45. Вплив міжнародних організацій та громадських рухів на досягнення консенсусу в розвитку міжнародної спільності

Після першої світової війни виникла Організація Обєднаних Націй, створена з метою підтримки миру і міжнародної безпеки та розвитку співробітництва між державами. Рада безпеки ООН займається мирним врегулюванням міжнародних суперечок, недопущенням військових зіткнень між державами, припинення актів агресії й інших порушень і відновлення міжнародного світу.

Метою створення Міжнародного валютного фонду є сприяння міжнародному валютному співробітництву та стабілізації валют, створення багатосторонньої системи платежів і розрахунків, підтримка рівноваги платіжних балансів країн – членів МВФ.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку надає довгострокові кредити під здійснення державних програм – членів МВФ.

Світовий банк сприяє сталому економічному зростанню, яке приводить до скорочення бідності в країнах, що розвиваються, надання допомоги у зростанні виробництва через довгострокове фінансування проектів і програм розвитку.

Міжнародна асоціація розвитку – філія МБРР, створена з метою зберегти вплив розвинутих західних держав на країни, що розвиваються. Кредити надаються найменш платоспроможним країнам.

Міжнародна фінансова корпорація – заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються.

Громадський рух — це добровільне формування людей, що виникає на основі їхнього свідомого волевиявлення відповідно до спільних інтересів, прав і свобод. Громадські рухи, як правило, діють із орієнтиром на найближчу перспективу. Цілі, які обирають громадські рухи, гранично близькі до реальності, мають конкретний характер.

Особливістю громадських рухів є те, що вони реалізують громадянську ініціативу, яка ґрунтується на соціальній мобілізації громадян, соціальний солідарності та боротьбі з конкурентами за вплив на громадську думку.

Громадські рухи, залежно від того, який вид діяльності вони обирають або що ставлять за мету, поділяються на ті, які мають тривалий характер існування, і ті, які існують протягом короткого періоду. Як правило, після того, як певної цілі досягнуто, такі рухи зникають.

Зазвичай це відбувається у такий спосіб:

1. громадські рухи трансформуються у більш стійкі та складні форми організації;

2. громадські рухи розпадаються, не утворюючи ніяких соціальних організацій.

46. Соціально-етнічні спільноти, народ, етнос, нація, історична спільнота як суб’єкт політики.

Народ — біологічна єдність, група, поєднана кровними, біологічними зв´язками (з сім´ї виросла родина, з родини — рід, рід перетворився на плем´я, плем´я — на народ). важливий компонент — мова. З її допомогою люди спілкувалися між собою, завдяки їй починалося духовне життя народу. Кожне соціальне явище — це явище народне: народна культура, народне мистецтво, народна релігія тощо.

Етнос — стійка сукупність людей, яка належить до певного народу, проживає на території чи в складі іншого народу і зберігає свою культуру, побут, мовні та психологічні особливості. Етнос формується здебільшого на основі єдності території та економічного життя, але в процесі історичного розвитку багато які етноси втрачають спільність території. Наприклад, українці живуть зараз у багатьох країнах близького й далекого зарубіжжя. Там вони утворюють етнічні групи (національні меншини), що належать до єдиної нації певної країни.

Нація — політично, державно організований народ.  Етнос стає нацією лише тоді, коли в нього виникає стійка потреба в політичному, культурному, економічному, психологічному самовизначенні.

Політична нація — процес утвердження нації як повноправного політичного суб'єкта в усіх сферах суспільного життя в перехідних умовах. У суверенній Українській державі глибинна структурна модернізація передбачає набуття нацією ознак і характеристик головного актора суспільних перетворень, свідоме співвідношення інтересів населення України з національними інтересами і цілями.