Вимоги до письмового оформлення сценарію виховної справи

Виховний урок на тему "Ми – туристи" 

Виховний урок на тему "Ми – туристи"

Мета: створити в учнів емоційний настрій, розширити кругозір; закріпти знання, вміння, навички з туризму; вчити учнів діяти в колективі.

Спортивний інвентар: 2 рюкзаки, 2 таблиці з топографічними знаками, набір картинок з зображенням грибів і ягід, мотузки для в’язання вузлів, дрова, блокноти, ручки.

Місце проведення: спортивний майданчик.

1-й Ведучий: Літня пора – період зміцнення здоров'я, сили, виховання мужності, спритності. Це пора фізичного загартування, духовного збагачення, випробовування своїх сил в праці, поході, це період активного фізичного відпочинку, це час яскравих вражень, самодіяльності, творчості, активного пізнання природи, друзів, себе ! 2-й Ведучий: Літня пора – це пора захоплюючих туристських походів, під час яких юні туристи отримують навики підготовки до змагань, навчаються орієнтуватись на місцевості, користуються топографічною картою, навчаються долати справжні природні перешкоди на шляху, виробляють вміння вибирати місце для привалу, ставити намети, розпалювати вогнище, готувати їжу, вміти надавати першу допомогу потерпілим, вивчати ландшафт місцевості, збирати краєзнавчий матеріал, писати щоденники, а головне, вчаться гарно проводити привали, вечори відпочинку. Ось і наша конкурсна програма – один з видів відпочинку туристів у природних умовах. У конкурсі беруть участь 2 команди в складі від 8 до 12 школярів. Конкурс судить журі в складі 5 чоловік. Кожен конкурс оцінюється за певною системою балів. Після кожного конкурсу журі оцінює і виставляє бали. Разом: то ж пропонуємо вашій увазі конкурсну розважальну, туристичну програму "ми – туристи!" 1-й конкурс "Візитка" (8 балів) 2-й Ведучий: За 5хв. представити свою команду, придумати її назву, девіз, пісню, щоб все відповідало тематиці конкурсу. Поки команди готуються, для вас прозвучить пісня комп. колосова "Біля багаття". 1-й Ведучий: "Кращий відпочинок влітку – туризм" – скаже учасник туристських походів. І з ним важко сперечатись. Влітку, коли все росте, цвіте, живе, особливо почуваєш, яка прекрасна наша Земля. Коли ти відпочиваєш під час привалу на лісовій галявині, тебе ладкає сонячний промінчик, а легенький вітерець шелестить у високих кронах дерев, поруч стрекоче коник – стрибунець і в тебе проникає суничний запах трав. Ось тоді ти всім серцем відчуваєш, що таке рідний куточок, що це і є твоя маленька Батьківщина. 2-й Ведучий: Ось стежина, яка губиться в зарослях кущів, ось маленьке джерельце, що звучить як музика –все рідне, близьке, твоє. Привал закінчується,  всі встали,  похід продовжується, прекрасно! Але, якби тільки трішечки був легший рюкзак, або трішки коротша відстань... та всі ідуть, ідуть і тобі не хочеться показати, що ти стомився, що тобі важко, незвично... І ти також ідеш, ідеш, ідеш... Знайома картина? А все – таки, як зробити, щоб у поході було легше, щоб рюкзак не був таким важким, що потрібно в нього покласти? 2-й конкурс "ЗБЕРИ РЮКЗАК  (5 балів) (на лаві, столику лежать різноманітні речі, продукти, взуття, одяг, посуд, інструменти і т.п. З кожної команди по 1 учаснику підходять і складають в рюкзак те, що вони вважають необхідним в поході, потім пояснюють, чому ці речі вони беруть з собою в похід). Виграє та команда, яка візьме найнеобхідніші речі з собою в похід, і рюкзак в неї буде легшим. 2-й Ведучий: 3-й конкурс "ТУРИСТСЬКА КМІТЛИВІСТЬ" (10 балів) Усім відомо, що туристи повинні мати швидку реакцію, меткий розум. Цей конкурс "Туристська кмітливість" покаже нам, чи наші юні туристи такі ерудовані. Кожній команді дається по 15 запитань. Відповіді давати зразу ж, без обдумування. Якщо не мають варіанту відповіді, кажуть "далі". Журі визначає, яка команда дала більше відповідей на запитання і затратила на це найменше часу, тій команді дається максимальна кількість балів. Запитання команді "АЛЬПІНІСТ" 1. Документ, на якому схематично визначені маршрути до контрольних пунктів    (карта) 2. Супутник туристів в поході    (компас) 3. Природній витік води із землі    (джерело) 4. Романтичне вечірнє місце збору туристів  (біля вогнища) 5. Місце попадання цілі    (мішень) 6. Інструмент, найнеобхідніший в поході   (сокира) 7. Пункт випуску команд на змагання   (старт) 8. Фіксування цікавих пам'ятних моментів  (фотознімок) 9. Одна із головних якостей в туриста   (спостереження) 10. Категорія людей, які оцінюють змагання  (судді) 11. Природній спосіб орієнтування на місцевості (сонце) 12. Кращий відпочинок влітку    (туризм) 13. Легендарний національний герой Поділля  (Кармалюк) 14. Найбільші річки Хмельниччини  (Збруч, Дністер, Південний, Буг) 15. Наука, що вивчає рідний край    (Краєзнавство) Запитання команді "ТОВТРИ" 1. Основний похідний документ туриста   (маршрутка) 2. Місце забору води     (криниця) 3. Місце в таборі для оголошень     (вітрина) 4. Кінцевий пункт закінчення змагань    (фініш) 5. Відстань від старту до фінішу     (дистанція) 6. Похідне житло туриста    (намет) 7. Заплечовий мішок туриста     (рюкзак) 8. Засіб орієнтування на місцевості    (компас) 9. Один з видів туризму    (похід) 10. Прилад для визначення часу на дистанції   (секундомір) 11. Найулюбленіше слово в поході    (привал) 12. Знаходження пам'ятного знаку партизанів в поході  (Вишнівчицький ліс) 13. Місце впадання річок Чемеровеччини   (річка Дністер с. Жванчик) 14. Технічний страховий засіб    (карабін) 15. В'язальна страхова мотузка    (прусик) 4-й конкурс: "ВИДИ ЗМАГАНЬ" 1-й Ведучий: Крім походів юні туристи проводять різноманітні змагання. Командам назвати всі види туризму, які вони знають, записати на папері. Записи подають журі, а самі розповідають все, що знають про види туризму. Поки команди готуються, болільники перемінно відповідають на запитання: Які бувають годинники? (сонячний, пісочний, квітковий, водяний, кварцовий, електронний, механічний...). Якщо болільники назвуть, які знають годинники, командам добавляють по одному балу. 2-й Ведучий: 5-й конкурс "УМОВНІ ЗНАКИ"......... (10 балів) Всім відомо, що юні туристи мають свої умовні знаки, за якими орієнтуються в походах, таборах. Перед вами на двох таблицях розміщені умовні знаки. Кожна команда вибирає собі таблицю і пояснює значення цих знаків. Поки команди готуються до цього конкурсу,  болільники представляють по два номери художньої самодіяльності, які оцінюється в три бали на користь команді. 1-й Ведучий: 6-й конкурс "ВИЗНАЧАЛЬНИЙ" ......... (5 балів) Кожній команді дається завдання визначити на око: 1. Окружність стовбура даного дерева; 2. Висоту даного дерева; 3. Вагу каменя; 4. Відстань між двома предметами; 5. Назвати кількість горіхів або каштанів у торбинці. Команді, відповідь якої буде найближча до справжньої, за кожне запитання дається 1 бал.  2-й Ведучий: 7-й конкурс "БУКЕТ КВІТІВ"................ (8 балів) Відомо, що влітку в лісі, в полі, на лугах цвіте багато квітів, які милують наше око своїм різнобарв'ям. Майже всі квіти мають лікувальні властивості, знання яких дуже потрібні в житті людей, а особливо в походах... Завдання командам: зібрати букет квітів, визначити їх назви і пояснити лікувальні властивості, розповісти легенди про квіти. Журі найвищим балом оцінює цікаві, повні відповіді. 1-й Ведучий: 8-й конкурс "ПОВНИЙ КОШИК" ....... (8 балів) Під час прогулянок, походів, екскурсій до лісу дітям важко уникнути спокуси назбирати грибів, ягід, яких так багато навколо. Деякі діти за звичкою, не замислюючись, можуть зірвати будь-яку ягоду і зразу ж в рот, назбирати грибів і без консультації в дорослих зварити з них суп. Все це може закінчитись отруєнням, тому що багато ягід, грибів є непридатними до їжі. Тому інструктори, вихователі завжди проводять бесіди, інструктажі, дають поради, роз'яснюють, які ягоди, гриби можна збирати, а які – ні. Зараз ми переконаємося, як ви засвоїли інструктажі, поради... На столиках лежать зібрані гриби, ягоди і два кошики. Завдання командам: підійти до столиків і наповнити свої кошики грибами і ягодами. Пояснити, чому саме ці ягоди і гриби ви берете в свій кошик. Добре було б, якби ви знали і назви грибів і ягід. 2-й Ведучий: 9-й конкурс "ВУЗЛИ І ВОГНИЩА" .... (5 балів) На стендах для кожної команди заготовлені мотузки, дрова і завдання на папері. Кожна команда поділяється на дві частини. Одна частина зав’язує вузли, визначає назву вузла, його призначення, а друга частина розкладає вогнища за видами і запалює кожне вогнище одним сірником. На підготовку цього конкурсу дається 5 хвилин. Журі визначає, яка команда зав'язала більше вузлів, розкладе і запалить більше вогнищ, тій команді дається максимальна кількість балів. 1-й Ведучий: 10-й конкурс "МУЗИЧНИЙ"............... (10 балів) Всім відомо, що без музики, пісні і похід не похід. З музикою, піснею коротшою стає дорога, легше підніматися вгору, краще відпочивати на привалах. А у вечірні години біля вогнища тихо лунає лірична, задушевна мелодія, яку підхоплює і несе у вечірній тиші вітерець далеко — далеко... Завдання командам: 1. З допомогою болільників створити: 1-й команді – оркестр народних інструментів; 2-й команді – духовий оркестр, програти одну з мелодій або віночок пісень. 2. Проспівати улюблену пісню (похідну, маршову, ліричну, табірну). В цьому конкурсі журі оцінює майстерність виконання, винахідливість, музикальність, артистичність. На підготовку конкурсу дається 8 хвилин. Поки команди готуються, для болільників – музична пауза. Тріо Будинку школярів виконують пісні: "До куща калини", "Виший ми, мамо, сорочку", "Біла лілея". Журі оцінює останній конкурс. Підбиває підсумок усіх конкурсів, нагороджує переможців, висловлює свою думку, свої  побажання командам. Ведучі: Ось і закінчилася наша цікава конкурсна програма "Ми туристи". Багато цікавого сьогодні ми дізналися і вже готові до нового походу. То ж, юні туристи, збирайтеся в дорогу! А дорога шляхами рідного краю принесе вам багато нового і цікавого, розширить ваш кругозір про життя людей, про рослинний і тваринний світ, історичне минуле краю, дасть нам душевну рівновагу і радість. І пам'ятайте, що Земля, по якій ходите, на якій виростаєте, живете, радієте і працюєте – наша Земля. Будемо разом любити і берегти її, шанувати.

Виховний захід на тему "СЛАВНЕ ІМ'Я - КОЗАК" 

Виховний захід на тему "СЛАВНЕ ІМ'Я - КОЗАК"

Мета: Розвиток навичок самовдосконалення тіла і духу на прикладах епохи Запорізької Січі, знайомст во учнів з національними видами вправ, піснями, стравами; виховання поваги до історичної спадщини нашого народу.  Обладнання: Два курені, силоміри, діжки, штанга, костюми. "Так ось вона. Січ! Ось ти, гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну" — писав у своєму творі "Тарас Бульба" ,М.В.Гоголь. Отже тобі, наш друже, буде цікаво познайомитись з однією з найлегендарніших сторінок історії українського народу — козаччиною. То ж запропонуємо тобі прожити один день з козаками, побувати в 16 —18 ст. на Запорозькій Січі. (на сцені стоять два курені). — Де ж селилися козаки? — Ну, звичайно, в безмежному українському степу понад Дніпром. — Унікальною особливістю Дніпра були його знамениті пороги — пасма кам'яних скель, що стирчали з води на висоту 5 м і майже суцільною масою перекривали річку. — Порогів було 9, які вилися лише вузенькими бурхливими проходами, які були дуже небезпечні; особливо влітку та восени при низькій воді. — пороги тягнулися Дніпром від сучасного Дніпропетровська до Запоріжжя. В 1932 році після збудування Дніпрогесу пороги було затоплено. — Спинімося, затамуймо подих. Чуєте, як дихає історія, як вкарбовується в наші серця її голос? Варто лиш підняти завісу, і нам відкриється героїчний літопис минувшини. Люблю тебе, мін рідний краю, Мов до матусі я горнусь Радієш ти — і я радію, Смієшся ти — і я сміюсь, (виходять козаки і стають поряд з своїми куренями). — Зараз наші козаки дадуть вам декілька порад як стати сильними та познайомлять з розпорядком дня на Січі. — Козаки кожного дня за загальним сигналом вставали до схід сонця та йшли на річку купатися, не зважаючи на пору року. Після цього сідали за стіл у курені снідати. На сніданок подавалася соломаха, — житнє борошно, зварене у воді й засмажене олією. Після сніданку всі йшли на заутреню молитву до січової церкви (звучить запис молитви), прали одяг, лагодили зброю, човни, укріплення. Козаки вправлялися верхи на конях, змагалися в-стрільбі, фехтуванні, доланню рівчаків та перешкод — билися на шаблях "до першої крові". Часто змагалися цілими куренями. —1 зараз ми пропонуємо позмагатися козакам із двох куренів. 1. Хто швидше перекотить бочку з одного місця на інше? 2. Долання рівчаків (рівчаки намалювати) — У січовій школі в цей час молодих козаків навчали письму, церковному читанню, хоровому співу, музиці, танцям (звучить пісня "Козацькому роду нема переводу" сл? М.Ваньо, муз. М.Балеми). — Рівно в полудень з фортечної гармати лунав постріл. За цим сигналом козаки йшли обідати. На обід подавалися тетеря — зварене пшоно або житнє борошно на квасі, варена або печена риба, мед, пиво, галушки, юшка з риби, що називається щербою, куліш із салом, баранина, дичина. Після обіду співали пісні, думи, слухали розповіді і гру кобзарів. Конкурси: 1. А зараз козаки нас почастують козацькими стравами, то ж давайте спробуємо їх.         2. У кого найсильніша рука (учасники змагань, не відриваючи ліктя, намагаються нахилити і притиснути руку суперника до поверхні).                                           3. Бліц "Козацьке слово"  

1) Дерев'яна палиця з кулею в горі, яка може бути оздоблена коштовним металом та камінням; ознака влади (булава). 2) Перший Помічник кошового, перекладач (писар): 3) Верхній одяг козаків (жупан). 4) Різновид тканин (китайка). 5) Пасма волосся на голові в козака (оселедець). 6) Приміщення, де жили козаки, військова одиниця (курінь). —За розпорядженням курінного отамана частина козаків готувалася до виконання службових обов'язків у фортеці, а також за її межами.  Конкурси: 1. Хто міцніше стисне шаблю? (два козаки стискують силомір) 2. Конкурс курінних (відгадують кросворди) - А в цей час оголошується конкурс з глядачами «Наша мова калинова» народні прислів'я. 1. Рідний край земний рай. 2. Свій край, як рай, а чужа країна мов домовина. 3. Кожному мила своя сторона. 4. За рідний край хоч помирай. Переможцем конкурсу оголошується той, хто назве найбільше прислів'їв. 3. Найсильніший котигорошко. (Підняття гирі чи штанги) Надвечір дзвонили дзвони січової церкви, закликаючи козаків на молитву. В церкві всіх зачарував хор січової школи, який складався з хлопчиків-підлітків. Після молитви козаки йшли в курені вечеряти. На вечерю подавали гречані галушки з часником, або щербу. Після Вечері хто грав на скрипці, на сопілці, бандурі, бубнах, а хто співав пісень. Спалахували загальні козацькі танці. (Козаки танцюють гопак). Через деякий час, за винятком вартових. Січ занурювалась в сон. І останній конкурс: як «полонений» може втекти з неволі. «Полонений» із зв'язаними руками і ногами, роблячи стрибки, повинний якнайшвидше. подолати дистанцію. Запорізька Січ... Козаччина... Найлегендарніше минуле українського народу, його святині... Синонімом свободи, людської національної гідності, талановитості... Навіть у наш час, якщо хочуть підкреслити вроду людини, її кращі риси, то говорять, що він (вона) козацького роду. А щоб підкреслити чоловічі якості хлопчини чи юнака, говорять: «З нього буде добрий козак». То ж будьте гідні звання «славний козак»! ЗАВДАННЯ ДО КОНКУРСУ КУРІННИХ 1. Військове звання. 2. Страва, яку готували на запорізькій січі. 3. Один з гетьманів козацького війська. 4. Символ козацької влади. 5. Ім’я монарха, за наказом якого було зруйновано Запорізьку Січ. II 1. Козацька справа. 2. Бойовий прапор запорожців. 3. Прізвище гетьмана. 4. Ударний інструмент українського козацтва. 5. Ручна зброя в запорізькому війську.                                           

Виховний захід на тему "Здоровий образ життя чи ..." 

Виховний захід на тему "Здоровий образ життя чи ..."

Виховна мета: виховувати самостійність, наполегливість, культуру, взаємоповагу; Розвивальна мета: розвивати логічне мислення, вміння аналізувати, порівнювати, робити висновки; Пізнавальна мета: покращити знання учнів про здоровий образ життя.

Форма проведення: бесіда.

Місце проведення заходу і його тривалість: захід проводиться в приміщенні школи і триває 1 годину.

Обладнання: чисто прибраний клас, тема на дошці.

Використана література: сценарії виховних заходів, медична література. Дійові особи: класний керівник, студенти-практиканти, учні класу.

Здоров’я людини грунтується на основі генетичних факторів, способу життя та екологічних умов. Однак певною мірою воно залежить також від свідомого ставлення людини до себе та оточуючого середовища. Здоров’я людини – стан повного соціально-біологічного і психологічного комфорту, коли функції всіх органів і систем організму врівноважені з природним і соціальним середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти. Критерії здоров’я визначаються комплексом показників. Однак за найзагальнішими рисами здоров’я індивідуума можна визначити як природній стан організму, що характеризується повною зрівноваженістю будь-яких виражених хворобливих змін. Слід пам’ятати, що здоров’я залежить від багатьох факторів, які об’єднуються в одне інтегральне поняття – здоровий спосіб життя. Його метою є навчити людину розумно ставитися до свого здоров’я, фізичної та психологічної культури, загартовувати свій організм, вміло організовувати працю і відпочинок. До основних складових здорового способу життя належать: 1. Спосіб життя має велике значення для здоров’я людини і складається з 4 категорій: • економічної (рівень життя); • соціологічної (якість життя); • соціально-психологічної (стиль життя); • соціально-економічної (устрій життя). 2. Рівень культури. Слід пам’ятати, що людина – суб’єкт і одночасно – головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору – це самосвідоме ставлення до самого себе. Однак люди дуже часто нехтують своїм здоров’ям, ведуть неправильний спосіб життя, не дотримуються режиму, переїдають, курять. Тому для здоров’я потрібні знання, які увійшли б у повсякденну звичку людини. 3. Здоров’я в ієрархії потреб. Не завжди в житті людини здоров’я займає перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами. В результаті це призводить до шкоди не лише своєму здоров’ю, а й здоров’ю майбутніх поколінь. Одже, здоров’я повинно займати перше місце в ієрархії потреб людини. 4. Мотивування. На превеликий жаль, ціну здоров’я більшість людей усвідомлюють лише тоді, коли воно значно втрачене. Тільки тоді виникає прагнення вилікувати захворювання, стати здоровим. 5. Зворотні зв’язки – нерозумне і довге випробування стійкості свого організму нездоровим способом життя (алкоголь, нікотин). Тільки через певний час спрацьовують зворотні зв’язки людини, коли вона кидає шкідливі звички, проте це вже часто пізно. 6. Настанова но довге здорове життя. У повсякденному житті треба вміло мобілізувати резерви свого організму на подолання негараздів життєвого характеру, на зменшення ризику захворювань, що сприяє довголіттю. 7. Навчання здоровому способу життя. Джерелом навичок з цього питання є передусім приклад батьків, допомагає також і санітарна освіта. Важливим фактором, що визначає реакцію людини на екстремальну ситуацію. Є її психофізичні якості та загальний стан. Вони проявляються через чутливість людини до виявлення сигналів небезпеки, перед реакцією на ці сигнали. Показники, які зумовлюють можливості людини виявити небезпечну ситуацію та адекватно відреагувати на неї, залежать від її індивідуальних особливостей, зокрема від її нервової системи. На поведінку людини у небезпечній ситуації впливає й її психічний та фізичний стан. Психічний стан. Сучасна людина зустрічається з багатьма факторами ризику, що негативно впливають на стан нервової та серцево-судинної системи, знижує опірність організму. При цьому виникає стресова реакція організму. Так, наприклад, психічна травма, отримана внаслідок конфлікту, виводить людину з нормального психічного стану, що може призвести до суттєвих змін у виконанні професійних функцій і загального функціонального стану. У перекладі “стрес” означає “напруження”, тобто відповідь організму на поставлену перед ним проблему. Стрес – це сукупність загальних неспецефічних біохімічних, фізіологічних і психологічних реакцій організму внаслідок дії надзвичайних подразників різної природи і характеру, які викликають порушення функцій органів. Повне звільнення від стресу означає смерть, тому слабкий стрес є нормальним явищем в житті і потрібним для реалізації людської повноцінності. Однак якщо він інтенсивнмй і довготривалий, то може стати основою розвитку захворювань або зумовити смерть. Медичні та соціологічні дослідження серед різних категорій населення показують, що люди по-різному реагують на надзвичайні ситуації. Є люди, стресостійкі до побутових нагараздів, але дуже стресореактивні до сімейних проблем та невдач у коханні, інші боляче сприймають невдачі на роботі, ще інші – втрату соціального статусу. Відомо, що в осіб до 30 років життєві потреби значно більші, ніж у людей старшого віку, а відтак стресові стани у них переважають. Велике значення для розвитку стресового стану має поведінка в екстремальних умовах (аварія, кримінальна ситуація, стихійне лихо). Неправильна поведінка в таких ситуаціях найчастіше є причиною шкідливих наслідків стресу. Вона зумовлює результат стресу більше, ніж фактори зовнішнього середовища. У цих випадках стрес може виявитись у вигляді паніки, суєти, істерики. Стійкість організму до різноманітних стресових станів є дуже індивідуальною. Деякі люди без усіляких наслідків переносять надзвичайно складні екстремальні ситуації, ніколи не непритомлюють, втрачають сили волі, психологічної рівноваги. Інші вже при незначних екстремальних ситуаціях втрачають витримку і віри в себе. Від чого це залежить? По-перше, індивідуальна чутливість до екстремальних ситуацій зумовлена типом вищої нервової діяльності. Існує чотири типи темпераментів: холерик, снагвінік, меланхолик та флегматик. Холерик – характеризується швидкістю дій, силтними почуттями і пристрастями, що швидко виникають. Це яскраво виражається в мові, жестах, міміці. Холерик завжди вважає себе правим, важко визначає свої помилки. Сангвінік – характеризується жвавістю, швидкою збуджуваністю та легкою зміною емоцій. Сангвінік товариський, але не є постійний, на нього не можна покладатись в скрутну хвилину. Флегматик – характеризується поміркованістю, не поспішає у вирішенні проблем. Надійний, не дратівливий, не скаржиться, проте байдужий до інших. Меланхолік – характеризується схильністю до депресій, настроїв суму, пригніченності. Впадає у відчай у надзвичайних екстремальних ситуаціях, стає нездатним подолати труднощі. Належність до того чи іншого типу залежить від уміння володіти собою, своєю волею, почуттями та пристрастями в екстремальних умовах. Для загартованості психічного стану людині треба використовувати фізичну працю, заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та інші природні фактори. По-друге, уміння володіти собою, керувати емоціями, психоемоційним напруженням. Це значить постійно контролювати свої дії, вчинки, залишатися врівноваженим навіть у найбільш напружених обставинах. Слід зазначити, що існують різноманіні психологічні засоби зняття нервового напруження для відновлення працездатності, до яких належать: психотерапія, психопрофілактика, психогігієна. Психотерапія – це терапевтичне використання гіпнозу, коли він є лікувальним, не піддаючи хворого ніякому ризику. Психотерапію можна використовувати при невротичних розладах, які сталися внаслідок надзвичайних ситуацій, для послаблення страху і тривоги. Психопрофілактика – аутогенне психом’язове тренування, яке має на меті навчити людину свідомо керугувати деякі процеси в організмі, які дають змогу захистити психіку людини від шквдливих дій і “настроіти” її на переборення труднощів та стресових станів. Його можна застосовувати для відновлення сил перед робочим днем, у перервах, а також після робочого дня. Для зняття почуття тривоги, страху є певні тести, формули. Для більш швидкого відновлення сил після втоми рекомендується використовувати самонавіюваний сон,, тобто навчитися вводити себе на певний час у сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість навіюваного сну 20-40 хвилин. Психогігієна – включає мистецтво взаємовідносин між людьми, духовну гармонію людини та природи, комфортні умови побуту, різні види відпочинку. Найважливішим для людини є її фізичний стан здоров’я, який залежить як від біологічних факторів (спадковості), так і від складного комплексу соціальних, гігієнічних, кліматогеографічних та інших умов навколишнього середовища. Під впливом несприятливих факторів рівень фізичного стану здоров’я знижується, а поліпшення умов сприяє його підвищенню. Виходячи із концепції фізичного здоров’я, основним його критерієм слід вважати енергопотенцал біосистеми, оскільки життєдіяльність будь-якого живого організму заклежить від акумуляції і мобілізації енергії для забезпечення фізичних функцій. Виходячи з цього стан фізичного розвитку людини, характеризується його антропометричними даними: – ріст – це процес збільшення кількості та розмірів клітин та тканин в організмі. Ріст людини в основному завершується до 23 років. У дівчат – до 18, у юнаків – до 20; – маса тіла: маса (кг) дорівнює зросту (см). найпростіший метод визначення оптимально і маси тіла полягає в тому, що ідеальна маса в кілограмах дорівнює зросту в сантиметрах мінус 100; – інші дані: форма грудної клітки, мускулатура. Здоров’я людини, опорність її організму до несприятливих умов навколишнього середовища, працездатність значною мірою залежать від харчування. Правильне і раціональне харчування є важливим фактором забезпечення життєдіяльності людини, росту та розвитку організму, запобігання та лікування хвороб, у тому числі й тих, які сталися внаслідок надзвичайних ситуацій. Важливим фактором фізичного здоров’я є загартування організму. Загартування – це підвищення стійкості організму до несприятливих умов деяких факторів навколишнього середовища (наприклад нтзької і високої температур) шляхом систематичного дозованого впливу цих факторів на організм. В основі загартування лежить властивість організму людини пристосовуватись до зміни умов навколишнього середовища. У людини відбувається процес пристосування організму до нових умов існування – виникає адаптація. Загартування холодом є практично найважливішим, оскільки переохолодження організму сприяє виникненню респіраторних вірусних захворювань. В організмі, стійкому до низьких температур, тепло утворюється інтенсивніше, що сприяє ліпшому кровообігу і зменшує можливість виникнення інфекційних захворювапнь та обмороження. Інші засоби зміцнення здоров’я – ранкова гігієнічна гімнастика, перебування на природі – у лісі, парку, біля моря, у горах та ін.

