коли Рада, як виняток, надає на це згоду діючи простою більшістю.

Крім звичайної заміни або смерті, обов'язки судді закінчуються, коли він іде у відставку.Суддя може бути звільнений з посади або позбавлений права на пенсію або іншиханалогічних виплат лише якщо він, за одностайним рішенням суддів та генеральнихадвокатів Суду, вже не відповідає необхідним вимогам або не виконує зобов'язань, щовипливають із його посади. Під час часткової заміни суддів, що відбувається кожні три роки, почергово замінюються 14 та 13 суддів. Під час часткової заміни Генеральних адвокатів, що відбувається кожні три роки, щоразу замінюються чотири генеральні адвокати.До Суду призначаються посадовці та інші службовці, що мають забезпечувати його функціонування. Вони підзвітні Секретареві та підконтрольні Голові.На запит Суду, Європейський Парламент та Рада, діючи згідно зі звичайною

законодавчою процедурою, можуть призначати помічників доповідачів Суд формує палати до складу яких входять три або п'ять суддів. Судді обирають Голів

палат з числа своїх членів. Голови палат, до складу яких входять п'ять суддів, обираються на три роки. Вони можуть бути повторно обрані один раз.Велика Палата складається з тринадцяти суддів. Її очолює Голова Суду. Голови палат, до складу яких входять п'ять суддів, та інші судді, яких призначено згідно з умовами, встановленими в Регламенті, становлять також частину Великої Палати. Суд проводить засідання у складі Великої Палати, коли цього вимагає держава-член або установа Союзу, що є стороною у справі.

№49 процедура судочинства в суді ЄС

Процедура в Суді складаються з двох частин: письмової та усної. Письмова процедура складається з повідомлення сторін та установ Союзу, чиї рішення є

предметом спору, заяв, викладу справи, аргументів захисту, зауваження, відповідей на

запити, якщо такі є, разом з усіма супроводжувальними паперами та документами або їх засвідченими копіями.

Усна процедура складається з виголошення доповіді, яку представляє суддя-доновідач,

слухання у Суді представників, радників, адвокатів та висновків генерального адвоката, а також слухання свідків та експертів, якщо такі є.

Справа у Суді порушується через письмову заяву, адресовану Секретареві. Заява повинна містити ім'я заявника, постійну адресу та відомості про особу, яка її підписала, назву сторони або сторін, проти яких подано заяву, предмет спору, позовні вимоги та стислий виклад правових підстав заяви.Оскарження супроводжується засвідченою копією рішення Арбітражного Комітету, що оспорюється.

Распределение дел по палатам и назначение докладчика осуществляет председатель Суда. Он руководствуется критериями, которые самостоятельно вырабатывает Суд. Дела рассматриваются палатами на тех же началах, что и на пленарном заседании Суда.

Свои решения Суд принимает как на пленарных заседаниях, так и на заседаниях палат. Пленарные заседания обязательны тогда, когда речь идет о делах, возбужденных перед Судом государством-членом или одним из институтов сообществ, равно как и о делах преюдициального характера, предусмотренных в учредительных договорах (ст. 165, 177 Договора о ЕЭС). В Маастрихтском договоре это положение уточняется: «Суд заседает в пленарных заседаниях, когда государства-члены или какой-либо институт Сообщества, участвующие в разбирательстве, просят об этом» (ст. 165). В отношении других категорий дел Суд не связан так жестко и может по своему усмотрению направить дело на рассмотрение в одну из своих палат.С точки зрения процедуры все дела, рассматриваемые Судом, можно разделить на две группы: 1) иски и кассационные жалобы; 2) предварительные решения.

№50 Рішення суду ЄС. Правила процедуры предъявляют строгие формальные требования к решению Суда европейских сообществ. В нем наряду с указанием на то, что это есть решение Суда, должны быть приведены следующие данные: дата поступления дела, фамилии председательствовавшего и судей, участвовавших в разбирательстве дела, фамилия генерального адвоката, фамилия канцлера, описание сторон, фамилии их представителей, консультантов и юристов, изложение иска или обращения за предварительным решением, запись о том, что генеральный адвокат был заслушан, обобщение фактов, основания для принятия решения, постановляющая часть решения, включая решение об оплате судебных издержек.

Решение принимается на открытом заседании Суда. Стороны должны быть приглашены и извещены о дате и месте заседания. Оригинал решения, подписанный председателем, судьями, участвовавшими в рассмотрении дела, и канцлером, запечатывается и передается на хранение в канцелярию. Стороны получают заверенную копию решения. Канцлер отмечает на оригинале решения дату его рассылки сторонам. На канцлера возложена обязанность публикации решений, принятых Судом.Решение Суда европейских сообществ вступает в силу в день его рассылки сторонам.Решения Суда европейских сообществ обязательны как для сторон, участвовавших в разбирательстве исков, так и для национального суда, обратившегося за предварительным решением. Приведение в исполнение решений Суда определено условиями учредительных договоров. Как сказано в Договоре о ЕЭС, принудительное исполнение осуществляется в соответствии с гражданско-процессуальными нормами того государства, на территории которого оно имеет место (ст. 192).

