1.2. Сутність соціально – педагогічної діяльності

Кваліфікаційна характеристика соціального педагога е невід'ємною складовою його професійної культури, яка відображає ставлення людини до суспільства, його історії та природи і спрямована на вдосконалення й перетворення дійсності. Розвиток професії в історичній ретроспективі передбачає зміну вимог до її представників, що включають знання, уміння, навички, певні особистісні якості та норми поведінки. [12;2]

Визначенню особливостей сучасного характеру соціально-педагогічної діяльності присвячено дослідження багатьох науковців, серед яких М.А. Галагузова, І.Д. Звєрєва, А.Й. Капська, Л.Г. Коваль, Г.П. Медведєва, Л.І. Міщик та ін.

Значний внесок у розгляд проблем характеру діяльності сучасного фахівця здійснила група науковців під керівництвом професора А.Й. Капської. Вона докладно визначила сутність, зміст, функції, сферу діяльності соціального педагога та його особистісні якості.

Соціальний педагог — спеціаліст, зайнятий у сфері соціально-педагогічної роботи або освітньо-виховної діяльності. Він організовує взаємодію освітніх і позанавчальних установ, сім'ї, громадськості з метою створення у соціальному середовищі умов для соціальної адаптації та благополуччя в мікросоціумі дітей та молоді, їх всебічного розвитку. [14; 7]

Соціальний педагог, згідно з посадовими обов'язками:

— вивчає психолого-медико-педагогічні особливості дітей та молоді;

— досліджує умови їх життя в мікросоціумі;

— виявляє інтереси, потреби, труднощі, проблеми, конфліктні ситуації відхилення в поведінці дітей та молоді;

— надає їм своєчасну допомогу та підтримку;

— виступає посередником між особистістю та організацією, сім'єю, спеціалістами різних соціальних служб, відомств та адміністративних органів;

— здійснює реабілітацію дітей-інваліді в;

— організовує роботу з дітьми та молоддю за місцем проживання;

— забезпечує соціальний супровід дітей-сиріт;

— здійснює профілактику негативних явищ серед дітей та молоді.

Придатність спеціаліста до виконання наведених посадових обов'язків визначається рівнем сформованості в нього когнітивного та операційного компонентів готовності до соціально-педагогічної роботи.

Когнітивний компонент (знання) є теоретичною основою соціально-педагогічної діяльності. Він передбачає оволодіння спеціалістом знаннями, які допомагають на практиці створювати систему засобів та прийомів для досягнення професійної мети, швидко орієнтуватись у нових ситуаціях, планувати свою діяльність, оцінювати її результативність. [9;48]

До системи базових теоретичних знань соціального педагога належать знання:

— основ соціальної політики держави та соціально-правового захисту дітей та молоді;

— основ соціології, психології та педагогіки;

— основних закономірностей розвитку особистості;

— специфіки потреб та інтересів різних вікових груп дітей та молоді;

— специфіки роботи у різних мікросоціумах;

— особливостей діяльності з сім'єю, різними групами дітей та молоді;

— функцій державних і недержавних організацій у системі соціально-педагогічної діяльності;

— способів психолого-педагогічної діагностики;

— сучасного стану і тенденцій розвитку дитячих та молодіжних об'єднань. [12, 15]

Ці знання реалізуються у практичній діяльності соціального педагога. Вони тісно пов'язані з уміннями, які становлять операційний компонент готовності до соціально-педагогічної роботи.

Насамперед це інтегровані вміння, якими має володіти кожний спеціаліст, незалежно від специфіки його конкретної діяльності.

Комунікативні вміння передбачають володіння культурою міжособистісного спілкування, налагодження контакту з іншою людиною, розвиток взаємодії з клієнтом у позитивному емоційному напрямі.

Аналітичні вміння спрямовані на аналіз процесів, що відбуваються у соціумі, аналіз стану дитини та вплив на неї мікро-соціуму; виділення проблем дитини та розуміння спільної діяльності з нею щодо їх подолання.