Виховний захід на тему "8 березня – свято весни" 

Виховний захід на тему "8 березня – свято весни"

Тема: 8 березня – свято весни

Мета: поглибити знання учнів щодо традицій святкування Дня 8 березня; пронести на святі світлий образ матері, жінки, дівчини, витканий з поезії; формувати в дітей почуття глибокої поваги і шани до вчительки, матері, дівчинки; розвивати кмітливість і спритність, через створену в класі атмосферу добра, дружби і гумору; виховувати любов до жінки.

Форма проведення: розважально-конкурсна програма.

Обладнання і наочність: крейда, дошка, 2 апельсини, 2 повітряні кульки, 2 картоплини, завдання на картках.

Рекомендована науково-популярна і методична література: 1. Буган Ю.В., Тимчишин О.І., Борисюк С.В. Дозвілля школярів (збірник сценаріїв на допомогу педагогічним працівникам загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти). – Тернопіль, 1997. 2. Позакласний час: на допомогу вчителю. – Київ, 2001. – №3. 3. Дж. Моррісон. Досуг на вечеринке. – Харьков, 2001.

Зміст виховного заходу. І. Вступна частина. Учень: Хоч Земля ще в холоднім тремтінні, Та для тебе я світ обійду. Оживлю напівмертве коріння І живих тобі квітів знайду. Принесу тобі сонця келих, Той, що в серці ношу своїм, Відблиск дум твоїх – і веселих, І тривожних про нас у нім, Може так, як у тебе скроні Запорошить мені життя, І баскі понесуть мене коні  У далекі шляхи майбуття. Ти дала мені жити вміння, З ним до щастя свого я йду Оживлю напівмертве коріння. І живих тобі квітів знайду.

(Під час читання вірша 2 учні підходять до вчительки, беруть її за руки і виводять на центр класної кімнати. Коли учень закінчує декламацію, всі інші діти встають, низько кланяються учительці, а 2 попередніх учні дарують їй дарунок, вітаючи зі святом. Всі займають свої місця.)

Ведуча: (виходить на центр класу) Коли настає весна і на вулицях з’являються перші весняні квіти, в кожному домі,  в селі і в місті відзначається величне свято – Міжнародний день – 8 Березня. Ось і сьогодні ми зібралися на свято весни, свято кохання. Ми вітаємо жінок, наших мам, бабусь, сестер. Всіх, кого ми знаємо і не знаємо. Всіх, хто живе поруч з нами і далеко від нас. Посивілих жінок і молодих дівчат. Кланяюсь Тобі, мати роду людського, ім’я якій жінка. Миру і щастя дому твоєму, сім’ї твоїй, роду твоєму. Миру і щастя, Землі, по якій ти ідеш, Жінко! 8 Березня – це свято не тільки мам, бабусь, а й свято наших дівчаток, майбутніх мам і жінок. Отже, запрошуємо винуватців нашої зустрічі на центр класу. (Хлопчики по двоє підходять до дівчинки і запрошують на центр кімнати)  Ведуча: І в це величне світле свято  Ми вам хочемо побажати Добра, здоров’я, щастя, долі, Щоб ви учились гарно в школі. Росли розумні, не хворіли І щоб батьки за вас раділи. (Хлопчики вітають дівчат) ІІ. Основна частина. Ведуча: А тепер від ліричної нотки нашого свята ми перейдемо до розважальних конкурсів. (Звучить музика) Ведуча: Наше свято продовжується. Тепер вам потрібно поділитись на дві команди з рівною кількістю гравців і придумати назву для вашої команди. Отже, оголошую перший конкурс.

Конкурс перший. (“Соковита естафета”) Команди діляться по парам і кожна з них отримує апельсин. Завдання: покласти апельсин між лобами двох учасників і, швидко рухаючись, пробігти до лінії і назад, потім передати іншим гравцям. Перемагає та команда, яка швидше справиться з завданням. В руки брати апельсин можна тільки на старті, щоб встановити його, і на фініші, щоб передати іншим гравцям. Якщо апельсин упав, то гравці зупиняються, кладуть його на місце і рухаються далі. (Ведуча визначає переможців і оголошує другий конкурс)

Конкурс другий. (“Малюнки у темряві”) Кожна команда вибирає одного учасника. Йому зав’язують очі і просять намалювати на дошці свій будинок з садком біля нього (квіти, дерева). Перемагає той, чий малюнок буде найкращим і досконалішим. (Визначається переможець). Ведуча: А зараз ми перевіримо наскільки наші учні обізнані із процесом приготування деяких страв.

Конкурс третій. (“Кухарі”) Кожна команда отримує назву страви на папері і конверт з інгредієнтами, що входять до неї або ні. Ваше завдання: вибрати складові продукти страви і обґрунтувати їх використання. Переможець: команда, що дасть правильну відповідь.  (Оголошується команда переможець) Ведуча: Ви вже, мабуть, стомились від сидіння, отож наступний наш конкурс із рухливих, прошу.

Конкурс четвертий. (“Кенгурята”) Кожна команда дістає повітряну кульку. Ви повинні, підтримуючи кульку колінами, проскакати як кенгуру і передати її іншому. Руками не торкатись, якщо кулька падає, то гравець зупиняється, кладе її на місце і продовжує гру. (Ведуча оголошує переможців). Ведуча: Ну що, стомились? Якщо так, то ви маєте змогу трохи відпочити. У наступному конкурсі перевірятиметься ваша спритність і кмітливість у господарчій роботі. Конкурс п’ятий. (“Господарочка”) Запрошуються по 1 представнику із кожної команди. Ваше завдання – почистити картоплю, знявши з неї шкірку однією смужкою. Перемагає той, чия смужка довша, але не товста. (Визначення переможців)

Ведуча: Наша програма продовжується. У наступному конкурсі ви матимете змогу проявити свої артистичні дані.

Конкурс шостий. (“Театр мініатюри”) Кожна команда отримує папірець, на якому зазначено дитячий віршик: “Наша Таня гірко плаче: Упустила в річку м’ячик! Годі, Танечко, не плач, Не потоне в річці м’яч!”

“Впав ведмедик на підлогу. Відірвали йому ногу… Всеодно він самий кращий, Не віддам його нізащо!”

Ваше завдання – зобразити це за допомогою пантоміми (тобто без слів), за допомогою рухів, міміки і жестів. Протилежна команда відгадує. Перемагають ті, хто покаже своє завдання найточніше, найближче де змісту і, відповідно, відгадане глядачами. ІІІ. Заключна частина. Ведуча: На жаль, наш час підходить до кінця, і наша конкурсно-розважальна програма завершується. Сьогодні у нас немає переможців і переможених. Ви всі поводили себе чудово, приймали належну участь у конкурсах, показали свої знання, не боялись виявити власні здібності і таланти. Отже ви всі є переможцями. Я хочу ще раз привітати наших любих дівчаток із святом. Побажати їм щастя, радості, добра, успіху в усіх починаннях, у досягненні власної менти. І пам’ятайте, ви повинні дбати про ваших милих мам, бабусь, сестричок і учителів; не звертати увагу на їхні недоспані ночі і натруджені руки не тільки у дні свят, але й у будні, любити і поважати їх, допомагати їм. Хай у їхніх серцях поселиться гарний настрій, а усмішка стане постійним супутником життя. З святом вас, любі друзі!

Виховний захід на тему "Мати - берегиня" 

Виховний захід на тему "Мати - берегиня"

Мета виховного заходу: Виховати глибоке почуття любові до батьків родичів та близьких. Ознайомити дітей з оберегами української родини.  Звучить пісня "Рідна мати моя"  На фоні музики звучить вірш: 1-й учень: Щасливий, хто рідну матір має,                  Ти все для матері дитина, Хоч зморшки вкрили вже чоло.                  Ти ціль життя її і зміст,  На світ спокійно споглядає.                         Вона тобі вінки сплітає, Не знає, що то в світі зло.                            Для тебе досягає звізд... Для матері ти все дитина.                           Вона все дбає, пам'ятає,  Хоч ти розрісся, наче дуб.                           Готовить тисячі утіх, Вона піклується тобою.                               Вона, як янгел-хоронитель,  Хоч в тебе сивіє вже чуб...                           Змете з дороги зло і гріх... Вожатий:  Мати - найрідніша і найближча кожному з нас людина. Від неї ми одержуємо життя. Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає у наші вуста добрі слова. Образ матері опоетизований у віршах, оспіваний в музичних творах, прославлений в казках і легендах. Перше слово, яке дитина вимовляє, це слово "мама". Мама - наша берегиня. 1-й учень:   Є не мало мам на світі, Мами добрі, мами світлі. Та одна є наймиліша Хто така? Скажу вам я - Рідна матінка моя. 2-й учень:  Можна все на світі зробити: Перетворити зиму на літо, Можна моря й океани здолати, Гору найвищу штурмом узяти, Можна пройти крізь пустелі і хащі... Тільки без мами не можна нізащо. Бо найдорожче стоїть за словами - В світі усе починається з мами. 1-й учень:   І коли згрубіла ваша мова, Їй     здобудьте ласку із грудей, Бережіть її від злого слова, Бо найглибші рани від дітей. Звучить пісня Ю. Рибчинського "Мамо" - Діти, я вам зараз зачитаю одну історію, а ви уважно послухайте її, як би ви її оцінили? Дві ягідки  - Андрію, синку, іди обідати, я он борщ зварила, - чується турботливий голос матері, яка звертається до п'ятнадця¬тирічного сина. Звідти - нічого. - Іди, синку, а то охолоне, я уже і вкинула тобі, - ще ніжніше. Злазить із вишні. Іде. Щипнувши на ходу жменьку ягідок, ласує. Увійшов у кухню. Останні дві вишні не доїв, поклав на стіл, сів обідати. Збігла хвилина, друга. Уже й тарілка порож¬ня, тільки голубий горобчик на дні - гарно розмальований. Добряче наївся. Смачний борщ. Підвівся. "Не зрозумів, - дуже невдоволеним голосом, - а де ці дві ягоди, що я поклав   отут? Тільки що були..."   - Синку, я їх скуштувала, - зовсім не бачачи своєї вини, тихо мовила. - Навіщо?! - очі люті, тіло аж трясеться. - Ти що, не могла вирвати собі?! Навіщо з'їла?! - був   чутний колючий голос аж на вулицю. - Синку, та я ж... хотіла тільки спробувати, чи на вареники уже годяться... - ніби оправдувалась мати, хоч правди шукати їй було зовсім не потрібно. - Навіщо? - не вгамовувався син. Лють не проходила, а ще більше накипала. - Нащо ти з'їла?! - Андрійку, та що ж ти так... хіба ж... - хотіла вона щось доречне промовити, як він вхопив лозину, що трапилась на біду зразу ж під рукою - гусей вигонили - і лунко хлиснув матір по руці: р-раз, і червоне пасмо... - наче світ із місця зрушив! О, Боже, як же це так буває! За що ж така "дяка"? За всю турботу, за таку ранню сивину, за те, як учила ходити, чи, може, тільки за отих дві ягідки... дві ягідки! Та чи можна подібне уявити..., а тут трапилось! Сталося на світі жахливе, великий смуток стався - гіркіший від полину, колючищий від голки... Плакала мати... Горіла до ліктя рука - ота сама рука, на котрій вона його, свого синочка, пестила, котрою годувала. О, Господи! "Син! Рідний син!.." А він вийшов, не озираючись, ІІ ніби нічого не сталося. Розривало серце питання відчаю матері - тихе таке - аякже, | щоб не чули люди, бо ж рідний син - а вона його так любить! |1 Так любить... і після того - на руці синова "любов" - за все-все, за життя, що в муках подарувала... отак... одним разом і... "спасибі" таке. Чи схочеться жити за ту "вдяку", а треба: син росте!.. І вона його любить!.. А він уже знов сидить на вишні... Та так рясно, так рясно та вишенька цьогоріч зародила, що аж сльозами заллєшся. - Як назвали б ви вчинок Андрійка? -    Як би ви поступили на його місці? Інсценізація віршу Г. Вієру "Мамо, чому?" Син:    Чому у тебе у косі ясна Забіліла раптом сивина? Мети:   Од любові, од тривог, надій: Ти ж один у мене, сину мій. Син:    . А в бабусі голова біліш – То ж мене бабуся любить більш? Мати: В неї діти - доньки і сини – Додають, сердешній, сивини.  Син:       Чом же тітка сива, як зима? –    В неї ж діток не було й нема? – Мати:    Так синочку, біла геть вона,  Бо нудьгує цілий вік одна. 5-й учень: Я прокидаюсь рано - і рано, хоч ще не встаю, Тільки спросоння погляну, бачу матусю свою. Мати - досвітня пташинка, здосвітку вік не зімкне. Ходить по хаті  навшпиньки,  щоб не збудити мене. Мати - то сонечко рідне, сонечко ясне, земне. 6-й учень:    Заспівай мені, мамо моя, Як бувало колись над колискою,  Буду слухати, слухати я  І стояти в замрії берізкою.  Мами виконують колискову. Вірш А. Костецького "Домашній твір". Вітько - бідак, страждає так, аж здригує ногами! Він за столом, він пише твір "Я помагаю мамі"  Старанно олівець гризе та супить брови грізно,  але нічого - хоч умри! - до голови не лізе... Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама: – Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками. – Ідея! - вигукнув синок, а мамі: "Ну й морока! Сама іди! Я твір пишу. Роблю важкі уроки. І мама вийшла, а Вітько швиденько пише в зошит: "Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять. Хвилин за десять мама знов: з'являється у дверях: "Вітюнь, картопленьки начисть, а я зварю вечерю." –Сама начисть! - кричить Вітько, та так, що ледь не лопне. –Я твір пишу! Я зайнятий! Сама вари картоплю.   Виходить мама, а синок писати знов сідає, "Я мамі сам варю обід, сніданок і вечерю..." Радіє син: "Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!  І геть не думає про те, що він радіє марно! - А які різні професії у наших мам. Зараз мами нам розкажуть про свої професії. {Розповіді мам) Вожатий: Прислів'я та приказки - начебто написаний звіт правил, якими людина може користуватися в повсякденному житті. Увійшли в прислів'я образи матері і дітей.      Нема того краму, щоб купити маму.     У сокола і діти соколята.     Матері ні купити, ні заслужити.     Материн гнів, як весняний сніг: рясно впаде, та скоро розтане.     Добре й ненці, як дитина в славі.      Який кущ - така й калина, яка мати - така й дитина.     Нема цвіту білішого, як цвіт на калині, нема в світі ріднішого,    як мати дитині.     На сонці добре сидіти, а коло матері жити. Вожатий:  "Три біди у людини - смерть, старість і погані діти, -говорить українська народна мудрість. Старість -неминуча, смерть - невблаганна, перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей можна дім зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей. (В. О. Сухомлинський) Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх мам і не завдавайте їм прикрощів. Тому що мати - це наша - берегиня. Учень:     Мати піде, в серці лишить рану – Заклинаю: бережіть маму!  Діти світу, матір бережіть! Звучить пісня "Гей, Україно, ненько прекрасна", діти дарують мамам подарунки, які виготовили своїми руками

Виховний захід на тему "ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КИЄВЕ МІЙ?!"(5 клас) 

Виховний захід на тему "ЯК ТЕБЕ НЕ ЛЮБИТИ, КИЄВЕ МІЙ?!"(5 клас)

Ведучий. Вас запрошує в гостину Наша мати Україна! Ведуча. Вас вітати будем раді В Києві — престольнім граді! Ведучий. У «Повісті врем'яних літ» Нестор-літописець оповідає.,. На сцену виходить учень в одязі Нестора-літописця. Нестор. Быша три брата, єдиному имя Кий, а другому Щек, а третьему Хорив й сестра их Лыбедь. Седяша Кий на горе, идеже ныне оувоз Борычев, а Щекседяше на горе, идеже ныне зовется Щековица, а Хорив на третьей горе, от него же прозвася Хоревица, й створиша град, во имя брата своего старейшего й нарекоша имя ему Киев. Ведучий. Київ... Київ — гарне місто, І звучить так урочисто Його назва. А чому Це ім'я дали йому? Ведуча. Де стоїть тепер наш Київ, Там була сама гора Жив там перший Кий з Хоривом, Щек та Либідь — їх сестра. (Звучить мелодія гри на гуслях і плескіт води, на сцені з'являються учні в одязі Кия, Щека, Хорива і Либіді.) Кий Може, тут на цьому місці. Біля сивого Дніпра, Зведемо могутнє місто, Місто слави і добра? Щек Стіни зробимо дубові (Тож кругом ліси ростуть), Обнесемо валом, ровом, Ворогам заступим путь. Хорив Я погоджуюсь братове: Неприступність берегів І могутність хвиль дніпрових Захистять від ворогів. Либідь А для друзів місто буде Хай відкритим навіки. —    Чий це град?— спитають люди, —    Київ,— скажуть залюбки. Ведучий Ось чому це місто — сад І назвали Київ-град! Ведуча Київ на землі стоїть Більш п'ятнадцяти століть. Учитель. П'ятнадцять століть гордо стоїть на дніпровських берегах Київ — мати міст російських, серце нашої Батьківщини, столиця незалеж¬ної України, місто-герой, місто-трудівник, місто-красень. Про красу міста, про його пам'ятки й піде сьогодні мова. Ведучий. Щоб обійти місто, знадобиться не один день, а щоб ви¬вчити, не вистачить, мабуть, життя. Ведуча. Але от у чому одностайні всі: закохатися в Київ можна з пер¬шого погляду. (Тихо звучить мелодія пісні «Київський вальс» (сл. А. Малишко, муз. П. Май-бороди), чути стукіт коліс.) 1-й учень. Давно вже стало місту тісно на кручах Славутича, кро¬кує він у Задніпров'я, світиться сотнями тисяч вогників. 2-й учень. Неповторима краса його білокамінних вулиць та май¬данів, граніт набережних та ажурність мостів, смарагдова зелень каштанів і блакить дніпровських вод. У них наче відбивається духовна краса і пра¬ця киян. 3-й учень. Десятки великих і малих майданів, близько двох тисяч вулиць у цьому місті: вони, то збігають із зелених пагорбів, то звивисто плу-таються. 4-й учень. Найстаріші спогади про Київ датуються 862 роком, коли в ньому князювали Аскольд і Дір. За часів правління Ярослава Мудрого Київ став одним із найбільших міст Європи. Близько 300 років Київ був столи¬цею давньоруської держави. 5-й учень. Після возз'єднання України із Росією, за часів Богдана Хмельницького, будівництво Києва розширилось. У місті зводили кам'яні будинки, церкви, оновлювали вали, будували укріплення вздовж Дніпра. 6-й учень. Місто росло. На початку XX століття за розмірами тери¬торії Київ посів третє місце в Росії після Петербурга і Москви. 7-й учень. 150 років тому Дніпром пройшов перший пароплав; 130 років тому з Києва до Москви рушив перший потяг. (Демонстрація слайдів.) 8-й учень. Найдавнішою частиною Києва є Верхнє місто або Ста¬рий Київ. Краса і велич давнього Києва вражали сучасників, вони назива¬ли його суперником Риму і Константинополю. 9-й учень. Однією з найкрасивіших міських магістралей у світі по праву вважається Хрещатик, який отримав свою назву від хрещатої до¬лини, якою бігли струмки. 10-й учень. Чудовий Хрещатик у будь-яку пору року. Але особли¬во він чарівний навесні, коли особливо свіже й ароматне повітря, коли ще¬бетання птахів перекриває шум вуличного руху. (Під акомпанемент гітари виконується пісня «Хрещатик», муз. П. Зіброва, сл. Ю. Рибчинського.) 1-й учень. Хрещатик, безперечно, центральна вулиця, але праматір київських вулиць — Дніпро. Саме гладінь річки була головною артерією, якою багато століть пливли до міста слов'янські та заморські купці, а потім в'їжджали через Золоті ворота до Києва. 2-й учень. Сім мостів (два з них залізничні) з'єднують обидва бере¬ги Дніпра. Один з них має ім'я Євгена Оскаровича Патона, який спорудив перший у світі суцільний міст довжиною 1 543 м. 3-й учень. У старій частині міста, на Софійському майдані, височіє Софійській собор, закладений Ярославом Мудрим ще у 1037 році на відзна¬ку перемоги над печенігами. 4-й учень. Свідком багатьох подій був цей собор. У ньому шість століть тому кияни вітали рішення Переяславської ради про возз'єднання України із Росією. А у 1709 році Петро 1 урочисто відзначив історичну пе¬ремогу під Полтавою. 5-й учень. А на майдані біля Софійського собору, на величезній кам'яній скелі, начебто біля дніпровського обриву, сидить верхи Богдан Хмельницький. 6-й учень. Яриться під ним дикий степовий кінь, б'є копитом, гри¬зе вудила. Але міцно тримається на ньому вусатий вершник у мохнатій шап¬ці з пером. У руках булава — знак гетьманської влади. Очі спрямовані вда-лину, де розкинулися простори рідної землі. 7-й учень. Є в Києві куточки, потрапивши до яких, особливо від¬чуваєш подих його п'ятнадцяти вікової історії. 8-й учень. Таким куточком є Києво-Печерський монастир, засно¬ваний близько 1051 року в печерах, де оселилися монахи. Від печер монас¬тир отримав назву Печерський. 9-й учень. Із XII ст. монастир часто називають лаврою (так нази¬валися великі й найбільш впливові монастирі). Але офіційно статус лаври Києво-Печерському монастирю царська влада надала у 1688 році. В усьому світі статус лаври присвоєно тільки п'яти монастирям. 9-й учень. Над золоченими куполами Києво-Печерської лаври ви¬сочіє найвища у Східній Європі дзвіниця висотою 96 метрів. З її висоти від-кривається найкрасивіша панорама давнього й сучасного Києва. 10-й учень. А на одному із пагорбів височіє одна з окрас Києва — Андріївська церква, споруджена з волі імператриці Єлизавети Петрівни у 1754 році за проектом архітектора Бартоломео Растреллі. 1-й учень. А неподалік, на схилах Володимирської гори, діє одна з цікавих та сміливих інженерних споруд Старого Києва— фунікулер — підвісний вагончик, збудований у 1905 році. Крім суто транспортного зна-чення, фунікулер користується увагою туристів, 2-й учень. І тут же на Вол оди мирські й гірці ще у 1853 році відкрито пам'ятник святому князеві Володимиру. Бронзова фігура висотою 4,5м вста¬новлена на 16-метровому постаменті. Нижче великий барельєф — «Хрещен¬ня Русі» і орден святого Володимира із девізом «Польза, честь й слава». 3-й учень. У Києві багато пам'ятників, монументів І обелісків, пов'язаних із минулим міста. У парку навпроти державного університету за¬мріяний бунтар Тарас Шевченко приймає дань поваги від своїх нащадків, які кожного ранку поспішають до університету, названого його ім'ям. 4-й учень. Іменем Шевченка названий один із красивіших буль¬варів у місті. І національний театр опери й балету також має ім'я велико¬го Кобзаря. Учитель. Можна ще довго говорити про визначні місця Києва. Але наша мандрівка добігає кінця. Завершується зустріч із дивовижним міс-том. Я сподіваюсь, що ця зустріч, як і кожна зустріч з доброю людиною, залишиться назавжди у вашій пам'яті, що вона сколихнула ваші душі й сер¬ця і у вас з'явилася мрія відвідати це неповторне місто. А Київ — насправді неповторне місто. Давнина і молодість, минуле й сьо¬годення тісно переплелися в ньому. Сучасний Київ — це великий політико-адміністративний, індустріаль-ний, економічний і науковий центр країни. Багатьом країнам світу доб¬ре знайомі київські літаки й судна, екскаватори й станки, точні прилади й комп'ютери. Широко відомі в усьому світі досягнення українських фахівців у галузі медицини, літакобудування, кібернетики та електроніки. Вулицями міста ходили Ломоносов, Пушкін, Міцкевич, Драйзер. Тут жили й творили Марко Вовчок, Сосюра, Коцюбинський, Булгаков, Дов-женко, Рильський, Некрасов. Ведучий. Сучасний Київ — це широкі майдани, тінисті алеї, великі підприємства, театри, ресторани, живописні сади і парки, музеї Й вистав-кові зали, стадіони, мости. Учитель. І нема ліку чудесам твоїм, наше місто — серце нашої Віт¬чизни. Тепер ми ще більше, ще глибше почуваємо твою цінність. Дорогим ти нам став кожною своєю дрібничкою. Мужнє й ласкаве наше місто, ясне, зелене й у той же час химерне гніздо, вище за всі скорботи й радощі, усього сенсу життя й боротьби наших пращурів й нашого народу. Ведучий. Ія все більше почуваю себе перед твоєю величчю мале¬сеньким, непомітним, але ти мені знову даєш сили. Я почуваю, як ти мене окриляєш. Як же тебе не любити, Києве мій? (Усі разом виконують пісню «Як тебе не любити, Києве мій?!» (сл. Д. Луценко, муз. І. Шамо).)

