Особливості інтеграційних угруповань в Північній Америці
а) НАФТА: склад та наслідки створення для країн-членів;
На американському континенті найбільш потужним інтеграційним угрупуванням є Північноамериканська зона вільної торгівлі - НАФТА (North American Free Trade Area - NAFTA), утворена в січні 1994 p. СІЛА, Канадою і Мексикою. НАФТА є регіональною зоною вільної торгівлі. Загальна площа об'єднання складає 21,6 млн.км2. За чисельністю населення (430 млн. чол.), обсягами сукупного валового продукту (більше 20 трл. дол. США) і базовим економічним показникам північноамериканське інтеграційне угрупування може конкурувати з Європейським Союзом. НАФТА володіє могутнім (особливо завдяки США) економічним потенціалом - її частка у світовому ВВП складає близько 30% [6].
По-перше, Північно-американська зона вільної торгівлі має континентальні масштаби. У світовому господарстві — це перше інтеграційне угруповання з такою характеристикою воно об'єднує лише три, але досить великі за територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни.
По-друге, країни, що об'єднались в НАФТА, мають різні рівні економічного розвитку, більше того, рівень Мексики різко контрастує з рівнем США та Канади.
По-третє, яскраво вираженим центром Північноамериканської зони вільної торгівлі залишаються США — світовий лідер з науково-технічним потенціалом та конкурентноспроможною економікою.
По-четверте, угода має широко масштабний характер: вона охоплює виробничу сферу, міжнародну торгівлю, фінансові відносини між країнами — інтегрантами, інвестиційну діяльність, розширює вільний рух капіталів, необмежений вивіз прибутків і доходів, поглиблює лібералізацію взаємної торгівлі, регулює порядок міграції робочої сили тощо.
По-п'яте країни-члени НАФТА є водночас і атлантичними, і тихоокеанськими, вони майже рівновіддалені від двох інших потужних світових економічних регіонів — Західної Європи та Азійсько-Тихоокеанського регіону, що дає можливість рівномірно розвивати економічні зв'язки з ними і суттєво впливати на розвиток цих зв'язків.
На відміну від Європейського Союзу, що піднявся на найвищий інтеграційний щабель, НАФТА не має досконалої структури національних органів регулювання тристоронніх відносин, що в наш час цілком улаштовує Канаду і Мексику, які вбачають в ній загрозу політичній та економічній незалежності. Зрештою, зона вільної торгівлі — це перший етап у міжнародній економічній інтеграції, і йому притаманні свої інституційні механізми.
Особливість угоди про НАФТА полягає також у тому, що вперше у світовій практиці в системі світових господарських зв'язків інтеграційне угруповання об'єднало найбільш високо розвинуті країни сучасності з однією з країн, що розвивається, яка ледь піднялась до рівня «нових індустріальних середніх держав».
Головними стимулами інтегрування є спільні економічні інтереси, що разом із принципами взаємовигідних відносин складають фундамент угоди.
Цілі угоди полягають в тому, щоб позбутися перешкод у торгівлі, створити умови для справедливої конкуренції, збільшити доцільність інвестування, спільно захищати права інтелектуальної власності, запровадити ефективний механізм співпраці та розв'язання суперечностей, а також розвивати тристоронню, регіональну та багатосторонню співпрацю.
б) МЕРКОСУР: склад та механізм діяльності.
МЕРКОСУР (Mercosur) — економічний союз держав у Південній Америці, за темпами розвитку переважає всі інші подібні об'єднання. До нього входять Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай та Венесуела, як асоційовані члени — Чилі, Болівія, Перу, Колумбія та Еквадор.
Це об'єднання охоплює територію 12 мільйонів квадратних кілометрів з населенням 270 мільйонів осіб і загальним валовим внутрішнім продуктом понад 3 трильйона доларів США. Це майже 60% території Латинської Америки, 46% її мешканців та близько 50% ВВП. Наразі це п'ята за потужністю економіка у світі. Проте економічну стабільність Меркосуру було послаблено 2001 року падінням економіки Аргентини. Назва організації походить від ісп. Mercado Comun del Cono Sur, що в перекладі означає «Об'єднаний ринок країн південного конусу». Першим кроком до створення Об'єднаного Ринку стала угода про вільну торгівлю, яку уклали Аргентина і Бразилія 1986 р. 1990 р. до цієї угоди приєдналися Парагвай та Уругвай.