№ 51 Розмежування юрисдикції Суду ЄС та суду першої інстанції. Дело относится к юрисдикции Суда ЕС, если оно имеет особо важное исключительное значение, могущее повлиять на единство и целостность права ЕС. К его же юрисдикции относятся споры между государствами-членами, между государствами-членами и институтами ЕС, между институтами ЕС. Это, в частности, подтверждается новой редакцией ст. 230 Договора о Сообществе. Суд ЕС продолжает осуществлять функции конституционного и кассационного суда (при принесении жалоб на решения, вынесенные СПИ). В свою очередь, к юрисдикции СПИ согласно ст. 225 Ниццского договора отнесено разрешение споров о законности актов, принятых иными институтами, нежели Суд (ст. 230), исков о бездействии (ст. 232), споров, касающихся возмещения вреда (ст. 235), споров между Сообществами и их служащими (ст. 236), споров на основе арбитражной

оговорки (ст. 238). Весьма важная и существенная новелла, привнесенная Ниццским договором, состоит в наделении СПИ правом разрешать вопросы, передаваемые ему в преюдициальном порядке. До недавнего времени это была исключительная прерогатива Суда ЕС. Однако и в этом случае остается неясным довольно

широкий круг вопросов: какие именно национальные судебные органы могут обращаться с преюдициальным запросом, в каком случае их принимает к производству та или иная европейская судебная инстанция, в каком порядке можно обжаловать решение СПИ, вынесенное в преюдициальном порядке, не нанося ущерб правовой стабильности и безопасности.

Много проблем порождает также осуществление СПИ функций кассационной инстанции по отношению к специализированным судебным палатам.

№52. Правовий статус суду першої інстанції. Основные пределы юрисдикции Суда первой инстанции были определены четко и категорично с самого начала. Во-первых, Суд первой инстанции не получил права ни рассматривать, ни принимать решения по искам государств-членов или институтов сообществ. Во-вторых, вне его юрисдикции осталось рассмотрение вопросов в преюдициальном порядке, т.е. принятие предварительных решений. Если иметь в виду основные тенденции перераспределения компетенции между двумя судами сообществ, то можно предположить, что со временем Суд первой инстанции станет рассматривать больше дел, сторонами в которых являются государства-члены или институты сообществ. Что же касается предварительных решений, то с учетом их природы и значения они, видимо, так и останутся в пределах юрисдикции Суда европейских сообществ. Особый интерес представляет кассационный порядок пересмотра решений Суда первой инстанции. Этот порядок в основном заимствован из опыта французского правосудия. Его суть состоит в том, что кассационный суд проверяет дело, совершенно не вникая в его фактические обстоятельства. Кассационные жалобы не подлежат проверке. Установление фактических обстоятельств полностью отнесено к ведению суда, рассматривавшего дело в полном объеме. Кассационный суд призван проверить только соответствие принятого решения нормам материального и процессуального права. Более того, кассационный суд не вправе выходить за пределы аргументов, приведенных в кассационной жалобе.

№ 53 порядок формування Суду першої інстанції.Суд первой инстанции действует на тех же принципах, что и Суд европейских сообществ. Его состав определяется Советом после консультаций с Комиссией и Европарламентом. Судьи не избираются, а назначаются по общему согласию правительств государств-членов. В отличие от Суда европейских сообществ Суд первой инстанции имеет в своем составе генеральных адвокатов. Как гласят Правила процедуры Суда первой инстанции, каждый его член выполняет функции судьи. Вместе с тем установлено, что в необходимых случаях каждый судья, исключая председателя Суда первой инстанции, может выполнять обязанности генерального адвоката. Срок пребывания судей Суда первой инстанции в должности – шесть лет. Частичное обновление его состава должно проводиться каждые три года. В настоящее время такое частичное переназначение проводится поочередно, «порциями» по семь и восемь судей. Судьи Суда первой инстанции избирают из своей среды председателя Суда, который выполняет функции, аналогичные функциям председателя Суда европейских сообществ. Председатель Суда первой инстанции избирается сроком на три года с правом избрания на новый срок. Председатели палат назначаются Судом первой инстанции сроком на один год. Своего аппарата у Суда первой инстанции нет, его обслуживание осуществляет аппарат Суда европейских сообществ. Суд первой инстанции имеет отдельно от Суда европейских сообществ только канцлера (начальника канцелярии) и сотрудников канцелярии.Суд первой инстанции образует палаты, состоящие из трех или пяти судей, и распределяет судей между ними. Как правило, дела в Суде первой инстанции рассматриваются в палатах. Споры между сообществами и их служащими направляются в палату, состоящую из трех судей, а все остальные – в палату из пяти судей. Правила процедуры предусматривают случаи, когда дела слушаются Судом первой инстанции на пленарном заседании. Это может быть обусловлено юридической сложностью дела, его значением или иными особыми обстоятельствами.

