- •1. Структура та основні поняття курсу «Мінералогія та петрографія».
- •2. Структура кристалографії: геометрична, хімічна та фізична кристалографія, їх завдання та предмет вивчення
- •3.Поняття про кристал та кристалічне і аморфне середовища, їх властивості.
- •4. Елементи симетрії в кристалах. Класи та види симетрії. Кристалографічні сингонії.
- •5.Прості форми кристалів та їх комбінації.
- •1) Відкриті форми:
- •2)Закриті форми:
- •6.Основні закони геометричної кристалографії.
- •7.Фіз. Властивості кристалів
- •8.Ізоморфізм та поліморфізм.
- •9. Типи хімічного зв язку в мінералах
- •10. Вода в мінералах
- •11. Хімічний склад та формули мінералів
- •12. Процеси росту та розчинення кристалів
- •13. Колоїди та колоїдні мінерали. Їх властивості та характеристики.
- •14. Метаміктні мінерали. Їх властивості та характеристики
- •15. Форми знаходження мінералів у природі.
- •16. Морфологія кристалів. Поняття про обрис та габітус.
- •17.Закономірні зростки кристалів: двійники зростання та проростання, полісинтетичні двійники, паралельні та епітаксичні зростки.
- •18. Будова мінеральних агрегатів. Критерії визначення будови.
- •Морфологія мінеральних агрегатів: форми секреційного та конкреційного росту.
- •20. Псевдоморфози та параморфози мінералів. Їх особливості та характеристики.
- •26.Поняття про типоморфні ознаки мінералів
- •28. Лабораторні методи дослідження мінералів.
- •29. Польові методи дослідження мінералів.
- •30. Групи властивостей мінералів. Поняття про діагностичні властивості.
- •Власне забарвлення – Ідіохроматичне забарвлення
- •Алохроматичне забарвлення
- •Псевдохроматичне забарвлення
- •32. Колір риски
- •27. Методи дослідження мінералів. Візуальне (макроскопічне) дослідження мінералів.
- •34.Хімічні властивості мінералів
- •35. Фізіологічні властивості мінералів.Їх значення при вивченні мінералу.
- •36. Кристалохімічна класифікація мінералів. Принципи класифікації, класифікаційні ознаки та класифікаційні одиниці.
- •37.Тип простих речовин
- •38.Тип сульфідів та близьких до них сполук
- •39.Тип окисних сполук. Принцип виділення класів.
- •40.Клас оксидів та гідроксидів. Загальна характеристика
- •41.Тип галоїдних сполук (галоїди). Загальна характеристика.
- •42.Клас сульфатів. Загальна характеристика.
- •43.Клас карбонатів. Загальна характеристика.
- •44. Клас фосфатів та їх аналогів (арсенати, ванадати). Загальна характеристика.
- •45. Класи боратів та хроматів. Загальна характеристика.
- •46.Значення мінералів у народному господарстві.
18. Будова мінеральних агрегатів. Критерії визначення будови.
Мінеральні агрегати відносяться до незакономірних зростків кристалів та мінеральних зерен. Серед них виділяють зернисті агрегати, секреції, друзи, конкреції, дендрити тощо.
Найбільш поширеною формою знаходження мінералів у природі є зернисті агрегати. Це суцільні скупчення зерен одного чи декількох мінералів. Форма і розмір зерен, при цьому, можуть бути різноманітними. Типовим прикладом зернистих агрегатів є гірські породи: граніт, мармур, габро.
Для характеристики мінеральних агрегатів використовують таку їх ознаку, як структура (лат. "структура" - будова, розташування). Вона описується кількістю тих чи інших мінералів, абсолютними та відносними розмірами зерен, їхньою формою. Так, за абсолютними розмірами зерен виділяються: макрокристалічні, мікрокристалічні та криптокристалічні структури мінеральних агрегатів.
Макрокристалічні структури спостерігаються візуально, неозброєним оком. Розмір зерен в них більше 1 мм.
Мікрокристалічні (розмір зерен 0,001-1 мм) структури спостерігаються під мікроскопом або збільшувальною лупою.
Криптокристалічні або прихованокристалічні (розмір зерен 0,001-0,0001 мм) структури спостерігають під мікроскопом при великому збільшенні.
За відносними розмірами зерен виділяють рівномірно- та нерівномірнозернисті структури мінеральних агрегатів.
За формою зерен розрізняють такі структури мінеральних агрегатів:
- власне зерниста - виділяється при перевазі у агрегаті ізометричних зерен. Характерна, наприклад, для агрегатів піриту, халькопіриту, апатиту;
- лускувата, листувата, пластинчаста — характерна для агрегатів, що складаються з кристалів сплощеного обрису. Властива для мінеральних агрегатів слюди, тальку;
- голчаста, жердинчаста, стовпчаста, волокниста структури характерні для агрегатів, складених кристалами, що мають видовжений обрис. Це властиво для азбесту, актиноліту, селеніту. Залежно від розташування кристалів по відношенню один до одного, такі структури поділяються на паралельні (азбест, селеніт), радіально-променисті (турмалін, астрофіліт), снопоподібні (турмалін, десмін).
Поширені також агрегати, складені мінералами різних форм: слюдяні сланці з кристалами граната, зернисті агрегати кварцу з "сонцями" турмаліну тощо.
За мірою розвитку кристалів, що складають агрегати, виділяються ідіоморфні, гіпідіоморфні та ксеноморфні структури.
Ідіоморфні (грец. "ідіос" - свій, власний, "морфе" - форма) структури утворюють кристали з чітко вираженими власними кристалографічними формами.
Ксеноморфні (грец. "ксенос" - чужий) або алотріоморфні (грец. "алотріо" - чужий) структури властиві для агрегатів, складених фрагментами кристалів, які не мають чітко виражених кристалографічних форм.
Гіпідіоморфні (грец. "гіпо" - не зовсім) структури є перехідними між ідіоморфними та ксеноморфними, в них кристали мають лише часткове огранування.
Крім цього, за консистенцією, зернисті агрегати можуть бути щільними або суцільними, пористими, землистими, порошкоподібними, в'язкими, пухкими та сипкими. Наприклад, щільні агрегати утворюють мінерали кремнезему, кальцит; землисті - каолініт, монтморилоніт; пухкі - гіпс, сірка тощо.
Окремі зернисті агрегати мають внутрішню смугасту (халцедон, флюорит), зонально-концентричну (халцедон), радіально- концентричну (мармуровий онікс, арагоніт) будову, що обумовлено характером пошарової кристалізації мінеральної речовини та особливостями росту агрегатів.