Основними адміністративними органами об'єднання є:
Рада загального ринку
Група загального ринку
Комісія торгівлі
Спільна парламентська комісія,
Соціально-економічний консультативний форум
Адміністративний секретаріат.
Перші чотири організації працюють на міжурядовому рівні. Основним принципом діяльності вищих органів Меркосуру є консенсус. Ідея створення якоїсь наднаціональної структури за прикладом Європейського союзу не отримала підтримки.
З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угод, підписаних 1994 р., Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від зони вільної торгівлі до митного союзу. Для всіх учасників запроваджено єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка імпортних мит для різних товарів коливається від 0 до 20%).
3. Особливості інтеграційних процесів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні: (АСЕАН і АТЕС).
В Азіатсько-Тихоокеанському регіоні достатньо успішно діє міжнародна (регіональна) економічна організація - Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво - АТЕС (Asian-Pacific Economic Cooperation - APEC).
АТЕС утворено в 1989 р. в Канберрі за ініціативою прем'єр-міністрів Австралії і Нової Зеландії. Головні цілі організації - забезпечення режиму вільної відкритої торгівлі і зміцнення регіональної співпраці.
До АТЕС входить 19 країн Азіатеько-тїгхоокеанського регіону (АТР) і дві території - Гонконг і Тайвань, тому офіційно його учасники називаються не країнами-членами АТЕС, а економіками АТЕС: Австралія, Бруней, В'єтнам, Гонконг, Індонезія, Канада, КНР, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Південна Корея, Японія [8].
АТЕС - найбільше економічне об'єднання, на яке доводиться близько 60% світового ВВП і 50% світової торгівлі.
На момент утворення найвищим органом АТЕС були щорічні наради на рівні міністрів країн-екоиомік АТЕС, а з 1993 р. стали проводитися і зустрічі лідерів (самміти).
В 1994 р. лідерами АТЕС в якості стратегічної мети було проголошено створення до 2020 р. в Азіатсько-тихоокеанському регіоні (АТР) системи вільної і відкритої торгівлі і ліберального інвестиційного режиму. Найбільш розвинені країни повинні здійснити лібералізацію до 2010 р. Кожна країна самостійно визначає свій статус і терміни введення нових режимів на основі індивідуальних планів дій.
На території Південно-Східної Азії діє регіональне об'єднання - АСЕАН (Association of South East Asian Nations - ASEAN).
До складу Асоціації країн Південно-Східної Азії входять Бруней, Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд. Чисельність населення АСЕАН складає 370 млн. чол.., загальна площа - 5,7 млн. км2,обсяги ВВП - більше 2 трл. дол. США.
АСЕАН створена відповідно до Бангкокської декларації 1967 року [9].
Головною політичною причиною, що сприяла розвитку організації, було прагнення протидіяти посиленню впливу В'єтнаму після поразки США у в'єтнамській війні та окупації В'єтнамом Лаосу і Камбоджі. Незважаючи на це, АСЕАН - не військова організація, і до її цілей не входить спільна оборона проти агресії. АСЕАН сформулювала певні пріоритети у виробництві для окремих країн-членів, щоб домогтися найраціональнішого використання ресурсів при виробництві певних видів промислової продукції. В рамках АСЕАН були встановлені тарифні преференції. АСЕАН сприяла створенню в регіоні спільних підприємств і реалізації спільних виробничих проектів.
На сьогоднішній день країнами-членами АСЕАН поки не досягнуто значного рівня економічної інтеграції. Багато положень про економічну інтеграцію, про які держави АСЕАН домовилися між собою, не були реалізовані на практиці. Проте, АСЕАН нерідко виступає як колективна сторона на переговорах Із торговими партнерами.
4. Інтеграційні процеси в інших регіонах світу
У 1985році було створено Асоціацію регіонального співробітництва Південної Азії(СААРК): Індія, Бангладеш, Непал.., лідером якого є Індія, а головною особливістю цього регіону є багатство ще не вичерпаних природних ресурсів.
Найбільшим з африканських інтеграційних груп є Економічне співтовариство держав Західної Африки(ЕКОВАС) 1975рік, зусилля якого направлене на створення митного союзу. Існують ще інші інтеграційні угрупування в Африці, але вони менш розвинуті: Південноафриканськка конференція з координації розвитку(САДКК 1967рік), Центральноафриканський економічний союз. Голвною проблемою інтеграції африканських країн є їх бідність.
