Зміст
|
Біографія
Народилася у французько-шведській родині. З 9 років жила у Києві, де закінчила гімназію і увійшла в українське патріотичне середовище Лисенків-Старицьких.
Від 1871 року, разом із сестрою Марією, вела в Києві перший дитячий садок і позашкільну освіту для дорослих.
1874—1876 - у Санкт-Петербурзі була членом українського земляцтва, допомагала чоловікові в підготовці повного «Кобзаря» Тараса Шевченка для видання у Празі 1876 року.
Згодом на хуторі поблизу Борзни працювала як повитуха й вела культурно-освітянську роботу. Від 1879 року вчителювала в Олешні.
Ув'язнена 1881 року за зв'язки з російськими революційними колами і відтоді постійно перебувала під поліційним наглядом. Часто переслідувана, змінювала місце перебування, проте всюди включалася у громадську роботу (в «Київський Громаді», «Одеській Українській Громаді», «Харківському Обществі Грамотности», була головою «Національного Комітету Учителів» та ін.), влаштовувала прилюдні народні читання, організувала таємні школи.
Від 1909 року викладач і професор на Вищих жіночих курсах А.В.Жекуліної та у Фребелівському педагогічному інституті в Києві.
Співзасновниця і співробітниця педагогічного журналу «Світло» (1910—1914).
1917 — член Української Центральної Ради. У Міністерстві освіти (за гетьманату) очолювала департамент дошкільної та позашкільної освіти, активна у дерусифікації шкіл, у влаштовуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників і в укладанні плану й програми єдиної діяльної (трудової) школи, яка мала мати національний характер і базуватися на теорії Кершенштайнера (Трудова школа).
1920 — лектор педагогіки Кам'янець-Подільського державного українського університету і голова Української національної жіночої ради (до 1938 року).
Від 1922 року на еміграції, з 1923 у Празі, професор педагогіки Українського Педагогичного Інституту імені Михайла Драгоманова.
Твори Русової
Русова — співробітник численних наукових і популярних журналів — українських і російських, автор праць головно з педагогічних питань (зокрема дошкільного виховання), але також з літератури і мистецтва.
Найважливіші праці:
«Початкова географія».-СПб,1911.
«Методика початкової географії».-К.:Українська школа,1918.
«Дошкільне виховання» (1918)
«Перша читанка для дорослих, для вечірніх та недільних шкіл» (1918)
«Методика колективного читання» (1918)
«Єдина діяльна (трудова) школа» (1923)
«Теорія і практика дошкільного виховання» (1924)
«Дидактика» (1930)
«Сучасні течії в новій педагогіці» (1932)
«Роль жінки в дошкільному вихованні» (1934)
«Дещо про дефективних дітей» (1935)
«Мої спомини».-Львів,1937
«Моральні завдання сучасної школи» (1938)
підручники з географії і французької мови;
спогади («Мої спомини», 1939), «Наші визначні Жінки» (1934; друге видання 1945).
Дала огляд української літератури в «Истории России в 19 ст.» (т. 4, 1908), зокрема огляд творчості Григорія Квітки-Основ'яненка, досліджувала драматичну творчість Спиридона Черкасенка, Олександра Олеся та ін., музику Миколи Лисенка та дитячу літературу.
2004 року на замовлення Державного комітету з інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України в серії соціально значущих видань видрукувано книгу Софії Русової «Мемуари. Щоденник».