20.Реалістичний роман у французькій літературі хіх ст. (Стендаль, Оноре де Бальзак, г.Флобер). Аналіз образа-персонажа в старших классах.

Розвиток реалізму у першій половині 19 століття було естетичною подією всесвітнього значення. Адже розпочиналась доба класичного реалізму, що увібрав і переробив реалістичні досягнення попередніх епох, а також романтизму, який розвивався паралельно. Реалізм означав новий етап у критичному осмисленні дійсності, звідки і термін "критичний реалізм" саме по відношенню до реалізму 19 століття. Появ реалізму означав зміну принципу естетичного відношення до світу — зняття романтичного двосвіття, зосередження художнього інтересу на реальності у всіх її аспектах.

Класичний реалізм XIX століття представляє - літературний напрям, що виник після французької революції і умовах зрілого розвитку європейського буржуазного суспільства, що зробило можливим правдиве критичне зображення сучасного суспільного життя в соціально типових особах і обставинах.

Крити́чний реалі́зм — художній напрям, в основі якого — принцип історизму, правдивого зображення дійсності. Виник у 20-х роках XIX століття у Європі. Реалістичний напрям виник значною мірою як заперечення художніх принципів романтизму. Для реалізму характерна типізація як засіб розкриття соціальних якостей особи. Реалізм створює типові характери за типових обставин.

Критичний реалізм народився насамперед в Англії та у Франції. Його представниками були такі художники, як Стендаль, О. Бальзак, В. Скотт, Ч. Діккенс. Найбільшого розвитку критичний реалізм набув у літературі XIX ст. У російській літературі його виразниками були М. Гоголь, Л. Толстой, Ф. Достоєвський, А. Чехов та ін.

Гюстав Флобер – один із найяскравіших представників французького класичного реалізму. З іменем Гюстава Флобера є пов’язаним другий етап розвитку реалізму. Його творчість є тісно пов’язаною із реалістичними прийомами, характерними для класичних реалістів першої хвилі. Це і зосередженість на тенденціях, які існують в суспільстві, і осмислення руху історії через показ доль окремих особистостей, але Флобер жив вже в іншу епоху – епоху соціальної і економічної стабільності, коли влада грошей вже нікого не дивувала, коли література кінцево розділилася на елітарну( художню ) й масову ( комерційно спрямовану ). Реалізм продовжує існувати, але стає іншим: на зміну глобальним узагальненням приходить дослідження приватних, домашніх, інтимних випадків, характери героїв стають більш дрібними і звичайними.

«Пані Боварі»— це роман Гюстава Флобера, який з'явився в 1857 році. Спочатку роман мав назву «Пані Боварі, провінційні звичаї».

«Пані Боварі» — роман Гюстава Флобера про життя жінки лікаря, Емми Боварі, у якої був позашлюбний зв'язок, і яка намагалась жити поза межами свого статку аби уникнути заяложенності та нікчемності життя в провінції. Хоча основний сюжет твору досить простий, навіть архетиповий, проте справжня майстерність роману полягає в його деталях та прихованих стилях. Флобер був відомий як славнозвісний перфекціоніст щодо свого письма, та завжди стверджував, що його мета — це знайти відповідне чи слушне слово.

Коли з'явився роман між 1 жовтнем та 15 груднем 1856 року, зустрівся за галасами прокурорів, які звинуватили автора в непристойностях твору. В січні 1857 року відбувся горезвісний суд, на якому автора було виправдано 7 лютого того року. Після цього роман став бестселером, коли його надрукували книжкою в травні 1857 р. Тепер твір вважається не тільки взірцем реалізму, а й одним із найвпливовіших творів, які коли-небудь були створені.

Велика за розміром реалістична розповідь базується на реальній події. Історія розпочинається з розповіді про юність Шарля Боварі, його вступу до коледжу та одруженні з заможною вдовою.

