12. Сенсуалізм як філософське підґрунтя сентименталізму.

Сенсуалізм – напрям у теорії пізнання (гносеології), згідно з яким відчуття є єдиним джерелом пізнання, адже: «…в розумінні немає нічого того, чого б не було б раніше в почуттях.»

Виділяли: матеріалістичний сенсуалізм – зв'язок людини із зовнішнім світом через почуття, а також відбиття світу через почуття ( Т. Гоббс, Дж. Локк); ідеалістичний сенсуалізм - у чуттєвій діяльності людини вбачає певну самостійну та самосущу сферу пізнання ( Д. Юм, Берклі).

13. Варіанти сентименталізму, їхня специфіка

Сентименталізм – це напрям у європейській літературі 2пол. 18ст. – поч.19ст. , що розвивався як утвердження чуттєвої, ірраціональної стихії в художній творчості на противагу жорстким, раціоналістичним нормативам класицизму та властивому добі Просвітництва культу абсолютизованого розуму. Існує 2 варіанти сентименталізму: посвітницький(18ст.) і перед романтичний (19ст.)

Просвітницький:

• Принцип демократії

• Проблема виховання особистості

• Ідеї удосконалення суспільства

• Ідилічний хронотоп

• Меланхолійно-чуттєвий настрій

• Звернення до читача, що співпереживає

Передромантичний:

• Інтерес до ірраціонального

• Інтерес до протиріччя між «серцем» та «розумом», «природнім» та «розумово-культурним»

• Інтерес до таємничого та непізнаного в людській душі та світі.

14. Історико-культурні умови та періодизація англійського Просвітництва.

Англійське Просвітництво існувало у цій країні за часів перебігу Англійської буржуазної революції (1640-89), в ці роки виділяють такі головні події, які мали вплив на існування країни: 1640-42-конституційний період; 1642-46 –

І громадянська війна; 1646-48 – боротьба за демократизацію парламенту; 1648-49 – ІІ громадянська війна; 1649-53 – індепендентська республіка; 1653-1658 – протекторат Кромвеля; 1659-60 – період нестабільності; 1660-89 – реставрація монархії; 1689 – „славна революція”.

Періодизація англійського Просвітництва: 1) 1690-1730 – Еддісон(публіцистика), А. Поуп (поезія), Д. Дефо, Дж. Свіфт; 2) 1740-1750 – С. Річардсон, Г. Філдінг, Смолетт (проза), Томсон, Коллінз, Юнг, Грей (сентиментальна поезія), Лілло, Філдінг (драматургія); 3) 1760-1780 – Бернз, Каупер, Голдсміт (поезія), Макферсон (фольклорні стилізації), Голдсміт, Шерідан (драма), Уоппол, Льюїс(готичний роман).

15. Філософські теорії (Локк, Шефсбері, Берклі, Юм): їхня роль у становленні і еволюції «нової літератури».

Джон Локк(1632 - 1704)

1.філ. Програма Просвітництва; 2. розробка основних прав людей(життя, свобода, власність); 3. досвід – вирішальний фактор пізнання(сенсуалізм); 4. виховання людини через середовище; 5. проти влади феодальної військової аристократії; 6. за звітування короля та лордів перед законом(народом); 7. програма демократичної революції.

Ентон Ешлі Купер (граф Шефсбері) (1671-1713)

1.компромісне вчення; 2. роль комічного в мистецтві; 3. глузування сприяє віднайденою істини – «Істине лише те, що не боїться випробування сміхом»; 4.ідея гармонії світу буття; 5. єдність добра, істини та краси – основа просвітництва; 6. порок – випадкове відхилення від загальнолюдських принципів.

Джордж Берклі (1685 - 1753)

1.суб’єктивний ідеалізм(вплив сенсуалізму Локка); 2. буття – це те, що сприймається, або той, хто сприймає; 3. насправді існує лише дух, а матеріальний світ – це зрада наших очей і мимовільність цієї зради - ставлення спровоковане в люд. Богом.

Девід Юм (1711 - 1776)

1.емпіризм, шотландське Відродження; 2. оновлення етики – займається мотивами вчинків, які є результатом псих. Особливостей людини; 3. людина не в змозі змінити свою природу(«Трактат про природу людини» 1739); 4. пізнання починається й обмежується досвідом; 5. не можна довести ані існування світу, ані його відсутність(агностицизм).