IV. Додаткова література:

1. Ковлер А.И. Избирательньїе технологии: российский и зарубежннй опьіт.- М.: ИГЛ РАН, 1995.

2. Ламберт ДжД., Лейкман 9. Исследование мажоритар-ной и пропорциональной систем.- М.:ИЛ,1958.

3. Левин И.Б. О реформе избирательной системи в Ита-лии //Полис.-1993.-№ 3-4.

4. Реформи избирательной системи в Италии и России: Опьіт и перспективи. - М.: ИГЛ РАН, 1995.

Тема 5.2. Органи законодавчої влади в зарубіжних країнах і. Тези лекції

1. Поняття парламентаризму і парламенту. 2. Внутрішня структура парламентів. 3. Повноваження парламентів.

§1. Поняття парламенту та парламентаризму

Історія світової цивілізації є свідком того, як руйнувалися імперії, зазнавали краху диктаторські та авторитарні режими і, водночас, утверджувався фундаментальний принцип законної основи влади усіх часів: "правління народу, що здійснюється народом, і для народу". Цей принцип залишається непоруш­ним, оскільки ще не було знайдено жодної надійної заміни йо­му в ролі підвалини політичної влади. З точки зору осмислен­ня цього основоположного принципу устрою державної влади одним із ключових питань конституційно-правової науки та конституційної політики є інститут парламентаризму.

У вітчизняній і в зарубіжній юридичний літературі понят­тя "парламентаризм" розуміється по-різному. Один з провідних спеціалістів з цієї проблеми в Україні А.З.Георгіца наводить таку дефініцію:

Парламентаризм - це визначена в конституції та інших законах і відповідним чином трансформована у практичну пло­щину організація влади у державі і суспільстві, в якій парла­мент, побудований на демократичних засадах, володіє юридич­ним статусом і реальними повноваженнями представницького, законодавчого, контрольного і установчого характеру, в бюд­жетно-фінансовій і зовнішньополітичній сферах і своєю актив­ною діяльністю виступає гарантом захисту інтересів як більшості, так і меншості громадян країни.

В.М.Шаповал стверджує, що парламентаризм - це сис­тема взаємодії держави і суспільства, для якої характерними є

281

10