6. Характеристика системи багаторівневої освіти.
Класифікація освітніх закладів здійснюється за наступними ознаками:
форма власності (державні і недержавні освітні заклади);
загальноосвітні програми (дошкільна, початкова, основна, старша, загальна середня, позашкільна);
професійно-освітні програми (початкова, середня, вища, післявузівська освіта).
Сьогодні система освіти України набуває складнішої структури, ніж донедавна, наближаючись, передусім, за структурою освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів до світових стандартів.
Структура освіти включає:
дошкільну освіту (заклади – дитячі ясла і садки, сімейні, прогулянкові, дитячі будинки та інші);
загальну середню освіту (загальноосвітня школа 3-х ступенів: 1-й - початкова школа, 2-й – базова, 3-й – старша школа);
позашкільну освіту (палаци, будинки, центри, станції дитячої та юнацької творчості, спортивні школи, студії, бібліотеки, оздоровчі заклади);
професійно-технічну освіту (ПТУ, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, вище професійне училище, центр підготовки і перепідготовки кадрів, навчально-курсовий комбінат – надають робітничу професію);
вищу освіту (технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет);
(Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено 4 рівні акредитації:
– I – технікум, училище;
– II – коледж;
– III і IV (залежно від результатів акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.
Структурний підрозділ системи освіти |
Освітні рівні |
Трива-лість освіти |
Освітньо-кваліфікацій-ний рівень |
Заклади освіти |
Дошкільна освіта |
- |
До 6 років |
- |
Дошкільні заклади освіти |
Загальна середня освіта |
Початкова загальна середня освіта |
1–4 класи |
- |
Загальноосвітні навчальні заклади І-ІІ ступеня, початкова школа |
|
Базова загальна середня освіта |
5–9 класи |
- |
Загальноосвітні навчальні заклади ІІ ступеня, основна школа |
|
Повна загальна середня освіта |
10–11(12) класи |
- |
Загальноосвітні навчальні заклади ІІІ ступеня, старша школа |
Професійно-технічна освіта |
Професійно-технічна освіта |
Від 1-го до 3-х років |
Кваліфікова-ний робітник |
Професійно-технічні заклади освіти |
Вища освіта |
Базова вища освіта |
Від 2-х до 4-х років |
Молодший спеціаліст |
Вищі заклади освіти І рівня акредитації (технікуми, училища) |
|
|
4 роки |
Бакалавр |
Вищі заклади освіти ІІ рівня акредитації (коледжі) |
|
Повна вища освіта |
5 років
6 років |
Спеціаліст
Магістр |
Вищі заклади освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації (інститути, академії, університети) |
Післядипломна освіта |
Підвищення кваліфікації і перепідготовка кадрів |
Від 2-х тижнів до 6 років |
Залежно від освітнього рівня |
Академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення); професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах |
Академічна освіта |
Кандидат наук
Доктор наук |
3–4 років
4–5 років |
науковий співробітник |
Аспірантури, докторантури при університетах, академіях |
Самоосвіта |
Підвищення |
Усе життя |
- |
Відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, телерадіонавчальні програми |
Позашкільна освіта |
- |
- |
- |
Бібліотеки, студії, центри, спорт. школи, будинки дитячої творчості |
Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
молодший спеціаліст (заклади I рівня акредитації);
бакалавр (заклади II рівня акредитації);
спеціаліст, магістр (заклади III і IV рівнів акредитації).
Вищі заклади освіти у встановленому порядку можуть створювати різні типи навчально-науково-виробничих комплексів, об’єднань, центрів, інститутів, філій, коледжів, ліцеїв, гімназій.
Основними напрямами діяльності вищого закладу є:
підготовка фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів;
підготовка та атестація наукових, науково-педагогічних кадрів;
науково-дослідна робота;
спеціалізація, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів;
культурно-освітня, методична, видавнича, фінансово-господарська, виробничо- комерційна робота;
здійснення зовнішніх зв’язків.
післядипломну освіту (академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділення та інші); професійно-технічні заклади освіти; відповідні підрозділи в організаціях та на підприємствах);
аспірантуру;
докторантуру;
самоосвіту (відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби; теле-, радіонавчальні програми.
Значна частка приросту чисельності учнів і студентів припадає на державні навчальні заклади. У недержавних контингент тих, хто навчається залишається майже стабільним з незначною тенденцією до збільшення. Така ситуація свідчить про концентрацію підготовки робітників та фахівців в системі навчальних закладів державного типу. Відбувається процес, коли конкуренція на ринку освітніх послуг призводить до збереження домінуючого стану державних навчальних закладів. Вони, використовуючи чинне законодавство, мають можливість здійснювати підготовку кадрів на основі альтернативних джерел фінансування.
Освіта не може бути унітарною, уніфікованою — не лише з єдиними навчальними планами, а й викладачами. Ринок, суспільні відносини потребують освіти багатоваріантної, багатоукладної. Це означає, що монополія держави на освіту, освітні послуги є абсолютно неможливою. Розширення масштабів підготовки кадрів, у тому числі за рахунок недержавних навчальних закладів, сприятиме інтелектуалізації суспільства, збільшить тягу людей до здобуття освіти.
Україна по рівню розвитку освіти ще поступається деяким країнам з розвинутою ринковою економікою. В 2001—2002 навчальному році чисельність студентів вищих навчальних закладів І—ІІ рівнів акредитації у розрахунку на 10000 населення становила 115 осіб, а чисельність студентів ІІІ—ІV рівнів акредитації — 316 осіб.