49. Правова держава: основні риси та шляхи побудови.

Уявлення про державу як про організацію, що здійснює свою діяльність на основі закону, почали формуватися вже на ранніх етапах розвитку людської цивілізації. З ідеєю правової держави пов'язувалися пошуки більш досконалих і справедливих форм життя. Мислителі античності (Сократ, Демокріт, Платон, Аристотель, Полібій, Цицерон) намагалися виявити такі зв'язки і взаємодії між правом і державною владою, що забезпечували б гармонічне функціонування суспільства. Вчені давнини вважали, що найбільш розумна і справедлива лише та політична форма спільного життя людей, при якій закон обов'язковий як для громадян, так і для самої держави.

Правова держава - це демократична держава, де забезпечується панування права, верховенство закону, рівність усіх перед законом і незалежним судом, де признаються і гарантуються права і свободи людини і де в основу організації державної влади покладений принцип поділу на законодавчу, виконавчу і судову влади.

Ознаки правової держави

• Верховенство закону у всіх сферах життя суспільства. У системі правових цінностей вищою формою вираження, організації і захистів свободи людей є закон.

• Діяльність органів правової держави базується на принципі поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову.

• Взаємна відповідальність особистості і держави. Відносини між державою, як носієм політичної влади, і громадянином, як учасником її формування і здійснення, повинні будуватися на началах рівності і справедливості.

• Реальність прав і свобод громадянина, їх правова і соціальна захищеність.У соціально-політичному житті свобода людини виступає як його право. Правова держава визнає за індивідом певну сферу свободи, за межі якої втручання держави недопустиме.

• Правовий характер свободи індивіда проявляється в різних сферах суспільного життя. право на недоторканість особистості, право на освіту, соціальне забезпечення, судовий захист, вільне пересування в межах державної території і т. д. 

• Політичний і ідеологічний плюралізм, що полягає у вільному функціонуванні різноманітних партій, організацій, об'єднань, що діють у рамках конституції, наявності різноманітних ідеологічних концепцій, течій, поглядів.

• · Стабільність законності і правопорядку в суспільстві.

Правова держава передбачає передусім розвиток її юридичної бази – законодавства (Розвиток конституційних положень щодо прав людини і громадянина, права нації, національностей, народу). Побудова правової держави неможлива і без чіткого розмежування повноважень між різними гілками державної влади.

Правий та лівий екстремізм: сучасна ідеологія і політика

Екстремізм — це схильність у політиці та ідеології до крайніх поглядів і дій [16]. як свідчить суспільна практика, екстремізм можуть породжувати різноманітні чинники: соціально-економічні кризи, різке спадання життєвого рівня основної маси населення, тоталітарний та авторитарний характер існуючих режимів, жорстоке придушення владою опозиції, переслідування інакомислячих, національний гніт тощо.

Слід зазначити, що в політичному плані екстремізм намагається підірвати дійовість суспільних структур та інститутів, що функціонують, за допомогою силових методів. З цією метою екстремісти організовують заворушення, провокують страйки, вдаються до терористичних актів. Представники цієї політичної течії виступають проти будь-яких компромісів, переговорів та угод, що пов’язані зі взаємними поступками.

Щодо ідеологічних засад екстремізму, то тут треба назвати такі його риси, як цілковите заперечення будь-якої іншої думки, намагання ствердити свою систему політичних, ідеологічних та релігійних поглядів будь-якою ціною, вимога до своїх прихильників беззаперечно підкорятися будь-яким наказам та інструкціям. Звернення екстремістів не до розуму, а до почуттів створює особливий тип людини, схильної до самозбудження, утрати контролю над своєю поведінкою, готовності на будь-що, навіть на самогубство, з наказу керівників. Ось чому екстремізм невіддільний від ідеології тоталітаризму, культу вождів, котрі проголошуються носіями вищої мудрості, ідеї яких маси мусять сприймати на віру та неухильно виконувати.

У політичній теорії екстремізм традиційно поділяється на «лівий» та «правий». Як свідчить політична практика, ліві екстремісти у своїх поглядах звертаються, як правило, до ідей марксизму-ленінізму та інших лівих течій (анархізм, лівий радикалізм), проголошуючи себе найбільш послідовними борцями «за справу пролетаріату», «трудящих мас» і т. п. Представники лівого екстремізму таврують капіталізм за соціальну нерівність, пригнічення особистості, експлуатацію, а соціалістичне суспільство піддають критиці за бюрократизацію, за зраду принципів класової боротьби і т. п.

