3. Реформа 1949р

Еволюція Британського парламентаризму в XX ст. особливо прослідковується на розвитку взаємин між палатами парламенту. До 1911р.Палата Лордів могла скасовувати будь-який акт, прийнятий Нижньою Палатою. Так в 1908 році був скасований так званий „народний бюджет” Лой-Джорджа. У відповідь лейбориська більшість “через необхідність врегулювання відносин між палатами[9]” провела реформу. По суті, цей акт закріпив основу поступового переходу до домінування Нижньої палати на Верхньою. Згідно з Актом про парламент 1911р.

1. Фінансовий законопроект, схвалений Палатою Громад і переданий на розгляд до Палати Лордів через місяць передається на підпис корони без згоди Палати Лордів.

2. Якщо публічний законопроект, прийнятий Палатою Громад на 3-х чергових сесіях, при чому між другим читанням в першій сесії і третім читанням третьої сесії пройде не менше двох років, то законопроект передається на підпис корони без згоди Палати Лордів.

В порядку, передбаченим даною процедурою було проведено і наступний етап реформи, розгляд якого розпочався в 1947р (Після чергового приходу до влади лейбористів). Даний законопроект приймався “в відповідності до Акту 1919”

Акт 1949 року обмежив відкладальне вето Палати Лордів одним роком. Відповідно публічний законопроект, прийнятий Палатою Громад на 2-х чергових сесіях, при чому між другим читанням в першій сесії і третім читанням другої сесії пройде не менше одного року, то законопроект передається на підпис корони без згоди Палати Лордів.

Даний акт також скоротив максимальний термін повноважень Палати громад з 7-и до 5-и років.

Про значення реформи 1949 року можна багато сперечатись. Вчені вважають, що її наслідком стала якщо не повна втрата законодавчих повноважень Палатою Лордів, то їх зведення до певної форми контролю. Потрібно зазначити, що з 1949 лише Акт Про військові злочини (The War Crimes Act 1991); Акт Про вибори до Європейського парламенту (The European Parliamentary Elections Act 1999); Акт про сексуальні домагання(The Sexual Offences (Amendment) Act 2000); та Акт про полювання (The Hunting Act 2004) були прийняті з подоланням вето за згаданою процедурою.

4.Зміни у виборчому праві. Виборчі реформи 1918, 1928, 1949, 1969рр.

Так, в результаті виборчої реформи в 1918-1919 рр.. право голосу отримали всі особи чоловічої статі, які досягли 21 року і задовольняють вимогам цензу осілості (6 місяців), або володіють приміщенням для ділових занять.

Жінки мали право голосу, якщо досягали віку 30 років і володіли нерухомістю річним доходом не нижче 5 фунтів стерлінгів, або перебували у шлюбі з особою, що задовольняє останньому умові. У 1929 році жінкам були надані рівні з чоловіками права. Акт про народне представництво 1948 вніс зміну до розподілу виборчих округів скасував подвійний вотум (можливість голосувати більш ніж в одному окрузі). У 1969 р. віковий ценз знижується з 21 року до 18 років. Що лежить в основі виборчої системи принцип обрання одного депутата від одного округу ускладнює можливість представникам малих партій отримати місця в парламенті.

*****

Виборча реформа 1918р.

Вводилося загальне виборче право для чоловіків від 21 року. Жінки отримували право голосу з 30 років за умови наявності річного доходу не менше 5€. Право голосу надавалося навіть тим жінкам, які не мали самостійних доходів, але були одружені з чоловіком із доходом не меншим 5€.

Завдяки цій реформі кількість виборців зросла з 8 до 21 млн. осіб. Межі виборчих округів також були перекроєні - вони стали рівними за кількістю виборців - 70 тис. у кожному. У такому окрузі обирався лише один депутат, а не 1-3, як це було раніше.

Виборча реформа 1928 р.

Виборче право жінок вже не відрізнялося від чоловічого, що додало ще 4-5 млн. виборців. Зберігався незначний ценз осілості - три місяці. З 1918-20 рр. поступово посилюється роль уряду. У 1920 р. був прийнятий Закон про надзвичайні повноваження уряду, який дозволяв виконавчій владі оголошувати надзвичайний стан в країні, проводити арешти в обхід звичній процедурі.

Цей закон вперше було застосовано проти загального шахтарського страйку 1926 р., коли було заарештовано 6 тис. осіб. У 1933 р. ще більше розширилися права поліції на проведення обшуку, в 1935 р. вона одержала право розганяти політичні мітинги. Уряд активно втручається в законотворчу діяльність. І, як не дивно, депутати парламенту не противилися цьому. У міжвоєнний період поширення набуває практика делегованого законодавства, тобто наступного видання урядового акта за дорученням парламенту