- •1.1. Історія розвитку молодіжного руху в Україні.
- •1.2. Сутність соціально – педагогічної діяльності
- •Залучення соціального педагога до роботи з молодіжними організаціями
- •Іноваційні форми та методи соціального педагога з молодіжними організаціями. (Кінолекторій).
- •Висновки до і розділу
- •Іі. Діяльність соціального педагога з молодіжними організаціями.
- •2.1. Аналіз роботи соціального педагога з молодіжними організаціями.
- •Результати анкетування
- •Результати спостереження
- •2.2. Підвищення ефективності методів роботи соціального педагога з молодіжними організаціями
- •Кінолекторії
- •Отримані результати проведеного кінолекторію
- •Аналіз результатів експериментальної роботи
- •Результати проведення контрольного опитування
- •Висновки до іі розділу
- •Загальні висновки
- •Список використаних джерел
1.2. Сутність соціально – педагогічної діяльності
Кваліфікаційна характеристика соціального педагога е невід'ємною складовою його професійної культури, яка відображає ставлення людини до суспільства, його історії та природи і спрямована на вдосконалення й перетворення дійсності. Розвиток професії в історичній ретроспективі передбачає зміну вимог до її представників, що включають знання, уміння, навички, певні особистісні якості та норми поведінки. [12;2]
Визначенню особливостей сучасного характеру соціально-педагогічної діяльності присвячено дослідження багатьох науковців, серед яких М.А. Галагузова, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, Г.П. Медведєва, Л.І. Міщик та ін.
Значний внесок у розгляд проблем характеру діяльності сучасного фахівця здійснила група науковців під керівництвом професора А.Й. Капської. Вона докладно визначила сутність, зміст, функції, сферу діяльності соціального педагога та його особистісні якості.
Соціальний педагог — спеціаліст, зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності. Він організовує взаємодію освітніх і позанавчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення у соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку. [14; 7]
Соціальний педагог, згідно з посадовими обов'язками:
— вивчає психолого-медико-педагогічні особливості дітей та молоді;
— досліджує умови їх життя в мікросоціумі;
— виявляє інтереси, потреби, труднощі, проблеми, конфліктні ситуації відхилення в поведінці дітей та молоді;
— надає їм своєчасну допомогу та підтримку;
— виступає посередником між особистістю та організацією, сім'єю, спеціалістами різних соціальних служб, відомств та адміністративних органів;
— здійснює реабілітацію дітей-інваліді в;
— організовує роботу з дітьми та молоддю за місцем проживання;
— забезпечує соціальний супровід дітей-сиріт;
— здійснює профілактику негативних явищ серед дітей та молоді.
Придатність спеціаліста до виконання наведених посадових обов'язків визначається рівнем сформованості в нього когнітивного та операційного компонентів готовності до соціально-педагогічної роботи.
Когнітивний компонент (знання) є теоретичною основою соціально-педагогічної діяльності. Він передбачає оволодіння спеціалістом знаннями, які допомагають на практиці створювати систему засобів та прийомів для досягнення професійної мети, швидко орієнтуватись у нових ситуаціях, планувати свою діяльність, оцінювати її результативність. [9;48]
До системи базових теоретичних знань соціального педагога належать знання:
— основ соціальної політики держави та соціально-правового захисту дітей та молоді;
— основ соціології, психології та педагогіки;
— основних закономірностей розвитку особистості;
— специфіки потреб та інтересів різних вікових груп дітей та молоді;
— специфіки роботи у різних мікросоціумах;
— особливостей діяльності з сім'єю, різними групами дітей та молоді;
— функцій державних і недержавних організацій у системі соціально-педагогічної діяльності;
— способів психолого-педагогічної діагностики;
— сучасного стану і тенденцій розвитку дитячих та молодіжних об'єднань. [12, 15]
Ці знання реалізуються у практичній діяльності соціального педагога. Вони тісно пов'язані з уміннями, які становлять операційний компонент готовності до соціально-педагогічної роботи.
Насамперед це інтегровані вміння, якими має володіти кожний спеціаліст, незалежно від специфіки його конкретної діяльності.
Комунікативні вміння передбачають володіння культурою міжособистісного спілкування, налагодження контакту з іншою людиною, розвиток взаємодії з клієнтом у позитивному емоційному напрямі.
