2.6.4 Розрахунок сумарного економічного ефекту, терміну окупності одноразових витрат і висновки про економічну ефективність та доцільність впровадження спроектованого приладу

Розрахунок ведеться за формулою (2.1). На основі розрахунку; аналізу техніко - економічної ефективності приладу обґрунтовується висновок про доцільність впровадження приладу у виробництво і експлуатацію. Термін окупності визначається для випадку, коли , причому і розраховується за формулою (2.4).

Перелік основних рекомендованих літературних джерел

1. Артем’єв В.В. Організація виробництва: Конспект лекцій. - Івано-Франківськ, 2002 р.

2. Лесюк О.І. – Організація і управління виробництвом: нафтогазовий комплекс. Івано-Франківськ, ІФДТУНГ,1999р., 507 с.

3. Організація виробництва: Навч. посіб. /В.О.Онищенко, О.В.Редкін, А.С.Старовірець, В.Я.Чевганова. – К.: Лібра, 2003. –336 с.

4. Організація виробництва: Навч. Посіб./ В.О. Онищенко, О.В. Редкін, А.С. Старовірець, В.Я.Чевганова. – К.: Лібра, 2005.– 336с.

5. Плоткін Я.Д., Янушкевич О.К. Організація та планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч.посібник. – Львів: Світ, 1996.

6. Плоткін Я.Д., Пащенко І.Н. Виробничий менеджмент: навчальний посібник; Збірник вправ. – Львів, 1999. – 258 с.

7. Разумов И.М., Глаголева Л.А., Ипатов М.И., Ермилов В.П. Организация, планирование и управление предприятием машиностроения”. М.; Машиностроение, 1982. –544 с.

8. Скворцов Ю.В. Организационно-экономические вопросы в дипломном проектировании: Учеб. Пособие.- М.: Высшая школа, 2006.-399с.,ил.

9. Станьковська І.М. Курсова робота з курсу “Організація та планування виробничо-комерційної діяльності”: методичні вказівки. - Івано-Франківськ: ФАКЕЛ, 2004.- 37с.

10. Швайка Л.А. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2004. – 268 с.

Додаток А

До статті калькуляції "Загальновиробничі витрати" входять витрати, пов'язані з управлінням виробництвом; амортизація основних фондів загальновиробничого призначення; витрати на обслуговування виробничого процесу, охорону праці, перевезення працівників до місця роботи і назад; платежі зі страхування ризиків цивільної відповідальності; витрати на пожежну і сторожову охорону; податки і збори та інші обов'язкові платежі; витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, інші витрати.

Підприємство має самостійно визначити метод, який найбільш економічно обгрунтовано дозволяє розподілити суму загальновиробничих витрат між окремими об'єктами. З цією метою можна використовувати такі методи:

- пропорційно до прямих витрат (без вартості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, незавершеного виробництва та зворотних відходів). При такому методі розподілу загальну суму витрат допоміжних цехів, які включають до цієї статті розподіляють пропорційно до питомої ваги прямих витрат окремого підрозділу в загальній сумі прямих витрат по підприємству;

- пропорційно до коефіцієнтів розподілу витрат. Коефіцієнти розподілу витрат обґрунтовуються підприємством самостійно виходячи зі специфіки виробництва (на 1 машино-годину, 1 виріб і т.п.).

Що стосується нерозподілених постійних виробничих витрат, то до складу виробничої собівартості включають ту частину постійних загальновиробничих витрат, яка відповідає нормальній потужності підприємства. Розуміння нормальної потужності як планового обсягу діяльності означає, що нерозподілені загальновиробничі витрати можуть виникати тільки при складанні звітної калькуляції і лише у тих випадках, коли фактичний обсяг діяльності нижче планового рівня (нормальної потужності). Тобто це витрати, які з'являються при відхиленні умов діяльності від звичайних.

У цьому розумінні нерозподілені постійні загальновиробничі витрати подібні до надзвичайних (витрат, які пов'язані з подією чи операцією, та періодичне повторення яких не очікується у кожному наступному звітному періоді). Відмінність полягає у природі цих витрат: під надзвичайними витратами розуміють втрати від стихійного лиха, різних катастроф та аварій тощо, а нерозподілені постійні витрати - це частина витрат, властивих звичайним умовам виробництва.

До статті калькуляції "Втрати від браку" входять: вартість остаточно забракованої з технологічних причин продукції; вартість матеріалів, напівфабрикатів, витрачених під час налагодження устаткування; вартість скляних, пластмасових виробів, розбитих під час транспортування на виробництві. Залежно від характеру дефектів, виявлених під час технічного приймання, брак поділяється на поправний та непоправний (остаточний).

Остаточним браком вважаються вироби чи напівфабрикати, які не можна використати за прямим призначенням і виправлення яких технічно неможливе й економічно недоцільне, а поправним - вироби чи напівфабрикати, які після усунення недоліків можна використати за прямим призначенням і виправлення яких технічно можливе й економічно доцільне.

За місцем виявлення брак поділяють на внутрішній (виявлений на підприємстві до відправлення продукції споживачам) і зовнішній (виявлений споживачем).

До статті калькуляції "Інші виробничі витрати" відносять витрати щодо перевірки виробів, деталей, вузлів на відповідність вимогам стандартів або технічних умов; проведення епізодичних та періодичних випробувань щодо оцінки зібраних виробів; втрати, пов'язані з монтажем або демонтажем виробу, що випробовується і т.п.

До статті калькуляції "Супутня продукція" входить вартість супутньої продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає стандартам або технічним умовам і призначена для подальшої переробки чи передачі іншим підприємствам. Супутня продукція обчислюється за визначеними цінами і вираховується із собівартості основної продукції.

До статті "Адміністративні витрати" належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, його службові відрядження, утримання основних засобів, інших необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорону, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, житлово-комунальні, телеграфні, канцелярські витрати, суму податків, зборів тощо.

До статті "Витрати на збут " належать витрати на пакувальні матеріали, транспортування продукції, витрати на маркетинг та рекламу, на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

До статті "Інші операційні "витрати" відносять витрати на дослідження та розробки, суму безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від знецінення запасів, витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення, визнані штрафи, пені, неустойки, інші витрати операційної діяльності.

Якщо витрати на збут можна віднести безпосередньо на кожний вид продукції, то розподіл адміністративних та інших операційних витрат можна здійснити пропорційно до різних критеріїв: ціни, виробничої собівартості, прямих витрат і т.п.

52