5. Цивільне право та цивільне законодавство. Загальні засади цивільного законодавства.

Циві́льне пра́во — галузь права, яка включає в себе норми права, що регулюють майнові та особисті немайнові правові суспільні відносини між рівноправними суб'єктами права — фізичних, юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземних держав, організацій та інших соціальних утворень з метою повнішого задоволення матеріальних і духовних потреб громадян.

Предметом цивільного права є особисті немайнові права, майнові відносини. Цивільне право регулює переважно відносини, пов'язані з маєтком і матеріальною власністю (успадкування, подарунок, перенесення прав і т д.).

Загальноправові принципи визначаються Конституцією Ук­раїни. Вони поширюються на всі галузі права.

Галузеві принципи (засади) цивільного права знайшли своє закріплення у ст. З ЦК України. Відповідно до цієї норми загаль­ними засадами цивільного законодавства є:

1)  неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

2)  неприпустимість позбавлення права власності, крім випад­ків, встановлених Конституцією України та законом;

3)  свобода договору;

4)  свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена за­коном;

5)  судовий захист цивільного права та інтересу;

6)  справедливість, добросовісність та розумність.

Циві́льне законода́вство — це система нормативних актів, які містять в собі цивільно-правові норми.

Загальні засади цивільного законодавства визначені в ст. 3 ЦК.

П.1 означає вимогу забезпечення свободи особистості, яку називають «суверенітетом особистості», тобто тип і характер поведінки, своє місце в суспільстві, в системі цивільних правовідносин за власним розсудом.

П.2 полягає у забезпеченні правової охорони права власності. Власник може бути позбавлений свого права, наприклад, внаслідок реквізиції (ст.353 ЦК) чи конфіскації (ст.354 ЦК).

П.3 полягає у визнанні за суб'єктом ЦП можливості укладати договори і визначати їх зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

П.4 означає закріплення права на зайняття ПД, також встановлення юридичних гарантій реалізації цього права. ПД може бути заборонена законом, тоді це правопорушення, і не заборонена законом.

П.5 розвиває положення ст.124 КУ про те, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі.

П.6 виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу, поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шанування прав і інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

Елементи ЦЗ (ст. 4 ЦК):

КУ , ЦК, закони;

постанови ВР, КМУ, укази ПУ;

відомчі акти міністерств;

акти, прийняті ВСУ та ВГСУ;

рішення органів місцевого самоврядування;

звичай ділового обороту (ст.7 ЦК). Види: міжнародні звичаї, внутрішньодержавні, звичаї, що ґрунтуються на звичаєвому праві, судовий звичай, звичай ділового обігу.

Джерелом ЦП можуть виступати цивільні договори (ст.6 ЦК).

За загальним правилом дія кожного нормативного акту розповсюджується на майбутнє, тобто на відносини, які відбуваються після вступу акту в силу. Акти ЦЗ регулюють відносини, які виникли до моменту набрання чинності (зворотня дія) лише у випадках, передбачених законами і нормативними актами. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом ЦЗ, який втратив чинність, новий акт ЦЗ застосовується до прав і обов'язків, що виникли з моменту надання йому чинністі. (ст. 5 ЦК)

Всі акти, які прийняті ВРУ, є обов'язковими для виконання на всій території України. ЦЗ визначає громадян України, іноземців та апатридів; юридичних осіб і державу.

У ЦП існує поняття аналогії закону і аналогії права (ст. 8 ЦК). Аналогія закону застосовується до відносин, якщо цивільні відносини не врегульовані ЦК, іншими актами цивільного законодавства або договором, тоді вони регулюються тими правовими нормами ЦК України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини

Аналогія права полягає в тому, що цивільні правовідносини, які не врегульовані законом, але не суперечать йому, врегульовуються на загальних засадах. Умови: відносини знаходяться в сфері дії ЦП, не врегульовані нормами ЦЗ, відсутні норми, які регулюють подібні за змістом правовідносини.