№54 Правила процедури в суді першої інстанції.Суд первой инстанции образует палаты, состоящие из трех или пяти судей, и распределяет судей между ними. Как правило, дела в Суде первой инстанции рассматриваются в палатах. Споры между сообществами и их служащими направляются в палату, состоящую из трех судей, а все остальные – в палату из пяти судей. Правила процедуры предусматривают случаи, когда дела слушаются Судом первой инстанции на пленарном заседании. Это может быть обусловлено юридической сложностью дела, его значением или иными особыми обстоятельствами.Распределение дел между палатами производится председателем Суда первой инстанции. Он же по предложению председателя палаты назначает по каждому делу судью-докладчика.Язык процесса определяется так лее, как и в Суде европейских сообществ. Внутренним рабочим языком в Суде первой инстанции тоже является французский язык.

Хотя у Суда первой инстанции имеются свои собственные Правила процедуры, судебное разбирательство в нем во многом аналогично тому, которое установлено для Суда европейских сообществ. Вначале следует письменная процедура, после завершения которой проводится устная процедура. Совпадают многие нормы, касающиеся организации как письменного, так и устного разбирательства, проведения дополнительных процессуальных действий, в том числе проверки доказательств и иных материалов дела при помощи свидетелей и экспертов.

№55 Створення та функціонування системи інститутів ЄВС. в январе 1994 г. в соответствии с Маастрихтским договором во Франкфурте-на-Майне был создан Европейский валютный институт, который впоследствии был преобразован в Европейский центральный банк. Органами ЄЦБ, уповноваженими ухвалювати рішення, є Керівна Рада та Правління.

До складу Керівної Ради входять члени Правління ЄЦБ та керівники національних центральних банків.. Керівній Раді належить ухвалювати настанови та приймати рішення, потрібні, щоб забезпечити виконання завдань, покладених на ЄСЦБ згідно . Керівній Раді належить формувати грошово-кредитну політику Спільноти, зокрема, в разі потреби, приймати рішення, пов'язані з проміжними грошово кредитними цілями, основними відсотковими ставками та станом резервів ЄСЦБ, та видавати потрібні настанови щодо їх виконання.

Правлінню належить здійснювати грошово-кредитну політику згідно з настановами та рішеннями, що закладає Керівна Рада. Іншим інститутом є європ. Валютний інститут, який був створений маастр. Договором.

В сущности, назначение ЕВИ сводится, во-первых, к усилению координации в сфере валютной политики в целях обеспечения стабильности цен; во-вторых, к подготовительным мерам, необходимым для создания Европейской системы центральных банков и для проведения единой валютной политики и введения единой валюты на третьем этапе; в-третьих, к мониторингу евро.

56-65) №56 Правовий статус Європейського валютного інституту. Здесь же надо подчеркнуть, что как в Маастрихтском договоре, так и в Протоколе об Уставе Европейского валютного института в полной мере отражен временный характер этого учреждения, его нацеленность на решение задач перехода к третьему этапу Экономического и валютного союза. В сущности, назначение ЕВИ сводится, во-первых, к усилению координации в сфере валютной политики в целях обеспечения стабильности цен; во-вторых, к подготовительным мерам, необходимым для создания Европейской системы центральных банков и для проведения единой валютной политики и введения единой валюты на третьем этапе; в-третьих, к мониторингу евро.

Членами ЕВИ стали национальные центральные банки. С учреждением ЕВИ отпала необходимость дальнейшего существования Комитета управляющих национальными центральными банками и Европейского фонда валютного сотрудничества, правопреемником которого стал ЕВИ.ЕВИ – независимое учреждение, свободное в принятии решений от влияния правительств государств-членов и институтов Сообщества. Как уже говорилось, его руководящим органом является Совет, состоящий из председателя ЕВИ и управляющих национальными центральными банками. Председатель должен работать в ЕВИ постоянно: он назначается главами государств и правительств по рекомендации Комитета управляющих или Совета ЕВИ и после консультаций с Европарламентом и Советом. Решения в Совете ЕВИ принимаются простым или квалифицированным большинством голосов; порядок голосования определяется Уставом ЕВИ.В Маастрихтском договоре специально сказано, что ЕВИ подлежит ликвидации после учреждения ЕЦБ.

№57 основні завдання Європейської системи центральних банків( ЄСЦБ). Основной целью Европейской системы центральных банков, как определено статьей 2 Устава Европейской системы центральных банков и Европейского центрального банка, служит поддержание стабильности цен. Без ущерба для этой основной цели ЕСЦБ должна поддерживать общую экономическую политику сообщества, имея в виду содействие в достижении целей сообщества. Преследуя эти цели, ЕСЦБ должна действовать в соответствии с принципом открытой рыночной экономики со свободной конкуренцией, способствующим эффективному распределению ресурсов.

