3. Інформаційна кампанія з метою набору учасників:
розміщення в районних комітетах соціального захисту інформаційних повідомлень про програму, орієнтованих на незаможні родини, що регулярно звертаються в органи соціального захисту для одержання традиційних видів допомоги (дитячі допомоги і т.д.);
- поширення в центрах зайнятості інформаційних повідомлень про програму, орієнтованих на родини, члени яких є безробітними і звертаються в пошуку роботи в службу зайнятості;
- інформаційні публікації щодо програми в місцевій пресі та у виступах представників органів соціального захисту в електронних засобах масової інформації.
4. Реалізація програми та проведення моніторингу її виконання з метою своєчасного вирішення виникаючих проблем і внесення в дизайн програми необхідних змін.
Дана технологія "Від допомоги до зарплати" має шляхи для удосконалення щодо зниження витрат на програму без значного зниження її результативності, а саме:
Обмеження кола соціальних послуг, що надаються учасникам програми, за рахунок виключення з їхнього числа тих, котрі не прямо впливають на підвищення здатності учасників шукати роботу.
Скорочення розміру допомоги, що виплачується після працевлаштування учасникам програми.
Скорочення максимального терміну участі в програмі.
Але зауважимо, що ефективність технології "Від допомоги до зарплати" пов'язана з рівнем заробітної плати. Якщо рівень заробітної плати є низьким - це не дасть можливості сподіватися на те, що такі технології зможуть реально виводити більшість учасників із стану бідності - поки що вони здатні лише знижувати глибину бідності малозабезпечених родин. Такі технології також не можуть боротися з бідністю в масовому масштабі, оскільки серед сьогоднішніх бідних досить значну частину становлять працюючі бідні (наприклад, бюджетники). Підвищення рівня заробітної плати - один із важливих чинників ефективності та результативності технологій соціальної роботи з бідними та малозабезпеченими.
Отже, сьогодні фактичні можливості технології активних програм сприяння зайнятості населення - не вихід бідних та малозабезпечених із стану бідності, а зниження глибини бідності цієї категорії населення. Успіх програм залежить від наявності робочих місць, рівня заробітної плати, доступності послуг, необхідних для подолання бар'єрів, які заважають працевлаштуванню, а також від рівня інших соціальних програм у сфері підтримки малозабезпечених та бідних громадян.
Технологія взаємних зобов'язань "Соціальний контракт"
"Соціальний контракт" - технологія надання соціальної допомоги, що активно використовується у Франції, США й інших країнах та припускає договірні (контрактні) відносини в першу чергу з непрацездатними громадянами з приводу взаємних зобов'язань щодо виводу родини зі стану малозабезпеченої або бідної. У Франції відповідний закон був прийнятий у 1988 р.
Устрій сучасного суспільства настільки ускладнюється, що частина громадян виявляється нездатною адаптуватися до змін: усе більше людей перестають бути його повноцінними членами. У якийсь момент у Західній Європі, зокрема у Франції, почалася робота із соціальної адаптації таких громадян, тому що втрата суспільством своїх членів є марнотратством. Однак виявилося, що із соціальної точки зору деякі люди взагалі не пристосовані до взаємодії з інститутами сучасного суспільства. Практика показала, що найбільш продуктивними є два напрямки роботи -поліпшення системи працевлаштування та надання допомоги окремим громадянам у їхній інтеграції в трудове життя (хоча залишається вузький прошарок людей, що, незважаючи ні на що, так ніколи і не зможуть повноцінно трудитися).
Одержувач соціальної допомоги (бенефіціар) - це людина, котра у якийсь період свого життя виявилася в настільки тяжкому становищі (відсутність грошей, неадекватне поводження, розлучення, труднощі з житлом тощо), що не в змозі самостійно прокормити себе і свою родину. Найчастіше вона настільки подавлена, що не може боротися з труднощами. В цей період і буває корисна допомога професійно навченого соціального працівника.
Контракт соціальної адаптації - це договір про зустрічні взаємні зобов'язання між одержувачем соціальної допомоги та суспільством (в особі працівників соціальної сфери). Власне кажучи, контракт є інструментом допомоги в процесі соціальної адаптації людини. У ньому записано - що кожний з учасників зобов'язується зробити для того, щоб перебороти кризову ситуацію. При цьому поступово забезпечується усе більша самостійність людини, що бідує, (і його родини, якщо така є).
