1. За формою функціонування грошей в обігу:

- біметалізм (роль заг. еквівалента закріплялась за двома металами – золотом і сріблом);

- монометалізм (один вид металу виконує роль грошей)

Види монометалізму:

-золотомонетний стандарт – передбачав безпосередній обіг золотих монет, а також вільний обмін грошових знаків (банкнот) на золото;

- зотозлитковий стандарт – монети в обіг не випускають , але забезпечувався обмін банкнот на стандартні золоті злитки;

- золото девізний стандарт – національні грошові одиниці обмінювались на іноземну валюту (девізи), розмінну на золото.

Види біметалізму:

• Система паралельної валюти – співвідношення між золотими і срібними монетами встановлюється стихійно на ринкові основі;

• Система подвійної валюти – співвідношення визначається державою;

• Система «кульгаючої» валюти – один із видів монет карбується в закритому порядку.

Характерне наростання інформаційних процесів.

• Система паперево-грошового обігу – характерна бюджетна емісія, яка може бути у двох формах:

- випуск казначейських білетів

- покриття бюджетного дефіциту за рахунок кредитної емісії.

• Система кредитного обігу – випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту

-елемент госп. механізму

-до методів рег. Вал. Відносин.

- до законів

- монометалізм і біметалізм

3) Регулюванння грош. обігу- це сукупність заходів, які проводяться в сфері грош. обігу , з метою забезпечення його сталості, стримування інфляції та гнучкого забезпечення грошима потреб сфери обігу.

Вплив на параметри грош. обігу здійснюється НБУ, шляхом використання таких інструментів.

Інструменти:

- прямі (безпосередньо впливають на грош масу)

Пр.: емісія; встановлення меж кредиту НБУ, які надаються уряду та комерційним банкам; встановлення маржі; пряме обмеження споживчого кредиту.

- опосередковані (що вони впл. На грош. масу через якийсь механізм)

Пр.: здійснення операцій на відкритому ринку; регулювання норми банківських обов’язклвих резервів; регулювання відсоткових ставок щодо кредитів.

4) Грошовокредитна політика НБУ – це сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредитних відносин, які проводить держава, з метою регулювання грошової маси.

Осн. функція грошово-кредитної політики є забезп. вн. стабільності грошей і досягнення оптимальної рівноваги між попитом і пропозицією грошей.

Осн. типами грошово-кредитної політики є

1. Політика грошово-кредитної рестрикції(політика дорогих грошей) проводиться така політика в умовах високої ділової активності, коли починають наростати інфляційні процеси

Проводячи даний вид політики НБУ зменшує пропозицію грошей шляхом обмеження кредитних операцій.

2. Політика грошово-кредитної експансії (політика дешевих грошей), використовується в умовах спаду виробничого процесу, збільшення рівня безробіття. Проводячи її НБУ стимулює кредитні операції, роблячи кредити доступними й дешевими.

Осн. цілями грошово-кредитної політики є :

• Тактичні цілі (мають короткостроковий та оперативний характер і проводяться з метою виконання чи досягнення проміжних цілей)

Пр.: регулювання грошов. маси в обігу

• Проміжні цілі (покликані досягти такого значення деякими економічними змінними, які сприятимуть виконанню стратегічних цілей)

Пр.: пожвавлення ринкової кон’юктури., регулювання податкових ставок

• Стратегічні цілі (це кінцева мета заг. економічної політики держ. в цілому )

Пр.: збалансування екон. розвитку, стримування інфляції, подолання безробітності.

Суб’єкти грошовокредитн. Політики є: банківська система в особі НБУ та в мережі комерц. банків; урядові структури в особі міністерства фінансів, казначейства, рахункової палати, КРУ.

Для досягнення цілей грошово-кредитної політики НБУ, окрім перелічених вище інструментів, використовує ще рефінансування комерційних банків; політика підтримання курсу національної валюти, пов’язана з операціями НБУ, щодо управління валютними резервами держави; регулювання імпорту та експорту капіталу, що здійснюється через встановлення макс. і мінім. Відсоткових ставок щодо іноземних депозитів укр. комерц. банках, через реєстрацію імпорту та експорту капіталу і шляхом встановлення для осіб, що мають борги перед не резидентами, обов’язкового вкладення частини зобов’язань в уповноважені комерц. банки.

5) Фіскально бюдж. політика- це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та держ. витрат.

Осн. функції:

1. Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм

2. Перерозподіл нац. доходу

3. Вплив на стан госп. кон’юктури

Осн. типи фіскально бюдж. політики є:

• Дискреційна фіск. бюдж. політика – це така яка свідомо маніпулює податками та держ. видатками з метою зміни реального обсягу нац. виробництва рівня зайнятості та контролю за інфляцією. Для її проведення використовують такі засоби: циклічні зміни рівня податкових ставок; зміна програм суспільних робіт та програм пов’язаних з держ.видатками і витратами; зміна програм трансфертного типу

• Недискреційна політика- це пасивна політика держави і пов’язана вона з автоматичною зміною рівня держ. витрат і податків. Така політика пов’язана із винекненням дефіциту держ. бюджету. Дефіцит бюджету не є небезпечним якщо його розмір не перевищує 3-4%.