Виховний захід на тему "Державна символіка"(5 клас) 

Виховний захід на тему "Державна символіка"(5 клас)

Хід заняття Україна — це земля, де ми народи¬лись і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки.  Україна... Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Це історія мужнього народу, що віками боровся за свою волю, щастя.  У нашого народу глибоке й тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що позначилось на усіх сферах життя – культурі, побуті, мові. Відображенням високого духу нації в усіх народів і в усі часи були національні символи. Наша сьогоднішня зустріч присвячена державним символам України. Символам, за якими Україну впізнає весь світ. Ми будемо говорити про Державний Прапор, Державний Герб, та Державний Гімн. Їхня історія стала невід’ємною частиною історії нашої Батьківщини. Вони були не просто обрані урядом та затверджені парламентом країни, ні – вони були вистраждані багатьма поколіннями наших співвітчизників, які боролися за святе право людини – пишатися своїм народом, своєю мовою, своєю культурою.  Перша сторінка журналу. «ПРАПОР УКРАЇНИ» Віддавна народи світу мають власні прапори, наче долю горду й світлу піднімають догори! В будь-якій чужій країні я завжди усім казав: — В мене прапор жовто-синій... це колосся й небеса. З'єднуй фарби — жовту й синю - у гармонію одну: хліб дарує людям силу, небо — віру і мету. Прапор держави – полотнище одного чи декількох кольорів, часто з певним зображенням, прикріпленим до держала чи шнура, офіційна емблема держави, її суверенітету. Прапор як символ виник ще за античних часів, наші пращурі вибивали чи малювали на скелях або великих каменях зображення різних тварин, яких вважали своїми предками. Це була своєрідна познака на володіння певною територією. Перші  знамена ( тканинні полотнища, пришнуровані до горизонтальної рейки, до жердини) з’явилися у стародавньому Китаї. Як ви гадаєте, який вигляд мали перші знамена? У літописах збереглися описи прапорів. Спочатку до верхівок довгих жердин прикріплювали гілки дерев, жмути трави, кінські хвости, а згодом стали прикріплювати клиноподібні шматки тканини яскравого кольору. Найуживанішим  кольором був червоний, вживали також білий, блакитний кольори, рідше – жовтий. Національний прапор України — си¬ньо-жовтий прапор. Вій теж має досить давнє похо¬дження. Поєднання цих двох кольорів зустрічається на гербах і прапорах нашого славного народу, ще за часів княжої доби. Одна з перших згадок про синьо-жовтий прапор стосується початку 15 століття, а саме: великої битви під містечком Грюнвальдом у Німеччині між німецькими рицарями та об’єднаними військами Польщі та Литви, серед яких були й українські галицькі полки. Вони виступали під прапором, тло якого було синього кольору, а лев, що спирається на скелю, - жовтого. Синій і жовтий кольори поєднувалися також і на деяких козацьких прапорах. У 1917 році після повалення самодержавства у Києві відбулися демонстрації під синьо-жовтими і червоними робітничими прапорами. УНР затвердила жовто-блакитний прапор, як державний, тобто такий, що уособлює всю державу Україну. Незалежна Україна з 1991 року має синьо-жовтий прапор. Синій уособлює мирне небо, а жовтий – стиглу пшеницю. Що означають блакитний і жовтий кольори на прапорі? Поєднання кольорів жовтого і синього може трактуватися багатозначно: це і поєднання символів життя – золотого сонця у синьому космосі, це і чисте, мирне безхмарне небо, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символом мирної праці і достатку. Як сказав поет: Наш стяг – пшениця у степах Під голубим склепінням неба. Ще є така думка: синій і жовтий –це вогонь і вода, чоловіча і жіноча стать. Цікаво, що слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців – монгольського походження – «хох» синій, голубий, «улу» (олу) – жовтий. У липні 1990 року у Києві синьо-жовте знамено було висвячено в Соборі св.Софії і урочисто піднято біля будинку міськради. 28 січня 1992 року Верховна Рада прийняла постанову про прийняття національного прапора державним прапором України. Друга  сторінка журналу. «ГЕРБ УКРАЇНИ» Як птах золотий в переливах На прапорі має, горить. Це знак наш, це фабрики й ниви, Це символ, що будем ми жить. Це хліб наш, вугілля і цукор, Степи плодовиті, моря… Це в праці змозолені руки, Що подвигом завжди горять. Це наша любов, наша мужність, Вогняний порив боротьби, Це наша згуртованість дружня, Це пісня нової доби. Це юність, це клич покоління, що йдуть крізь життєву грозу. Це слава твоя, Україно, - Злотий, непокірний тризуб. Герб – це відмінний знак, символічна емблема держави, міста, роду чи дворянської особи, зображена на прапорах, печатках, монетах, офіційних документах. Державний герб – офіційна емблема держави. Ще в період родоплемінного ладу на території України використовувалисимволічні знаки – зображення тварин, покровителів роду, хреста, квадрата, ромба, кола. Пізніше  - півмісяць, зірки, зброю, квіти, оленів, орлів. Родові знаки часто використовувались для позначення пасовищ, водоймищ, визначення територіальних меж певного роду. І все ж таки серед усіх гербів найуживанішим в історії України був тризуб. Чому саме тризуб вважають гербом України? Існує багато різних думок щодо значення Тризуба. Мабуть тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. У багатьох казках ви знайдете розповідь про трьох богатирів, про три ба¬жання, про три дороги. Які версії пояснення походження тризуба вам відомі? Існує близько 40 версій, які пояснюють походження тризуба. Він вважається символом влади, християнською церковною емблемою, орнаментом, символічною квіткою, схематичним малюнком лука із стрілою, символом блискавки, символом влади над трьома світами – небесним, земним, підземним (єдність Бога-Батька, Бога-Духа, Бога-Духа Святого), емблемою якоря, зображенням рибальського знаряддя, уособлення трьох природних стихій – повітря, води і землі, існує версія, що це зображення падаючого атакуючого сокола. Державний герб УНР – золотий тризуб на синьому тлі – був схвалений 12 лютого 1918 року. Як державний герб тризуб було визнано 15 березня 1939 року. Золотий тризуб на блакитному тлі затверджений Верховною Радою України у 1991 році як державний знак – герб самостійної, незалежної держави. Третя сторінка журналу. «ГІМН УКРАЇНИ» Гімн – слово грецького походження, це похвальна й урочиста пісня, прийнята як символ державної, національної єдності. Національний Гімн України — це урочиста пісня, символ нашої державної єдності.  Його більше століття тому написали поет П. Чубинський та компо¬зитор М. Вербицький. Слова гімну, які були надруко¬вані вперше в 1863 році, так припали до серця всім ук¬раїнцям, що вони навіть приписували їх Тарасу Шевченку.  Все, що мріялось віками, Сповнилось, настало «Ще не вмерла Україна» — Гордо прозвучало. 16 січня 1992 року Верховна Рада затвердила гімн П.Чубинського «Ще не вмерла України…» Державним Гімном України.  Підсумки. Національні символи – це свідчення високого духу нашого народу, його історичних прагнень, унікальності. Державна символіка використовується досить широко при проведенні офіційних і урочистих заходів.  Сьогодні Державний прапор постійно майорить на будинках органів державної влади та місцевого самоврядування, піднімається під час офіційних церемоній, при відкритті міжнародних конференцій, міжнародних спортивних змагань. При цьому усі присутні стоять струнко з рівнянням на прапор.  Державний прапор ніколи не можна використовувати як прикрасу або декорацію на рекламах або на оголошеннях. Державний прапор, спущений на пів древка, означає жалобу. Тризуб – Державний Герб – офіційна емблема держави, зображується на грошових знаках, печатках, вивісках державних установ і навчальних закладів, на багатьох офіційних документах: свідоцтві про ваше народження, паспорті, документах про освіту… Урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України. Музичне виконання Державного Гімну здійснюється під час проведення офіційних державних церемоній, урочистих заходів та свят. Державна символіка використовується і при проведенні шкільних урочистих заходів та свят. У коридорі нашої школи знаходиться куточок державної символіки. Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо державних символів в повсякденному житті, під час урочистих та офіційних заходів, не дозволяти глумитися над ними, гордитися незалежною українською державою.

Виховний захід на тему "З КОЗАКІВ ВІЗЬМЕМО ПРИКЛАД!"(5 клас) 

Виховний захід на тему "З КОЗАКІВ ВІЗЬМЕМО ПРИКЛАД!"(5 клас)

Спортивний зал святково прибраний в українському стилі. На центральній стіні прилаштовано плакат «Козацькі забави». Звучить українська народна музика. До залу входять ведучі в українських костюмах. Ведуча Добрий день вам, друзі щирі, Хай живеться вам у мирі, Не минайте нашу хату, Бо у нас сьогодні свято. Ведучий Де Савур-могила Широка долина, Сизі орли пролітають Наші хлопці нащадки козацькі, Як мак процвітають Ведуча Розвивайся, сухий дубе —  Завтра мороз буде  Приготуйтесь, козаченьки,  Поєдинок буде. Ведучий Демонструйте свою спритність, Розум, а ще вроду Щоб гриміло «Козацькому роду — нема переводу». Ведуча Чуєте? Земля гуде. Ведучий Гей долиною, гей широ¬кою, козаки йдуть! Зустрічайте! (Звучить пісня. До залу урочисто входять козаки обох команд.) Ведуча  Дозвольте ж представити козаків нашої школи. Команди по черзі проголошують свою назву, девіз. Ведучий Оцінювати козаків буде ко¬зацька старшина. (Представляють членів журі.) Ведуча  Із незапам'ятних часів в Україні козаки славилися силою та спритністю. Тож зараз ми побачимо, чи гідні хлопці нашої школи назива¬тися справжніми козаками. Ведучий Розпочинаємо першу естафету, яка має назву «Одягни ко¬зака». На відстані 5 м від старту обох команд і встановлюють два стільці, на яких складено козацький одяг. П ер ш і козаки обох команд сідають на стілець. За коман¬дою ведучого другі козаки обох команд добігають до своїх стільців, беруть еле¬мент вбрання і одягають на свого коза¬ка. Змагання триває доти, поки шостий учасник не одягне останнє вбрання на свого козака. Ведуча Ось вам і козаки! Молодці хлопці із завданням впоралися! (З'являється козак.) Козак Фу-ти, ну-ти... Приїхав, (кладе мішок). Господиня! (гукає) Чому гостей не зустрічаєш? (Вибігає господиня.) Господиня Ой, Боже ж мій, ой приїхав таки на свято... А як же ти сюди на конях добрався? Чи пішки дійшов? Козак А де ти бачила, щоб козаки пішки ходили? Недаремно про нас в пісні співають: А козаки їхали на конях, А серце їхнє билося на сполох. І в яку ти сторону не дивись, А без нас козаків вам не обійтись. А оце хто?.. Усі на свято прийшли? Так багато? Люди добрі, а хто ж пра-цювати буде? Господиня Та свято ж у нас. Хто ж у свята працює? Краще зі святом привітай та поклонися людям до пояса. Козак (знімає шапку, кланяється) Хай добрі люди, вам щастя буде, Хай буде воля на все роздолля. А до того літ примного на любов і згоду, Хай не буде переводу козацькому роду! Господарка А наші хлопці, мо¬лодці! Справжні козаки! Козак. А ось ще і не справжні! Господарка. А чому ж це? Козак. Бо я ще не бачив, чи вміють вони на конях їздити? Господарка Тоді оголошуємо на¬ступну естафету «Осідлай коня». На відстані 10 м від старту обох команд встановлюються 2 стільці, до них прив'я¬зують по «коню»(до паперової голови прив'язана 3-метрова мотузка з хвостом). За сигналом ведучого перші учасники пробігають відстань до стільця, відв'язують своїх «коней», беруть їх між ноги і повертаються до своїх куренів. Там на «коня» сідають і другі учасники, потім треті і т. д. Господарка Ось бачиш, наші ко¬заки і на конях їздити вміють. Козак От тобі і козаки! Молодці! Гос¬подиня, а козака частувати будеш? Господиня А чого ж, пригостила б. Та в хаті солі немає. Відправ козаків, хай мерщій принесуть! Козак Оголошується естафета «Як козаки за сіллю ходили». Перший учасник бере на плечі великий мішок, наповнений поролоном, і біжить до своєї кеглі, оббігає її, повертається назад передає мішок наступному учас¬нику і т. д. Господиня Швидко впоралися із завданням. Вистачить тепер солі на цілий рік. Ой, дивись ще один мішок. Козак А що там у мішку ворушиться? Господарка Ой Боже! Звідки ти взялася? Та не вистрибуй ти так. Не боїмося ми тебе. Настя Та я так, я нічого. Я повесе¬литися прийшла. Козак А танцювати ти вмієш? Тоді танцюй! (Танцює танець.) Ведуча. Для вас танцювала майбутня зірка української естради Анастасія Сіліна! А зараз слово надаємо журі. Ведучий  Зараз наші козаки будуть змагатися в силі. Ведуча Покажуть бойове мисте¬цтво. Ведучий Оголошується наступна естафета, яка має назву «За рідний край, хоч помирай». Ведуча  Запрошуємо 2 команди для перетягування канату. Виграє той, хто перетягне суперника. Дається З спроби. Господарка Ой лишенько! Ну де ж він подівся? Куди його чорти зане¬сли? Ну хай тільки прийде! Козак Чого це ти розкричалась? Годі тобі сваритись. Краще вареників на¬варила б. (Звучить пісня «А мій милий вареничків хоче».) Ведуча Оголошується наступна естафета «Смачні перегони». Перші учасники біжать до своїх стільців, де знаходяться макітри з варениками, виделкою наколюють один вареник і біжать 3 м до другого стільця вмочують варенику сметану і з'їдають вареник, кладуть виделку на перший стілець, а потім передають естафету наступ¬ному і так до останнього учасника. Ведучий Не тільки їсти вареники козаки полюбляли, а ще ходили на полювання за куріпками. Ведуча У кожній команді є по одній визначній особі. Це курінні отамани. Саме вони відповідальні за перемогу своєї команди в цьому поєдинку. Ведучий Наступна естафета має назву «Полювання на куріпок». А допоможуть в цій естафеті наші гості. Гості по черзі кидають високо вгору «ку¬ріпок» (шматочки поролону 10 х 10 см), а отаман корзиною їх ловить. У кого буде більше впійманих «куріпок», той принесе своїй команді переможний бал. Ведуча Про славних козаків багато складено пісень, віршів. Ось і серед наших учнів є справжні діаманти по¬етичного слова. Ведучий. Це наші юні поетеси. Привітайте ж їхню поезію щирими оплесками! (Виступ учнів школи зі своїми власними віршами про козаків.) Ведуча Слово надаємо журі. Ведучий А хто ж не знає, якими кмітливими були козаки у розвідці. Чого вони тільки не видумували! Ведуча Ось вам наступна естафета «Без зброї, слабкі герої». По команді перші учасники одягають мішок на ноги, беруть у руки шаблю і, стриба¬ючи в мішку, «рубають шаблею гарбузи». Дострибавши до кеглі, знімають мішок і, тримаючи в руках мішок та шаблю, пере¬дають іншим учасникам, і т. д. (З'являється хлопець, пританцьовує по-сучасному.) Хлопець Добрий день, шановні гості! Чи не бажаєте розім'яти кості? Розрівняти груди й плечі, Руки ноги молодечі. Запрошую всіх до танцю, Ой, до танцю-вихилянцю. Виробляйте так собою, Щоб ніхто не мав спокою, Ноги вгору підкидайте, Каблуками вибивайте, Танець живота танцюйте, Свого часу не марнуйте. Приклад всім подам вам я — От вам пісенька моя! 1-а дівчинка Годі тобі веселитися. Будуть хлопці виступать. Час їм пісню заспівать. 2-а дівчина Чула хлопці нічого, Козаки які ого-го! Тож недарма всі дівчата Поспішали так на свято. Ведуча. Ось вам і наступний конкурс «Лийся пісне». Команди по черзі виконують українську пісню. Козак бере стілець і сідає поряд із учасниками. Уважно слухає їхній спів. Козак. Як гарно співали. Прямо як моя Галочка. Бувало, як гляне, як гляне, прямо серце стає. Господиня А за що вона тебе покохала? Козак Як за що? За красу, за вдачу веселу, за швидкість козацьку, за силу молодецьку. Господиня Оголошується остання естафета «Де козак, там і слава». Перші учасники по команді веду¬чого руками котять до кеглі й назад 2 гарбузи, передають гарбузи наступним учасникам і так до останнього. Потім на 6-й дощечках (довжиною 40см і шириною 15 см), кладучи їх підряд і стоячи всією І командою на них, переправляються до певної лінії (яка в 1,5 раза далі за довжину | всіх дощечок), і на цій лінії вся команда шикується. Ведуча Ну я к ти вважаєш, чи пере¬конали наші молоді козаки, що вони є гарною зміною? Ведучий Я думаю, що так. Вони із честю витримали всі випробування. Ведуча А зараз наступає довгоочі¬куваний момент: козацька старшина виносить своє рішення. (Звучить урочиста музика. Журі зачитує своє рішення.) Журі Усім учасникам спортивного свята «Козацькі забави» присвоїти звання «Козак» і вручити їм нагрудні знаки. Переможців свята відзначити почесними грамотами. Ведуча Ось і закінчилось свято, Хотілося б усім вам побажати Добра, здоров'я, злагоди, краси. Раді будемо бачити всіх вас наступного разу Ведучий Сяяли на сонці шаблі запорожців, Як вони на конях гнали ворогів. Козацькому роду нема переводу, Лине його слава з далечі віків! Нашим козакам: Слава! Слава! Слава!

