6. Податкова система: поняття і основи побудови

Податкова система — це сукупність установлених у країні податків і обов’язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Як видно з визначення, вона дещо ширша від сфери оподаткування як механізму перерозподілу доходів.

Формування податкової системи ґрунтується на таких засадах: по-перше, системність, по-друге, установлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, вихідних принципів.

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємопов’язаними між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність із системою загалом та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків. З фіскального погляду подат­кова система повинна забезпечити гарантоване і стабільне над­ходження доходів у бюджет. З регулюючого погляду — забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства.

Важливою складовою побудови і функціонування податкової системи є встановлення її вихідних принципів. Вони розглядаються за трьома напрямами:

принципи формування податкової системи;

принципи оподаткування;

принципи податкової політики.

7. Співвідношення прямого і непрямого оподаткування

Поділ податків на прямі та непрямі пов'язаний з методом їх встановлення. Прямі

податки (податок на прибуток, на доходи, на власність тощо) безпосередньо пов’язані з

характеристиками платника податку: ними обкладаються доходи фізичних та

юридичних осіб, а непрямі (акцизи, мито, фіскальні монополії) – з діяльністю, якою

займається платник податків. Тому ними обкладаються ресурси, види діяльності,

товари та послуги. Отже, прямі податки орієнтовані на обкладання доходів

підприємництва чи населення, а непрямі – спрямовані на кінцеве споживання. Способи

розмежування прямих та непрямих податків відбито в таблиці 1.

У сучасному світі характерною рисою більшості розвинутих держав є поєднання

прямих та непрямих податків. Однак є певна відмінність у їх співвідношенні. За

дослідженнями фахівців, в останні два десятиріччя загальна картина прямого та

непрямого оподаткування в розвинених країнах мала такий вигляд:

− прямі податки переважають у Голландії, Данії, Канаді, Австрії, Швейцарії, США;

зростання їх ролі відбулося у Великобританії, Німеччині, Японії, Канаді, США;

− непрямі податки переважають у Норвегії, Франції, Австралії, Італії, Греції,

Іспанії; зростання їх ролі відбулося в Австралії, Італії та, особливо, у Швеції [4].

Основним чинником, який визначає співвідношення між прямими та непрямими

податками, є життєвий рівень основної маси населення. Низький рівень об’єктивно обмежує масштаби прямих податкових надходжень. Саме тому, як правило,

переважання непрямих податків у структурі зведених Державних бюджетів

спостерігається у країнах, що розвиваються.

8. Податкові пільги, їх види, переваги і недоліки їх застосування

Податкові пільги – це інструменти податкового регулювання, що закріплені в нормативних актах як винятки із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, і стосуються, об’єкта, ставки або інших складових оподаткування.

Основними видами податкових пільг є: звільнення, вилучення, знижки і податковий кредит.

Вилучення — це податкові пільги, спрямовані на вик­лючення з оподатковуваного доходу окремих предметів (об'єктів оподаткування).

Вилучення можуть надаватись як усім платникам по­датку, так і окремим їхнім категоріям; як постійно, так і на визначений строк.

Знижки — це пільги, спрямовані на скорочення подат­кової бази. Вони пов'язані не з доходами платника податків, а з видатками. Так, платник податків має право зменшува­ти оподатковуваний прибуток на суму перерахованих ним коштів у благодійні фонди, підприємствам освіти, охорони здоров'я, культури тощо [6, c.56].

Податкові кредити — це пільги, спрямовані на зменшен­ня податкової ставки або податкового окладу. Об'єктом в даному випадку виступає обчислена сума податку, а не до­ходи або видатки платника.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і в період усього терміну її дії самостійно, без попереднього повідомлення податкових органів.

Якщо платника цілком звільнено від сплати податку, то обов’язок з обліку і звітності в нього залишиться.

Політика України має стимулювати вітчизняне вироб­ництво з метою підвищення купівельного попиту "і конку­рентоспроможності окремих видів товарів (продукції) на внутрішньому ринку. Одним із аспектів такого стимулю­вання при оподаткуванні і є надання пільг та інших заохо­чень. При наданні пільг оподаткування розглядається не як бар'єр на шляху розвитку і не як безповоротна втрата більшої частки доходів, а як усвідомлена необхідність відра­хувань на розвиток охорони здоров'я, страхування, соцза­безпечення власне платників податків.