Осн. джерелами покриття дефіциту держ. бюджету є емісія грошей; позики (і іноземні); випуск облігацій вн. держ. позики; скорочення валютних резервів

Тема: Інфляція та грош. реформи

1. Інфляція, суть, форми вияву, причини та наслідки

2. Види грошових реформ

1) Інфляція – це знецінення грошей внаслідок надмірного зростання їх кількості в обігу , що виявляється через зростання цін.

Інфляція – важливий чинник що визначає внутрішню фінансову рівновагу в соціально економічній системі та рівень життя населення, тому що: вона враховується під час складання економічних програм на мікро- та макро- рівнях; з інфляцією пов’язані соц. питання щодо індексації пенсій, стипендій, заробітних плат; інфляція впливає на визначення рівня відсоткових ставок по кредитах і депозитах і облікової ставки НБУ; впливає на взаємовідносини з міжнародними фінансовими організаціями

Тема: продовження

Питання щодо причин інфляції є найбільш дискусійними на сьогоднішній день.

Причини інфляції:

-внутрішні :

. монетарні (осн. є дефіцит держ. бюджету, зростання величини держ. боргу, надмірна емісія грошей, збільшення швидкості обертання грошей)

. немонетарні (циклічний розвиток як виробничого процесу так і господарювання в цілому, монополізація процесу виробництва, державне монополістичне ціноутворення, кредитна експансія, нестабільність соціальноекономічної ситуації в країні, порушення диспропорцій у господарюванні)

-зовнішні (світові структурні кризи, нелегальний експорт золота та валюти, скорочення надходжень від звн. торгівлі, від’ємне сальдо зовнішньо торгівельного балансу)

Осн. класифікаційними ознаками щодо видів інфляції є :

1. Залежно від можливостей передбачення зростання цін:

• Очікувана (спричиняється певними тенденціями в економіці або заходами, запланованими державою)

• Неочікувана інфляція (несподівана для економічних суб’єктів господарювання і виникає в наслідок непередбачених змін у сукупному попиті та пропозиції, характеризується досить різким зростанням цін)

2. Залежно від типу економічної системи:

• Прихована (має місце тоді коли заг. економічна нерівновага між грош. попитом і пропозицією виникає в економічній системі, де існує заг. держ. контроль за процесом виробництва, цінами та розширеним відтворенням)

• Відкрита/Явна (заг. економічна нерівновага між попитом і пропозицією виявляється у підвищенні цін)

3. Залежно від рівня інтенсивності знецінення грошей:

• Повзуча (темп зростання цін не більше ніж 10% за рік, легко контролюється з боку держави та НБУ, не має негативних наслідків, та не відчутна для суб’єктів господарювання та населення)

• Галопуюча (темп зростання цін складає до 100% за рік, важко підлягає контролю з боку держави, споживчий попит випереджає товарну пропозицію, що призводить до стрімкого зростання цін, за такого виду інфляції наростають бартерні розрахуки)

• Гіперінфляція (темп перевищує 100%, така інфляція призводить до нестабільності у всіх сферах економіки, порушується фінансово кредитний механізм, надмірною емісією грошей)

• Супер інфл./ Супер-гіпер інфл. (темпи зростання цін скл. 1000 і більше %)

4. Залежно від зростання цін за товарними групами:

• Збалансована інфляція (характеризується пропорційною зміною цін на різні товари)

• Незбалансована (Характеризуються зміною цін на різні товари щодо один одного в різних пропорціях)

5. Залежно від розповсюдження інфляційних процесів

• локальна (охоплює окремі країни)

• світова(охоплює групу країн або цілі регіони)

• імпортована (характерна для країн, що залежні від звн. торгівлі і виникає в наслідок підвищення цін на імпортовані товари за умов твердого валютного курсу)

Поряд з поняттям інфляція виділяють такі поняття: дефляція, що являє собою вилучення з обігу надлишкової грошової маси, яка виникла у період інфляції; стагфляція, являє собою різновид інфляції, яка супроводжується одночасним підвищенням рівня цін та рівня безробіття.

Так як інфляція належить до основних індикаторів, що характеризують макроекономічну нестабільність, то її вимірювання є одним із основних завдань політики держави.

