Суспільне виробництво та його основні фактори
В-во та потреби нерозривно звязані між собою, проте закони розвитку потреб не збігаються з законами в-ва. Основ закон в-ва: Закон обмеженості ресурсів. Основний закон сфери особистого споживання: Закон неухильного зростання потреб суспільства, які в-во має задовольнити.
Сусп в-во – сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і не матеріальних благ, які б задовольняли б різноманітні потреби сусп.
У будь якому сусп системі перед в-вом стоять 4 питання: що і в якій кількості виробляти, Як виробляти, для кого виробляти, в яких соц ек умовах. Будь якому в-ву властиві риси: 1)має безперервний характер розвитку, постійно відтворюється. 2) Завжди є суспільним. 3) є важливою складовою соц ек системи. 4) виникнення ек відносин між людьми – виробничих.
Основні фактори в-ва: 1)робоча сила – сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці. Праця – фіз та інтелектуальна діяльність людини, спрямована на виготовлення благ і надання послуг.2) Засоби в-ва, що поділяються: А) Засоби праці – річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці ( споруди станки машини ) Б) предмети праці – матеріали, які обробляються у процесі виробництва: І ) речовина вперше відокремлена людиною від природи( вугілля глина пісок), ІІ ) Предмети праці що пройшли певну обробку ( борошно пряжа ) 3) Земля – як фактор в-ва включає землю (СГ, ЛР, ВР, Корисні копалини) 4) В ринковій ек виникає новий фактор в-ва – підприємницькі здібності.
НТП сприяє постійному зародженню нових складових процесу в-ва, які набувають такого великого значення, що перетворюються на самостійні фактори, на сучасному етапу до факторів в-ва можна віднести науку інформацію екологію. Потреби мають діалектичний зв’язок з в-вом. В-во не тільки задовольняє, а й створює умови для нових потреб. Взаємодія в-ва і потреб підкоряється закону зростання потреб і закону розвитку факторів в-ва. Суспільне в-во поділяється на 2 сфери : Матеріальне( сукупність галузей та сфер, що виробляють матеріальні блага і надають матеріальні послуги:промисловість, СГ, будівництво, комунальне госп., транспорт, зв’язок торгівлі.), Не матеріальні (задовольняють соціальні і духовні потреби охорона здоров’я, освіта, спорт). Сьогодні більшого значення набуває не матеріальне в-во
6.Економічні потреби та інтереси
Потреба – нужда в чому-небудь обєктивно необхідному для підтримки життєдіяльності розвитку людини, колективу, нації, суспільства. Це – внутрішній імпульс до активності ек субєкта.
Класифікація за обєктами: біологічні( Їжа одяг житло), соціальні (спілкування визнання), Духовні( творчість)
Класифікація за субєктами: 1)індивідуальні, колективні, суспільні. 2)домогосподарств підприємств держви. 3) Соц ек класів та соц ек груп.
За характером виникнення : первинні і вторинні
За нагальністю задоволення: першочергові і другорядні.
За можливостями задоволення: насичені( мають межу задоволення), та ненасичені.
Потреби – постійні, вони – продукт розвитку суспільства, тому їх характер структура може змінюватися. Потреби мають діалектичний звязок з в-вом. В-во не тільки задовольняє, а й створює умови для нових потреб. Взаємодія в-ва і потреб підкоряється закону зростання потреб і закону розвитку факторів в-ва.
Ек інтерес – форма вияву ек потреби, усвідомлене прагнення ек суб’єктів задовольнити їх, об’єктивний спонукальним мотив ек діяльності. Потреба>Інтерес-> Діяльність
Суб’єкти ек інтересів : індивід, домогосподарство, колектив, держава
Об’єкти : ек блага (товари послуги інформація). За об’єктами класифікуються на майнові, фінансові, інтелектуальні.
За часовою ознакою: поточні, перспективні.
За важливістю: головні, другорядні.
Суб’єкти ек відносин виражають специфічні ек інтереси: 1) ек інтерес домогосподарств : максималізація корисних благ з урахуванням існуючих цін та доходів. 2) ек інтерес підприємців: максималізація прибутку, зниження витрат, підвищення конкурентоспроможності продукції. 3) ек інтерес держави : реалізація потреб суспільства в цілому.
Всі ці інтереси дуже суперечливі між собою тому спосіб їх узгодження є дуже важливим. Можна навести такі приклади:а) субординоване підпорядкування одних інтересів іншим, як в командно адміністративній ек: державний інтерес - колективний – особистий б) координоване узгодження різнобічних інтересів усіх суб’єктів : інтерес споживача( головний)- інтерес виробника – державний – інтерес споживача – як у ринковій економіці. Саме взаємодія потреб та інтересів суб’єктів є рушійною силою ек розвитку.