21. Сутність та види структури економіки.

Співвідношення, які відбивають взаємозв'язки та взаємозалежності між окремими частинами економіки в процесі розвитку, характеризуються поняттям структури економіки. Структура економіки — багатопланове поняття, яке відображає співвідношення різних елементів економічної системи.

Залежно від характеру елементів та змісту економічних явищ, зв'язки між якими відображаються в пропорціях на макроекономічному рівні розрізняють такі основні види структурних співвідношень: відтворювальні, соціальні, галузеві, регіональні. зовнішньоекономічні.У структурній характеристиці економіки особлива роль належить пропорціям відтворення. Ці пропорції відображають можливості економічного зростання промислового виробництва та його ефективності Відтворювальні пропорції характеризують співвідношення: між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, між заміщенням використаних засобів виробництва та новоствореною вартістю, між споживанням та нагромадженням. між виробничими галузями та інфраструктурою. До основних вартісних пропорцій, що характеризують розвиток економіки на всіх стадіях процесу відтворення,належать співвідношення: між заміщенням використаних засоб1в виробництва (фондом зам1щення) та новоствореною вартістю (чистою продукцією), між нагромадженням (фондом нагромадження) та споживанням (фондом споживання). Визначальна роль, у структурній характеристиці економіки належить галузевій структурі Характер галузевої структури економіки пов'язаний із сучасним станом суспільного поділу праці, тобто з процесами диференціації та інтеграції в структурних перетвореннях промисловості на шляху від централізованої до ринкової економіки. Територіальне розміщення основних елементів того чи того міжгалузевого комплексу, різноманітність цих елементів, а також їхні зв'язки з певною геосистемою країни (геосистема включає системи розміщення населення, техніко-економічну та соціальну інфраструктуру, системи природокористування та захисту природи) формують економічну основу регіональної структури економіки. Соціальна структура відображає розподіл народного господарства за формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва, за рівнем доходів певних верств населення. Своєрідним дзеркалом стану економіки є структура зовнішньої торгівлі.

34. Сутність, завдання, пріоритети зовнішньоекон політики дер-ви. Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, а особливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання е об'єктивною необхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересів країни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніх рівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрями використання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції та ліквідацію монополізму. До головних цілей державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні належать: забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку країни, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, створення найбільш сприятливих умов для залучення національної економіки в систему світового поділу праці та її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн. Регулювання такої діяльності здійснюється за допомогою законів України, актів тарифного та нетарифного регулювання, економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансових, кредитних та ін.), рішень недержавних органів управління економікою, які ухвалюються відповідно до їхніх статутних документів, договорів, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності. Держ рег зовн-ек діяльності здійсн за допомогою адмін та ек методів. Адм методи безпосередньо впливають на госп відносини, а ек-діють через ринковий механізм. Адм методи найдоцільніше застосовувати за умов ек нестабільності, зрост дефіциту та інфляції. Ними користуються, як правило, протягом короткого терміну з метою захисту економіки країни або її відродження через мобілізацію та оптимальне використання ресурсів. До них належать ембарго (повна заборона зовн-ек діяльності), ліцензування, квотування, специф вимоги до товару та ін. Ек методи регулювання займають провідне місце в період стабілізації економіки. До них належать митні тарифи, збори, імпортні депозити (в галузі імпорту), пільгові кредити експортерам, гарантії, субсидії, звільнення від сплати податків тощо. Основними видами зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля, фінансово-кредитні операції, підприємницька діяльність, науково-технічна кооперація з іноземними підприємцями, надання їм різноманітних послуг.