Виховний захід на тему "ГОЛОД 1932-1933 років. УКРАЇНСЬКА НІЧ 1933 РОКУ"(9-10 клас) 

Виховний захід на тему "ГОЛОД 1932-1933 років. УКРАЇНСЬКА НІЧ 1933 РОКУ"(9-10 клас)

Вчитель. 1933 рік. Найчорніший час в історії України. В світі не зафіксовано голоду, подібного тому, що випав тоді на долю однієї з найродючіших і най благородніших країн. Тривалий час 1933 рік називали одним з найсприятливіших в ра¬дянській історії. А навесні цього ж року в Україні помирало 25 тисяч людей щодня, 1000 — щогодини, 17 — що¬хвилини. Всього жертвами голоду за неповними даними стало від 7 до 10 млн. чоловік, з них 3 мільйони — діти. Як сталося, що без стихій, без засухи, без іно¬земного нашестя все те могло сподіятися на нашій хліборобній Україні, яка ще недавно була житни¬цею Європи?  1-й учень. Українська нестерпна сюїта... А навколо — одна сон-трава — Умирать почали у квітні, Коли всюди — все ожива. Ні живої води... Ні порому. Що єднає життя на порі, Чи ж то легко смеркать молодому На ранковій веселій зорі?! Вже і проліски, і блавати... Ще би трохи — і сад зацвів! Як було тим очам закриватись Під лункий солов 'їний спів ?! ... Умирать почали у квітні. 2-й учень. Розміри катастрофи впродовж деся¬тиріч уперто замовчувались. Робилося все, щоб приховати правду, щоб світова громадськість не дізналася про справжні масштаби трагедії, і наму-штрована пропаганда діяла небезуспішно: багато людей на Заході так і не могли збагнути, що воно там сталося, на тій екзотичній Україні? Нині ми знаємо, що то було. Це був не голод, а штучно зорганізований, свідомо спрямований на вигублення українського народу — голодомор. Це була людоморська війна проти цілого народу, такого працьовитого, мирного і цілком безневин¬ного. То був масовий сталінський геноцид, свідомо спрямований на вигублення українського народу — народу, такого ненависного диктатурі, якій всюди вчувався прихований опір. Вирішено було голодом виморити його, вини¬щити розбратом, ворожнечею, розрушувати людську спільність фізично й духовно. 3-й учень. Вимирали ж цілі села не будь-як, а за стратегічним диявольським розрахунком, адже треба було підірвати саме коріння нації, зруйнува¬ти основи уставленої віками народної моралі, вит¬руїти в душах людяність, натомість насаджуючи всюди режим терору, сіючи страх, підозри, розпа¬люючи ненависть і жорстокість таку, що й досі суспільству дається взнаки. Вірш Тиждень терпів я від голоду муки,  Плакав, ходив, простягаючи руки.  Врешті й ходити уже я не зміг,  Ледве дійшов, упав на поріг. Встав би, підвівся, та зрадили сили.  Плакали діти, баби голосили,  Федір, мій син, на лежанці лежав,  Звісно, каліка, терпів і мовчав. Вранці на другий день зирк! Аж у руки  Хтось мені суне кавалок макухи.  Хто це? Це ти, мій сусіде Петро? Бог хай віддячить тобі за добро! Слина пішла. Затрусилися руки.  Боженько милий. Кавалок макухи! Де ти ? Пішов вже. Аж нагло онук  Вихопив в мене кавалок із рук. Хотів я схопитись, побігти, догнати. Вирвати з рота! Навколішки стати.  Вже я підвожусь і падаю знов... Впав непритомний ... Прокинувся — кров.. Мабуть, забився... Вже близько до краю Крутиться все навкруги... Умираю. В кого спитати б, чи з їв хоч онук ? Може, і в нього хтось вирвав із рук.  4-й учень. Голодне лихоліття, що сталося 70 років тому, дослідники називають по-різному: го¬лод, великий голод, голодомор, людомор. Але це швидше емоціональні позначення, бо не відтворю¬ють історико-правового аспекту національної трагедії. Найвичерпнішою категорією для з'ясу¬вання причин та наслідків голоду є термін гено¬цид, що за нормами міжнародного права означає повне або часткове винищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи. Доказом геноциду є свідоме створення владою таких умов життя, що призвели до масової смерті мільйонів українських селян. Зокрема, постанова Раднаркому УРСР «Про заходи підсилення хлібо¬заготівлі», яку було ухвалено 20 листопада 1932 ро¬ку, за своїм змістом нагадувала смертний вирок: «З оголошенням цієї постанови припинили видачу будь-яких натуральних авансів по всіх колгоспах, що незадовільно виконували плани хлібоза¬готівель». У колгоспників, які одержали хліб раніше цієї постанови, масово його вилучали. На весну 1933 року майже половина колгоспів України не розра¬хувалися з колгоспниками, тобто не видали жод¬ного грама хліба. 5-й учень. б грудня 1932 року голова РНК УРСР В. Чубар підписав постанову «Про занесення на чорну дошку сіл, які злісно саботують хлібоза¬готівлі». До таких сіл припинили будь-яке поста¬чання продовольства, а з колгоспів вивезли все на¬явне зерно. Така доля спіткала господарства 85 районів України. Відвертому фізичному винищенню селян, а та¬кож масовому теророві проти них сприяла поста¬нова ЦБК та РНК СРСР «Про охорону майна дер¬жавних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадянської (соціалістичної) влас¬ності» від 7 серпня 1932 року. Судовим органам дозволялося застосувати найвищу форму «соціаль¬ного захисту» — розстріл, а як виняток — 10 років ув'язнення з конфіскацією майна. Постанова, яку народ назвав постановою про «сім колосків», виправдовувала свавілля та злочини різних упов¬новажених. Звичайно, наведені факти далеко не вичерпу¬ють список усіх складових геноциду. 6-й учень. А після того, як на січневому (1933р.) пленумі ЦК ВКП(б) Сталін заявив на всю країну: «Ми, безперечно, добилися того, що ма-теріальне становище робітників і селян поліпшується у нас з року в рік. В цьому можуть сумніватися хіба тільки закляті вороги Радянської влади», мало хто міг наважитися висловлювати іншу точку зору, хоч становище в країні було ка¬тастрофічним. Адже, починаючи з жовтня 1932 ро¬ку, надзвичайні комісії під керівництвом найближ¬чих співробітників генсека — Кагановича, Моло¬това, Постишева викачали з селян внутрішні фон¬ди — продовольчий, фуражний, насіннєвий. А представники місцевої влади організували у селян спеціальні бригади, які вели подвірні обшуки з конфіскацією всіх запасів їжі. Це було карою за нібито куркульський саботаж хлібозаготівель. Фактично   це   була  дія,   свідомо   спрямована   на фізичне винищення селянства. 7-й учень. Наприкінці зими 1933 року голод на Україні набув велетенських розмірів. Люди в се¬лах їли мишей, щурів і горобців, траву, кісткове борошно і кору дерев. Намагаючись урятуватися, тисячі селян ішли в міста, де навесні скасували хлібні карточки і можна було купити хліб. Проте сільським жителям хліб не продавали. Дороги, що вели до міст, були блоковані, проте тисячі селян усе ж пробиралися туди, та, не знаходячи поря¬тунку, вмирали прямо на вулицях. Намагаючись врятувати від голодної смерті дітей, селяни везли їх до міст і залишали в установах, на вулицях. До¬ведені до відчаю, люди їли жаб, трупи коней, вби¬вали і їли один одного, викопували мертвих і та¬кож їли. Так на Україні було зареєстровано   10 тисяч судів над людоїдами. 8-й учень. Важко в це повірити і уявити, але коли людина довго голодує, вона ніби втрачає розум, стає звіром... Чуєш, Йване?... Чуєш, клине мама. Одягнути чистеньку сорочку. Чорний день. Така червона пляма? Озовись, зарубаний синочку... Кличе світ Тебе за свідка, Йване! Хоч одне розплющи, синку, очко. Божевільна мама, Біль,Благання, Подивись, порубаний синочку! Стративсь розум. В ненажернім світі! Господи, сокира на пеньочку... 1 голодні перепухяі діти. Не вмирай, зарубаний синочку! Учитель. Не минув голод і наш край. Протягом 1932—33 років тільки у нашому місті вимерло 1,5 тис. безвинних людей. Сьогодні на наш урок пам'яті прийшли очевидці того жорстокого ли¬холіття, які пережили чорні роки голодомору. (Виступи людей, що пережили голодомор, та прослухування магнітофонних записів спогадів). Народ перестраждав, стерпів люту наругу своїх катів, але в його пам'яті живе й нині прокляття тих, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни селян приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горе до краю. 9-й учень. Оповідання «Катеринка. Катерина» Катю в селі називали лише Катеринкою. Така вдача була у дівчинки: з усіма привітна, кожному усміхнеться, то тут, то там чувся її дзвінкий, весе-лий голосочок. А це ось декілька днів Катеринки на вулиці не видно. Вона все вдома — з мамою і молодшими сестричками. Тато номер місяць тому, і його відвезли до ями за селом. Бо мама тоді вже була слаба і не могла поховати його. У хаті всі мовчать. Від самого ранку. Немов поснули. Першою замо¬вкла мама. Молодші довго кликали її слабенькими голосами, та дарма. Ніхто не озивався, тільки Ка¬теринка чула їх, хотіла заспокоїти, але не стачило сили вимовити й слово. Скоро сестрички теж за¬тихли. Катеринка знала: померли, як і мама. Від голоду. Та страшно не було. Лише дуже хотілося їсти. Вони вже давно нічого не їли... До хати зайшло двоє. Вони несли маму, дівча¬ток. Повернулися і за Катеринкою. Вона зібралася голосно крикнути: «Я ще жива! », та лише ворух¬нула губами. Дядьки помітили це; —    Дивись, жива... —    Все одно помре, давай заберемо, щоб знову не їздити на цей куток. Тут уже немає нікого. Катеринку поклали зверху на купу мертвих лю¬дей і повезли вулицею. Жодна жива душа не тра¬пилась їм назустріч. А їй здавалося, що біля кож-ного подвір'я стояли по-святковому вбранні одно¬сельці і здоровкалися з нею. Тому вона з останніх сил повертала голову на всі боки і усміхалася... Що було далі. Катеринка не пам'ятала. Вона оп-„ ритомніла, бо дуже замерзла. Щось холодне було під нею, щось холодне тиснуло зверху. Пригадала дядьків і зрозуміла: вона у ямі, куди звозили по¬мерлих, їй стало так страшно, що почала щосили пручатися, відштовхувати від себе все, щоб випо¬взти з-під чийогось захололого тіла. І таки вилізла з ями. Добре, що та не була засипана землею — не встигли це зробити дядьки, які привозили людей. Катеринка згадала їх і злякалася ще дужче: ось зараз вони під'їдуть і знову вкинуть до ями! Ні, ні, ні! Вона поповзла. Не додому — там немає нікого. Прямувала до хати далеких родичів — може, там дадуть щось поїсти. Колись їй вистачало півгоди¬ни, щоб дійти сюди. Але то було колись. А тепер кожен метр знайомої стежки був, як кілометр. Та знову до ями вона не хотіла... Ранком її знайшла тітка біля порогу. І хоча в хаті було п'ятеро своїх зголоднілих дітей, поряту¬вала Катеринку — нагодувала, чим змогла, виходи¬ла. Дівчинка вижила. Тільки зовсім розучилась усміхатися. Від тоді більше ніхто не називав Кате¬ринкою, лише Катериною. Згодом Катерина разом з іншими дітьми ходи¬ла до школи, де, окрім письма й читання, вчилася ще й усміхатися. Було це на Сумщині, в селі Веселому. Сімдесят років тому. 10-й учень. На могилі жертв голодомору Час пройшов, проминули літа,  Вже зітерлись у пам 'яті нашій  Тих жахливих часів гіркота  І обличчя від голоду павших. Сільський цвинтар, буяє бур 'ян  На занедбаній братській могилі.  Невже в головах наших туман, І розвіять його ми не в силі?  Але пам 'ять не вмерла, жива.  Хоч всі ми й заслуговуєм докір.  Ось дідусь промовляє слова. Все згадав, а пройшло стільки років.  Хай стоїть на могилі цій хрест, А на душах хай крига скресає,  Хоч один відпоки на сто верст,  Хай на ньому свіча не згасає. (В. Тютюнник «Бою духів») Вчитель. Кажуть, коли пізнаєш краплю, можеш довідатися про будову океану. В цьому є свій сенс. І тому я висловлю, напевне, віру кожного, говоря¬чи словами Олександра Міщенка: «Мертвим ніко¬му довіритися, крім живих, — і нам треба так жи¬ти тепер, щоб смерть наших людей була виправда¬на щасливою і вільною долею нашого народу, і тим була виправдана їх погибель!» Запалимо свічки і хвилиною мовчання вша¬нуємо пам'ять жертв сталінського голодомору. Хай для всіх людей доброї волі ця хвилина скор¬боти стане актом поминання і перестороги. Хай подібне не повториться ніколи. Хвилина мовчання.

Виховний захід на тему "ГОЛОД 1932-1933 років. ГОЛГОФА ГОЛОДНОЇ СМЕРТІ"(9-10 клас) 

Виховний захід на тему "ГОЛОД 1932-1933 років. ГОЛГОФА ГОЛОДНОЇ СМЕРТІ"(9-10 клас)

Мета. Сприяти поверненню історичної пам'яті про голодомор 1932—1933 років; формувати в учнів пова­гу до подій тих часів, виховувати почуття співпере­живання, поваги до минулого України. Обладнання. Тематична газета «Трагедія Ук­раїни»; плакат «Голодомор-33», платівка; рушник, ви­шитий червоно-чорними кольорами; свічки, кусок черствого хліба, розписані плоди горобини, як уособ­лення крапель крові. 1.Пам'ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки    здригаєшся    від   жаху.    Особливо    вражають сторінки, де викарбовано слова про голод.  «Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду». А так вмирала майже вся Україна. 2.Моторошний парадокс: вмирали на всеплодючих чорноземах, на безмежних полях і ланах, всіяних житом і пшеницею, на дбайливо доглянутих городах з рясним врожаєм. Чому вмирали? Бо в людей забра­ли все. Все, до останнього колоска, до останньої зер­нини. 3.Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовле­ний  голодомор   1932—1933 років.  Сталін,   говорячи про підсумки першої п'ятирічки, заявив: «Ми, безпе­речно,   досягли   того,   що   матеріальне   становище робітників і селян поліпшується з року в рік. У цьо­му можуть сумніватися хіба що тільки запеклі воро­ги радянської влади». А після такої заяви ніхто не міг висловити іншу точку зору. 4.А насправді — все забрала влада в селян, всі фонди:  продовольчий,   фуражний,   насіннєвий,   Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне вини­щення селян, українців. Масове голодування поча­лося ще у грудні   1931   року,  тривало до  вересня 1933 року. 22 місяця народ страждав, мучився, вми­рав. Число жертв — 8 млн. чоловік. Це 1/5 всього населення України. 5. Не нагодує Мат и-Україна, Не приголубить діточок своїх... Яка ж бо перед Богом в нас провина? Який ми сотворили гріх? 6. Чи той, що в нас поруйнували храми? — Прийшли в наш край перевертні і хами Чинить страшну наругу над людьми. 7. За жінок, чоловіків, дітей; За малих, дорослих І старих, Не співала півча похоронна, Не лунали дзвони за впокій... Ні труни, ні хрестів, і ні тризни. Прямо в яму, навіки віків. Чорна сповідь моєї Вітчизни, І її затамований гнів. 8.Пам'ять, ніколи не забудуть нічого ті, хто пере­ жив страшні дні голоду. 9.Купрієнко  Микола  Васильович,  с.  Верескуни, Чернігівської області: «Зайшов у наше село хлопець 14—15   років,   дуже   слабкий.   Ноги   попухли,   під шкурою одні кістки стирчать. А вошей у нього на тілі, що аж сорочка хвилями по ньому ходить. Впав він біля управи, кинули хлопця на віз та й повезли на цвинтар. А в хлопця очі відкриті і плачуть. Його мерщій в яму перекинули й давай закопувати, У хлопця вистачило сили руками землю з лиця відки­нути тричі, а далі... Отак живцем дитину закопали!!!» 10.  Було це на Сумщині: «До хати зайшло двоє. Ви­несли маму, дівчаток, повернулися і за Катериною. Вона хотіла голосно крикнути: «Я ще жива!», але ли­ше ворухнула губами. Дядьки помітили це: —Дивись, ще жива... —Все одно помре, давай заберемо, щоб знову не їздити на цей куток. Тут уже нема нікого. Так і по­ховали усю сім'ю». 11.Село Рудне, Київська область. «Померли у Миколайчукових дід з бабою. Від голоду вони опухли і здавалися величезними. Синок вже не ходив, не го­ворив. А дівчинка від голоду пальчики свої почала обгризати.   Побачила   мати.   Збожеволіла.   Напоїла дітей зіллям й сама випила. До ранку повмирали всі». 12.На Вінниччині: «Восени. Померли мати з бать­ком, бо все дітям віддавали. Залишилось дві сестрич­ки. Старша Надійка, побачила, що менша вже й хо­дити від голоду не може. Взяла її на руки. Понесла до поля. Ходила довго. Знайшла 3 колоска. Побачив це голова сільради. Довго бив Надійку ногами. Кров пішла з горла. Вбили дитину за 3 колоски. А менша так і померла на полі». 13.   На   десятиліття   можна   засекретити   архіви. Можна  приховати  в  глибинах  спецсховищ  викри­вальні  документи.   Можна   замести   сліди   злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію на догоду диктаторів чи ідеології. Та з пам'яттю на­роду нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Прав­ду про ті страшні роки, про ті страшні події. Це наша історія, і ми повинні знати і пам'ятати її. 15. Відкривайтесь, небеса! Зійдіть на землю Всі українські села, хутори, Повстаньте над планетою, невинні душі, Збудуйте пам 'яті негаснучий собор!

Виховний захід на тему "Обрядова культура України" 

Виховний захід на тему "Обрядова культура України"

Вступне слово вчителя. Україна... Країна смутку і краси, радості і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зорі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за своє щастя, свідками якого є високі могили в степу та прекрасна народна пісня... . Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її як своє чисте, прозоре дитинство, свою ніжну і красиву юність! Який митець не був натхненний її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою своїх дорогих дітей! Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава. Тому саме з піснею не розлучається наш український народ. Цікаве життя на Україні було в минулому з його прекрасними звичаями і обрядами, з його співучими дівчатами і парубками, які вечорами збиралися на вечорниці, посиденьки, толоку. я, приказки. І це була свого роду школа, хоч не все з її знань правдиве, але зернятками людського досвіду не можемо нехтувати і ми.Вони переповідали різні легенди, повір Мати і дитя завжди шанувалися кожним народом. Це знайшло своє відображення і в народних звичаях. Були обряди, що супроводжували появу людини на світ і всі подальші сходинки її життя – дитинство, юність, зрілість, старість. Є прекрасні слова, які хотілося вам нагадати: Учень Скільки не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди. День, коли мої маленькі губи Вперше груди мамині знайшли, День, що мене вперше приголобив Ласкою проміння із мли. Отже, ми сьогодні поговоримо про народження дитини, про обряди, які його супроводжували. я без дітей, що хата без рушників”. З приводу сказаного хочу запропонувати вам глибоко хвилюючі слова, прекрасні рядки поезіїї. Адже раніше говорили: “СімАле перед цим ось на що хотілося б звернути вашу увагу. У народі здавна засуджувалася та жінка, яка позбувалася дитини, яка не давала їй життя або відрікалася від неї. Зараз люди ставляться до цього терплячіше. А раніше це був великий гріх. Наші діусі і бабусі мали великі сім  М. Тимчака. (На фоні журливої мелодії учениця читає поезію М. Тимчака.) Мамочко, ненько, моя матусю, Я ще маленьке, та маю душу ... є кулачатком,Серце хутенько б Як я – без тебе? Як я – без татка? Яще не вмію слова стулити – Ані прклясти, ані простити! Що ж ти не любиш мене ані крихти? Я ж за тобою не можу бігти. Я твоя рання самотня пташка, Крильця з пелюшок вирвати тяжко. Аби розбити своє нещастя, Я ще не вмію з гніздечка впасти. Якби ці слова лунати частіше, то, ма¬буть, і сім'ї в нас були б більші, і лю-бові в них було б побільше. У світі є добрі сили і злі. Є добро, і є його протилежність—зло. І завжди точиться боротьба між добром і злом. І от коли народжувалася дитина, то добрі сили хотіли її завоювати для себе, для добра, а злі сили — для зла. Вся родинна обрядовість спрямова¬на на те, щоб привернути до дитини добрі сили. Взагалі, обряд— це ма¬гічна сила на майбутнє, це очі-вікна в потойбічний світ. Отже, родинні обряди— це заклик на добро. Адже кожна мати хоче, «щоб доля добрая любила її дитину». І жінка пам'ятала про злі сили ще до народження маляти. Вона поводила себе так, щоб не зашкодити їй. Я просила вас розпитати у мам, чого вони остерігались перед вашою появою на світ? Пояснення учнів: •    не можна красти (відбиток буде у дитини на тілі); •    боятися вогню (родимі  плями з'являться); •не ображати тварин (жорстокість); • не в'язати (дитину задушить пуповина); •    не білити (запорошиш дитині очі — буде погано бачити); •    не трусити сажу (дитина буде задихатися); •    не ходити на похорон; •    не брехати; •    не лихословити; •    не дивитися на калік (дитина буде калікою).) Отже, дивіться, скільки неписаних законів повинна знати жінка і дотримуватися їх. І ось повинна з'явитися нова зірка на небі, а на землі — нова душа. Де зараз народжуються діти? (У лікарні) А раніше? (Вдома) Кого ж кликали до породіллі? (Пояснення учнів: бабу-повитуху, пупорізку). У жодному селі не обходилися без повитух. Якою повинна бути баба-повитуха, адже їй дозволялося приймати першій на руки новонародженого, яко¬го задовго до цього моменту оберігали від зла?(Пояснення учнів: повитуха мала бути доброю, чесною, знати примовляння, по¬важною, овіяною ореолом обожнення). А як же треба було кликати її? (Пояснення учнів: чоловік іде з хлібом, сіллю. Повитуха знає те, чого не знають інші. Може говорити з птахами, розганяти їх.) Переказ уривку з оповідання С. Васильченка «В бур'янах». Учениця. «У нас, у бабів є така прикмета: коли, перш, ніж зайти до породільниці в хату, заглянеш знадвору у вікно, то побачиш долю народженого. Коли я заглянула у ваше вікно, то аж обімліла. Скільки я буваю — не доводилось бачити такого. Не знаю, чи й казати... А побачила я: сидить за столом повно всякого панства, а поміж панством — мужик стоїть, вичитує щось із папе¬рів. А вони на нього кулаками махають, а підійти бояться. Коли це, де не візьмись, щось таке, як цар у короні, та як не схопляться з тим мужиком: той за груди, а той за шию... Я кажу, так і обімліла, і дивитись далі побоялась». Отже, баба-повитуха виконувала магічні дії (розплітала волосся, відчиняла двері, вікна, розмикала усі замки, розв'язувала вузлики, щоб полегшити народження). І от дитина народжувалася. Чутка ця ластівкою летіла з хати у хату. Учень. Новина в нас, новина! Породила мати сина, Породила сина мати, Стала сонцем називати синочка. Учениця Виростай же, мій синочку,  У щасливу годиночку,  Ясноокий, кучерявий, ще й високий,  Як той явір, синочку. Учениця. За давнім древлянським звичаєм, коли народжувалася дитина, робили своєрідні мітки, кожна така позначка символізувала поповнення роду. Нічого не можна було позичати два тижні після народження. Коли народжувалася дитина, перш за все засвічували свічку, яку баба-пови¬туха мала перехрестити, а потім всю ніч коло неї сидіти. Дівчинку загор¬тали в жіночу сорочку, а хлопчика — у чоловічу.  Що означало, коли дитина народжувалася «в сорочці»? (Пояснення учнів.) А потім наступав обряд — обрізання пуповини, якою з'єднане немовля з матір'ю. Це все робила баба-пупорізка. Інсценізація обряду із промовлянням заклинань. Учениця. За першим вузликом говорили: «Першим разом, лучним часом, за Божою поміччю, за Божим благословенням, щоб був багатий, щасливий, довголітній, доступний до панів, до дяків, до попів. Зав'язую тобі вік довгий, розум добрий, в щасті, в здоров'ї, в миру прожити». Вчитель. Як обріжеж пуповину — така й доля буде в дитини. Які повір'я, пов'язані з цією подією, ви знаєте? (Пояснення учнів: хлопцеві обрізали на сокирі, щоб майстром був, на книжці — щоб читав. Дівчинці — на гребінці, господинею була. Зав'язували (яку народі кажуть) пуп і ховали за образами (іконами). Пуповина лежала до 7 років, потім дитина, коли мала вже вчитися, розв'язувала її щоб бути здібною, розумною.) Вчитель. У цю першу ніч матір треба оберігати. Повинна горіти запалена свічка. Не можна лягати спи¬ною до дитини, щоб нечиста сила її не забрала. Перше купання дитини мало велике значення. У народі вважалося, як скупаєш дитину, така й доля в неї буде. До цього ставилися дуже ретельно. Ви ніколи не спостерігали, як мама купає молодших братиків і сестричок? (Пояснення учнів.) Купіль готували заздалегідь за допомогою бабки-повитухи. Якщо в ній купатимуть дівчинку, то воду пробують ліктем лівої руки, а для хлопчиків — правої. У деяких областях України першу купіль робили з чистої води, частіше з відвару вівса, “щоб був багатий і плідний, як овес” . У купіль дівчинки клали ромашку, і любисток, калину і гілочку вишні. У купелі хлопчика була гілочка дуба щоб був сильним, і барвінок — щоб довго жив. Горщик з водою та зіллям вигрівався, настоювався цілий день. Купали дитину до заходу сонця, щоб злі темні сили не мали доступу до неї. Інсценізація купання немовляти з промовлянням заклинань 1-а учениця. Христос купався, водички не боявся, щоб наш народжений молитвений синок не боявся. 2-а учениця. Здоров був, мій синочку, з далекої доріженьки! Намучився, поки до світу Божого ясного дістався. Рости здоровий та кріпкий, як дуб. Гнучкий, як лоза, бистрий, як вода. 3-я учениця. Водице-здравнице! Умиваєш ти луги, береги. Обмий рожденного синочка. Від усякої хво¬роби, усякої нечісті, від всякого бруду. Водице-говорнице! Як ти славна у Бога, так щоб цього рожденого сина слава була славна повік віків! Вчитель. Звичайно після купелі дитина гарно спить і швидко росте. Воду виливали туди, де ніхто не ходить. Купіль хлопчика виливали під явір, дівчинки — під калину. Після заходу сонця воду вже не можна було виносити, пелюшки сохнути мали надворі теж тільки до заходу сонця. Не можна було купати дитину в той день, коли вона народилася. Отже, лелека прініс у нашу хату дитиночку, приніс щастя в дім. Щоб відвідали породіллю, привітати її з сином-дочкою, приходили сусіди, родичі. Несли подарунки дитині, намагалися не дивитися на неї, щоб не зурочити. Інсценізація відвідин 1- й   учень Будь здорова, щедра мати, Дозволь сина привітати, Дозволь сина привітати – Щастя й долі побажати навіки. 1-а  учениця  Щоб дитина хвороби не знала, Щоб так зростала, весь вік проживала,  Ні лиха, ні горя не знала. 2 - й   учень Будь веселий, як весна! А здоровий, як вода! З - й   учень Будь здоровий, як риба, робочий, як бджола! 4-й   учень А багатий, як земля свята! Куми Дай бог щастя-здоров'я Вашій хаті. Хай вам лелека ще й дочечку принесе! (Кладуть гроші дитині, кума бере немовля, загортає в пелюшки.) 2-а учениця. Ужеж, мабуть, третій день вашому козакові. Треба ж і хрестити. Батьки. Та час вже. Учителя. Коли хрестили хлопчика, кумом батьки брали поважного чоловіка, вже одруженого, коли хрестили хлопчика, перев'язували його рушниками. Так само обирали куму для дівчаток, кума теж мала бути заміжньою жінкою. Куми також впливали на долю дитини. Вони повинні бути хорошими господарями. Кум дарував гроші, кума — крижму. (Звучить духовна музика.) У церкві відбувався християнський обряд хрещення, і батюшка давав ім'я новонародженому. Що ви знаєте про значення людських імен? (Пояснення учнів.) Марина—морська, Маргарита—пер¬лина, Клара — ясна, Віта — життя, Наталка - рідна. А що стосується словянських імен, то значення їх ві¬домі всім. Після хрещення святкували хрестини. Кликали бабу-повитуху, яка ставала ріднею. Дитина, підрісши, носила їй вечерю. Повитуха дарувала кумам квіти, а кума давала кожному куті і збирала подарунки для дитини. Інсценізація хрестин Кум і кума несуть «дитину». 1-й   учень     Прийшли куми з Божого дому,  Та й принесли кумі дитину,  Хрещену, молитвену, З Божого дому приколишену. 1 - а  учениця (бере дитину). Ходи ж, мій сину хрещений, молитвений, з Божого дому приношений. 2 - а   учениця. Бодай росло, не боліло, отцю, мамці на втішеньку. Добрим людям на славоньку. 3 - я   учениця. Щоб було у вас в стіжку, і в коморі, і в оборі, в ложці, в мисці і в колисці. 4- а учениця. Пишна калина цвітом покрилась, Квітом покрилась, до тину схилилась, А на вершечку та й колисочка.  А в колисочці та й дитиночка. Маленьке дитятко, рости як татко. Рости велике - до черевика.  Від черевика — до чоловіка.  Хай буде щедрим, як хліб. 5-а  учениця  А бабуся край стола стоїть  Хорошенько квіточки строїть,  Частує, милує, ще й квіточками дарує, Починає від кума старшого, не ли¬шає ані одного. (Роздає квіти всім.) 6-а  учениця  Добрий вечір тому, хто є в домі цьому – І старому, й малому, і господареві тому! Дай Боже у мирі й добрі святкувати!  А нарік ще кращих діток вам діждати! 7-а  учениця А за цим словом у дзвіночки дзвонимо, У дзвіночки дзвонимо, Ісуса молимо, - Щоб зіслав Господь добра до хати  І дав ще нарік дитя діждати. 2-й учень     Бажаємо щастя вам, господарі! Щастя й здоров'я від Бога в дарі! Хай у вас достаток завжди гостює,    Хліба ніколи хай не бракує! Хай же дитина в будні й неділі Буде весела, чиста та біла! Хрестини — це було свято для сім'ї. Не обходилося тут і без пісень. (Звучать українські пісні «Ой кум до куми залицявся» та ін.) Був ще обряд, який називали пострижини. Що ви знаєте про цей обряд? (Пояснення учнів.) 1-й учень. У деяких місцевостях (Гуцульщина) через місяць стрижуть дитині волосся, аби росло густіше і було б гарне. Кладуть його з примовляннями: «Дивися, де я кладу волосся, аби на тім світі знов знало, звідки його взяти». Бо ж за віруваннями гуцулів, людина повинна на той світ принести частину свого тіла. 2-й учень. В інших місцевостях (Харківщина, Полтавщина), як виповниться дитині два роки життя, хрещений батько розстеляє кожуха вовною догори посеред хати, садовить на кожух дитину і ножицями зрізує пучки дитячого волосся навхрест: над чолом, потилицею та з обох боків над вухами. Зрізане волосся кидають під худобу, розсівають по городі або кидають на текучу воду. Самі ж пострижини розуміються як жертва Богам -опікунам роду. Якщо це дійсно так, то пострижини - залишок дохристиянського вірування. Учитель. І дитина, скупана те¬плими словами і побажаннями, росла в атмосфері любові і ніжності. Колиску дитячу часто вішали під сте¬лею і ніколи не викидали, навіть коли діти виростали. З чого раніше робили колиску? (Пояснення учнів: робили її з ясена, клена, щоб дитина була співуча, як і весь наш народ. Колиска повинна була бути, поки в хаті живуть люди.) Росла дитина, відчуваючи батьківську ласку, У виконанні учня звучить поезія В.Симоненка: Ти лежиш іще поперек ліжка — Ну до чого мале й чудне!  А до тебе незримі віжки  Прив'язали цупко мене.  Спи, грабіжнику мій кирпатий.  Сумнів диханням розігрій,  Я тобі стану в голови слати  Найніжніші подушки мрій. Біля колиски, плетеної з лози чи різьбленої з дерева, творилася найбільша таїна людського буття.— переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів. У виконанні учениці звучить «Колискова»  Учениця Буде листя з дуба опадати та синочка забавляти, Буде дощик іти, дитину купати. . Буде сонечко сіяти, через листя заглядати І синочка цілувати  Будуть пташки прилітати,  Дитиноньку годувати. Учитель. Скупала в зіллі, словом сповила. І на добру долю пісню-колисанку в серце улила. Учениця Ой щоб спало, щастя знало,  Ой щоб росло, не боліло,  На серденько не кволіло,  Соньки-дрімки в колисоньки,  Добрий розум в головоньки,  А рісточки у кісточки,  Здоров'ячко у сердечко.  (Звучить «Колискова» у виконанні Н. Матвієнко.) Мама... Заплющ очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос: Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі. У виконанні учнів звучать поезії про маму: Учень Як дітей колишеш ти недремно,  То не раз змахнеш краплину поту,  Що ж, прислів'я мовить недаремно:  «Хто не мав дітей, не мав клопоту».  Добре ж як себе пізнать в дитині,  Знать - вона твої продовжить роки. Добре дати світові Людину,  І Людині дати Світ широкий. Учениця Ти добре, синку, проживеш,  Як знатимеш, куди ідеш,  І як зумієш там, де став,  Стояти так, щоб не упав. Учень Ти добре, синку, проживеш,  Як сироті сльозу утреш,  Слабих від сильних захистиш,  Живим їх духом підкріпиш. Учениця Ти добре, синку, проживеш,  Коли нікого не пригнеш  І пройдеш так житейську путь,  Щоб ані бить, ні битим буть. Учень Ти чесно синку, проживеш,  Коли з неправдою порвеш,  Бо правдою ти пройдеш світ —  Це мій святий тобі завіт. Учитель. Ви бачите, як бережно нас прийняли у світ, оберігали від усього злого, бажали нам тіль¬ки добра. Ви всі — діти своїх батьків, пам'ятайте про те, що ви для них найцінніше, що є в житті. І знайте, що скривдити матір, батька - найбільший гріх. Немає прощення такій людині ні на цьому, ні на тому світі. Зазирайте частіше в мамині очі, показуйте їй свої, у яких повинна бути любов, ніжність, ласка. Мої діти, ви всі колись станете батьками, матерями. Обов'язково. І я б дуже хотіла, щоб ваші діти росли здоровими, щасливими. Щоб сироті сльозу витерли, слабких захистили, з неправдою не зналися, стояли так, щоб ніколи не впасти. Ви ж бо і ваші діти — наше майбутнє. Щасти вам у житті!

