Пластикові батьки
У Швеції кожна четверта дитина має коріння за її межами (дані офіційного бюлетеня (www.sweden.se). Найчастіше це вихідці з Іраку або колишньої Югославії. Вже виросло ціле покоління таких шведів. А тому тут звичними є найрізноманітніші національності і раси.
З народжених у Швеції дітей — 60% позашлюбні. 20% виховуються одним із батьків. Молоді не квапляться оформляти стосунки — «притираються» у цивільних шлюбах, які називаються sambo — коли пари живуть разом, і serbo — коли живуть окремо. На реєстровані щорічно 38 тисяч шлюбів — 31 тисяча розлучень. У середньому за плечима кожного з подружжя по три шлюби, що означає наявність у дитини величезної кількості родичів і кількох батьків. Їх називають «пластикові батьки». Держава навіть фінансує дослідження, які повинні довести позитивний вплив такого типу стосунків на дітей: переходячи після чергових розлучень від одних батьків до інших, діти здобувають життєвий досвід і досвід соціальних відносин, який їм стане в пригоді в дорослому житті.
Оскільки звертання «мачуха» або «вітчим» пов’язані з не дуже приємними асоціаціями (тут теж знають історію про Попелюшку), шведи вирішили натомість використовувати звертання «родитель один» і «родитель два». Це закладається також з міркувань гендерної рівності. Руйнування стереотипів про роль чоловіка і жінки в суспільстві є основним завданням загальнонаціональної програми дошкільного виховання. Методи іноді здаються решті світу надто радикальними. Так, сенсацією став дитячий садок, відкритий 2010 року в Содермальмі, районі Стокгольма. Працівники закладу замінили у звертанні до дітей «він» і «вона» — по-шведськи, відповідно, han і hon — на безстатеве слово hen, якого немає в класичній мові, але є вжитку серед гомосексуалістів. Відучуючи від «гендерних стереотипів», дітям замість звичних казок читають книжки, в яких, приміром, два самці-жирафи дуже переживали, що не можуть мати дітей, поки не знайшли покинуте крокодиляче яйце.
Шведська сім’я
За даними шведської Асоціації сексуальної рівності (RFSL), у Швеції понад 40 тис. дітей мають батьків (або одного з батьків) — гомосексуалістів. Коли 1995 року в країні було легалізовано гомосексуальні шлюби, парламент постановив, що це будуть шлюби суто цивільні, і вони не освячуватимуться церквою. Однак гомосексуалісти теж хотіли мати таку можливість. Було зроблено першу поступку: їх благословляли, але без свідків, і відмовляли в молитві. Але гомосексуалісти хотіли повної церемонії і всього «Мендельсона». В 1998 році у Швеції відбувся всеєвропейський парад геїв. Сенсацією також стала виставка фотографа Елізабет Ольсон, котра зобразила Христа та його апостолів гомосексуалістами. Виставка мала широкий розголос, звісно, насамперед серед геїв. Одним з місць, де вона проходила, була кафедра Лютеранської церкви.
Але справжні баталії розгорілися у 2003—2004 роках після виступу пастора Оке Гріна, який у своїй проповіді засудив гомосексуальні зв’язки, називаючи їх грішними. Він цитував фрагменти Святого письма, стверджуючи, що Біблія дуже точно визначає гомосексуалізм як гріх. На що з іншого табору відповідали: «Біблія не зійшла до нас з небес, сама по собі не є Божим знаменням, не відповідає на всі наші запитання. Запитання, які були актуальні і часи написання Біблії, — не наші запитання». За «неповагу до сексуальних меншин» Суд першої інстанції присудив пастору місяць ув’язнення. Суд другої інстанції його виправдав. 2005 року справа дійшла до Верховного суду, який визнав пастора невинуватим. Це викликало протест геїв, з їхнього боку на адресу пастора продовжують лунати погрози.
Гомосексуальних сімей побільшає — передрікають в організації RFSL. Цьому сприяє ухвалення шведським парламентом закону про штучне запліднення лесбійських пар. Згідно із законом, жінки-лесбіянки мають право на екстракорпоральне запліднення за державні кошти.
Цікаво, що доповідь RFSL також інформує: кожен третій випадок насильства у Швеції відбувається у лесбійській сім’ї. І хоча тут є куди звернутися в такій ситуації, у працівників установ не вкладається в голові, що жінки можуть бити одна одну, адже вважається, що за природою вони не агресивні. Проблема насильства є і в чоловічих шлюбах.
«Відбувається величезна зміна ментальності, відтак потрібна зміна традицій. Традиційна форма сім’ї не відповідає реаліям сучасності. Необхідні нові сімейні стосунки, — з інтерв’ю діячки молодіжного відділення шведської Партії зелених Еліни Аберг польському виданню Wprost. — У нашій партії ми говоримо, наприклад, про полігамні зв’язки як суспільно прийнятні». Явище для Швеції не нове. На хвилі сексуальної революції минулого століття тут уже був досвід проживання молоді у спільних комунах, які шведською називаються «колективи».