5.Партійна система Великобританії.

Еволюція партійної системи. У XX столітті у Великобританії зберігалася двопартійна система. Дві провідні партії — консерваторів і лібералів — навперемінно приходили до влади. Однак розвиток державно-монополістичного капіталізму, поляризація соціальних сил внесли певні зміни в партійно-політичну систему Великобританії.

Консервативна партія (колишні торі) є партією великої монополістичної буржуазії і земельної аристократії. Вона відкрито виступала за підтримку реакційних режимів в Європі та Азії, за наступ на елементарні права робітничого класу, за придушення національно-визвольного руху, за збереження феодальних пережитків у державному ладі і праві Великобританії, її лідери сприяли встановленню фашистського режиму в Італії і Німеччині. У XX столітті консервативна партія зберегла свою силу і авторитет.

Лібершіьна партія (колишні вігі) — це партія торговельно-промислової буржуазії. Ліберальну партію підтримували дрібна буржуазія і якась частина робітничого класу. У XX столітті програма партії, де основною тезою була «свобода торгівлі», застаріла. Розпочинається її розклад. Певна частина рядових членів залишає ліберальну партію. У 1930 році все це завершується розколом ліберальної партії.

Двопартійна система у зв'язку з цим була порушена, але збереглася. Місце ліберальної партії в цій системі зайняла партія лейбористів.

Створена в 1906 році лейбористська партія швидко набирала сили. Відразу після закінчення Першої світової війни лейбористи провели реорганізацію своєї партії. Готуючись до боротьби за владу, вони вносять зміни до партійної програми. Лейбористи заявляють про необхідність побудови нового суспільства, встановлення системи народовладдя. Основним методом досягнення цієї мети повинна була стати, яквважали вони, трансформація капіталістичного суспільства.

На парламентських виборах 1923 року лейбористи стали другою партією. За порадою консерваторів, які хоч і перемогли, однак втратили значну частину місць у парламенті, король доручив лідеру лейбористів Р. Макдональду сформувати уряд. Це був перший в історії Великобританії лейбористський уряд. Однак ні перший (1924 р.), ні другий (1929-1931 рр.), ні наступні уряди лейбористів ніяких суттєвих заходів не вжили. Ідея «конструктивного соціалізму», з якою виступали на виборах лейбористи, була нежиттєздатною.

Остаточне становлення нинішньої двопартійної системи в тому вигляді, у якому вона діє у Великобританії сьогодні, відбулося лише після виборів 1945 року і визначної перемоги на них лейбористів.

Таким чином, у Великобританії зберігається двопартійна система, сутність якої полягає в пануванні на виборах двох основних партій — консерваторів і лейбористів.

Ще однією впливовою політичною силою у Великобританії була комуністична партія.

Підсумки виборів до парламенту Англії в 1979 році

Партія Виборці : Відсоток ь

Консерватори 13,7млн. ! 44

Лейбористи ; 11,5млн. і 37

Ліберали 4,3 млн. і 14

Національний фронт і 191 тис. | 0,6

Комуністи ; 17 тис. ! 0,05

Вибори 1987 року

Консерватори — 42 % Лейбористи — ЗО %

Після Першої світової війни в країні виникають перші комуні^ стичні групи. У 1920 році на установчому з'їзді було створено кому4 ністичну партію Великобританії. Розвивалася компартія досить пс вільно і лише після Другої світової війни активізувала свою ди ність. У 1951 році комуністична партія Великобританії прийняла нов програму «Шлях Британії до соціалізму». На сьогоднішній день ком-Ц партія втратила велику кількість своїх членів і відіграє незначну роль в суспільстві.

На початку 20-х років в Англії почали виникати фашистськії організації, серед яких виділялася створена 1923 року група британсь ких фашистів. У 1930 році фашистські організації об'єднуються в| єдиний союз. Лідером британських фашистів стає колишній члей| виконкому лейбористської партії Освальд Мослі.

Британські фашисти переймали «досвід» нацистів Німеччини, 5 створювали власні штурмові загони. У червні 1934 року була зроб- ] лена спроба фашистського перевороту. Фашисти зчинили бійку з* робітниками в залі Олімпія, організували мітинг у Гайд-парку, наї якому були присутніми 2500 фашистів. Виступи робітників, антифа- а шистські демонстрації, у яких брали участь більш ніж 150 тисяч чо-; ловік, зірвали спробу фашистського перевороту.

Збереглися фашистські організації і після Другої світової війни. Сьогодні у Великобританії участь у політичному житті бере Націо^ нальний фронт — угруповання фашистського напряму.

Розвиток буржуазної держави в XX столітті

****

Протягом XX століття у Великобританії зберігається двопартійна політична система, сутність якої полягає в пануванні на виборах двох основних партій. Але її структура зазнає серйозних змін. Після закінчення Першої світової війни в грудні 1918 р. у Великобританії пройшли чергові парламентські вибори, які показали, що ліберальна партія перебуває в, (Стані занепаду. Стояла до цього при владі майже 100 років, вона втратила на цих виборах близько сотні депутатських місць. Склад партії помітно порідшав. Частина лібералів перейшла до консерваторів, інша - до лейбористам, вплив яких зросла. Відтепер ліберали перестали бути однією з двох основних партій, поступившись це місце лейбористам. У 1924 р. лідер лейбористів Рамсей Макдональд сформував перший лейбористський уряд, який проіснував не довго, тому що не спиралося на парламентську більшість. Друге уряд лейбористів було утворено в 1929 р. і проіснувало до 1931 р. Після парламентських виборів 1945 р., де лейбористи отримали 393 депутатських місця з 640, ліберальна партія остаточно витісняється з двопартійної політичної системи,. Таким чином, основою політичної системи Англії до 1923 р. були партії консерваторів і лібералів, а з 1923 р. - партії консерваторів і лейбористів. Двопартійна система не виключає існування й інших політичних партій (так, в 1920 р. була створена комуністична партія). Однак ця система, природно, спрямована на зміцнення панування саме двох партій, що зробив величезний вплив на розвиток англійської конституції. Двопартійну систему можна вважати одним з неписаних конституційних звичаїв Великобританії.Важливою особливістю двопартійної системи є той факт, що лідери двох основних політичних партій беззастережно сприймають основи існуючого суспільного ладу і, змінюючи один одного при владі, не ставлять мети кардинальних змін.Основним засобом збереження існуючої двопартійної системи є виборча система, в основі якої, лежить принцип обрання одного депутата від кожного виборчого округу. В результаті представники малих; партій опиняються в невигідному положенні, їм важко отримати місце в парл