Виховний захід на тему "КОЗАЦТВО ЯК ВТІЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЕТИЧНОГО ІДЕАЛУ"(8 клас) 

Виховний захід на тему "КОЗАЦТВО ЯК ВТІЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЕТИЧНОГО ІДЕАЛУ"(8 клас)

Мета. З'ясувати, що таке українське козацтво як культурно-історичний феномен; дослідити витоки створення козацтва як аристократії національного духу, високоморальної еліти нації; через ідеал запо¬розького козака допомогти молодому поколінню усвідомити державотворчі інтереси нашого народу, спонукати до активної діяльності в ім'я України. Форма проведення: бесіда з елементами лекції Обладнання. Альбом Д. Яворницького, М. Само-кнша, С. Васильківського «Из Украинской Старины» (1900), збірник українських народних пісень «На¬родні перлини» (упорядник М. Стельмах, 1971), збірник «Думи, Історико-гєроїчний цикл» (упорядник 0.Дей,  М.  Стельмах,   1982),  посібник «Історія Ук¬раїни» (керівник авт. кол. Ю. Зайцев, 1996), Полонська-Василенко Н., Історія України. — У 2 т., т.2. (К.,1992),  збірники українських народних прислів'їв та приказок, карта України XVIII ст. (Козацька народна пісня «Ой на горі огонь го¬рить». Клас поділений на «козацькі курені». Кожен «курінь» напередодні отримав завдання записати пісні, думи, прислів'я про козаків і козацьке життя. Разом з учителем урок ведуть учень-історик, учень-фольклорист, учень-етнопедагог, учень-мовознавєць, учень-музика, які в процесі виступів користуються картою України XVIII ст. Урок проводиться для учнів педагогічного ліцею й триває одну пару — дві академічні години). Хід  заняття 1.    Мотивація навчальної діяльності учнів. Ко¬ментар теми й мети . II.   Актуалізація опорних знань учнів. 1. Слово вчителя. Козацький рух в Україні був однією з найяск¬равіших сторінок літопису боротьби народу за політичну і державну незалежність. У тому, що ми, українці, сьогодні є народом, нацією, провідна роль належить козацтву, яке із століття в століття було єдиним і могутнім форпостом, що пильно стояв на сторожі свободи, гідності і честі України. Недарма іноземці називали Україну «Козацькою рес¬публікою», «країною козаків», а українців — «ко¬зацькою нацією». Про козаків народ створив істо¬ричні думи, пісні, легенди. Вчені-історики впродовж століть вивчали багатогранну глибоко духовну епоху козацтва. Одним із таких джерел є ґрунтовна праця академіків Д. І. Яворницького, С. І. Васильківського, М. С. Самокиша альбом «Из Украинской Старины» (1900). Це унікальне нині історіографічне видання допоможе нам глибше осягнути українське козацтво як соціально-політичне, державне, культурно-істо¬ричне явище. Книги, як і люди, мають свою біографію. В аль¬бомі «Из Украинской Старины» вона своєрідна. У його підготовці взяли участь вчений-історик, художники-академіки зі світовими іменами, зробивши да¬рунок рідній Україні і нам, нащадкам. Познайомимо¬ся з ними ближче. 2. Розповідь учня-історика. Васильківський Сергій Іванович (19.10.1854— 7.10.1917) український живописець-реаліст. Народив¬ся в м. Ізюмі. Вчився в Академії мистецтв, як пенсіонер академії, вчився за кордоном. З 1888 року жив у Харкові. Кращі твори Васильківського переда¬ють типові риси української природи. Вони поетичні, сповнені сонця і повітря, цілісні за композицією. Багато творів присвячено темі героїчного минуло¬го українського народу («Козаки в степу», «Похід ко¬заків», «Дума про трьох братів» та ін.). В художній спадщині понад 3000 творів. Самокиш Микола Семенович (25.10.1860— 18.1.1944) — український живописець-баталіст і графік. Академік. Народився в Ніжині, вчився в Ака-демії мистецтв у Петербурзі, пізніше в Парижі. Бага¬то картин написав про визвольну війну українського народу в XVII столітті («В'їзд Б. Хмельницького в Київ», «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишне-вєцьким»). Твори відрізняються динамічністю компо¬зиції, досконалим малюнком й стриманим колори¬том. Помер у Сімферополі. Яворницький Дмитро Іванович (25.10.1871 — 5.08.1940) український історик, археолог, етнограф, фольклорист і письменник. Академік. Народився у нас на Слобожанщині, в с. Сонцівці Харківської області (тепер с. Борисівна Дергачівського району) в родині сільського диякона. Закінчив історико-філо¬логічний факультет Харківського університету. Як політичне неблагонадійний був висланий з Петер¬бурга до Ташкента, де склав «Путівник по Середній Азії в археологічному та історичному відношенні». Працював у Казані, Московському університеті, Ка-теринославі (Дніпропетровську). Переважна біль¬шість праць Яворницького присвячена історії Запо¬розької Січі. Яворницький відзначився як археолог. Йому належала унікальна колекція матеріальних пам'яток по Запорожжю (75 тисяч екземплярів), зібрав значний фольклорний, етнографічний, лекси¬кографічний матеріал, на основі якого видав праці «Словник української мови», «Українські народні пісні», «До історії Степової України». Яворницький написав ряд поетичних творів, кілька повістей, оповідань. Консультував І. Рєпіна під час написання ним славетної картини «Запорожці пишуть листа ту¬рецькому султану». 3.    Вчитель. Альбом має цікаву структуру. Поясню¬ вальний текст обсягом у 98 альбомних сторінок напи¬сано академіком Д, І, Яворницьким російською мовою. Поруч подано переклад французькою мовою, Видання здійснено у приватному видавництві А. Ф. Маркса у С.-Петербурзі в 1900 році. Після пояснювального текс¬ту подано коментар таблиць (зміст) за кількістю ма¬люнків (21) також двома мовами. Кожен малюнок має оригінальну композицію: портрети видатних діячів За-порозької Січі, козаків, козачок,  міщан,  бандуриста подані С, Васильківським у кольорі й на повний зріст. Історичне тло у вигляді віньєток, зроблених М, Самокишем у техніці графіки, обрамлює центральну фігу¬ру. Наприклад, таблиця І «Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний. XVI віка, один из популярнейших гетма¬нов запорожскаго войска». Виньетка: «Одна из побед над турками под Хотином». У ході заняття вчитель, представивши учням всі таблиці («Гетьман Сагайдачний», «Зиновій Богдан Хмельницький», «Воєвода Адам Кисіль», «Полковник реєстрових малоросійських полків», «Хорунжий», «Уманський сотник Іван Гонта», «Писар військовий», «Пушкар часів гетьмана Івана Мазепи», «Вартовий козак», «Тип запорожця» (3), «Задунайський запоро-жець», «Січовий дід», «Міщанин», «Посполитий», «Козачка», «Поважна полковниця», «Сковорода, Гри¬горій Саяич», «Сліпий кобзар», «Убитий кінь»), де¬тально використає лише окремі, звернення до яких продиктовано темою уроку. Це типи запорожців, портрет І. Ґонти, глибоко символічний малюнок уби¬того коня.  Вчитель. Що ви знаєте про козаків, географічне положення, історію Запорозької Січі? Почуту інфор¬мацію рекомендую занотувати. 4.    Розповідь учня-мовознавця.   Слово   «козак» тюркського походження, вперше зафіксоване у по¬ловецькому словнику 1303 р. і в урядових документтах генуезьких колоній, а 1492 р. вперше з'явилось в Україні. Ця назва стосувалася вільних здобичників степових промисловців. Степові промисли вимагали від людей великої заповзятості, мужності, витрива¬лості, оскільки вони могли натрапити на татарську небезпеку. З часом степові козаки від активного за¬хисту почали переходити до нападів на татарські за¬гони. Взагалі ж термін «козаки» в середині XV століття стосувався виключно татар — легко оз¬броєних вершників. З кінця століття ця назва уста¬лилася за українськими козаками. 5.    Розповідь учня-географа. Першу писемну згад¬ку про Січ знаходимо у «Всесвітній хроніці» (Краків,1551 р.) польського історика М. Бельського (1495—1575). Січ кілька разів змінювала своє місцеперебу¬вання. Погляньмо на карту: спершу вона розташову¬валася на острові Хортиці, за уточненими даними —на острові Томаківці біля с. Городище Нікопольсько¬го району Дніпропетровської області, Документи свідчать, що з 90-х років XVI століття Січ розмістилася на острові Базавлук. У 1638—1652 рр. Січ перебувала на Микитиному Розі. Найдовшу історію (1652—1709) мала Чортомлицька Січ (на те¬риторії сучасного Каховського моря). 6.    Учень-етнопедагог. У своєму виступі я вико¬ристовую цікаву й пізнавальну статтю,  вміщену у підручнику   С.   Павлкжа   «Українське   народознав¬ство». З неї я дізнався, що загальнонаціональним іде¬алом українців довгі часи був запорозький козак —лицар честі й мужній захисник незалежності нашої Батьківщини. У ньому народ втілив своє споконвічне прагнення до волі, розуміння національної гідностіукраїнця. Він є уособленням народного розуміння фізичної вправності,  чоловічої вроди,  високих мо¬ральних якостей — поваги до старших, співчуття до покривджених,   почуття   справедливості,   душевної щедрості й тонкого гумору. Не було й немає вищої оцінки для нашої молоді, ніж оцінка «козак». Учитель зачитує окремі фрагменти з вступного тексту Д. Яворницького про життя козаків (стор. 1, З, 5,). Наприклад, демонструючи таблиці VI, VIII, X, XI, цитуємо: «Уходя в степи, козаки отрекались от семьи, от всех радостей земних, от человеческого жилья и жили ... в холод и стужу, в зной и спеку, прямо под открытым небом, потом в звериных но¬рах и жалких землянках, питались ... отваром из во¬ды и рогов диких козлов или же ржаным толокном, заплесневелыми сухарями, утешая себя тем, что от такой пищи «человек делается легче й свободнее пе¬реплывает все реки на своем пути» або: «...перед войной они обращались ко всему пра¬вославному населенню Украины: «Кто хочет за веру христианскую быть посаженным на кол, кто хочет быть колесован, кто готов перетерпеть всякие муки за святой крест, кто не боится смерти — приставай к нам. Не надо бояться смерти: от нее не убере¬жешься. Такова казацкая жизнь». Такий тип козака як втілення національного етич¬ного ідеалу оспівано в українському героїчному епосі, про нього складено легенди й перекази, прислів'я і приказки. 7.    Розповідь учня-фольклориста.  Не в затишку біля домашнього вогнища, а на сплюндрованих вог¬нем і мечем поселеннях, не під дзвін золотої бджо¬- ли, а під гадючий посвист петлі татарського ординця і зловісний блиск турецького ятагана народжували¬ся пісня й дума про запорозьких козаків. 8.    Вчитель. Пригадайте жанрові відмінності пісні й думи і запишіть у зошити.  Учні зачитують: «Дума — віршовий твір, що не має строфічної будови, як пісня, її різноскладні рядки діляться не на строфи, а на завершені, іноді досить довгі   періоди.   Рядки   думи   здебільшого   об'єднані дієслівною римою. Виконується дума мелодійним ре¬читативом, що час од часу переходить у співучий ма¬люнок, у супроводі кобзи чи бандури». — Які історичні думи про козаків ви знаєте? Учні називають і зачитують фрагменти з дум «Козак Не¬тяга», «Козак Голота», «Смерть Корецького», «Ота¬ман Матяш Старий», «Федір Безродний, Бездоль¬ний», «Смерть козака на Кодині-долині» та ін. 9.    Учень-фольклорист. Пропоную провести кон¬курс на кращого знавця прислів'їв і приказок про сміливість і відвагу козаків. Участь беруть представ¬ники кожного «козацького куреня». Зразки запише¬мо на дошці. (Учні записують: «Славний Максим Залізняк — славнішєє Запорожжя», «За рідний край — хоч поми¬рай», «Коли стелеться доріжка, козакові не до ліжка», «Козача потилиця панам-ляхам не хилить¬ся», «Нуте, браття, або перемогу добути, або дома не бути!» та ін.) 10.    Вчитель. Про козацьку звитягу, лицарство й патріотизм   написано   багато   історичних   пісень.Тож зараз позмагаються «козацькі курені» на кра¬- ще виконання такої пісні, одночасно й домашнє завдання перевіримо. В учнівському виконанні зву¬чать пісні «Ой п'є Байда», «Розлилися круті бере¬- жечки», «Ой на горі огонь горить», «Ой з-за гори високої», «Козака несуть», «Ой Січ-мати» (на цьо¬му  етапі  уроку вчителю  допомагає  учень-музи- кант, який має музичну освіту. Він же демонструє учням кобзу і бандуру). А зараз я заспіваю вам історичну козацьку пісню «Ой гай, мати», де згадується наша Слобожанщина:  Ой гай, мати, ой гай, мати, Ой гай зелененький; Ой поїхав з України Козак молоденький. Виїжджавши, шапку знявши, Низенько вклонився: «Ой прощайте, слобожани, Може, з ким сварився!» Хоч сварився не сварився, Аби помирився, Як виїхав на битий шлях, Слізоньками вмився. «Приливайте доріженьку, Щоб не курилася; Розважайте рідну неньку, Щоб не журилася! Приливайте доріженьку, Що куриться курно; Розважайте дівчиноньку, Що журиться журно!» Приливали доріженьку — Вона все куриться; Розважали рідну неньку — Вона все журиться. Не жаль мені доріженьки, Що пилом припала, А жаль мені дівчиноньки, Що дурно пропала! Ні легендарний козак Мамай, ні запорозькі коза¬ки, ні славетні гетьмани не могли обійтись без коня, який в усі часи в Україні мав величезне не лише гос¬подарське, а й бойове значення. Переконаймось у цьому. Наведіть зразки оспівування коня, козацько¬го вірного друга з тих пісень, що вже прозвучали. Учні співають: Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, Гей, гей, не журіться, Посідлайте коні воронії,  Гей, гей, садовіться! («Розлилися круті бережечки»)  Козака несуть, / коня ведуть,  Кінь головоньку клонить. («Козака несуть»)  Що в головах ворон кряче,  А в ніженьках коник плаче.  Біжи, коню, дорогою,  Степовою, широкою,  Щоб татари не піймали,  Сіделечка не здіймали. («Ой на горі огонь горить») А я бідний сиротина,  Степ широкий — то ж мій сват.  Шабля й люлька — вся родина,  Сивий коник — то ж мій брат. («Там, де Ятрань круто в'ється»)  А які народні пісні ви ще знаєте?   Перевіримо знання так: я починаю пісню, а ви підспівуєте:  Ой при лужку, при лужку, при широкім полі, у великім табуні кінь гуляв по волі. їхав козак за Дунай, сказав дівчині «прощай». Ти, конику вороненький, неси та гуляй! Розпрягайте, хлопці, коні та лягайте спочивать, а я піду в сад зелений, в сад криниченьку копать. -— Бойове значення коня не зникло для українців, хоч і скінчилась козацька доба. (Вчитель демонструє учням останній малюнок альбому «Из Украинской Старины» «Убитий кінь»). Тут у чорному жалобному кольорі зображено убитого коня — символ волі і незламності духу. Йо¬го ніби припнуто стрілою до землі. Смутком і тугою віє від побаченого. III. Підсумок вивченого. Учитель. Зруйнування Запорозької Січі Катери¬ною II було найбільшою драматичною подією в історії України XVIII століття. З нею загинула сила, яка про¬тягом понад трьох століть захищала Україну від во¬рогів, давала можливість розгортати економічне та культурне життя. У пам'яті українського народу Запо¬рожжя, незважаючи на намагання російської історії представити його як «гніздо розбишак», які перебува¬ли «в совершенной праздности й презрительном невежестве», назавжди залишиться, як «степ широкий, край веселий», де кожний знаходив захист та волю. До духовних вартостей нації і нині належить витворе¬ний у віках національний етичний ідеал — українсь¬кий козак. IV.    Перевірка змісту, записаного в зошитах. V.    Коментоване виставляння оцінок за роботу на уроці. VI.    Домашнє завдання. Написати творчу роботу «Якби я потрапив на Запорозьку Січ ...»