Потім розповідь зосереджується на Еммі. Спочатку вона виховувалась в Конвенті, потім жила на фермі у свого батька. Там вона зваблена юним лікарем Черльзом Боварі, романтичними книжками, які вона читає. Вона мріє про нове життя зі своїм чоловіком. Його попередня дружина на той час вже померла. Насправді її життя в Йонвіллі стає дуже нудотним. Емма вдається до нових дій після балу у одного віконта в Вобіссарі, де Емма вперше побачила, що таке життя багатіїв. Той вечір на все життя заполонив мрії та думки Емми. Після марних любовних стосунків з багатим землевласником Родольфом Буланже та помічником нотаріуса Леоном Дюпюї Емма, перебуваючи під тиском боргів та невдоволненням своїм життям, вдається до суіциду, випивши миш'яку.

Єдине дитя, яка народилося в шлюбі, Берта, після смерті обох батьків була відправлена до своєї бабусі по батькові. Коли та ж померла, вона пішла жити до своєї тітки, яка змусила Берту працювати на бавовняній фабриці аби заробити на життя.

ЗМІСТ

Частина перша

Дитинство Шарля, студентські роки та перше одруження. Шарль зустрічає Руо і його доньку Емму; помирає перша дружина Шарля.Шарль пропунує Еммі одружитися. Весілля. Нова родина в Тосте. Розповідь про дитинство Емми та її секретні фантазії. Емма втомлюється; запрошення на бал до маркіза д'Андервільє. Бал в палаці в Воб'єсарі. Емма гониться за модою; її нудьга засмучує Шарля, вони вирішують переїхати, Емма вагітна.

Частина друга

Опис Йонвіля : Оме, Лестібудуа, Біне, Бурнісьєн, Льорьо Емма зустрічаї Леон Дюпюї У Емми народжуїться Берта Гра в карти: дружба Емми та Леон зростає Подорож на льняну фабрику; Байки ьорьо ; Емма підкорюється життєвим обставинам Емма зустрічається з свщенником Бурнісьєном; Берта поранилась; Леон від'їзджає до Парижу Мати Шарля забороняє синові мати стосунки з Еммою; Рудольф зустрічається з Еммою Ярмарок, Рудольф залицяється до Емми По шести тижнях Рудольф повертається та зваблює Емму — у них розпочинаюється кохання Емма переходить дорогук Біне; Рудольф нервує; лист від батька змушує Емму розкаятись Операція на нозу Іполіта; Каніве змушений ампутувати ногу; Емма повертається до Рудольфа Сперечання зі свекрухою; з'являється план Рудольф тікає; Емма сильно захворює Шарль оточений боргами; Емма повертається до бога; Оме та Бурнісьєн сперечаються Емма зустрічає Леона на виставі Люсі де Ламермур

Частина третя

Емма та Леон мають розмову; поїздка до Руанського собру; подорож в в екіпажі Емма йде до Оме; миш'як; помирає старший Боварі; рахунок від Льорьо Емма відвідує Леона в Руані Вона відновлює уроки піаніно в четвер Візити до Леонга; Емма вдається до шахрайства з рахунками Емма дуже нервує; борги збільшуються по спіралі та виходять з-під її контролю Емма просить грошей у де-кількох людей Рудольф не може допомогти Похорон Шарль знаходить листа, його смерть.

Емма — основна діюча особа роману та джерело його назви, хоча матір Чальза та його попередню дружину теж звали Мадам Боварі. У неї дуже романтичний погляд на життя і вона прагне до краси, багатства, любовних почуттів та верхів суспільства. Основною рухомою силою твору є розбіжність між романтичими ідеалами Емми та реаліями її життя в провінції. Це приводить Емму до позашлюбного зв'язку з двома чоловіками, а також примушує її вдаватись до величезних боргів, через неспроможність сплати яких вона зрештою приходить до самогубства.