Організаторські вміння — створення і розвиток офіційної та неофіційної мережі соціальної підтримки особистості, залучення волонтерів, що можуть надати ресурси, послуги та інші види допомоги.

Прогностичні вміння передбачають прогнозування розвитку особистості з урахуванням її проблем; постановку мети діяльності та її завдань, прогнозування можливого результату роботи; планування роботи майбутньої діяльності.

Проектувальні вміння дають змогу створювати програми діяльності за окремими напрямами роботи; здійснювати відбір необхідних методів і форм діяльності; конкретизувати зміст роботи в кожному окремому випадку.

Соціально-педагогічна робота належить до таких видів професійної діяльності, в яких не лише знання та вміння, а й особистісні якості спеціаліста впливають у багатьох випадках на її результативність. [11;54]

Визначаючи особистісні характеристики соціального педагога, необхідно завжди пам'ятати, що він працює у сфері, яка ґрунтується на здатності успішно функціонувати в системі міжособистісних відносин. [11;81]

Психологічні характеристики: емоційна врівноваженість; низька тривожність; стійкість до стресів; творче мислення; добра зорова та слухова пам'ять; послідовність у діях; наполегливість; витримка; уважність; спостережливість.

Морально-етичні якості: чесність; доброта; альтруїзм; терпимість; справедливість; тактовність; емпатійність; конфіденційність; скромність; відповідальність; відвертість; уважність.

Психоаналітичні якості: адекватна самооцінка; самоконтроль; самокритичність; прагнення до самовдосконалення; самоаналіз; самодисциплінованість.

Педагогічні якості: комунікабельність; візуальність (зовнішня привабливість); красномовство (вміння навіювати та переконувати); перцептивність (сприймання іншої людини); оптимізм.

Потреба у спеціалістах соціально-педагогічного профілю в Україні сьогодні є надзвичайно актуальною. Установи, де можливе працевлаштування соціальних педагогів, можуть бути державними, громадськими або державно-громадськими.

Сфери діяльності, в яких може бути задіяний працівник, здебільшого розрізняють за відомчою належністю.

1. Сфера освіти: загальноосвітні школи різного типу, школи-інтернати, дитячі будинки, центри дитячої творчості.

2. Сфера охорони здоров'я: будинки дитини, дитячі санаторії, соціально-реабілітаційні центри для неповнолітніх, інтернати для дітей-інвалідів, дитячі лікарні, дружні клініки для молоді, анонімні кабінети.

3. Сфера соціального захисту населення: центри соціального обслуговування населення* притулки, кризові центри для жінок.

4. Сфера охорони правопорядку: приймальники-розподільники, спецінтернати, міліція у справах неповнолітніх, колонії для неповнолітніх.

5. Сфера служб для молоді: клуби за місцем проживання, центри молодої сім'ї, центри соціальних служб для молоді, громадські дитячі та молодіжні об'єднання, молодіжні служби працевлаштування.

На підставі змісту соціально-педагогічної роботи виокремлюються професійні функції соціального педагога.

Функції соціально-педагогічної діяльності — це основні напрями роботи соціального педагога, в яких конкретизується її зміст. [12, 14]

Сучасний період розвитку соціально-педагогічної діяльності вимагає розробки та впровадження професійно-етичного кодексу соціальних працівників і педагогів. Попередній варіант такого кодексу запропоновано групою фахівців під керівництвом заслуженого працівника соціальної сфери України І.Д. Звєрєвої. Цей документ націлює на здійснення соціальної роботи у багатьох функціональних сферах з метою розвитку потенціалу та можливостей особистості, а також задоволення людських потреб.

Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України містить такі етичні принципи діяльності: повага до гідності кожної людини; пріоритетність інтересів клієнтів; толерантність; довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта; доступність послуг; конфіденційність; дотримання норм професійної етики, а також норми етичної поведінки стосовно професії, колег, клієнтів і взаємодіючих організацій.

Документ визначає шляхи розв'язання моральних проблем та стимулює прийняття найбільш адекватних професійних рішень з етичних питань. [13; 33-39]