- •Найдавніші протодержавні утворення на території України: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •Соціально-економічний розвиток сша у 80-90-х рр. XX ст.
- •3. Історичні факти. На прикладі одного з уроків визначте специфіку та характері риси вивчення історичних фактів.
- •Антична колонізація Північного Причорномор'я.
- •Утворення слов'янських держав після Першої світової війни.
- •Формування української народності.
- •2. Колоніальна система в країнах Азії та Африки наприкінці XIX - у першій половині XX ст.
- •3. Історичні поняття. Їх класифікація. Продумайте, у яких класах і яких тем; розкривається одне із загальноісторичних понять.
- •Київська Русь: основні етапи політичної історії.
- •Суспільно-політична думка Росії в XIX ст.
- •На основі однієї з тем уроків, що стосується вивчення Київської Русі поясніть методику проведення структурно-функціонального аналізу навчального матеріалу
- •Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності
- •3. Охарактеризуйте основні напрямки історико-краєзнавчої роботи в школі.
- •Чернігово-Сіверська земля у х-хш ст.
- •Основні форми та методи колоніальної експлуатації народів Сходу.
- •Культура Давньої Русі (іх-хш ст.).
- •"Новий курс" ф.Д.Рузвельта.
- •Бесіда, її види та роль в активізації пізнавальної діяльності учнів. Наведіть приклад використання одного з видів бесіди.
- •Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
- •Боротьба слов'янських народів за національне визволення у другій половині XIX ст.
- •Усний виклад історичного матеріалу. Наведіть Приклади різних видів усно викладу матеріалу.
- •Люблінська і Берестейська унії та їх значення в історичній долі українського народу.
- •Західні та південні слов'яни у Другій світовій війні.
- •3. Історичні уявлення. Визначте основні напрямки та наведіть приклади формування уявлень про факти минулого.
- •Виникнення українського козацтва. Заснування Запорозької Січі
- •Наслідки Другої світової війни.
- •Уявлення про історичний простір. Поясніть методику роботи по формуванню уявлень про історичний простір.
- •Українська культура XIV - першої половини XVII ст.
- •Основні етапи розпаду колоніальної системи в Азії та Африці у другій половині XX ст.
- •Основні завдання, форми та різновиди перевірки результатів навчання історії. Наведіть приклади.
- •Причини, характер і рушійні сили Української національної революції середини XVII ст.
- •2. Головні тенденції соціально-економічного розвитку Росії у другій половині XIX - на початку XX ст.
- •3. Робота історичного гуртка у школі. Розробіть тематику роботи історичного
- •Українська козацька держава за гетьманування Івана Мазепи (1687-1708 рр.).
- •Політичне становище південних і західних слов'ян у складі Османської та Габсбурзької імперії.
- •Оцінка навчальних досягнень учнів на уроках історії. Критерії оцінювання
- •Культура України доби Гетьманщини (друга половина XVII - XVIII ст.)
- •Генеза абсолютизму в Росії.
- •Позакласна роботи з історії та методика її проведення.
- •Давньоримська цивілізація.
- •Суспільно-політичне життя України на початку XX ст.
- •Методика роботи з історичними документами. На прикладі однієї з тем, присвячених давньоримської цивілізації, продемонструйте методику роботи з історичними документами.
- •Основні риси феодального ладу в Західній Європі у період класичного середньовіччя.
- •Національно-державне будівництво в Україні за Центральної Ради
- •Порівняйте різні підходи до класифікації методів навчання історії.
- •Давньогрецька цивілізація.
- •Західноукраїнські землі у XIX - на початку XX ст.
- •Формування навчальних умінь. Дайте характеристику спеціальних навчальних змін, що формуються на уроках історії.
- •1. Хеттська цивілізація
- •Реформи 60 - 70-х рр. XIX ст. В Російській імперії та їх наслідки для України.
- •Охарактеризуйте перші підручники з історії та методику роботи з ними.
- •Католицька церква та її організація в епоху середньовіччя (хі-ху ст.).
- •Українська Держава гетьмана п.Скоропадського.
- •Основні вимоги до уроку історії.
- •Реформація в Німеччині у 1517-1525 рр.: програми і напрямки.
- •Директорія унр.
- •Типологія уроків історії. Поясніть існуючі типології уроків.
- •Французька революція кінця XVIII ст. Та її історичне значення.
- •Західноукраїнська Народна Республіка.
- •Навчальна програма з історії, її завдання, компоненти та роль у роботі учителя історії.
- •Культура України у XIX ст.: основні тенденції розвитку.
- •Політичний устрій південнослов'янських та західнослов'янських країн після Другої світової війни.
- •1918-1935 Pp. - т. Масарик
- •1935-1948 - Е. Бенеш
- •Рольові ігри на уроках історії. Наведіть приклади використання рольових ігор на уроках історії.
- •Утворення Російської централізованої держави.
- •Соціально-економічний розвиток України у 20-30-х рр. XX ст.
- •Основні етапи підготовки учителя до уроку історії.
- •Давньоєгипетська цивілізація.
- •Україна в роки Другої світової війни.
- •Уявлення про історичний час. Розкрийте шляхи формування уявлень про історичний час на прикладі однієї з тем, присвячених давньоєгипетській цивілізації.
- •Культура слов'янських народів у XIX ст.: основні тенденції розвитку.
- •Розбудова незалежної Української держави (90-ті рр. XX - початок XXI ст.).