Емма досить освічена, але вона ніколи не прагнула розвивати себе. Через те, що Емма живе в своєму світі фантазій, для неї не мають ніякої ваги погляди інших людей, за винятком коли вони можуть їй послужити. На балу вона переконана в тому, що її прийнято до верхніх прошарків суспільства, і тепер вона одна із них. Вона вважає, що буде запрошена на бал і наступного року. Насправді, запрошення на бал було вдячностю господарів за допомогу в обрізанні вишень, і господарі не передбачали повторення цього.

Після перегляду опери «Лучія ді Ламермур», яка можливо є одной з найменш вірогідних та найбільш перебільшених історій кохання, Емма приймає за взірець вигаданий образ Лючії та переконується в тому, що більш правильним в випадку несприятливих життєвих обставин є самогубство, до якого вона і вдається.

Кожне окреме рішення Емми виглядає пристойним та розумним, якщо взяте окремо, проте всі її дії та рішення у цілому приводять до того, что Емма стає дійовою особою роману, яка мало кому приємна.

Аналіз образа-персонажа в старших классах

Специфічною рисою художньої літератури є образне відтворення життя, ї літератури є образне відтворення життя, тобто зображення явищ і процесів його у формі конкретно-уявлюваних образів. Образ – художнє відтворення за допомогою слова людських характерів, подій, предметів, явищ у конкретно-почуттєвій формі. Образ є одночасно і художнім узагальненням і конкретним зображенням людини, предмета, явища – в цьому полягає основна властивість художнього образу.

Найчастіше у шкільній практиці використовується пообразний шлях аналізу. Це зумовлено тим, що в центрі кожного художнього твору – образ або система образів людей, тварин, речей чи інших істот, створених фантазією автора.

Саме поєднання серйозного аналізу і захоплюючої гри може сприяти зацікавленню учнями літературою. Учні вчаться складати порівняльну характеристику героїв, її можна здійснювати двома способами. Або спочатку складається характеристика кожною героя окремо, а потім зіставляється, або, керуючись готовим планом, виявляються особливості одночасно обох дійових осіб.

Велику роль у створенні будь-якого образу має художня деталь – характерна риса, подробиця, яка надає образові особливої виразності, життєвості, переконливості. Зображуючи зовнішність персонажа, картини природи, вигляд помешкання тощо, письменник не описує все до найменших дрібниць. Достатньо виділити лише найхарактерніші деталі (дві-три), щоб образ у всій своїй повноті й багатогранності постав перед духовним зором читача.

Для реалізації пообразного аналізу характерні такі прийоми:

спостереження над текстом з метою добору матеріалу для характеристики образу персонажа, встановлення його структури, зокрема визначення провідних рис вдачі; з'ясування мотивів поведінки: виявлення використаних письменником прийомів творення образу тощо; здійснення індивідуальної, групової, порівняльної характеристики героїв

виучуваного твору (усно чи письмово); зіставлення однотипних і контрастних характерів одного чи різних творів: з'ясування місця й значення дійової особи у виучуваному творі, доробкуписьменника, в літературному процесі.

Наприклад, уміння зіставляти два образи-персонажі одного (чи різних) творів складається з таких:

уміння дібрати з художнього тексту матеріал для характеристики кожної з

цих дійових осіб; осмислити його; скласти план; відтворити у своїй уяві кожний із образів в єдності їх зовнішніх і внутрішніх рис; зіставляти характери з метою виявлення спільних і відмінних рис; виведення висновків.

Досліджувати текст вимагають і завдання такого характеру: відтворити словесний портрет героя і визначити, які деталі цього портрета дані в тексті твору, які домалювала уява учня; в якомусь уривку знайти приказки і пояснити їх зміст; відділити реальне від фантастичного в зображенні якоїсь події, героя, предмета; скласти цитатний план; підготуватися до предмета; скласти цитатний план; підготуватися до переказу близького до тексту тощо.