Аналітичні вміння спрямовані на аналіз процесів, що відбуваються у соціумі, аналіз стану дитини та вплив на неї мікро-соціуму; виділення проблем дитини та розуміння спільної діяльності з нею щодо їх подолання.
Організаторські вміння — створення і розвиток офіційної та неофіційної мережі соціальної підтримки особистості, залучення волонтерів, що можуть надати ресурси, послуги та інші види допомоги.
Прогностичні вміння передбачають прогнозування розвитку особистості з урахуванням її проблем; постановку мети діяльності та її завдань, прогнозування можливого результату роботи; планування роботи майбутньої діяльності.
Проектувальні вміння дають змогу створювати програми діяльності за окремими напрямами роботи; здійснювати відбір необхідних методів і форм діяльності; конкретизувати зміст роботи в кожному окремому випадку.
Соціально-педагогічна робота належить до таких видів професійної діяльності, в яких не лише знання та вміння, а й особистісні якості спеціаліста впливають у багатьох випадках на її результативність. [11;54]
Визначаючи особистісні характеристики соціального педагога, необхідно завжди пам'ятати, що він працює у сфері, яка ґрунтується на здатності успішно функціонувати в системі міжособистісних відносин. [11;81]
Психологічні характеристики: емоційна врівноваженість; низька тривожність; стійкість до стресів; творче мислення; добра зорова та слухова пам'ять; послідовність у діях; наполегливість; витримка; уважність; спостережливість.
Морально-етичні якості: чесність; доброта; альтруїзм; терпимість; справедливість; тактовність; емпатійність; конфіденційність; скромність; відповідальність; відвертість; уважність.
Психоаналітичні якості: адекватна самооцінка; самоконтроль; самокритичність; прагнення до самовдосконалення; самоаналіз; самодисциплінованість.
Педагогічні якості: комунікабельність; візуальність (зовнішня привабливість); красномовство (вміння навіювати та переконувати); перцептивність (сприймання іншої людини); оптимізм.
Потреба у спеціалістах соціально-педагогічного профілю в Україні сьогодні є надзвичайно актуальною. Установи, де можливе працевлаштування соціальних педагогів, можуть бути державними, громадськими або державно-громадськими.
Сфери діяльності, в яких може бути задіяний працівник, здебільшого розрізняють за відомчою належністю.
1. Сфера освіти: загальноосвітні школи різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, центри дитячої творчості.
2. Сфера охорони здоров'я: будинки дитини, дитячі санаторії, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, інтернати для дітей-інвалідів, дитячі лікарні, дружні клініки для молоді, анонімні кабінети.
3. Сфера соціального захисту населення: центри соціального обслуговування населення* притулки, кризові центри для жінок.
4. Сфера охорони правопорядку: приймальники-розподільники, спецінтернати, міліція у справах неповнолітніх, колонії для неповнолітніх.
5. Сфера служб для молоді: клуби за місцем проживання, центри молодої сім'ї, центри соціальних служб для молоді, громадські дитячі та молодіжні об'єднання, молодіжні служби працевлаштування.
На підставі змісту соціально-педагогічної роботи виокремлюються професійні функції соціального педагога.
Функції соціально-педагогічної діяльності — це основні напрями роботи соціального педагога, в яких конкретизується її зміст. [12, 14]
Сучасний період розвитку соціально-педагогічної діяльності вимагає розробки та впровадження професійно-етичного кодексу соціальних працівників і педагогів. Попередній варіант такого кодексу запропоновано групою фахівців під керівництвом заслуженого працівника соціальної сфери України І.Д. Звєрєвої. Цей документ націлює на здійснення соціальної роботи у багатьох функціональних сферах з метою розвитку потенціалу та можливостей особистості, а також задоволення людських потреб.
Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України містить такі етичні принципи діяльності: повага до гідності кожної людини; пріоритетність інтересів клієнтів; толерантність; довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта; доступність послуг; конфіденційність; дотримання норм професійної етики, а також норми етичної поведінки стосовно професії, колег, клієнтів і взаємодіючих організацій.
Документ визначає шляхи розв'язання моральних проблем та стимулює прийняття найбільш адекватних професійних рішень з етичних питань. [13; 33-39]