Виховний захід на тему "Я - ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ"(8 клас) 

Виховний захід на тему "Я - ГРОМАДЯНИН УКРАЇНИ"(8 клас)

Обладнання: книжкова виставка з теми заходу, на сцені прапор, герб України, зал прикрашений плакатами, стінгазетами. На сцену виходять ведучі в українських костюмах.  Форма проведення: виховний захід Україно! Не звірити й піками Вроду твою журавлину. Не обезлистити навіть снігами Мову твою тополину. Україно! Не стань сиротою при дітях Ти благовіст мій і воля Скільки надій в твоїх веснах розлито Скільки журби в твоїй долі Все, що и серці несу,— У твоїх я дістала глибинах Ти мені І любов, І пісенність Як ненька дала. Я живу і співаю, Бо живе і співає Вкраїна, Бо припала вустами До дзвінкого твого джерела. Звучить «Пісня про Вкраїну», дівчата танцюють «Танок з рушниками».     Ведучий. Україна! Перед нами постають безкраї пшеничні лани, блакитне небо, могутня річка Дніпро, перші князі Київської Русі, виз¬вольна війна під проводом Богдана Хмельницького, перший президент української народної республіки Михайло Грушевський. Усе це українсь¬кі образи утворені століттями, наша з вами історія. У кожного народу свій шлях розвитку, свій шлях до щастя, до самовизначення. Для українського народу він був довгим і тернистим. Україно! Україно! Серце моє, ненько. Як згадаю твою долю, заплаче серденько. (Т. Г. Шевченко) Ведуча. В народі кажуть, що без минулого, немає майбутнього. А чи можна говорити про минуле України і не згадувати славних, бравих козаків-запорожців? Слава про них линула широким світом. Запорожці були витривалі, дужі, кмітливі і на диво хоробрі. Вони вміло чинили опір найзапеклішому ворогові. Було колись в Україні ревіли гармати, Було колись — запорожці вміли панувати Панували, добували і славу, і волю... Ведучий. Україна має героїчну історію. Це історія мужнього наро¬ду, що віками боровся засвою волю, щастя, свідками чого є високі в степу могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня. Яка ж вона довга, в століття, у цілі віки Година негоди, що люд український гнітила. Із сивої пам'яті сміливо ідуть козаки, А шаблі, мов блискавки, сиві жупани, мов крила. Закличний марш: агей, козацтво, в путь! І, як струна, душа правдива кожна. З глибин історії вони ідуть, ідуть. Гей, долиною, гей широкою козаки ідуть. Звучить «Марш Черкаських козаків», хлопці в українських костюмах танцю¬ють «Гопак». Ведучий. 24 серпня 1991 року сесія Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла Постанову про проголо-шення України незалежною демократичною державою і затвердила Акт проголошення незалежності України. З відродженням державності відродились і державні символи: гімн, прапор І герб, які уособлюють історію України і її сутність. Ведуча. Гімн, тобто похвальна пісня, як державний атрибут уста¬лився пізніше від герба і прапора. Первісне, коли всі держави були монар¬хіями, молитва за правлячого монарха поступово перетворювалася на дер¬жавний гімн. Перші республіки, хоча б та ж Франція, за державний гімн взяли найпопулярнішу в народі патріотичну пісню. В Україні, в різний час побутували декілька пісень, які претендували на національний гімн. Це і «Заповіт» Тараса Шевченка, і Франкові «Вічний революціонер» та «Не пора». Окремо стояв український церковний гімн «Боже великий, єдиний, нам Україну храни» на слова Кониського. Гімн України — сучасної української держави — це мелодія україн¬ського композитора XIX століття Михайла Вербицького — «Ще не вмер¬ла Україна». Слова цієї урочистої пісні написав 1863 року відомий україн-ський поет, етнограф, фольклорист Павло Чубинський. Одне з перших його виконань перед усім світом відбулося на Олімпійських Іграх у Барселоні. Слова палкі, мелодія врочиста, Державний гімн ми знаємо усі. Для кожного села, містечка, міста — це клич один з мільйонів голосів. Це наша клятва, заповідь священна Хай чують друзі й вороги, Що Україна вічна, незнищенна Від неї ясне світло навкруги. Ведучий. Яким був прапор і чи був узагалі в Київській державі — невідомо. Одна з перших згадок про синьо-жовтий прапор належить до 1410 року, коли він майорів над українськими полками у Грюнвальдській битві з німецькими лицарями. За козацьких часів поєднання синього і жовтого на прапорах — справа звична. І згодом у боротьбі за свою волю українці виступали із синьо-жовтим прапором. Здобувши 1991 року незалежність, Україна обрала як державний си-ньо-жовтий прапор. У геральдиці (науці про герби) блакитний колір символізує чесність, вірність, а також пов'язаний Із небом, повітрям. Золото уособлює могутність, силу, багатство, шляхетність, віру, милосердя, спра¬ведливість. Під синім небом України зазолотілися жита, У чуйнім серці воєдино з'єдналася палітра та, Бо це дано нам споконвіку, від пращурів жива яса — Душею, що не любить крику, єднати землю й небеса. Прапор — це державний символ, він є в кожної держави, Це для всіх ознака сили, це для всіх ознака слави. Синьо-жовтий прапор маєм — синє небо, жовте жито, Прапор свій оберігаєм, він святиня, знаєм всі ми Прапор свій здіймаєм гордо, ми з ним дужі і єдині, Ми навіки вже народом українським в Україні. Звучить музика, танок з прапором. Ведуча. Державним гербом України є золотий тризуб на синьому фоні. Тризуб в Україні за часів князя Володимира Великого правив за кня¬жий державний герб. Саме тризуб зображено на монетах князя Володи¬мира, а потім і на монетах інших князів. Пізніше, у козацькі часи на гер¬бі України був зображений козак із самопалом. І лише за часів Україн¬ської Народної Республіки тризуб знову повернувся. Уроки комуністич¬ного правління тризуб був заборонений, а зараз, коли Україна здобула не¬залежність, тризуб затверджено Державним Гербом України. Три світла і триєдність Бога — Всесильний захист з трьох сторін, Надія він, а в битві грім — Бо злитий наче з крапель. У ньому духу й честі сплав, Життя козацьке, горде, вперте, За нього ми готові вмерти, Як тисячі з повстанських лав. Прийшла державності пора, Як мрія поступу предвічна. Він наш, і буде наш навічно, Як символ волі і добра. Наш герб — тризуб, це воля, слава, сила, Наш герб — тризуб, недоля нас косила, Та ми зросли, ми є, ми завжди будем. Добро і пісню несемо ми людям. Ведучий. Основний закон держави —це Конституція, яка була прий¬нята в Україні 28 червня 1996 року. Вона володіє найвищою юридичною силою І встановлює засади політичної, економічної і правової систем дер-жави. Конституція України створена для людей і во благо людей. Закон проголошує рівноправність усіх громадян. Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це, чи ні? Усмішка твоя — єдина. Мука твоя — єдина Очі твої — одні. Більше тебе не буде Завтра на цій землі. Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди Добрі, ласкаві й злі Сьогодні усе для тебе, Озера, гаї, степи І жити спішити треба. Кохати спішити треба Гляди ж не проспи! Бо ти на землі людина. І хочеш того, чи ні Усмішка твоя єдина Мука твоя єдина Очі твої одні. Ведуча. Стаття 17 Конституції України говорить: «Захист суверені¬тету, територіальної цілісності і недоторканності держави покладається на Збройні Сили України. 6 грудня 1991 року було прийнято Закон про Збройні Сили України. Україна не є потенційним противником жодної держави, а спою військову безпеку розглядає як стан військової захищеності національних інтересів. Тому 6 грудня І стало святом Збройних Сил України. Це свято чоловіків, юнаків, які відслужили в армії, і тих, хто готується там служити. Наша школа має клас військово-патріотичної підготовки. Мета, яка стоїть перед вчителями, — підготовка молоді до проходження військової служби у Збройних Силах, виховання морально-психологічних якостей громадянина, патріота, захисника Вітчизни. Під музику і пісню Л. Агутіна учні класу танцюють.  Ведучий. Нація без держави є неповна і незакінчена, нація без влас¬ної мови Існувати не може. Бо мова — це душа народу. Якщо забуваєть¬ся мова, то народ, який користується цією мовою, зникає, але не фізич¬но, аморально. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У ній материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, ве¬лика ніжність. Я знаю — мова мамина свята, В ній вічний, незнищенний дух свободи. Її плекали душі і вуста Мільярдів. Це — жива душа народу. Її зневажить — зрадити народ, Котрий до сонця зводився крізь муки, Це забруднити плеса чистих вод, Це потоптати материнські руки, Які нас від напасті берегли, Останню крихту хліба віддавали, Щоб ми нівроку дужими були Й матусиних пісень не забували. Зневажить мову мамину біда. Котра пустими робить наші душі. І ми нащадкам зможем передать Лиш те, що корені калині сушить. Зневажить мову — зрадити себе (А зрадників хто може поважати?), І стане чорним небо голубе, Вмиратиме у муках рідна мати. Звучить «Пісня про українців», муз. Т. Кукурудзи, ел. В. Баранова. Ведуча. Слово має велику магічну та рушійну силу: «Вітер гори руй¬нує, а слово народи підіймає». Як гул століть, як шум віків, Як бурі подих — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів, Життя духовного основа. Ведучий. Слово — найтонше доторкання до серця, воно може ста¬ти і ніжною запашною квіткою і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетак-товне — приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити І вилікувати, посіяти три¬вогу і безнадію, одухотворити. Розсіяти сумнів і засмутити, викликати по¬смішку і сльози. Породити віру в людину І заронити невіру, надихнути на працю і скувати сили душі. Мірилом ставлення до своєї держави є в першу чергу ставлення до мови. Через мову пізнається людина, виявляється її моральне обличчя, духовність — «Убога мова — убогі думки», «Чим багатша думка, тим ба-гатша мова». У мові думки і мрії наших предків про волю, про щастя, бо-ротьба і звитяга, їхнє одвічне працелюбство і мрійлива душа. Це непов-торна мова Шевченка і Франка, Лесі Українки, Тичини і Сосюри, Риль-ського і Малишка, Стуса і Симоненка: Живе поезія у мові, якої мати вчила нас, У гніві, в посмішці, в любові, В красі звичайній без прикрас. Вона не тільки мрії срібні, А й праця, й радощі зусиль. Вона потрібна, як потрібні Вода й повітря, хліб і сіль! Ведуча. Українська мова живе в прекрасних піснях нашого народу, в яких оживає доля, мрії, гордість, краса. Звучить українська народна пісня. Ведуча. Кожен з вас живе в своїй родині, серед близьких І дорогих людей. Родина — це маленька Батьківщина, в якій живите і яку повинні ніжно любити і поважати. В усіх народів пошана до матері була таким же священним почуттям, як і любов до Вітчизни. Мати дає життя, вона оберігає родинне вогнище. А Вітчизна? Без неї ми сироти. Не випадково ми пов'язуємо в єдине лю¬бов до матері і Вітчизни.           Ведучий. Батько і мати дали життя дітям і живуть для їхнього ща¬стя. По справжньому любити їх — означає приносити в дім мир і спокій, бути слухняними. Підкорення волі батьків— перша школа громадян¬ського обов'язку Якщо не навчишся підкорятися волі батьків, то не можна стати дис-циплінованим учнем, трудівником, стійким і мужнім громадянином. Звучить пісня «Батько і мати два сонця гарячі». Ведуча. Найсвятішими для кожного з нас є слова: Україна, Бать¬ківщина, Мати, Земля. Усе на світі має свою душу, має душу і наша зем¬ля. Народ глибоко поважає Землю і називає її Матір'ю; «Земля — мати наша», «Земля — годувальниця». У народі кажуть, «Земля свята, святе й усе те, що вона родить». Усяка їжа на Україні поважається і зветься Да¬ром Божим. «Земля дає все і все забирає» — говорили стародавні орачі. «Земля мати наша, всіх годує і пестить» — стверджували їхні нащадки. Землею лікувалися, прикладаючи її до ран, як оберіг землю брали із со-бою в далеку дорогу. Мати — Земле моя! В біло-рожевому вінку з весняних квітів, у сма-рагдовім вбранні із зелених шат, у золотавому багрянці щедрої осені — ти завжди прекрасна! Хоч іноді, хоч раз в житті На самоті з природою залишся, І подивуйся ніжній чистоті Того зеленого затишшя Прислухайся, як трави шелестять, Як розмовляють і дерева й квіти, Які предивні літні дні стоять! — Попробуй це збагнути й зрозуміти. І ти відчуєш, як очиститься душа, Як легко серце стрепенеться, І як народяться рядки вірша, Спіши... Бо все от-от минеться.. Життєдіяльність людини призвела до екологічної катастрофи: пар-никовий ефект, проблема чистої води, кислотні дощі, Чорнобиль. Важко поранена плаче хвора Земля. Усе навкруги кличе на порятунок. І спливають в пам'яті слова великого Кобзаря «Схаменіться, будьте люди, бо лихо вам буде!». Земля — жива! Як у всього живого В ЇЇ грудях є і сила, і жалі. Хіба назвеш людиною такого, Хто не шанує Матері-Землі! На крилах вітер нам приносить , Думки здебільшого похмурі і сумні Себе спитати треба: «Чи не досить Людині руйнувати вже життя Землі?» Чи вже не досить їй забруднювати воду, Рубати ліс, вбивати, нищити, не берегти? Адже безсила проти нас природа, Але безсилі і без неї ми. Якщо ти хочеш жити довго — Не треба нищити природу Щоб щось залишилось нащадкам, Щоб щось залишилось народу. Все задумано мудро в природі Жити всьому у мирі і згоді. Річка хай куди хоче тече, Пташеняті підставим плече. Як зрубаєш дерево вмить Поспішайте хоч два посадить. Як асфальт — то не через калину Джерельце хай не знає зупину. Полюбімо природу палко Не топчімо ногами фіалку. Як розоримо світ ущерть — Вирок нам без війни буде смерть! Зупинімося — останній шанс Ця планета не тільки для нас! Звучить пісня.      Ведучий. Українці належать до тих народів, які важко розлучають¬ся зі своєю домівкою, зі своєю Землею, а якщо й залишали рідну Землю, то це була вимушена дія, зумовлена політичними, релігійними або соціаль¬но-економічними причинами. Але виїхавши за кордон, думками линуть на рідну Україну, бо «Там Земля мила, де мати родила». Людині визначено Богом місце народження, країна, небо, вона нічого не може поміняти, як не можна поміняти себе самого, а якщо щось із того призначеного їй поміняє, то не на краше, бо чуже ніколи не буває кращим за своє. І куди б ти не пішов, твоя Батьківщина буде з тобою. Ведуча. Треба вірити, що прийде час, коли наше життя наповниться щастям, спокоєм, теплом, хлібом і квітами, сподіваннями і радістю, пра¬цею і відпочинком — тим, що робить життя людським. Щоб кожен з гордістю міг сказати; «Я — громадянин України!». Для цього сьогодні потрібно головне — впевненість в силах народу і своїх власних, дружня робота і віра в її успіх, у майбутнє України. Нема життя без України, бо Україна -— це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна — це мати, яку не вибирають як і долю, бо Україна — це піс¬- ня, яка вічна на цій Землі.     Любіть Україну у сні, й наяву Вишневу свою Україну. Красу її вічно живу і нову, І мову її солов'їну. На білому світі є різні країни, Де ріки, ліси і лани... Та тільки одна на землі Україна, А ми її доньки й сини. Усюди є небо, і зорі скрізь сяють, І квіти усюди ростуть... Та тільки одну Батьківщину ми маєм Її Україною звуть.

Виховний захід на тему "УКРАЇНА — МІЙ РІДНИЙ ДІМ"(7 клас) 

Виховний захід на тему "УКРАЇНА — МІЙ РІДНИЙ ДІМ"(7 клас)

1. Вступне слово учителя. Дорогі діти! Ось і ще одні веселі канікули пролетіли на крилах теплого і лас¬кавого літа. І знову вересень, і шкільний дзвоник кличе вас до праці. Кожен наступний клас — це новий щабель вашого фізичного, розумового і морального зростання, яке не відбувається само собою, для цього потрібна праця мускулів, розуму, серця. Тож вітаючи вас, уже семикласників, із початком навчального року, я щиро бажаю, щоб ця праця не була для вас примусовою, хай вона приносить вам радість і хороші результати. У цьому допоможе усвідомлення високої мети, заради якої ви ходите в школу. Стати справжньою людиною, особистістю, — ось ваша головна ціль. До неї ви йдете не один рік, крок за кроком і на кожній вищій сходинці все більше усвідомлюєте у чому суть справді людського. І що цікаво: чим більше людина знає й розуміє, тим більше питань ставить перед нею життя, тим вищий ідеал особистості, тим вимогливіша вона до себе. Мине ще один рік — і ви станете на порозі юності, найпрекраснішої пори в житті людини. Якими ви вступите у цей чарівний світ, залежить від вас самих, віл того, як успішно будете формувати своє "я", вибудовувати храм своєї душі. Нагадаю те, про що ми не раз говорили у попередніх класах: основним вихо¬вателем кожного з вас будете ви самі, адже без самовиховання неможливе втілен¬ня у життя високих ідеалів. У нас ще буде багато серйозних роздумів і розмов про ці ідеали. Сьогодні ж зупи¬нимось на найважливішому з них. Цей ідеал багатьма людьми сьогодні потопта¬ний, знехтуваний, багато в ньому зневірились; немало й таких, у кого його, на жаль, і не було. Йдеться про патріотизм, любов до Батьківщини, — глибоку, щиру, не на словах, а на ділі. Поняття Батьківщини росте разом з вами, збагачується новим, усе глибшим змістом. Нещодавно для вас обмежувалось рідною хатою, де вперше пізнали лю¬бов та опіку мами і тата, ласку бабусі, мудрість дідуся, тепло родини. Проминуло раннє дитинство — і вже стежинка від хати повела вас до школи. Саме тут від¬крили для себе, що ви не просто діти своїх батьків, а ще й українці, а Батьківщина наша — Україна, велика і прекрасна. Вам розповідала про неї перша вчителька. На уроках ви співали пісні й декламували вірші, знайомились з державною симво¬лікою, знаходили на карті Ті ріки, міста і гори, засвоювали мову, звичаї і традиції, читали оповідання з історії. Читаючи книги про минуле, ви захоплювались героїзмом і звитягою справжніх синів Батьківщини, якими уславлена кожна епоха: і княжа доба, і козацька, віки неволі і часи визвольних змагань. Та чим дорослішаєте ви, тим все більше здатні аналізувати минуле й сучасне. Чи не виникало у вас запитання, — чому доля нашого народу така трагічна? Прогорнімо сторінки історії — від найдавніших до новітніх часів. Чому не ви¬тримала татаро-монгольського іга Руська держава? Вистояла б вона, якби була монолітною, єдиною! Та річ у тому, що вона розпалась на окремі князівства ще до нашестя татаро-монголів. А удільні князі дбали не про єдність і могутність держави Руської, вони воювали між собою за землі, за владу. Вже князі на поганих не ходять походами. Каже брат братові: "Се моє і те моє теж." Розлилось горе по Русі наругою І печаль нещадна русів мучила, І князі кували чвари гострі, А погані дикі в ту злощасну пору Йшли на Русь і били всіх гуртом і вроздріб, І данину брали... (Зі "Слова про похід Ігорів" у перекладі Івана Світличного.} Русь, ослаблена міжусобицями, упала під навалою хижих ординців. Проглянемо сторінку з історії доби козацької. Якби всі полки пішли за гетьма¬ном Іваном Мазепою, визволив би він Україну від московського поневолення. Проте зрадники допомогли ворогам і перемогли московити. Руїнами, кров'ю й пожежами, палями Й шибеницями вибивали дух українства, усе загарбали й на¬віть назву нашу — Русь —- присвоїли собі. Для чого ми згадуємо про це сьогодні? Щоб осудити зрадників чи тих, які стояли осторонь, дбаючи про себе в той час, як треба було одностайно стати на захист волі Вітчизни? НІ. Своєю зрадою вони вже зганьблені навіки, і судитиме їх Найвищий Суддя, як і всіх нас, минулих, сучасних і майбутніх. Але історію потрібно знати й не повторювати помилок предків. Щоб зберегти дім свій — треба бути господарем, щоб мати Україну — треба бути українцями. Не малоросами, не хохлами, а українцями — синами і дочками України. 2. Учні — декламатори. 1. Земле рідна! Мозок мій світліє, І душа ніжнішою стає,  Як твої сподіванки і мрії  У життя вливаються моє. Я живу тобою і для тебе, Вийшов з тебе, в тебе перейду, Під твоїм високочолим небом Гартував я душу молоду. Хто тебе любов'ю обікраде, Хто тебе в турботах обмине —  Хай того земне тяжіння зрадить  І з прокляттям безвість проковтне! (В. Симоненко.)  2. Україно, Україно,  Нене моя, мене,  Як забуду тебе, рідна, —  Й ти забудь про мене. Як буде мені дорожче  Що від тебе, нене, —  Проклини мене, о рідна,  І забудь про мене! (Уляна Кравченко.) 3. І яку я не вибрав би путь,  І яка б не пробила година —  Всі дороги до тебе ведуть:  Ти на світі у мене єдина. Через гори, за ріки, моря  Усміхається вечір погідно,  І встає Кобзарева зоря  Над тобою, моя Україно. 4. Любіть Україну, як сонце, любіть,  Як вітер, і трави, і води...  В годину щасливу і в радості мить,  Любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву,  Вишневу свою Україну,  Красу її вічно живу і нову, І мову її солов'їну. 5. Юначе! Хай для неї твій сміх  і сльози, і все до загину...  Не можна любити народів других,  коли ти не любиш Вкраїну!  Дівчино! Як небо її голубе,  Люби її кожну хвилину Коханий любить не захоче тебе,  коли ти не любиш Вкраїну...  Любіть у труді, у коханні, в бою,  як пісню, що лине зорею...  Всім серцем любіть Україну свою —  і вічні ми будемо з нею. 3. Виконується пісня "Синові" на сл. В. Симоненка. .. .Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги... Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати. За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощення душу залоскочуть. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Заключне слово учителя. У кожного з нас є рідна хата. Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто й затишно, щоб жилось заможно. Україна — наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне — не тільки хата й подвір'я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море. Якби кожен це пам'ятав, — чи були б засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені насадження, понищені святині? Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, завтрашніх госпо¬дарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі і людяні. Тож попри всі щоден¬ні турботи пам'ятайте про головне — вибудовуйте храм своєї душі, формуйте себе як Людину, яку сотворив Господь подібною собі. Приступаємо до навчального року — нового етапу нашої праці. В українців, як і всіх християн, є добра традиція: новий день починати молитвою. Отож запо¬чаткуймо так новий навчальний рік. Помолимось до Всевишнього, до Матері Божої, попросимо Благословення на чесний труд. Помолимось за маму і тата, за родину, за мир у домі нашому, за здоров'я і радість. Помолимось за Україну. (Усі учні встають.) Учень читає урочисто папам 'ять або з аркуша, усі повторяють подумки: Боже великий, Боже всесильний! Ми, діти твої, схиляємо в покорі свої голови, вислухай нашу щиру молитву, прийми благання наших сердець! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших! Змилосердися, Господи, над нашими родинами, щоб були вони щасливими і здоровими. Благослови, Боже, наше навчання, щоб зросли ми добрими і мудрими — бать¬кам на радість, Україні на користь, щоб у трудах щоденних збагачували і звеличу¬вали свій рід і народ! Дякуємо тобі за щастя учитися в рідній школі! Зміцни наш дух, даруй силу, терпіння, наполегливість, щоб ми навчилися жити за твоїми святими законами Любові і Милосердя. Дай сили нашим рукам, щоб могли ми добро творити, а злу протистояти. Молимо тебе, Господи, змилосердись над нашим українським народом! Зітри кривду й неправду, що неволить його, а дай йому, Предобрий, жити вільно на своїй землі, щоб не служив він нікому, тільки тобі, Отцю й Сотворителю, і про¬славляв тебе в словах і в ділах праведних. Матінко Божа, наша Заступнице й Покровителько! Заступись за нашу багато¬страждальну неньку Україну, поможи їй вийти на шляхи волі й благоденства! Поверни додому наших матерів і батьків, братів і сестер, які блукають чужими краями! Зігрій, Отче, нашу землю теплом своїм і зроси дощами, відверни усякі лиха і нещастя! Прийми, Всевишній, нашу щиру молитву! (Виконується, при можливості, або слухається в записі "Молитва за Україну".) Боже Великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світла промінням Ти її осіни. Світлом науки і знання Всіх нас просвіти, В чистій любові до Краю Ти нас, Боже, зрости. Молимось, Боже Єдиний, Нам Україну храни, Всі твої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни. Дай йому волю, дай йому долю, Дай доброго світа, Щастя дай, Боже, народу І многая, многая літа!