Основными задачами, стоящими перед ЕСЦБ, являются:

• определение и осуществление валютной политики сообщества;

• проведение валютных операций;

• хранение и управление официальными валютными резервами стран-членов;

• содействие бесперебойной работе платежных систем;

• помощь в проведении политики, осуществляемой компетентными органами в отношении надзора за кредитными институтами и стабильности финансовой системы.

Кроме того, ЕСЦБ играет для сообщества и национальных органов власти консультативную роль по вопросам, попадающим в сферу ее компетенции, особенно тем, которые касаются законодательства сообщества и стран-членов. Наконец, чтобы гарантировать решение задач, стоящих перед ЕСЦБ, ЕСБ с помощью национальных центральных банков будет собирать необходимую статистическую информацию, имеющуюся в компетентных национальных институтах или непосредственно у экономических агентов.

№58 Основні органи Європейського центрального банку.

органами ЄЦБ, уповноваженими ухвалювати рішення, є Керівна Рада та Правління.

До складу Керівної Ради входять члени Правління ЄЦБ та керівники національних центральних банків. Перебіг засідань Ради є конфіденційним. Керівна Рада

може вирішити оприлюднити результат обговорення. . Керівній Раді належить провадити засідання щонайменше десять разів на рік. до складу Правління входять Голова, заступник Голови та чотири інші члени. Членам належить виконувати свої обов'язки на постійній основі Голову, заступника Голови та інших членів

Правління належить призначати з осіб, що мають визнаний статус та фаховий досвід в грошово-кредитній чи банківській сферах, за спільною згодою урядів держав-членів на рівні голів держав чи урядів, за рекомендацією Ради після її консультацій з Європейським Парламентом та Керівною Радою Правління відповідає за поточну роботу ЄЦБ. Керівній Раді належить ухвалювати настанови та приймати

рішення, потрібні, щоб забезпечити виконання завдань, покладених на ЄСЦБ згідно з цим Договором ( 994_017 ) та цим Статутом. Керівній Раді належить формувати грошово-кредитну політику Спільноти, зокрема, в разі потреби, приймати рішення, пов'язані з проміжними грошово-кредитними цілями, основними відсотковими

ставками та станом резервів ЄСЦБ, та видавати потрібні настанови

щодо їх виконання.

Правлінню належить здійснювати грошово-кредитну політику згідно з настановами та рішеннями, що закладає Керівна Рада. Для цього воно дає потрібні інструкції національним центральним банкам. Правління може мати також деякі [додаткові] повноваження, що їх може делегувати йому Керівна Рада, якщо вважає за потрібне.

Керівній Раді належить виконувати дорадчі функції, Голова, а в разі його відсутності, заступник Голови головує в Керівній Раді та у Правлінні ЄЦБ.

№59 Функціональне призначення консультативних органів ЄС.К их числу относятся Экономический и социальный комитет и Комитет регионов. Они призваны оказывать содействие и помощь Совету ЕС и Комиссии путем высказывания своего мнения и дачи заключений по вопросам, относящимся к их омпетенции. Совет ЕС и Европейская комиссия при принятии решений по проблемам экономического, социального или регионального развития обязаны запрашивать консультативное заключение соответствующего Комитета или обоих комитетов одновременно. В тех случаях, когда запрос консультативного заключения прямо предусмотрен учредительными актами, институт, принимающий нормативно-правовой акт, не вправе игнорировать это требование. Само заключение, принимаемое консультативным комитетом, не имеет обязательной силы. Совет ЕС или Комиссия не обязаны следовать рекомендациям, даваемым Комитетом. Вместе с тем при принятии нормативного правового акта Парламентом и Советом, Советом или Комиссией, предполагающего и спрашивание заключения консультативного комитета, в преамбуле нормативно-правового акта обязательно должно быть указано, каково его содержание. Несогласие с этой рекомендацией не влияет на правомерность принимаемого акта.Однако в случае, если институты, обязанные запрашивать рекомендацию Комитета, проигнорировали данное требование,это рассматривается как существенное нарушение требований процедурного характера при принятии нормативного правового акта и является основанием для его аннулирования. Каждый

из комитетов вправе также принимать заключения и рекомендации по собственной инициативе. Использование таких рекомендаций институтами ЕС является факультативным. Отказ обследования соответствующим рекомендациям основанием для признания нарушения процессуальных требований, допущенных при принятии нормативного правового акта, не является.

№60 Комітет постійних представників. Комітет постійних представників (фр. Comité des représentants permanents, Coreper) - впливове об’єднання глав (послів) і членів постійних представництв країн Європейського Союзу у Брюсселі. Готує засідання Ради міністрів: веде переговори щодо порядку денного Ради (пропозиції та проекти рішень готує Європейська Комісія) і попередньо розглядає питання, чимало з яких Рада лише формально ухвалює.