Найбільшим за економічними показниками та за територіаним охопленням є угрупування - Латиноамериканська асоціація інтеграції(ЛААІ), створеної в 1980році, входить 11 країн і метою створення є сприяння розвитку регіонального економічного співробітництва та торгівлі з іншими країнами, підготування грунту для створення латиноамериканського спільного ринку.
Співтовариство та спільний ринок країн Карибського басейну(КАРИКОМ), створений в 1973році(Багамські острови, Гренада, Ямайка, Тринідад) - це по суті митний союз, де проводиться вільне переміщення товарів і капіталу, вироблення єдиних тарифів, гармонізація інвестиційних стимулів, координація фінансової та торговельної політики.
Щодо нашої країни, то Україна на сьогоднішній день є активним членом двох інтеграційних регіональних об'єднань: Співдружності Незалежних Держав (СНД) і ГУ AM.
СНД утворилося в 1991 р, на просторі колишнього С PCP і складається з 12 країн: Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії (влітку 2008 р. Грузія подала заяву про вихід із СНД), Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменії, України та Узбекистану.
Головною метою утворення СНД є співробітництво в політичній, економічній, гуманітарній, екологічній та культурній сферах для досягнення збалансованого економічного й соціального розвитку держав-членів. Держави-члени СНД мають повний суверенітет і рівні права, є самостійними й рівноправними суб'єктами міжнародного права [10].
Підсумковою метою країн-членів СНД було задекларовано утворення Економічного союзу; угоду про його створення підписано в 1993 р. Функціонування Економічного союзу мало б забезпечити вільний рух товарів, послуг, капіталів і робочої сили, а також здійснення узгодженої грошово-кредитної, валютної, бюджетної, митної, цінової і податкової політики. Функціонування Економічного союзу також передбачало створення валютного союзу, забезпечення розвитку спільного інформаційного простору, здійснення спільних науково-технічних, освітніх, екологічних, культурних та інших проектів.
Для успішної економічної інтеграції на просторі СНД було чимало об'єктивних умов. Проте на сьогоднішній день процес інтеграції країн в межах СНД знаходиться на стадії зони преференційної торгівлі. Розвиток відношень між країнами-членами гальмують економічна нерозвиненість країн і політичні амбіції їх лідерів.
В цій ситуації здійснюються заходи щодо утворення в межах СНД локальних угрупувань країн, розбіжності серед яких в поглядах на цілі й способи Інтеграції мінімальні. Сьогодні на просторі СНД існують чотири економічних регіональних об'єднання: Союзна держава Росії і Білорусії, Євразійське економічне співтовариство (Білорусія, Казахстан, Киргизтан, Росія, Таджикистан), Центральноазіатське економічне співтовариство (Казахстан, Киргизтан, Таджикистан, Узбекистан), ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова)
З чотирьох регіональних об'єднань Україна входить лише в ГУАМ - економічний і військово-політичний блок, створений в жовтні 1997 р. Грузією, Україною, Азербайджаном і Молдовою (з 1999 р. до 2005 р, в організацію також входив Узбекистан) [11].
Характерною рисою ГУАМ є орієнтація на європейські і міжнародні структури, активізація інтеграційних процесів з європейськими країнами. До економічних причин створення цього регіонального об'єднання можна віднести бажання країн-учасниць послаблення економічної, перш за все, енергетичної, залежності від Росії і розвиток транзиту енергоносіїв за маршрутом Азія (Каспій) -Кавказ - Європа в обхід території Росії. До політичних причин слід віднести прагнення протидіяти намірам Росії переглянути флангові обмеження озброєних сил в Європі і узаконити присутність російських озброєних контингентів в Грузії, Молдові і Україні незалежно від їх згоди.
Організація чорноморського економічного співробітництва англ. Organization of Black Sea Economic Cooperation – BSEC — субрегіональне об'єднання 12 країн Чорноморського регіону (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, а також Україна). З 1992 до 1998 називалася просто «Чорноморське Економічне Співробітництво» — ЧЕС, причому ця абревіатура так і закріпилася в засобах масової інформації і офіційних документах. Організація була створена з метою тісного економічного співробітництва країн-учасниць, вільного пересування товарів, капіталів, послуг і робочої сили і інтеграція економік цих країн в світову економічну систему.
Штаб-квартира організації розташована в Стамбулі.