Програма соціальної адаптації - комплекс заходів (які розробляються при участі або підтримці місцевого співтовариства), спрямованих на соціальну адаптацію жителів саме даної території. Програма, що включає розділ оцінки та контролю результатів, повинна бути затверджена місцевими органами влади (у Франції - це прерогатива депутатів місцевої ради).
План проведення робіт - "тимчасовий розклад" заходів, що входять у програму інтеграції в активне життя/адаптації.
Соціальними працівниками, що опікують бенефіціара, є фахівці у сфері соціального консультаційного супроводу особи або групи осіб, що зіткнулися з важкими життєвими обставинами. Вони застосовують багатопланові методики, що базуються на використанні знань в області юриспруденції, психології, соціології і т.д. Соціальні працівники покликані "запускати" процес, що веде до зміни положення бенефіціара.
Поняття "інтеграція" в активне життя, що виникло в Західній Європі, ґрунтується на ідеї, відповідно до якої демократичне суспільство не може допустити необов'язковості виконання загальної для всіх системи правил.
Однак надання різних видів допомоги необхідно строго дозувати, щоб не дозволяти людям зловживати послугами організацій соціальної солідарності, коли існує можливість одержання інших видів підтримки - з боку членів родини, друзів. Не можна допустити перетворення людини в утриманця.
Таким чином, щоб зробити технологію інтеграції в активне життя більш ефективною, необхідно організовувати роботу у двох напрямках - активне працевлаштування; індивідуальна робота з конкретними особами для залучення останніх (у силу їхніх можливостей) до праці.
Не повинен залишатися в тіні і психологічний аспект розглянутої діяльності: робота з інтеграції людини в активне життя/адаптації повинна бути націлена на задоволення особистих устремлінь конкретної особи.
Важливо, щоб різні партнерські організації діяли спільно, здійснюючи консультаційний супровід людини, сприяючи поступовому досягненню нею матеріальної незалежності.
Аналіз світового досвіду впровадження сучасних соціальних технологій роботи з бідними та малозабезпеченими показав, що орієнтиром соціальної політики повинне бути не вирівнювання рівня життя всіх соціальних верств й груп, а створення рівних можливостей для формування гідного рівня та якості життя будь-якому працездатному й працюючому соціальному суб'єктові. Організація соціальної підтримки даних верств населення повинна вирішуватися з дотриманням наступних принципів:
Конкретність та адресність надання соціальної допомоги, тобто, допомога з боку держави повинна надаватися, насамперед, тим людям, хто за об'єктивними показниками не в змозі вирішити свої матеріальні проблеми самостійно. Якщо ж соціальна допомога буде надаватися усім без винятку, то замість боротьби з бідністю суспільство й держава будуть до неї заохочувати та субсидіювати її.
Своєчасність та вірогідність необхідної інформації щодо соціального та матеріального становища різних соціальних груп. Адже, як відомо, бідність багато в чому є результатом суб'єктивних оцінок, для коректування яких і необхідна подібна інформація.
Опора на власні сили, створення в суспільстві умов, при яких людина зможе самостійно забезпечити собі бажаний рівень матеріального благополуччя.
4. Рівність інтересів усіх груп населення. Надання соціальної підтримки й допомоги одним соціальним групам не повинне ущемляти інтереси інших груп, верств та об'єднань. Так, економічні пільги, допомоги і виплати, спрямовані на певні категорії населення, не повинні здійснюватися за рахунок скорочення або затримки відповідних виплат іншим (зарплат, пенсій, премій і ін.).
Реалізація цих принципів на практиці дозволяє сформувати ефективну систему соціальної підтримки бідних та малозабезпечених верств населення. Отже, формування, розвиток та впровадження сучасних соціальних технологій в Україні дозволить не тільки розширити сферу соціального захисту, але виконає важливу роль у справі гармонізації системи соціальних відносин у суспільстві, подолання соціального негативізму та зміцнення соціальної стабільності.
Зміст