Комітет постійних представників або Корепер (Coreper, акронім від назви комітету французькою) відіграє ключову роль у системі ухвалювання рішень Спільноти. Він є водночас і форумом для діалогу (між самими представниками і між ними та національними урядами їхніх країн), і органом політичного контролю (керує роботою експертних груп і наглядає за їхньою діяльністю). Комітет фактично розділений на два:

Корепер I, до складу якого входять заступники постійних представників, та

Корепер II, який складається з глав постійних представництв. Ефективність засідань Ради залежить від рівня роботи Комітету.

Под руководством

В Комитета постоянных представителей действуют многочисленные функциональные

рабочие группы должностных лиц, которые готовят вопросы в различных областях

политики.Постоянные представители готовят материалы для Совета и выполняют поручения,данные Советом. В подготовкевопросов в рабочих группах до рассмотрения их в Комитете постоянных представителей участвуют эксперты центральных администраций и представители различных министерств Государств членов.Постоянные представители в составе COREPER пытаются достичь согласия поразличным вопросам. Кроме того, имеются специализированные комитеты, которые готовят решения под руководством Комитета постоянных представителей. Можно сказать, что в пределах Совета ядро принятия решения находится в COREPER.

№61 Комітет регіонів. Амстердамський договір розширив перелік випадків, у яких необхідна консультація Комітету регіонів: у випадках, які були перелічені вище стосовно Економічного та соціального комітету (за винятком застосування принципу рівних можливостей та однакового ставлення), а також в рамках інших положень - стосовно навколишнього середовища, стосовно правозастосовчих рішень щодо Соціального фонду,таін.. Комітет регіонів має надавати консультації, зокрема, (у випадках) які стосуються транскордонного співробітництва, якщо Рада та Комісія вважають це необхідним. Комітет приділяє особливу увагу таким питанням, як освіта і професійна підготовка, соціальна політика, культурна, регіональна політика та прикордонні зв'язки. Комітет регіонів також може надавати висновки з власної ініціативи.

Члены Комитета регионов рассредоточены по специализированным комиссиям, ответственным за подготовку пяти пленарных заседаний ежегодно, в ходе которых определяется генеральная политика комитета, утверждаются заявления, вырабатывается общая точка зрения по различным вопросам. Комиссий в Комитете регионов шесть:Комиссия по единой территориальной политике (COTER- Комиссия по экономической и социальной политике (ECOS)Комиссия по жизнеспособному развитию (DEVE)Комиссия по культуре и образованию (EDUC)- Комиссия по вопросам Конституции и европейскому управлению (CONST)- Комиссия по Внешним сношеням (RELEX)Работа комитета и его комиссий организуется силами Бюро, которое включает в себя президента комитета, 35 членов комитета и лидеров партийных фракций комитета. Генеральный секретариат ответственен за администрирование работы комитета.

№62Єкономічний і соціальний комітет. Рада та Комісія мають консультуватись з ЕКОСОК з питань визначених Договором про заснування Європейського Співтовариства. ЕКОСОК також може консультуватися з Європарламентом.ЕКОСОК має повноваження готувати з власної ініціативи висновки по справах, якщо вважає це доцільним. У разі, якщо питання особливо важливе, Рада чи Комісія можуть встановити строки для підготовки відповідного висновку.Хоча консультації ЕКОСОК не мають обов'язкової сили для Ради, порушення вимоги щодо їх отримання може бути підставою для визнання Судом ЄС такого рішення недійсним. Те саме стосується інших органів, які в процесі розробки та прийняття рішень зобов'язані отримувати висновок ЕКОСОК, адже неотримання його може бути кваліфіковано як суттєве порушення правил процедури прийняття рішення.

Договір про заснування Європейського Співтовариства визначає що прийняття рішень вимагає обов'язкового звернення до ЕКОСОК з метою отримання консультацій та висновку: сільське господарство, міграція, узгодження податків, гармонізація законодавства, працевлаштування, транспорт, свобода підприємницької діяльності, , Європейський соціальний фонд, освіта, додаткова освіта та стажування молоді, охорона здоров'я, промисловість, економічне та соціальне зближення, дослідження та технології, охорона навколишнього середовища.

№63. Палата аудиторів. Склад і призначення. Палата складається з 15 членів, які працювали чи працюють у незалежних аудиторських органах на національному рівні або мають високу кваліфікацію, необхідну для такої роботи. Членів Палати аудиторів призначає Рада терміном на шість років після консультацій з Європейським Парламентом Діяльність членів палати підлягає деяким обмеженням, які гарантують їм незалежність у виконанні своїх обов'язків. Так, їм заборонено приймати інструкції від будь-яких урядів та інших органів, вони повинні утримуватися віддій, не сумісних з їхніми обов'язками. Вони також не можуть брати участь у будь-якій іншій діяльності, незалежно від того, виконується вона за винагороду чи ні.

