Висновки

Захоплюючись красою української вишивки, я обрала цю тему: «Вишивка як вид декоративно-прикладного мистецтва. Рушник». Тому що вишивка є вічною. В ній вкладені краса, історія і культура українського народу. Орнамент рушника є витвором мистецтва, а рушник – шедевром. Рушник можна порiвняти з пiснею, витканою чи вишитою на полотнi. Без рушника, як i без пiснi, не обходиться народження, одруження людини, ювiлейнi урочистостi. Навчаючи дітей вишивці, я хочу передати їм богатство, красу і розмаїття української народної вишивки. Розкрити їм той світ, де на полотні оживають квіти, птахи, «дерево життя» тягнеться в гору.

Цi українськi обереги пройшли крiзь вiки i нинi символiзують чистоту почуттiв, глибину безмежної любовi до своїх дiтей, до всiх, хто не черствiє душею.

Починаючи з 3 по 7 клас , на уроках трудового навчання і гурткових роботах діти знайомляться з різновидами вишивок, здебільшого з рушниковими швами. Тому я вважаю головним- зацікавити дітей, розкрити перед ними той самий дивовижний світ, розкрити богатство та красу українською народної вишивки.

Список використаної літератури

1. Антонович С.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. «Декоративно-прикладне мистецтво» – Львів: Світ, 1999.

2. Гсаюк Єф.О. Художнє вишивання. Альбом. – Київ: Вища школа, 1984.

3. Гурчала Ірина. Народне мистецтва Західних областей України. Київ.: 1966.

4. Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка Західних областей УРСР. Київ.: Наукова думка, 1988.

5. Кара-Васільєва Т. Українська вишивка. Альбом. – Київ. Мистецтво, 1993.

6. Макарчик С.А. Етнографія України.- Львів.6 Видавництво “Світ”, 1994.

7. Українська минувшина. Ілюстративний етнографічний довідник. – Київ.: Либідь, 1993.

8. Журнал «Початкова школа» № 10, 1996 р.