Виховний захід на тему "У ПАМ'ЯТЬ ПРО СКОРБОТНИЙ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ. ГОЛОД 1932-1933 років"(9-10 клас) 

Виховний захід на тему "У ПАМ'ЯТЬ ПРО СКОРБОТНИЙ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ. ГОЛОД 1932-1933 років"(9-10 клас)

На  столі  —   букет  квітів,   перев'язаних  чорною стрічкою, кусочок черствого хліба, вода, на партах і столі — свічки, учні одягнені в чорний одяг. На дошці написи: Жить стало лучше, Жить стало веселей! (Й.В.  Сталін) ...а онде під тином опухла дитина, голоднеє мре... (Т.Г. Шевченко) Вчитель. Пам'ять — нескінченна книга, в якій за¬писано все: і життя людини, і життя країни. І сьо¬годні, через років, жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на бла¬гословенній землі квітучого українського краю. У 1932 р. погодні умови склалися сприятливі і хліб, слава Богу, вродив, українці, працьовиті лю¬ди, не полінувались зібрати його. Але становище у країні було катастрофічним. Тому партійно-дер¬жавна верхівка під керівництвом Й. Сталіна прий¬няла холоднокровне рішення: вийти з кризи шля¬хом конфіскації запасів зерна у хліборобній галузі. Отож, на Україну відправлено з Москви і Ленінграда так званих десятитисячників, криміналь¬них злочинців і морально негідний елемент. Як хижі зграї, вони ходили від хати до хати і шукали хліба. Пробивали залізними щупами підлоги, печі, стіни, скопували подвір'я, сади, городи, їздили по полях і все, що знаходили, забирали, залишаючи цілі родини без шматка хліба. За кілька місяців ці надзвичайні комісії під керівництвом Кагановича, Молотова, Постишева ви¬качали з сіл усі запаси зерна. У кожному населеному пункті були спеціальні бригади, які викликали по од¬ному господареві, вимагаючи негайно відвезти на станцію мішок зерна. Відпускали тільки після того, як селянин погоджувався. За нездачу зерна позбав¬ляли волі на 10 років. Деякі селя ни-бідняки наклада¬ли на себе руки. То був страшний навмисний голод. Стріла була така нищівна. Щоби згромадити стодолу Колгоспної катівні. То був страшний навмисний злочин. Такого ще земля не знала. Закрили Україні очі. І душу міцно зав 'язали. Сліпу, пустили старцювати... Луна ще досі в оболонях. Здичавіла вкраїнська хата На березі своїх агоній. Глуху, заставили мовчати. А то би світ втопивсь в Славуті. Як божевільна їла мати Свою дитиноньку майбутню. Мерцями всіялося поле. Ні хрестика і ні могили. То був такий навмисний голод. Чи, Боже, й Ти вже був безсилий? (Тарас Федюк  «Навмисний голод») Ганебним і водночас злочинним було відверте вбивство дітей за розкрадання так званої «соціалістичної власності». Відомо, що 7 серпня 1932 р. ЦБК і РНК СРСР прийняли постанову, яку народ назвав декретом про «п'ять колосків». Судові й позасудові органи чинили безкарно глум над селя¬нами, масово забивали дітей, що голодні ходили по колгоспному полю і збирали колоски. Так у с. Бурти Київської обл. було заарештовано двох дівчат 12 і 14 років, їх піддали жахливим торту¬рам: палили руки сірниками, кололи голками пальці, тиснули пальці дверима, виламували їм руки. Зловле¬них дітей прив'язували до коней і піддавали торту¬рам, тіла невинних жертв закопували таємно. Таких фактів досить багато. Голод був нестерпним. Виснажені, маленькі руче¬нята у передсмертній молитві звертались до Бога, просили хліба. Сині пальники простяг до хліба І стиснув його, неначе скарб, І усмішка пригасила ніби На чолі жорстоких злиднів карб. Впав навколішки близенько грубки І на мить забув про дні тривог, А з очей, з усміхненої губки Усміхався зголоднілий Бог. (Н. Мудрик-Мриц) Антоніна Листопад  «Біла молитва братика» 1932... Жахливі сторінки голодомору. А чи були ті, хто виступав з протестом, заступався за голодуючих? Так, були, але про них ми знаємо мало. Серед тих правозахисників — Лука Даниленко. 1932 рік. Молодий лейтенант Даниленко закінчив артилерійське училище і з радістю прибув до свого рідного хутора Вейхово на Сумщині. Зустрівся з рідним братом, і Давид розповів йому і про голодомор, і про спухлих людей, і про вимерлі села. І якраз тоді прибув уповноважений з району по заготівлі хліба і наказав Давиду вести до тих, хто має хліб. Давид по¬чав відмовлятися, бо у людей вже не було що брати. Лука не витримав. Підвівся, витягнув наган і нака¬зав негайно забиратися з хутора і забути туди доро¬гу, а ні — то всіх перестріляє. Це був нечуваний ви¬падок — із зброєю в руках проти вказівок Компартії. Поїхав Лука у літні військові табори, а слідом за ним полетів донос про випадок на хуторі. І запрацю¬вала державно-тоталітарна машина: виключення з рядів КПРС, переведення на Далекий Схід, слідчий ізолятор, військовий суд у Хабаровську, вирок — розстріл з конфіскацією майна. А люди пухли від голоду, вимирали цілі села. 1)    Юрій Клен «Прокляті роки». 2)    «Тиждень терпів я від голоду муки...» 3)    Борис Олександрів «Це остання хлібина, остання...» Наступила голодна зима.  Хліба не стало вже до Нового року. Голодуючі сім'ї їли кукурудзяні качани, стебла, просяне лушпиння, стручки акації, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, а також м'ясо домашніх тварин і дохлих коней. Ось як згадує про це Василь Барка у романі «Жов¬тий князь» — першому творі про голодомор 1933 року: «Пес то наближався, то застигав на місці і довго, мов зачаклований, глядів на кусник їстівного в руці господині. Зрештою, той кусник спокусив пересту¬пити через поріг, в нешироко відкриті двері, що за¬чинилися враз. Андрій ударив качалкою, і приголом¬шений пес, заскавучавши, припав до землі. Дарія Олександрівна накинула йому на голову мішок. По¬чала бити костуром, що колись брав її чоловік, коли ходив вулицями, де є злі собаки. Але, раптом опри¬томнівши, пес підскочив, вирвався з мішка і почав метатися по сінях. Оленка з самого початку затрусилася від жаху, за¬чинилася в хаті і тремтить, стоячи біля одвірка. Оче¬нята, ніби в божевільної, з переляку; їй чути поруч гурчання, гавкіт, крик, тупіт. В сінях мати з розпукою чимдуж била пса, бачачи, що це одно зосталось, бо інакше він покусає, а не дасться в руки; ще в хату вскочить і виб'ється через вікно, зоставивши всіх голоднішими, ніж сам. Пес осідає і тільки лізе — вже не скочить. Вос¬таннє він смикнувся і впав, тонко поскімливши. Дарія Олександрівна ножем, що приніс син, дорізала пса. Підвелась напівпритомна. Патрала і перемивала до вечора і варила псятину, що бридко несмачною виявилась! Та голод став дужчий, ніж відраза до по¬гані: всі в хаті їли її. Голодна смерть ходила по селу. Мертві лежали в кожній хаті. Нікому було ховати, їх стягали на воза, зачіплювали гаками сільські активісти-комуністи. Але в хатах, крім мертвих, дихали ще живі. Щоб не заїжджати по них наступного дня, забирали на підво¬ду разом з мертвими. Хлопця Василька Гончаренка ще живцем поклали на підводу. Він не знав, куди його везуть. Зрозумів тільки на цвинтарі і почав проситися: — Дядечку, зніміть мене, хай полежу трошки на травичці. Дивно, але послухало зчерствіле серце. Поки копа¬ли яму, Василько тихенько поліз між могил до поля з пшеницею, що біля цвинтаря. Там і сховався, Богу дякувати, за нього забули. А він, лежачи, м'яв колос¬ки і ловив тремтячими вустами. Там і заночував. Нас¬тупного дня лежав майже непритомний. Під вечір, коли опам'ятався, почув торохтіння підводи і з усіх сил покликав на допомогу. На щастя, то був його друг Володя. Так і врятувася хлопець від смерті. Нестерпне горе, біль і розпука матерів, які у відчаї страчували своїх дітей. Так, за спогадами очевидців, жінка помила дітей, натопила маковинням, закрила лядку, «і до ранку всі діти померли». А. Листопад  «Остання колискова» Голод охоплював територію з населенням 60 млн. чоловік, а число жертв досягло 7,5 мільйона. У селах навесні 1933 р. почалося трупоїдство і людоїдство. Зареєстровано 10 тис. судів над людоїдами. Очевидець людоїдства, Марія Миколаївна Сторчак, згадує: «Стояла серед степу голого хатка, а в ній жили три сестри — Софія, Галька і Параска. А поло¬ли ми грядки. Аж чуємо крик. Тато наш осторонь бу¬ли і подумали, що, може, на нас напали: балачки про¬котилися, що сестри ті ловлять дітей і ріжуть. Прибігли — ми на місці, полемо. Біжать далі тато, а в житі крик: дві сестри залигали третю сестру мотуз¬кою, і ніж у роті стирчить... «Вона нас хотіла заріза¬ти», — пояснювали сестри кричучи, ніби звірі, в яких намагалися здобич відняти, а ми їй це зробили,,. Сестри трупа потягли додому. Невдовзі з димаря ішов дим: Софія і Параска варили в печі Гальчине м'ясо, щоб самим не померти...» Ось що згадує Іван Марченко: «Мати зарубала свого дворічного хлопчика і вари¬ла, аби прогодувати решту дітей. Скаламутився у неї розум, кричала тільки: «Ваня, Ваня...» А.Листопад  «Чуєш, Йванку?» Чи   була   того   року  весна?   Чи   прилетіли   до знайомих людських осель довірливі лелеки?   Чи співали травневими ночами у вербах над річкою солов'ї? Ніхто того не пам'ятає сьогодні. Пам'ята¬ють інше... М. Будлянський «Весна» Коли наступила весна, розсипалися люди на пасо¬виська. Скубли все, що починало зеленіти. Рвали кропиву, лободу, бур'яни, варили кашу з грициків, калачиків, їли цвіт акації, різні гриби, навіть отруйні, і помирали від отруєння. Тим, хто ходив весною на роботу в колгосп, дава¬ли відсипне — 200 г муки або крупи. До цього люди додавали перетертого берестяного листя і пекли маторжаники. І знову спогади. Навесні з Ленінграда до батьків приїхала дочка Марина з сином Петрусем. Йому бу¬ло 7 років. Коли напекли цих маторжаниів, голодна дитина простягнула ручки, аби взяти одного. За це дядько Петро дуже побив хлопця, бо голодна була його сім'я. З великого жалю і болю побігла дитина до своєї тітки аж за 20 кілометрів. За сином побігла Ма-рина та, на жаль, не застала сина живого. Тітка Ган¬на, сестра Марини, призналася, що вони з'їли Петру¬ся, а кістки закопали. Взяла бідолашна мати ті кісточ¬ки дитячі, облила слізьми гарячими, поховала їх коло груші і насипала могилку. А.Листопад  «Гайдамацький син» Стоїть  Гора  Зажури неподалік Лубен. А на ній Хрест — символ розп'яття українського народу. І не¬хай світло отих свічок буде нашою даниною тим, хто навічно відійшов від нас у 1932—1933 роках.  Навіть на останнім рубежі Промінь віри в нас ще не погас. Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас! В наших грудях кулі і ножі, Нас розп 'ято й знищено не раз. Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас!

Виховний захід на тему "ЧИ ЗНАЄШ ТИ СВІЙ КРАЙ"(8 клас) 

Виховний захід на тему "ЧИ ЗНАЄШ ТИ СВІЙ КРАЙ"(8 клас)

Мета. Розвивати інтерес учнів до вивчення історії, географії, культури та тра¬дицій рідного краю, зміцнювати їх почуття національної гордості й гід¬ності. Форма проведення: інтелектуальна гра  І. Підготовча робота. Класний керівник з допомогою членів батьківського комітету знаходить меце¬ната, щоб придбати призи для переможців у змаганні. Це заохотить учнів до уча¬сті в грі, стимулюватиме їх пошукову роботу при підготовці. За тиждень-два до початку гри рекомендуемо повідомити учнів про орієнтовну тематику. Для того, щоб їхня участь у змаганні дала бажані результати, їм треба знати: а) український алфавіт; 6} міста, гори, ріки та озера, природоохоронні зони України; в)    історичні події, які відіграли важливу роль у долі українського народу, примножили його славу; г)    імена великих українців — видатних історичних діячів, правителів, уче¬ них, митців, героїв; г)    культуру, звичаї, обряди свого народу; д)    історію державної символіки України. ІІ. Організація гри. 1. Звучить у записі чи у виконанні учнів пісня: Гей, шуми, Великий Луже! Мати-Хортице, співай! Запорожців плем'я дуже Повернулось в рідний край. То не вітер лине з поля В придніпровській стороні — То летить козацька воля На буланому коні. Наша мова солов'їна Піде з нами у віки. Доти буде Україна, Доки будуть козаки! 2. Вступне слово вчителя, Жодна з держав не може вважати себе ані розвиненою, ані демократичною, якщо ЇЇ громадяни не знають свого минулого. Особливо потрібно його знати нам, українцям. Адже від нас цілеспрямовано, упродовж століть намагались відібрати історичну пам'ять, а, отже, й позбавити національної гідності, перетворити в ра¬бів із синдромом меншовартості. А тим часом наша історія, наша культура, наші традиції, може, й найдавніші у світовій цивілізації. Численні археологічні дослі-дження підтвердили, що на території сучасної України задовго до античної Елла¬ди та Стародавнього Єгипту була високорозвинута культура. Де коріння сильне й глибоке, там й дерево сильне, воно бурям і стихіям ста¬вить могутній опір. Звісно, що сила дуба зберігається не лише в його могутньому стовбурі й крилатих гіллях, а й головним чином — у корінні. Перекотиполе з никлим корінням безсиле у борюканні з вітрами, які ганяють його, тому, нарешті, воно закочується у провалля й гниє. Ви, юне покоління, є та молода парость, з якої розквітне пишна крона нашого народу. Але, нагадую, за умови, що та пишна крона живитиметься глибоким ко¬рінням, адже воно — мова народу, його історія, культура, мистецтво, звичаї і традиції. Наскільки старанно ви їх вивчаєте та засвоюєте, якоюсь мірою покаже сьогодніш¬ня гра. У наш час модними стали показові змагання інтелектуалів. Усі ми з цікавістю дивимось телевізійні ігри, наприклад, "Перший мільйон", мистецькі конкурси юних — "Зірки на сцену!", змагання ерудитів — "Найрозумніший" тощо. Прове¬демо сьогодні у класі інтелектуальну гру — "Чи знаєш ти свій рідний край?". Переможці в грі будуть нагороджені чудовими призами (книгами, передплатою на молодіжний журнал чи газету тощо — на вибір класного керівника). Користу¬ючись нагодою, хочу щиро подякувати нашому меценату (назвати), членам бать¬ківського комітету, які допомогли придбати призи. Ш. Гра. Перший тур гри — відбірковий. У ньому беруть участь усі бажаючі. Мета його — відібрати переможців, які стануть учасниками наступного етапу змагання. Отож приступаємо. Клас ділимо на два варіанти. Учні отримують чисті аркуші паперу. Після цьо¬го усі записують букви українського алфавіту зверху вниз. Варіант 1-й. Записати в алфавітному порядку назви українських міст (напро¬ти кожної букви алфавіту по одній назві). Варіант 2-й. Записати в алфавітному порядку прізвища видатних людей Укра¬їни (історичних діячів, учених, митців, героїв визвольних змагань). Переможцями, а отже й учасником другого туру стануть ті, хто першим запи¬ше 25 назв (прізвищ). Ті, що займуть друге місце у відбірковому турі, будуть у запасі і, якщо учасник другого туру спіткнеться у сходженні "на вершину", його місце матиме право зайняти інший з його варіанту. (Визначившії таким чином, хто братиме участь у другому турі, учитель про¬водить ще один конкурс, щоб вибрати третього учасника.) Ще одного, третього, учасника другого туру ми виберемо, виконавши усну вправу. Ним буде той учень, який без паузи, не зупиняючись, назве десять україн¬ських рік (річок). Орієнтовно: Варіант 1 Алушта, Бар, Вінниця, Галич, Донецьк, Євпаторія, Житомир, Запоріжжя, Ічня, Кам'янець-Подільський, Львів, Мукачеве, Ніжин, Овруч, Приморське, Рівне, Суми, Тернопіль, Ужгород, Фастів, Хуст, Царичанка, Чернігів, Шепетівка, Ялта. Варіант 2 Аркас, Богун, Васильківський, Гончар, Дорошенко, Забаштанський, Крушель-ницька, Лепкий, Мазепа, Нестор, Орлик, Павличко, Рильський, Сковорода, Ти¬чина, Ушинський, Франко, Хмельницький, Чубинський, Шевченко, Щоголів, Яворницький, Ющенко. Варіант З Буг, Десна, Дніпро, Дністер, Прип'ять, Смотрич, Черемош, Прут, Уж, Лімниця. Другий тур — "Сходження на Говерлу". "Сходження на Говерлу" — символічна назва цього етапу гри. Хто з учнів роз¬гадає і розкриє смисл цієї назви, — матиме право бути четвертим учасником сходження. (Говерла—найвища точка Українських Карпат. "Зайти на її вершину"— значить піднятися найвище, тобто перемогти усіх у змаганні ерудитів). Учасники повинні правильно відповісти на 12 питань. Відповівши на перших 4 питання, гра¬вець подолає перший підйом і матиме право на перший привал. Якщо він далі не зможе підійматися, — одержить приз 1-го ступеня і вибуде з гри. Його шлях має право продовжувати той, хто зайняв друге місце у відбірковому турі. Варіанти питань для 4-х учасників "сходження". Варіант 1 1.    Найвища посада і титул за часів козацької України. (Гетьман.) 2.    Кого з руських князів і за що Іменують Великим? (Володимира Хрестителя.) 3.    Як стародавні греки називали Дніпро? (Борисфен.) 4.    Ім'я руської княгині-християнки. (Ольга.) 5.    Автор першого збірника законів "Руська правда". (Князь Ярослав Мудрий.) 6.    Одне із штучних морів, створених на Дніпрі. (Каховське.) 7.    Хто заснував Запорізьку Січ? (Д. Вишневецький — Байда.) 8.    Герої якої битви поховані на Аскольдовій могилі? (Під Крутами.) 9.    Назва міста України, жителів якого було винищено за наказом Петра І. (Батурин.) 10.    Назвіть автора музики Гімну України. (Вербицький.) 11. Древньогрецький історик, який першим розповів про скіфів, або екологів. (Геродот.) 12. Населений пункт, іменем якого названо перше Євангеліє українською мо¬вою. (Пересопниця.) Варіант 2 1. Найголовніша книга української художньої літератури XIX століття. ("Кобзар ".) 2.    Складне слово-назва природоохоронного заповідника в Україні. (Асканія-Нова.) 3.    Основоположник української музики. (Лисенко.) 4.    Хто з руських князів отримав титул короля? (Данило Галицький.) 5.    Від чийого імені отримав назву руський алфавіт? (Кирило, Кирилиця.) 6.Хто були першими їздцями світу, приручивши коня? (Орії-сколоти (скі¬- фи) 4350 літ до Христа.) 7.    Звідки походила дружина турецького султана Роксолана Хурем? (З Рогатина.) 8.    Назвіть ім'я сестри засновників Києва? (Либідь.) 9.    Назва могили, в якій поєднано історію давньої, княжої доби і визвольної війни XX ст. (Аскольдова.) 10.    Назвіть 5 міст України, які були столицями (Київ, Харків, Галич, Батурин, Чигирин.) I1.    Як турецькі і татарські людолови називали українців? (Гяури, джаври.) 12. Хто і в якій війні вперше запровадив партизанську тактику? (Сколоти (скі¬- фи) проти перського царя Дарія, 5!З р. до Христа.) Варіант З 1.    Розшифруйте абревіатуру У ПА? (Українська повстанська армія.) 2.    Назвіть прізвище першого космонавта незалежної України. (Каденюк.) 3.    Назвіть спосіб виконання українських народних дум. (Речитатив.) 4.    Хто з Христових апостолів зійшов на Київські гори і возвістив благодать Божу? (Андрій Первозванный.) 5.    Де Богдан Хмельницький отримав першу велику перемогу над польською шляхтою? (Під Жовтими Водами.) 6.    Назвіть ім'я уславленого кошового отамана Запорізької Січі. (Іван Сірко.) 1.    Якими віршованими рядками починається Кобзар Т.Шевченка? (Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива...) 8.    Вкажіть автора "Історії Руси-України"? (М. Грушевський.) 9.    Назвіть велику народну художницю України, яка все творче життя малю¬- вала квіти. (Катерина Білокур.) 10.    Що споруджено на місці, де князь Ярослав Мудрий погромив печенізьку орду? (Храм Святої Софії.) 11.    Назвіть автора слів Гімну України "Ще не вмерла Україна". (П. Чубинський.) Примітка: Кожен з учасників "сходження" має право двічі звернутися по до-¬ помогу до своїх уболівальників. Із відповідей, пропонованих учнями, він пови¬- нен вибрати правильну. Якщо троє учасників "сходження" доберуться до вершини, серед них потріб¬но вибрати переможця. Для цього пропонуємо гру — "Назви слово". 1.    Назвіть наркотичну рослину, назва якої — споріднена з народною назвою одного з християнських свят. (Мак.) 2.    Назвіть ім'я автора першої української конституції. (Пилип.) 3.    Назвіть історичну науку, яка займається дослідженням героїв та інших дер¬- жавних знаків. (Геральдика.) (Вручення призів переможцям, привітання їх із перемогою.)

Виховний захід на тему "КОЗАЦЬКІ ЗАБАВИ"(6 клас) 

Виховний захід на тему "КОЗАЦЬКІ ЗАБАВИ"(6 клас)