- •Дайте характеристику змін в системі історичної освіти в 30-50-х рр. XX ст.
- •Об'єднання Німеччини у другій половині XIX ст.
- •Суспільно-політичне життя в Україні за доби сталінізму.
- •Контроль за роботою учителя історії. Аналіз уроків.
- •Українське національне відродження кінця XVIII - початку XX ст.
- •Інтеграційні процеси в Європі у другій половині XX - на початку XXI ст.
- •Кирило-Мефодіївське братство.
- •Демократичні революції у слов'янських країнах у 80-90-х рр. XX ст.
- •Використання логіко-пізнавальних завдань на уроках історії. Наведіть приклади.
Західні та південні слов'яни у Другій світовій війні.
Югославія на початку Другої світової війни (1939) проголосила нейтралітет. У цей період у країні прискорився розвиток галузей промисловості, пов'язаних з обороною, що сприяло збільшенню зайнятості. Однак посилений вивіз сіл ьгосп продукті в до Німеччини призвів до зростання цін, дорожнечі та спекуляції, особливо взимку наприкінці 40-х років. Труднощі з імпортною сировиною викликали скорочення виробництва текстильної, гумової, частково шкіряної промисловості, що позначилось на постачанні населення.
У внутрішній політиці посилились антидемократичні тенденції. Так, після розпуску Народної скупщини вибори навіть не призначалися. Проти національно-патріотичних сил розпочався поліцейський терор, з 1940 р. почали створюватися концтабори, куди потрапляли всі незадоволені.
В уярмлених фашистськими окупантами країнах Європи з самого початку війни розгорнулася визвольна, антифашистська боротьба. Вона мала різні форми і методи; характеризувалася участю в ній різних верств населення, представників різних політичних партій і організацій, людей різних віросповідань. У країнах фашистського блоку умови для визвольного антифашистського руху були виключно складними. Фашистські і маріонеткові уряди встановили тут терористичний режим і жорстоко придушували будь-яку опозицію. Проте і в цих країнах після поразок фашистських військ у 1943 р. посилилася антифашистська боротьба.
Широкого розмаху антифашистська боротьба набула у Франції, Югославії, Польщі, Чехословаччині, Албанії, Греції, Бельгії, Данії та інших країнах.
Після капітуляції Франції на цей шлях стали сили, що пішли за генералом Шарлем де Голлем, який емігрував до Англії і розпочав об'єднання французів-патріотів. 18 червня 1940 р. він закликав усіх французів до боротьби проти фашизму. Від Черчілля він одержав згоду на формування добровільних збройних сил. Рух Опору на чолі з де Голлем під назвою "Вільна Франція" мав свої організації у Франції та колоніях.У липні 1941 р. представники від комуністів, соціалістів, християнських демократів, радикал-соціалістів та інших партій започаткували Національний фронт, який поставив завданням вигнання фашистських окупантів з французької території. Створення фронту сприяло розгортанню збройної партизанської боротьби. На літо 1944 р. чисельність загонів франтирерів (партизан) становила 250 тис. чоловік, вони організовували підриви заводів і мостів, пускали під укіси поїзди, убивали окупантів і зрадників.У травні 1943 р. деголлівці об'єдналися з усіма учасниками Руху Опору й утворили Національну раду, що дало можливість розпочати підготовку повстання. Бійці загонів Опору допомогли англо-американським військам здійснити висадку в Нормандії, звільнити від окупантів значну територію Франції.
В Югославії також діяли дві групи Опору -- комуністичні партизанські загони і контрольовані королівським урядом в еміграції загони четників. Восени 1942 р. представники антифашистських організацій і груп утворили єдиний Виконавчий комітет. Антифашистська боротьба югославського народу переросла внаціональну революцію. Народно-визвольна армія Югославії на чолі з Йосипом Броз Тіто влітку 1944 р. нараховувала 350 тис. бійців. Разом з радянськими військами вона взяла участь у звільненні Югославії.У Греції також виник Національно-визвольний фронт (вересень 1941 р.), до складу якого увійшли представники Аграрної, Соціалістичної, Комуністичної партій, Союзу народних демократів та інших організацій. Створення єдиного антифашистського об'єднання дало поштовх масовій антифашистській боротьбі. Грецька національно-визвольна армія на кінець 1943 р. налічувала 40 тис. бійців.Активно діяв Антифашистський національно-визвольний фронт Албанії, який мав 20 тис. бійців. На весну 1944 р. албанські патріоти контролювали значну територію країни.Антифашистські групи в Польщі почали виникати з весни 1940 р. Польський емігрантський уряд на чолі з Владиславом Сікорським, який перебував у Англії, підписав з СРСР угоду про взаємну допомогу і підтримку у війні проти фашистської Німеччини. На території СРСР формувалися частини польської армії на чолі з генералом Владиславом Андерсом -- Армія Крайова. З травня 1942 р. перші загони Гвардії Людової, яка формувалася переважно комуністами, почали збройну боротьбу проти фашистів. Проте досягти об'єднання цих сил не вдалося. Радянський уряд розірвав в квітні 1943 р. відносини з емігрантським урядом, орієнтуючись на комуністів.У серпні 1944 р. сили емігрантського уряду розпочали проти окупантів повстання у Варшаві. Проте сили сторін були нерівними. СРСР не надав належної допомоги повстанцям. Гітлерівці жорстоко придушили повстання.