На противагу «лівим», «праві» екстремісти викривають вади буржуазного суспільства з украй консервативних позицій, тавруючи його за «занепад» моралі, наркоманію, егоїзм, споживацькі настрої, засилля «масової культури», брак «порядку» тощо. Найбільш послідовним правоекстремістським політичним рухом є фашизм, що виник в обстановці революційних процесів, які охопили країни Західної Європи після Першої світової війни і перемоги революції в Росії [17].

Громадянське суспільство і правова держава.

Поняття “громадянське суспільство” походить від політичних традицій давньоримської республіки.

У Нові часи поняття громадянського суспільства набуває нового значення: громадянське суспільство – цештучне утворення, це такий стан міжлюдських відносин, який не є наслідком природи, а є наслідком свідомого втручання в міжлюдські відносини. Воно є результатом “суспільної угоди”, завдяки якій люди виходять з“природного стану”. Внаслідок цієї “суспільної угоди” виникає громадянське суспільство в широкому значенні цього поняття: суспільство громадян, до складу якого входить і держава.

Особливістю громадянського суспільства є те, що відносини всередині самого суспільства і між ним і державою підпорядковані нормам загального і рівного права. У змісті цих норм втілюється досягнутий у даній країні рівень розуміння свободи і справедливості.

Структура сучасного громадянського суспільства має горизонтальний і вертикальний виміри. До горизон-тального виміру громадянського суспільства відносяться такі інститути і стосунки, як: особистість, сім’я і приватне життя; економічна діяльність, економічні підприємства та об’єднання

До вертикального виміру громадянського суспільства, який пов’язує його з державою, належать політичні права громадян, політичні партії і рухи, органи місцевого самоврядування, державні і незалежні засоби масової інформації,

I. Для відносин держави і громадянського суспільства за умови панування демократії властиві такі риси:1) пріоритет інститутів громадянського суспільства по відношенню до держави; 2) заборона довільного втручання держави в життя громадянського суспільства; 3) підконтроль-ність держави громадянському суспільству; 4) конституційне визнання прав і свобод людини і дія механізмів їх захисту; 5) підпорядкованість праву дій державних органів і громадянських відносин.

Законодавча влада, функції та структура.

Законодавча влада— це відокремлена в умовах поділу влад гілка влади, яка має виняткові повноваження на прийняття законів.

Органами законодавчої влади є парламенти, які в різних країнах називаються по-різному: в США— Конгрес, в Англії— Парламент, у Росії— Федеральні Збори, в Україні— Верховна Рада. Парламент може бути однопалатним (Італія, Швеція та інші країни) або двопалатним (у федеративних державах— Росії, США, ФРН, а також у деяких унітарних державах— Франції).

Головною функцією законодавчої влади є законодавче регулювання суспільних відносин, тобто прийняття законів. Так, згідно з Конституцією України Верховна Рада України (парламент) кваліфікується єдиним законодавчим органом України. Відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим вважається Конституцією України лише представницьким органом. Оскільки парламент є безпосереднім виразником народного суверенітету, народної волі та інтересів, то крім законодавчої він виконує ще дві функції:

1) установчу;

2) контрольну.

Установча функція законодавчої влади полягає в тому, що парламент формує або бере участь у формуванні уряду, обирає або затверджує на посадах керівників уряду, міністерств, відомств, а також інших вищих державних органів. Наприклад, Верховна Рада України дає згоду на призначення Прем’єр-міністра, Генерального прокурора та інших керівників центральних державних органів.

Контрольна функція законодавчої влади полягає в тому, що парламент здійснює контроль за діяльністю підзвітних йому державних органів (Уряду, міністерств, відомств). Верховна Рада відповідно до Конституції України здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада

Проблеми національних меншин в Україні

На сучасному етапі з проблемами забезпечення прав національних меншин в поліетнічній Україні безпосередньо пов'язані досягнення національної злагоди в суспільстві, забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, формування національно-державної ідентичності, утвердження власного іміджу на зовнішньополітичній арені тощо. Історичний досвід свідчить, що порушення цих основоположних засад етнополітики за певних обставин може загрожувати підривом основ життєдіяльності будь-якого багатонаціонального суспільства. Поліетнічний склад населення України спонукає державу до пошуківвідповідного механізму її функціонування, який би упереджував протистояння в суспільстві за етнічною, мовною чи культурноюознаками. У цьому контексті особливої ваги набуває вивчення вітчизняного досвіду у формуванні механізму забезпечення прав національних меншин.