Читець.  Україно моя, Україно, Присягаюсь тобі знов і знов, Україно моя, Україно, Моя віра, надія й любов. Срібним колосом сповита, Мов веселка чарівна, Як тебе та й не любити, Моя рідна сторона. Дорога моя землице, Рідна матінко моя, Ти — душі моїй світлиця, Божа віра в майбуття. Ведучий 1. Шановні друзі! Сьо¬годні ми з вами зібралися в цьому затишному залі, щоб відсвяткува¬ти ювілей нашої держави — 15 років незалежності. Ведучий 2. Пречиста блакить ясніє у безмірній високості Укра¬їни, як праведна душа народу. Ве¬селковою барвою розлилася вона в блакитних небесах віковічним знаменом, на якому палає золо¬то сонця, мов святий німб. Ведучий 1. 15 років незалежно¬сті... Для історії 15 років — зовсім небагато. А як же довго наш на¬род ішов до цього свята! Терпів утиски, в'язниці й Сибір упродовж усієї історії — від часів Київської Русі до наших днів. На цьому шля¬ху загинула незліченна кількість кращих синів і дочок України, які відстоювали її незалежність. Ведучий 2. Україна — країна трагедій і краси, країна гарячої любові до народу і волі, колиско¬ва нашого народу, його планета, наш зручний дім. Історія нашої держави постає сьогодні перед нами в пісні і поезії. Людина має завжди пам'ятати, звідки вона ро¬дом, де її коріння, глибоко знати історію і культуру свого народу, його мову. В умовах незалежнос¬ті нашої держави рідна мова, хоч і не без труднощів, знову відро¬джується в суспільстві. Ведучий 1. 1 ми повинні бути гідними своїх предків, любити рід¬ну землю, берегти її волю і неза¬лежність. Читець.  Україно! Ти для мене — диво, І нехай пливе за роком рік, Буду, мамо горда і вродлива, З тебе дивуватися повік. Ведучий 2. Бо немає в світі ні¬чого безмежнішого і кращого, ніж небо України. Високе і без¬донне, воно благословляє свою Україну, береже у віках її мате¬ринську любов, тому його ніколи не віддалити від матінки-землі. Ведучий 1. Ні, немає кращого неба, ніж небо України, і немає кращої землі, ніж наша Україна. Є щось святе у словах «мій рід¬ний край». Читець.  Для мене — це матусі пісня ніжна І рідний сад, від квіту біло¬сніжний, І той калиновий у тихім лузі гай. Для мене — це твої стежки й мої, В містах і селах, стоптані лю¬бов'ю, Й пісень людських прозорі ручаї, Усе, що серцю рідне невимовно. Привіт тобі, кохана Україно, Від дочок і синів прийми привіт. За щастя, за життя, за труд сумлінний Хай пісня ця луна на цілий світ. (Звучить пісня «Привіт тобі, кохана Україно!».) Читець. Відродження. Наста¬ла переміна. У цьому — ні найменшого гріха. На Україні буде Україна, А не якась окраїна глуха. Це так природно, так, здаєть¬ся, просто: Ще генієм омріяне пророцтво Урешті-решт таки збулось! Ведучий 2. Україну як само¬стійну державу визнали понад 100 країн світу. У Києві є десятки за¬рубіжних посольств. Україна має власну армію і флот, про які так мріяло козацтво. Але до повної незалежності ще далеко. Та хоч економічні негаразди гальмують духовне відродження, в душі українського народу живе надія на краще життя. (Звучить пісня «Хай живе надія».) Ведучий 1. До тебе, Україно, звертались у поетичних рядках твої сини і доньки. Безсмертний Кобзар возвеличував тебе і закли¬кав нащадків: Свою Україну любіть, Любіть її во врем'я люте, В останню тяжкую минуту За неї Господа моліть... Ведучий 2. Тобі, рідна земле, наша молитва. (Звучить пісня «Молитва».) Читець.  Звідки ти взялася, У країн о-ненько? Може, із землиці, що така рід¬ненька, Може, із тополі, що в степу зростає, Може, з соловейка, що на ній співає, Може, із калини, що у полі квітне, Може, із квітини, що в саду розквітне... Ведучий1. Історія кожного народу має свій соціальний сим¬вол І ототожнюється з життєді¬яльністю його найхарактернішо¬го прошарку, який вважається ознакою нації. Скажімо, для США — це бізнесмени, для Японії — самураї, для Польщі — шляхта. Для України таким символом є ко¬заччина. Без неї нема української національної історії. Козак — національний герой України. Ведучий 2. Слово «козак» запо¬зичене з турецької мови і в пере¬кладі означає «стрілець», «сол¬дат», «вільна людина». Саме та¬кими були перші козаки, що се¬лилися на берегах Дніпра та його приток. Ведучий 1. Першими козаками були славні запорожці. На тери¬торії Війська Запорозького утво¬рилася Козацька Республіка — перша Українська держава, а на долю козаків випала велика і тяж¬ка місія — бути оборонцями рід¬ної землі від турків і татар. Голо¬вна козацька фортеця — Січ, або Козацький кіш. Читець. Боягузів Січ не знала, Боягузів зневажала. В козаки лиш той ішов, Хто школу мужності пройшов. Ведучий 2. Сьогодні у нашій розважальній шоу-програмі, при¬свяченій Дню незалежності Укра¬їни, зустріч із такими козаками. Сьогодні 6 представників сильної половини людства прийшли до нас, щоб позмагатися у силі, ро¬зумі, вихованості, дотепності, ар¬тистизмі. Давайте по черзі будемо вітати наших учасників святкової програми. Отже, перший конкур¬сант — козак Перебийніс. Наступ¬ний конкурсант — козак Нетудихата, третій конкурсант — козак Сірко, четвертий — козак Вирви хвіст, п'ятий учасник — козак За-губиколесо і, нарешті, шостий конкурсант — козак Крутивус. Ведучий 1. Із конкурсантами ми познайомилися. Усім добре відомо, що цікавий співбесідник той, хто має широкий кругозір, почуття гумору та вміння слуха¬ти. Щоб з'ясувати, чи є ці якості у наших козаків, проведемо кон¬курс «Козацькі вітання». Прошу вас, козаки, привітатися до свого козацького гурту. (Вітання козаків.) Ведучий 2. Ми почули, як умі¬ють вітатися козаки, а зараз на¬ступний конкурс — «Козацька ду¬ель». Усім добре відомо, що коза¬ки — влучні стрільці. От зараз ми й перевіримо, хто стріляє краще. Але в руках козаків буде не зброя, а повітряні кулі, які козаки бу¬дуть надувати попарно. Чия куля надметься швидше і першою лу¬сне, той «уразить» суперника. (Конкурс «Козацька дуель». Но¬мер художньої самодіяльності.) Ведучий 1. Перші конкурси наші козаки подолали гідно. Але справжні чоловіки повинні бути сильні і тілом, і духом, тому ого¬лошуємо наступний конкурс — «Хто сильніший?», аби перевірити силу рук наших учасників. У ко¬зацькі часи такі змагання відбу¬валися дуже часто. У наш час воно також проводиться і має назву армреслінг. Тож випробовуємо силу рук попарно. Ведучий 2. У першому двобої зійдуться Сірко і Крутивус, у дру¬гому — Вирвихвіст і Нетудихата, у третьому — Загубиколесо і Пе¬ребийніс. (Конкурс «Хто сильніший?»,) Ведучий 1. Шановні глядачі, ви бачили переможців, прошу їх при¬вітати. А зараз — конкурс «Віджи¬мання від підлоги». Але ми не бу¬демо рахувати окремо кількість віджимань, а проведемо це зма¬гання одночасно для всіх. Трива¬тиме поєдинок доти, доки один із учасників утратить силу і вибуде з конкурсу. (Конкурс «Віджимання від під¬логи».) Ведучий 2. А в нагороду нашим конкурсантам — пісня. (Номер художньої самодіяль¬ності.) Ведучий 1. Наступний кон¬курс — «Чорний ящик». Умови кон¬курсу такі: я буду давати коротку характеристику тому, що лежить у ящику, а ви миттєво маєте відгада¬ти, що це таке. Невеличка підказ¬ка: там будуть українські страви або продукти, які, за умовами конкур¬су, ви повинні будете з'їсти. - Ведучий 2. Козак Крутивус, перше запитання вам: у ящику знаходиться виріб із тіста, який вариться у воді або готується па¬ровим способом, може мати різ¬ну начинку. (Вареники.) Ведучий 1. Козак Перебийніс, у чорному ящику знаходиться го¬ловний продукт харчування. (Хліб.) Ведучий 2. Козак Загубиколе¬со, цей продукт жартівливо нази¬вають «українським снікерсом». (Сало.) Ведучий 1. Козак Вирвихвіст, цей харчовий продукт згадується навіть у колядках, він виготовля¬ється з м'яса. (Ковбаса.) Ведучий 2. Козак Нетудихата, цей продукт виготовлений із муки, заправлений часником і вживаєть¬ся в їжу з українським борщем. (Пампушки.) Ведучий 1. Козак Сірко, з цьо¬го великого плоду у духовці запі¬кають запашну кашу, а ще — ви¬готовляють сік. (Гарбуз.) Ведучий 2. Конкурс заверше¬но. Ви всі виявили кмітливість і дотепність, а тепер приступайте до частування. А щоб вам було смач¬ніше, ми даруємо вам пісню. (Номер художньої самодіяль¬ності.) Ведучий 1. Козаки були не лише хоробрими воїнами, а й ве¬селими жартівниками. Тож нас¬тупний конкурс — «Гумористич¬ний». Треба розповісти козацьку бувальщину, анекдот, усмішку. Отже, починаємо. (Конкурс «Гумористичний».) Ведучий 2. А зараз я пропоную пригадати телепередачу «Відгадай мелодію». Оскільки наша гра коза¬цька, то будуть звучати козацькі пі¬сні. Ви повинні відгадати, що це за пісня, і хоч рядок із неї проспівати. (Конкурс «Відгадай мелодію».) Ведучий 1. За вашу любов до народної пісні ми також віддячу¬ємо піснею. (Номер художньої самодіяльності.) Ведучий 2. Розпочинаємо кон¬курс «Інтонація», під час якого ми з'ясуємо ваші артистичні здібно¬сті. Вам потрібно сказати фразу п'ятьма різними інтонаціями. Нетудихата — «Проспав!». Сірко — «Хто там?». Вирвихвіст — «Я ще зайду». Загубиколесо — «Я тебе кохаю». Крутивус — «Відчинено». Перебийніс — «Зачиніть двері». Ведучий 1. Шановні козаки, за вашу кмітливість і артистичні здібності ми даруємо вам пісню. (Номер художньої самодіяль¬ності.) Ведучий 2. А зараз, шановні глядачі, ми пропонуємо вам по¬змагатися з нашими козаками в наступному конкурсі — «Перетя¬гування каната». Запрошуємо ше¬стеро глядачів. Ведучий 1. Для всіх учасників конкурсу І наших гостей звучить пісня. (Номер художньої самодіяль¬ності.) Ведучий 2. Козаки не лише могли проявити кмітливість і силу, а й уміли добре танцювати. Український танок... Стрімкий і жартівливий, сюжетний і ритуаль¬ний. Він наповнений різними бар¬вами рідного краю. Кожному часу свої танці, свої смаки. А ми про¬понуємо вам, козаки, затанцю¬вати гопака. Але спочатку ви по¬винні обрати, яку частину танцю покажете глядачам. Тож дивіться «Український гопак» у виконанні юнацької хореографічної студії. (Танок.) Ведучий 1. А зараз настав час козацького гопака. (Конкурс «Танцювальний».) Ведучий 2. В одній давній сло¬в'янській легенді йдеться про те, що якось Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Францу¬зам дав елегантність, угорцям — любов до господарювання, нім¬цям — дисципліну, полякам — зда¬тність до торгівлі, італійцям — хист до музики. Обдарувавши всіх, Господь підвівся зі святого трону і раптом побачив у куточку дів¬чину. Вона була боса, одягнена у вишивану сорочку, руса коса пе¬реплетена жовтою і блакитною стрічкою, а на голові багрянів ві¬нок із червоної калини. «Хто ти? Чого плачеш?» — запитав. «Я — Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові», — від¬повіла дівчина. «Чому ж ти не пі¬дійшла до мене скоріш? Я всі та¬ланти роздав. Як же зарадити тво¬єму горю?». Потім Бог підняв пра¬вицю і сказав: «Є у мене неоці¬ненний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це — пісня». Узяла дівчина-Україна дарунок І міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понес¬ла пісню в народ. І звучить ук¬раїнська пісня й нині в народі, як символ віри і волі. Ведучий 1. І зараз саме україн¬ською піснею ми завершимо нашу розважальну програму. Наші слав¬ні козаки заспівають для нас піс¬ню «ОЙ, на горі та й женці жнуть». (Звучить пісня.) Ведучий 2. Ось і підійшла до завершення наша зустріч. Ведучий 1. Сьогодні ми мали змогу разом із козаками позмага¬тися і відпочити, почути дотепне слово й українську пісню. Кожен учасник змагання був спритним, витривалим і мужнім. Ведучий 2. Шановні козаки, ви з честю захистили свої козацькі прізвища. Запрошуємо вас на сце¬ну для нагородження. І завжди пам'ятайте: воля — найвища цін¬ність у житті. Ведучий 1. Вільний не може збитись з путі, Всі ви шануйте братерство і згоду. Ми — не раби. Ми — козацького роду. Ведучий 2. Прихиляюсь до тебе уклінне, побажаю і щастя, й добра. Тільки вірю: не вмреш, Укра¬їно, бо співучий народ не вмира. Ведучий 1. У мене ти одна-єдина, одвічна радість і жура. Ти будеш жити, Україно, кра¬їна щастя і добра. Ведучий 2. Доки пісня звучить солов'їна, щире слово в козаць¬ких вустах, Ти не вмреш, ти не вмреш, Україно, Будеш жити ти в наших серцях. (Звучить пісня «І буде щастя».)

Виховний захід на тему "Володимир Винниченко. Життєвий і творчий шлях. В.Винниченко “Солдатики!”" 

Виховний захід на тему "Володимир Винниченко. Життєвий і творчий шлях. В.Винниченко “Солдатики!”"

Тема. Володимир Винниченко. Життєвий і творчий шлях. В.Винниченко “Солдатики!”. Мета. Ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника, багатогранністю його творчої особистості; розкрити учням зміст та ідейно-тематичну спрямованість оповідання; розвивати усне мовлення учнів, їх вміння будувати підготовлені виступи; розвивати в них уміння добирати матеріал для характеристики персонажів, подій; виховувати інтерес до українських митців слова, їх творів. Обладнання. Портрет письменника, виставка його творів, таблиця “Творча спадщина В.Винниченка”, таблиця “Життєвий і творчий шлях В.Винниченка в фотографіях”, тести, реферат “Життєвий і творчий шлях В.Винниченка”, короткий літопис життя і творчості В.Винниченка, епіграф. Завдання 1-го міні-модуля: Ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом В.Винниченка. 1. Слово вчителя. Завдання 1-го міні-модуля: ознайомитися із життєвим і творчим шляхом В.К.Винниченка. Девіз нашого модуля (дод. №1): Я – старшокласник! Я – особистість творча. Я – думаю, замислююсь. Я – аналізую, висловлюю свої судження. 2. Опрацювання нового матеріалу. Епіграф 1-го мінімодуля: Кого у нас читають? Винниченка. Про кого скрізь йдуть розмови, як тільки річ торкається літератури? Про Винниченка Кого купують? Знов Винниченка. М.Коцюбинський. (Запис в зошитах) – Як ви розумієте ці слова? Вчитель. В особі Володимира Кириловича Винниченка поєднанні якості одного з найталановитіших українських прозаїків та драматургів і видатного політичного діяча. Його романи, повісті, оповідання, п’єси, статті перекладені багатьма мовами. Вони відображали непідробну правду тогочасного життя і своєю демократичною та гуманістичною спрямованістю привертали увагу мільйонів читачів. 3. Повідомлення учнів. Реферат на тему: “Життєвий і творчий шлях В.К.Винниченка” (дод. №2). (При розповіді учні демонструють таблицю “Життєвий і творчий шлях В.Винниченка в фотографіях”, дод. №3) Робота в зошитах: Складання хронологічної таблиці. (На допомогу учням при складанні хронологічної таблиці додається: “Короткий літопис життя і творчості В.К.Винниченка” (дод. 4)). 1. Життєві дороги В.Винниченка. 2. Штрихи до політичного портрета письменника. 3. Характеристика творчої спадщини В.Винниченка. – Творчість В.Винниченка мало досліджена в нашому літературознавстві. Певне уявлення про його спадщину дає таблиця (дод. №5) 4. Робота в зошитах. В.Винниченко – автор 14 романів, 100 оповідань, 14 п’єс і величезної кількості статей та листів. (Запис на дошці) 5. Підсумок 1-го міні-модуля. – Які причини еміграції В.Винниченка? – Чим найбільше запам’ятався вам В.Винниченко? – Якою Людиною ви уявили В.Винниченка?

Завдання 2-го міні-модуля: Охарактеризувати оповідання В.Винниченка “Солдатики!”. 1. Слово вчителя. Завдання 2-го міні-модуля: Розглянути композицію оповідання, охарактеризувати героїв. – Винниченко, як і багато інших відомих письменників, не оминув теми визвольного руху на початку століття. В оповіданні “Солдатики!” показано типову картину придушення селянського повстання. – Оповідання “Солдатики!” вперше вийшло окремим виданням за кордоном царської Росії в Чернівцях під псевдонімом В.Деде. в цьому виданні твір не був датований а відсутність рукопису у вітчизняних архівах не дає можливості точно встановити час написання оповідання. 2. Повідомлення учнів. 1) В.Винниченко надав особливого значення поширенню “Солдатиків!” серед народу. Твір нелегально привозили в Росію. Друге видання здійснене 1906 року в Санкт-Петербурзі під тим же псевдонімом, а значно пізніше друкувалося під прізвищем автора у Києві-Харкові в 1917 році, у Відні в 1919 році та включалося до видань творів різних часів. 2) Оповідання В.Винниченка “Солдатики!” цікаве з погляду розкриття психології лідерства, взаємин особистості і маси. “Малюнок із селянських розрухів” – такий підзаголовок дав твору автор, маючи на увазі, що матеріалом для нього послужили епізоди селянських бунтів 1902 року. 3. Перевірка знань тексту. – Зараз перевіримо, як ви зрозуміли оповідання. Тести (дод. №6) Перевірка тестів (обмін зошитами): 1) б; 2) а; 3) б; 4) а; 5) а; 6) а; 7) б; 8) а; 9) б; 10) про солдатів; 11)в солдатів; 12) а. 4. Робота з текстом оповідання “Солдатики!” В.Винниченка. Композиція твору: Експозиція (початок оповідання) Зав’язка (розмова селян про солдат) Інсценізація уривка Розвиток подій (селяни чекають каральний загін, викликаний поміщиком. І ось зійшлися солдатська шеренга і селяни).  Кульмінація (офіцер рубає шаблею Явтуха, а його убиває селянин Микола). Розв’язка (останні два абзаци) (Зачитати) Бесіда: 1. Чому раптово збунтувалося село? 2. Який колір, на вашу думку, автор обрав для написання оповідання? (сірий). Зачитання цитат. Ось ранок: “…сірий, холодний, мартовський ранок. Хмари темним, густим димом навили над селом і незграбними величезними клубками низько повзуть кудись далеко-далеко. Січе пронизуючий, тонкий дощик і сріблястим порохом вкриває хати і землю, і жовто-зелену травичку, що з’явилася з-під снігу.” 3. Охарактеризувати Явтуха. Явтух – “Невеличкий, сухенький чоловік у рудій, рідкій свиті” з “доброю, ясною усмішкою” “твердим, ясним поглядом”, “щось таке тверде, ненарушене ніби світиться на його маленькому, гостренькому лиці”, мокрий ранок не може зігнати з Явтухового лиця “того спокою й твердої віри, що світиться в маленьких, сіреньких очах”. У нього “рідке русяве волосся. Бліде, зморене голодом і тяжкою роботою лице його було гостро-спокійне і тверде”. 4. Селяни – “худі, бліді лиця їх похмурі і болісно-сердиті, очі дивляться кудись у поле…”, “бліді лиця поблідли ще більше, засвітилися мукою, груди важко, глибоко зітхають, мов на всіх навалилася якась непосильна вага!!!”.  5. Якими бачать селяни солдат? “…всі напружено дивляться на щось сіре і довге, що повзе з-за лісу по чорному зораному полю”; “А сіре повзло та повзло, мов велика гадюка, то скручуючись по дорозі, то розтягаючись у довгу, рівну низку”. У солдатів “червоні, заляпані грязюкою лиця”. 6. Охарактеризуйте пана Парінера. 7. Як зображено офіцера у творі? І “білявенького офіцерика в сивій шинелі” “жовте, безвусе, прищувате обличчя. Потім, бачачи непокору солдат, “офіцерик з червоного зразу зробився білий, як крейда і для чогось став витягати дрижачими руками шаблю, яка як на те не виймалася чогось.”  5. Підсумок 2-го міні-модуля. – Що вас найбільше вразило в оповіданні? – Хто з героїв найбільше запав у душу? Чому? Виставлення балів.

Виховний захід на тему "НАЦІОНАЛЬНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ"(6 клас) 

Виховний захід на тему "НАЦІОНАЛЬНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ"(6 клас)

Вступне слово вчителя. Сьогоднішня зустріч пройде у формі усного журналу, тема якого «Укра­їнська національна символіка». Усний журнал має чотири сторінки: І — «Герб — тризуб». П — «Національні прапори». III — «Гімни України». IV— «Народні символи України». Відкриваємо першу сторінку усного журналу. І сторінка «Герб — тризуб» 1-й учень. Як свідчать історичні джерела, східні слов'яни вико­ристовували символічні знаки. Ними могли бути хрест, ромб, квадрат, коло, пізніше — зірки, звірі, птахи... 2-й учень. Перша згадка про знаки в літописах що належать до X століття. Посли київського князя Ігоря (912—945 pp.) при укладенні до­говору з візантійцями мали свої печатки, що служили символом їхніх пов­новажень. За Київської Русі тризуб стає великокнязівським знаком. Його зобра­ження відоме з печатки князя Володимира. 3-й учень. Тризуб —родовий знак родини князя Володимира Свя­того. Тризуб — це умовна геометрична фігура, орнамент, який був заклич­ним знаком княжої династії Рюриковичів. Згодом цей знак карбувався і на срібних монетах великого князя Володимира (980-1015 pp.). 4-й учень. Тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у м. Володимирі-Волинському. Його зображення знайдено також на гербі французької королеви Анни (дочки Ярослава Мудрого). Після смерті Володимира знаки тризуба ще довгий час зберігалися на монетах великого князя Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха. 5-й учень. Існує понад 40 версій про походження тризуба: три­зуб як первісне зображення рибальського знака, згодом як символ влади: це уособлення трьох природних стихій — повітря, землі і води. Цікаві по-яснення з приводу походження значення тризуба висловив М. Грушев-ський:«3різнихоб'ясненья вважаю найбільш вірним те, що це вершок бу­лави, чи як то називають французи "начальницької палиці", знаки Влас­ті старшини. Такі палиці — річ дуже стара, така палиця зустрічається тоді, коли ще люди не вживали металів...». 6-й учень. У період феодальної роздробленості Русі тризуб пос­тупово витісняється з ужитку. Відзнаку у формі тризуба використовували українські частини січових стрільців. Як державний герб УНР тризуб на синьому тлі був схвалений 12лютого І918року. Символіку із зображенням тризуба в 20—40-х pp. XX ст. використовували різні політичні, релігійні уг­руповання Західної України. Зараз тризуб є Малим Гербом України. II сторінка «Національні прапори» 1-й учень. Наука вексилологія, що вивчає прапори, засвідчує, що у наших предків рано сформувалось прапорництво. В часи Русі —Украї­ни символи зображувались на прапорах (стягах), які показували єднання і владу. Існували прапори протягом історії людства. 2-й учень. Прапори Русі —України були неодмінним військовим атрибутом і встановлювались на місці збору воїнів. Прапори вважалися святинею. Великокняжі прапори знаходилися на самому почесному міс­ці, під охороною дружини. Під час битви біля прапора розгорялась найжорстокіша боротьба, захист прапора був справою честі. 3-й учень. В дохристиянську добу на українських прапорах зобра­жувались образи найбільш шановних богів, стародавні символи. Після прийняття християнства з'явились нові емблеми християнської символі­ки — хрести, образи святих, цитати із Святого письма. 4-й учень. Українське синьо-жовте кольорове сполучення — одне із найдавніших серед сучасних національних прапорів і походить воно від герба Галицьке-Волинського князівства. Великого розмаху українське пра­порництво набуло у гетьманське-козацьку добу. У козацьких полках були прапори різних кольорів: малиновий, білий, жовтий, синій, а також ви­користовувало козацтво прапори різні за формою. (Під час розповіді про козацьку епоху звучить «Козацький марш».) 5-й учень. Сині полотнища із золотими чи жовтими хрестами чи іншими знаками поширюються в XVII— XVIII ст. Із занепадом гетьманщини І поділом українських земель між Росією і Австрією зникають українські військові, територіальні та інші прапори. Тут можна було вживати лише біло-синьо-червоні прапори. Жовто-сині прапори використовували українські січові стрільці. 22 березня 1918 року Центральна Рада в Києві ухвалила Закон про держав­ний прапор УНР, який був жовто-блакитний. За гетьмана П. Скоропадсь­кого прапор замінили на синьо-жовтий, що символізує синє небо над Ук­раїною І пшеничне поле. Як сказав поет; Наш стяг — пшениця у степах. Під голубим склепінням неба. ІІІ сторінка «Гімни України» 1-й учень. Слово «гімн» грецького походження, це урочиста піс­ня, прийнята як символ державної, національної єдності. Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна» написав у 60-х ро­ках XIX ст. відомий український поет, етнограф, фольклорист Павло Чу-бинський{ 1839-1884 pp.) 2-й учень. Нелегким був життєвий і науково-творчій шлях Пав­ла Чубинського. Народився він 27 січня 1839 року в Борисполі поблизу Києва. У Петербурзі здобув юридичну освіту. Своє життя пов'язав із ви­вченням народного побуту, збиранням і дослідженням українського фоль­клору. В 1862р. П. Чубинського заслали в Архангельськ, за «українофіль­ську діяльність». А в 1863 році з далекого північного заслання він передає вірш «Ще не вмерла Україна». 3-й учень. Вперше ця пісня зазвучала в селі Млини (сьогодні те­риторія Польщі), де жив і працював автор музики до вірша Михайло Вербицький. За життя М. Вербицький напевно не знав, що таким популярним ста­не його твір. Він хотів бачити Україну єдиною державою, а не поділеною на Східну і Західну. Звучить гімн «Ще не вмерла Україна». 3-й учень. За національні гімни вважали також «Заповіт» Т. Шев­ченка, музика Крижанівського; «Вічний революціонер» І. Франка на му­зику М. Лисенка. Особливо широко вживали гімн «Ще не вмерла Україна» за часів ЗУНР та УНР. 4-й учень. Верховна Рада України 19лютого 1992 року прийняла Постанову про тризуб як герб української держави. Синьо-жовтий прапор став Державним Прапором України 28 січня 1992 року. З 17 серпня 1991 року гімн «Ще не вмерла України» зазвучав як наш національний гімн. IV сторінка «Народні символи України» Слово   вчителя Мамина пісня, батькова хата, рушник, бабусина вишиванка, сорочка, калина біля вікна, барвінок — все це наші символи. В українців є свої улюблені рослини-символи. Це тополя, барвінок, вишня, верба, калина. Є таке прислів'я: «Без верби і калини нема Украї­ни», «Високий, як тополя», «Гарна, як калина». Рушник — це один із символів України. В народі говорили: «Хата без рушника, що родина без дітей», «Рушники на кілочку, хата у віночку». Рушник... Він пройшов через віки, і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові, щедрість і гостинність української души. Український рушник оздоблений квітами, зірками, птахами. Від си­вої давнини і до наших днів в радості і горі рушник — невід'ємна части­на нашого побуту. І якою б не була бідною роди на рушники квітли на сті­нах в оселях. Подивіться, яким багатством кольорів палахкотять рушники. Без руш­ника як і без пісні не обходиться ні народження дитини, ні одруження, ні побут. Рушник як доля, на ньому люди вишивали своє життя. Звучить «Пісня про рушник». Слово вчителя. Шановні гості, діти дякуємо Вам за участь у на­шому усному журналі.