7. Класицизм і його варіанти у 18 ст.

Класицизм – напрям у європейській літ-рі та мистецтві ,який уперше заявив про себе в італійській культурі 16 ст., а розквіту набув в абсолютистській Франції 17 ст. (розповсюджений у монархічній Європі до поч.. 19 ст.).

Ренесансний класицизм	Просвітницький класицизм
Аристократичний хар-тер	Буржуазний хар-тер
Античний канон	Античний + Нац. Фран. канон
Тяжіння до узагальнення ідей та образів	Логічне обґрунтування побудови ідей та образів
Регламентація (ієрархія Мистецтва та літ-ри)	Послаблення ієрархічних меж мис-ва та літ-них жанрів
Інтерпретація дії поза істор. контекстом	Увага до певних нац. історій
Універсальні персонажі (відсутня індивідуалізація)	Індивідуалізація персонажа, Краса та істина досягається Через розум(здоровий глузд)
	Мис-во – видовище інтелекту

Варіанти класицизму у 18 ст.:

-національні: а) французький(Вольтер, Руссо); б) російський(Петро І, Ломоносов); в) веймарський. Антика – ідеал духовної та фізичної досконалості, не обтяжувався жорстокими естетичними нормативами ,жанрова розмаїтість, масштабність образів, простота композицій (Гете, Шіллер).

-політико-соціальні: а) революційний буржуазний класицизм(Шеньє, Альф’єрі – фр. революція); б) естетичний класицизм(Гете, Шіллер) – відмова від боротьи з феодалізмом, зближення з феодальним дворянством.

8. Рококо як дискусійний напрям просвітницької літератури та культури.

Рококо (від франц. Rocaille – мушля) - це:

- художній напрям гедоністичного ґатунку, що обстоює культ грації, шляхетності, вишуканого естетизму;- трансформаційна форма бароко;- гра у «золоту добу».

Рококо знаменується появою: європейського фарфору, соло на флейті, інтересу до анакреонтики, пасторальних мотивів, моди на казки, мистецтва флірту. Появу рококо схематично можна показати так: криза героїчного світогляду (класицизм) → поява бароко → рококо.

Рококо versus бароко:- тяжіння до інтимізації мистецтва, мініатюрних невибагливих форм (культ дрібної деталі);

- уникнення контрастів;

- прагнення гармонійної колористики, елегійної тональності.

Трансформація літературних жанрів:

- висока трагедія → пастораль, балет, феєрія, комедія масок, п’єса-мініатюра;

- героїчна епопея → еротична епопея;

- дидактична епопея → путівник «наукою почуттів», галантний роман.

Форми лірики рококо: застільні пісні, грайливі послання, вірші до випадку, епіграми( поезія мінливості) – скорочується обсяг вірша.

9. Стильові особливості рококо (культурологічно-літературний аспект).

Рококо – це художній напрям гедоністичного ґатунку, що обстоює культ грації, шляхетності та вишуканого естетизму. Рококо знаменується появою європейського фарфору, інтересу до анакреонтики, моди на казки. У Франції з’являється мистецтво флірту. До стильових особливостей рококо належать:

• Використання метонімії

• Грайливість

• Мінливість/ілюзорність

• Легкість, тендітність художньої структури

• Фрагментарність

• Невизначеність у розвитку фабули

• Натяк як сюжетотворчий засіб

• Невимушеність наративної манери

Специфічна «усність» літературної мови рококо