Функції і повноваження Від Палати аудиторів вимагається перевіряти звіти про всі доходи і видатки Співтовариства та всіх органів, заснованих Співтовариством. Вона надає Європейському Парламенту і Раді декларацію, яка підтверджує правильність ведення рахунків, а також законність і правильність фінансових операцій, які лежать в їх основі .Крім того палата перевіряє, чи були отримані доходи й здійснені витрати законно та правильно, чи здійснювалося належним чином управління фінансами, вона також повідомляє про кожен випадок порушень .По закінченні кожного фінансового року Палата аудиторів готує щорічний звіт, який направляється іншим інституціям Співтовариства і публікується разом з відповідями цих інституцій на зауваження Рахункової палати в Офіційному віснику Європейського Співтовариства. Палата також може в будь-який час представити свої зауваження у вигляді спеціальної доповіді щодо окремих питань і надати висновки на вимогу тієї чи іншої інституції Співтовариства .

№64 Уповноважений з прав людини. Омбудсмен призначається Європейським Парламентом. більшістю голосів депутатів на строк його повноважень (п’ять років). Омбудсмен наділяється повноваження отримувати скарги від будь-якої будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка мешкає або зареєстрована в одній з держав-членів, щодо порушень у діяльності інститутів та органів Європейського Союзу.

Скарга може бути подана Омбудсмену протягом двох років з моменту, коли скаржник дізнався про факт порушення. Проте, перед тим, як подати скаргу Омбудсмену скаржник повинен попередньо звернутися до тої інституції Євросоюзу дії якої оскаржуються. Слід зазначити, що повноваження Обмбудсмена не поширюються на розгляд скарг, які підлягають розгляду в Суді ЄС або в Суді першої інстанції.

В необхідних випадках Омбудсмен може проводити розслідування пов’язані з розглядом поданої скарги. Такі розслідування проводиться ним, як за власною ініціативою, так і на підставі скарг, представлених йому безпосередньо або через члена Європейського Парламенту. В процесі виконання Омбудсменом своїх завдань він має право звертатися до інститутів та держав-членів Євросоюзу з вимогою про надання йому необхідних документів та матеріалів пов’язаних з розглядуваною скаргою. У виконанні Омбудсменом своїх обов’язків йому допомагає його Секретаріат, який налічує 15 осіб. щороку Омбудсмен подає до Європейського Парламенту свій звіт про результати своїх розслідувань. Омбудсмен повністю незалежний у виконанні своїх обов'язків. Омбудсмен може бути звільнений Судом ЄС на вимогу Європейського Парламенту, якщо він не відповідає вимогам, необхідним для виконання своїх обов'язків, або якщо винен у серйозних правопорушеннях.і може припинити виконання своїх обов’язків також у разі його добровільної відставки.

№65 Європейська публічна служба. Більшість країн Європейського

Союзу і власне Європейський Союз побудували свою публічну службу за

принципом кар'єрної моделі. Це передусім Франція, Німеччина, Данія та Іспанія.

Посадова модель діє в Швеції, Нідерландах, змішана модель отримала поширення в

Італії, Великій Британії. Карєрну систему часто називають«закритою», оскільки вона значною мірою обмежує можливість вільного переміщення персоналу між приватним та державним секторами. Посадова ж модель вважається «відкритою» саме тому, що будь-яка посада може заміщатися кандидатами з приватного сектору [11, р. 45].

Звичайно, на практиці жодна з європейських країн сьогодні не має тієї чи

іншої моделі публічної служби в чистому вигляді.

Кар'єрна модель базується на принципі специфічності публічної адміністрації,

що зумовлює наявність персоналу, наділеного особливими можливостями, який

присвячує все своє професійне життя службі в державному органі. Службовець,

який отримав підготовку, необхідну для найму на роботу, та пройшов конкурс або

успішно склав державний іспит, піднімаючись ієрархічною структурою посад

відповідно до існуючого механізму просування по службі, реалізує свій кар'єрний

потенціал. Кар'єрна система передбачає встановлення ієрархічного порядку для

посад таким чином, щоб державний службовець, прийнятий на певний посадовий

рівень, міг за визначений термін перебування на тій чи іншій посаді пройти

послідовну низку рівнів, аж до найвищого.

67) Окрім основних, у Європейському Союзі функціонують інші інституції допоміжного характеру, вузько спеціалізовані у своїй діяльності. На особливу увагу заслуговує Соціально-Економічний Комітет [СЕК] і Комітет Регіонів [РК].

Соціально-Економічний Комітет

Соціально-Економічний Комітет був створений у 1958 році. Комітет вибирає серед своїх членів на дворічний термін Президію, яка складається з Голови, двох Віце-Голів і 30 членів. Функціональними під-органами СЕК є т.зв. секції і підкомітети. Секція складається принаймні з 40 осіб, а кожен член Комітету повинен діяти принаймні в одній секції, але не більше ніж в 3.

Основною функцією Соціально-Економічного Комітету є висловлення думок у рамках своїх повноважень. Комітет висловлює думки на запит Ради чи Комісії, але може це робити і з власної ініціативи. Щоправда, Рада і Комісія не зобов`язані враховувати думки Комітету, але в ситуаціях, коли Договір вказує консультуватися з Комітетом (т.зв. обов'язкова консультація), відмова від консультації може бути підставою для скасування Європейським Судом правового акту, прийнятого таким чином.