Для вимірювання інфляції найчастіше використовують :

1. Індекс споживчих цін(індекс Лейспейреса)

Визначається І_сц= сума р₁* q₀/ суму ро*qo

,де р₁, р_о- ціни одинць товарів звіт. і баз. Року,

q₀- кількість товарів у спож. Кошику базового року

Даний покизник часто використовується у пракиці регулювання держ. і соц.. політик, а також для аналізу і прогнозування цінових процесів та регулювання курсу нац. валюти

2. Індекс Пааше(дефлятор ВВП)

Він характеризує інфляційні зміни усіх цін

І_п= сума р₁* q₁/ суму ро*q1

Якщо в продовж року інфляція стабільна, то річний індекс інфляції можна визначити за формулою

І_р= (1+І_м/100)¹²

І_м-місячий індекс інфл.

Окрім індексу інфляції розраховують показник темпу інфляції:

Т_і= І_{ін 1}/ І_{ін 2} (звітне на базове)

Темп приросту інфляції розраховують:

Т_пі= [(І_{і 1} – І_{і 2})/ І_{і 1} ] * 100% = (Р_зв/ Р_б - 1)* 100% ,

де Р_зв, Р_б – ціни базового і звітного року

Річний темп інфляції : Т_{р і} = ( І_р - 1)* 100%

Наслідками інфляції є зниження життєвого рівня населення, що проявляється через зниження реальної вартості особистих заощаджень і скорочення або зменшення поточних реальних доходів. По-друге, зниження реальної вартості нагромаджених грошей. По–третє, спад виробництва. Останнє, некерована інфляція порушує управління економікою вцілому. Осн. протиінфляційними заходами є грошові обмеження. По- друге, вирішення проблеми дефіцитудерж. Бюджету, реформування податкової системи (скорочення податкових ставок), структурна перебудова військового виробництва, регулювання валютного курсу, підвищення відсоткових ставок по споживчих кредитах, скорочення платоспроможного попиту, грошові реформи.

2) Грошові реформи – це повна чи часткова структурна перебудова державою, наявної в країні грошової системи.

Грошова реформа у вузькому розуміні являє собою проведення обмежених заходів, що пов’язані із зміною діючої грош. одиниці на нову грош. одиницю, без якісної перебудови усієї системи грошового обігу, а в широкому розумінні грош. реформи являють собою впровадження в обіг не лише нової грошової одиниці, але і структурну перебудову діючої системи грошововалютного та кредитного обігу/

Грошові реформи класифікують:

1. За глибиною перетворень:

• повні (реформи, здійснення яких передбачає проведення радикальних, структурних та оздоровчих перетворень, а також впровадження в обіг нової грошової одиниці )

• часткові (реформи. В процесі здійснення яких вносяться необідні зміни та раціональні вдосконалення до окремих елементів механізму організації грошового обігу)

• стабілізаційні (проводяться з метою стабілізації, в окремих елементах механізму грошового обігу)

.

2. За критерієм моделювання:

• формального типу

• з деномінацією грошового обігу

• конфіскаційного типу

• неконфіскаційного типу

3. Залежно від часового періоду:

• одномоментний

• паралельний

Повні – реформи, здійснення яких передбачає проведення радикальних структурних та оздоровчих перетворень, а також впровадження в обіг нової грош. одиниці.

Часткові – реформи, в процесі здійснення яких вносяться необхідні зміни та раціональні вдосконалення окремих елементів механізму організації грошового обігу.

Стабілізаційні – проводяться з метою стабілізації в окремих елементах механізму грошового обігу.

Формальні – зводяться до впровадження в обіг нового зразка грош. одиниці з одночасним або поступовим вилученням функціонуючої грошової одиниці.

З деномінацією грошового обігу – заміна через введення нової грош. одиниці діючого масштабу цін.

Конфіскаційні – введення нової грошової одиниці і одночасна заміна старої грош. одиниці за диференційованою шкалою.

Неконфіскаційні – обмін нових грошей на старі здійснюється за єдиним співвідношенням.

Одномоментні – нові гроші вводяться в обігі обмінюються на старі грошові знаки за короткий період часу (7-15 днів.)

Паралельні – випуск в обіг нових грошей здійснюється поступово, паралельно із проведенням радикальних перетворень в економіці, фінансах і грошовому обігу.

Обираючи комплекс методів і заходів реформування грошової системи, необхідно правильно оцінити провідні чинники інфляційного процесу і вибрати найбільш придатний для цього метод проведення грошових реформ.

Найбільш розповсюджені методи проведення грош. реформ:

• метод блокування банківських рахунків

На час проведення грошової реформи кошти, які зберігаються на рахунках в банку заблоковуються і конвертуються у цінні папери. Ці кошти не будуть знецінюватись і власник одержує додатковий прибуток.

Впровадження цього методу гарантує захист грошових нагромаджень, не призупинення процесу виробництва і одночасно дозволяє свободу дій ініціаторам грош. реформи щодо стабілізації грош. обігу.

• метод списання готівки і коштів населення на банківські рахунки з одночасною її заміною на нову грошову одиницю за єдиним або диференціальним співвідношенням