КомітетРегіонів

Комітет Регіонів є відносно молодою інституцією, яка була створена в 1993р. Маастрихтським Договором, як дорадчий орган для інших інституцій Європейських Співтовариств. Комітет Регіонів складається з 222 членів, призначених Радою Європейського Союзу, за такою самою процедурою, як і члени СЕК, при чому на відміну від СЕК у Комітеті Регіонів засідають рівно 222 заступники членів. Каденція Комітету триває 4 роки, а мандат його членів може поновлюватися. Членами Комітету Регіонів є представники локальної та регіональної влади: прем`єри, віце-прем`єри, федеральні міністри, депутати місцевих рад, мери (бургомістри), президенти міст.

Комітет обирає серед своїх членів на дворічний термін Президію, що налічує 36 членів, зокрема: Голову, І-ого Заступника Голови і 15 заступників (по одному від кожної країни-члена). Функціональними органами РК є комісії (постійна і тимчасова), головним завданням яких є підготовка роботи Зборів Регіонального Комітету.

69) Європейський суд аудиторів (Рахункова палата) (англ. European Court of Auditors) — інституція Європейського Союзу; перевіряє законність і правильність прибутків і видатків Європейського Союзу згідно з бюджетом, а також оцінює управління фінансами. Всі інституції ЄС, і будь-які установи, які оперують коштами від імені ЄС, а також державні ревізійні органи чи урядові відомства мусять надавати документи на запит Суду аудиторів (СА). За потреби Суд аудиторів може вивчати документи: «на місці в інших інституціях… та державах-членах» або «в приміщенні будь-якого органу, що управляє коштами від імені Спільноти та будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка отримувала гроші з бюджету» (стаття 248.3 Договору про заснування Європейської Спільноти).

Результати своїх досліджень оприлюднює у вигляді звітів — регулярних річних та спеціальних тематичних. Крім того, за законом, перш ніж ухвалювати фінансові й антишахрайські законодавчі акти, Рада запитує думку Суду аудиторів.

Заснований 1977 р.; включає по одному представнику від кожної держави-члена, яких призначає на шість років Рада ЄС, порадившись з Європейським Парламентом. З огляду на суттєве зростання кількості членів СА після розширення (27), для підготовки певних звітів і позицій Суд, згідно з Ніццьким договором, отримав право створювати «палати» з кількох членів. Розташований у Люксембурзі, персонал нараховує близько 550 працівників

72) Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) — державна фінансово-кредитна установа Європейського Союзу для фінансування розвитку відсталих європейських регіонів у формі довготермінових кредитів. Штаб-квартира розташована в місті Люксембург.

Створений у 1958 році з метою надання кредитів для спорудження та реконструкції об'єктів, які становлять інтерес для країн ЄС та асоційованих держав. Статутний капітал формується із внесків країн-учасниць

Європейський соціальний форум, ЄСФ - міжнародна зустріч, що проводилася спочатку раз на рік, а потім раз на два роки, об'єднує активістів соціальних рухів, лівих і некомерційних організацій європейських країн, які шукають альтернативу глобалізації. Форум передбачається як демократична відкритий майданчик, на якому представники різних ініціатив можуть вільно обговорювати свої пропозиції і альтернативи.

73) 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової угоди, яка після Дванадцятого саміту Україна – ЄС носить назву “Угода про асоціацію” між Україною та ЄС. На період до укладення Угоди про асоціацію щороку автоматично продовжується чинність УПС.

Інститути співробітництва

- Саміт Україна-ЄС за участю Президента України та делегації ЄС у складі:

• глави держави або глави уряду країни, що головує в ЄС,

• Голови Європейської Комісії (ЄК), та

• Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої і безпекової політики.

- Рада з питань співробітництва за участю Прем’єр-міністра України та делегації ЄС у складі:

• міністра закордонних справ країни, що головує в ЄС,

• члена ЄК з питань зовнішніх зносин, та

• Високого Представника ЄС з питань спільної зовнішньої і безпекової політики.

- Комітет та галузеві підкомітети з питань співробітництва;

- Комітетпарламентського співробітництва.

Також здійснюються регулярні консультації Україна-Трійка ЄС та постійні експертні консультації. Загалом, щорічно між Україною та ЄС відбувається понад 80 офіційних зустрічей та консультацій на високому і експертному рівнях.

74- 75) Всі специфічні питання спільної зовнішньої політики та політики безпеки у своєму рішенні проходять через Європейська Рада, а точніше, через Раду в складі міністрів закордонних справ держав-членів - Рада Європейського Союзу (далі - Рада).

Європейська Рада «визначає принципи і основні орієнтири спільної зовнішньої політики та політики безпеки, у тому числі в питаннях, які зачіпають оборону» (ст. 13 (1 ))[***]. Європейська Рада також виробляє загальні стратегії СЗБП в областях, де держави-члени мають спільні важливі інтереси (ст. 13 (2). Такі стратегії, як правило, виробляються на основі рекомендацій Ради (ст. 13 (3)). При цьому стратегії встановлюють мети, тривалість і засоби, якими повинні розташовувати Союз та держави-члени в даній.

На основі загальних орієнтирів, вироблених Європейською Радою, Рада «приймає рішення, необхідні для визначення і здійснення спільної зовнішньої політики і політики безпеки»

У рамках Ради функціонує низка структур, відповідальних за вироблення і здійснення СЗБП:

1. Комітет Політики і Безпеки - одне з основних і найважливіших підрозділів Ради, що займається СЗБП. Він створений рішенням Ради від 22 січня 2001 року (2001/78/CFSP) з метою реалізації норм тоді ще не вступив в силу Ніццького договору про Європейський Союз на основі Політичного Комітету, який веде свою історію ще з часів існування Європейського політичного співробітництва.

Комітет Політики і Безпеки складається з голів політичних департаментів МЗС держав-членів - так званих політичних директорів.

76) основні положенні, що були покладені в основу Лісабонської угоди і таким чином змінили інституційну будову ЄС.

По-перше, в ЄС вводяться посади президента і вищого представника із закордонної політики і спільної безпеки з адміністративними повноваженнями, з метою єдиного представництва і єдності поглядів ЄС на зовнішній арені. У той же час, згідно з процедурою прийняття рішень в сфері зовнішньої політики кожна країна-член може заблокувати будь-які зовнішньополітичні кроки ЄС. По-друге, голосування за кваліфікованою більшістю (необхідно мати 55% країн-членів, які представляють не менше 65% населення ЄС для прийняття рішення) почнеться з 2014 року, з урахуванням "компромісу Іоанніна", який дозволяє до 2017 року будь-якій групі країн-членів ЄС (не менше чотирьох) вимагати нового обговорення текстів офіційних документів. Президент Європейської Комісії також буде призначатись Європейською Радою на основі кваліфікованої більшості з врахуванням результатів європейських виборів на термін 2,5 роки.

По-третє, посилюється роль національних парламентів. Законодавчі пропозиції ЄС ("зелені книги", "білі книги", комунікації і законодавчі програми) будуть направлятися в національні парламенти для їх детального вивчення і тільки після цього виноситись на прийняття в ЄС.

По-четверте, кількість депутатів Європейського Парламенту має зменшитись з 785 до 750, починаючи з 2009 року, тобто після виборів до Європарламенту. Кількість депутатів визначаються за коефіцієнтом від кількості населення країн-членів.

По-п'яте, Європейська група набуває статусу офіційного органу ЄС, який буде наділений функцією координації економічних політик країн-членів зони євро.

По-шосте, в Європейському Суді буде створено три додаткові посади генеральних адвокатів.

77) Агентства Європейського Союзу є суб'єктами європейського публічного права. Вони є окремими юридичними особами, які засновуються допомогою похідного правового акта і створюються для виконання конкретної технічної, наукової чи адміністративно-технічної завдань.

Перші агентства були створені в 70-і рр.., але більшість розпочала свою діяльність у 1994 і 1995 рр.. за рішенням засідав у Брюсселі в жовтні 1993 р. Європейської Ради, що заклав основу семи таких установ. Ці створені на певний термін установи мали резиденції або в Брюсселі, або в Люксембурзі.

В даний час налічується 29 агентств, що мають статус агентств Співтовариства, хоча частково і з іншими назвами (центр, фонд, служба, спостережний пункт).

Агентства як автономні установи утворюють гетерогенну групу, структуровану за єдиної організаційної моделі. У відповідності зі сферами їх діяльності (опорами Євросоюзу) агентства поділяються на три підгрупи, до яких в недавньому часі приєдналася підгрупа виконавчих агентств.

Агентства Співтовариства:

- Служба з гармонізації внутрішнього ринку (торговельні марки і промислові зразки)

- Служба Європейського Співтовариства з питань розмаїття рослин) з головним управлінням у Анжері, Франція;

- Європейське агентство з реконструкції) з головним управлінням у Салоніки, Греція;

- Європейське агентство за оцінкою лікарських засобів) з головним управлінням у Лондоні, Великобританія

Агентства у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки:

- Європейське оборонне агентство) з головним управлінням у Брюсселі, Бельгія;

- Інститут Європейського Союзу з дослідження безпеки) з головним управлінням у Парижі, Франція;

Агентства у сфері поліційної та судової співпраці у кримінальних справах:

- Європейське поліцейське відомство) з головним управлінням у Гаазі, Нідерланди;

- Європейський поліцейський коледж) з головним управлінням у Брамсхілле, Великобританія.

Виконавчі агентства:

- Виконавче агентство з освіти, аудіовізуальних засобів та культури з головним управлінням у Брюсселі, Бельгія;

- Виконавче агентство з охорони здоров'я з головним управлінням у Люксембурзі