38. Сутність та завд. регіон. економічної політики. Державна регіон. ек. пол. — це сук-сть організ.-прав. та ек. заходів, які здійсн. держ. у сфері регіон. розв. країни відповідно до її поточних і стратег.цілей. Обєктами ДРЕП є територіальні утворення, в межах яких здійснюється держ управління та місцеве самоврядування. Склад цих обєктів визначається адмін-терит устроєм та ек районуванням України. Субєктами ДРЕП є органи держ влади, представницькі органи самоврядування, які в межах своєї компетенції розвязують проблеми соц-ек розвитку регіонів. Рег. пол-ка держ. передб. поступове вирівнюв. існуючих відміностей між ек. й соц. рівнями розв-ку окремих регіонів, зважаючи на їхні істор., демограф., прир.-рес. та ек. особливості, і спрямов. на підтримку внутрішньорегіон. та міжрегіон. збалансованості соц.-ек. розв. та суттєве поліпшення екол. стану регіонів. Склад. частини ДРЕП та їх завдання: 1. Ек. політика( забезпеч. регіонів можливостями для самостійного розвитку на умовах самофінанс. та самозабезп. Складу ек. пол.: бюджетна та податк. пол.; планув., прогноз. та програм. розв. регіону; використ. прир. ресурсів і власності регіону (інвестиційна політика); розміщ. прод. сил; по-л-ка розв. регіон. комплексів (АПК; транспортний, буд.); контрольно-аналіт. діяльність та ін форм. забезпеч. 2. Соц. пол. забезп. зрост. рівня доб-роб. насел.; соц. захист; забезп. гром. рівних прав і можлив. щодо вибору місця прож. та працевл. Ефект. соц. п. дуже залежить від ек. можл. держ.-(тобто від частки НД, що спрямовується на споживання)..Гол. завд. соц. політики є забезп. соц. захисту різних верств насел. регіонів.Це може бути фін підтримка, працевлаштування, продаж товарів за зниженими цінами, безкоштовне хорчування, мед обслуговування інвалідів тощо. Забезпечення прожиткового мінімума. 3. Наук.-техн. пол. Вона спрямовується на визначення пріоритетів щодо вдосконал. та розв. інвестиц. та інно-вац. діяльності в регіоні і баз. на попередн. вивченні та аналізі наук.-техн. комплексу регіону. 4. Гол. мета екол. п. є оздоровл. довкілля. 5. Демогр. п.(спрямована на гальмування депопуляційних процесів і деструктурування населення.). 6. Гуман. п.. Гол. мета — це дух. розв. сусп., його морал. і фіз. стан. До складу гуман. п. вх. держ. підтримка на-вч. закладів, лікарень, поліклінік, театрів, кіно-рів, клубів... 7. Нац. п.. Спрямов. на забезп. констит., пол., ек. і соц. прав громадян незалежно від нац.і та віроспов. 8. Зовнішньоек. п.. 9. Управлінська п

39. Мех-зм реаліз-ії регіон. ек. пол-ки дер-ви. Важл. практ. інстр-м реалізації ДРЕП є чіткий законод. розподіл повноважень, відповід-сті та фін.-ек. бази між різними рівнями управл.: загально-держ., регіон. і місцевим. Д. рег. регіонального ек. розв. забезп. активізацію господ. діял-сті в рег-х, запровадж. нові виробн. відносини і впливаючи на поліпш. використ. прир.-рес-ного та ек. потенціалу; створює умови для посилення спеціаліз. регіонів, прискореного розв. прогресивних галузей ек., залучення іноз. кап-лу в регіони з найсприятл. умовами, а також здійснює держ. регул., спрям. на ліквід. локальних екол. криз та створ. на-лежних умов для життєд-сті насел. на тер-ії країни. Осн. склад. елем-ми мех-зму держ. рег. є: • законод.-норм. база; •бюдж.-фін. рег. регіон. розв.; • реалізація держ. регіон. програм, а також індикат. прогнозів і місц. програм соц.-ек. розв. відповідних адміністр.-територ. утворень; • створ. та розв. спец. ек. зон у певних регіонах; • розв. міжрег. та прикорд. співроб-ва; Законод.-нормат. база створює прав. основу для реалізації та зміцн. відносин “центр — регі-они”( З-ни Ук. “Про місцеві Ради нардепів та місц. і регіон. самовряд.; “Про формування місц. орг-ів влади” ; “Про столицю Укр. — місто-герой К.” ; “Про бюдж. систему Укр.”,... Законод. акти визнач. права і обов'язки регіонів у бюдж. і податк. пол. Укр., їх повноваження в управлінні майном, що перебуває у загальнодерж. власності, їх участь у реалізації загаль-нод. та регіон. програм. Викор. прямого держ. інвестування, надання субсидій, створ. спец. фондів для фінанси. програм, залуч. іноз. та вітч. прив. капіталу, пільгове кредитув. й оподаткув., преференції та використ. поза-бюдж. коштів посилюють вплив держ. на ек. регіонів.

40. Засоби та методи ДР соц.-ек. розвитку регіонів. Держрегулюв. регіон. розв. склад. з адміністрат.-прав., ек. та специф.-територ-ного регулюв. Адміністр.-правове регул. вкл. розробку регіон. програм на середньо- та коротк. періоди (до 5 років). Програми спрямова-но на виріш. проблем поточної збалансованості, стабілізації ек-ки, подо-лання спаду виробн-ва, фінанс. оздоровл.. Для забезп. страт. перетворень в ек. регіону та позит. змін у соц.-ек. ситуації можуть складатися так звані стр-рні програми на довго- та середньостр. перспективу (5—10 років). Ек. регул. передбачає викор. ек. регуляторів розміщ. прод. сил і регіон. розв. До ек. регуляторів з боку держ. належать податк. пол.; цін. пол., квоти та ліцензії, дотації та субвенції, держ. закупівлі. Специфічно-тери-тор. регулювання визнач. конкретні методи держ. регул. розвитку регіонів, через проведення типологізації регіонів на макро- і мікрорівні. Типологізація регіонів проводиться за такими параметрами: геогр. полож.: клім. умови; наявність прир. рес-сів; рівень ек. й соц. розв.; стр-ра господ-ва; рі-вень розв. виробн. та соц. інфрастр-ри; рівень розвитку зовнішньоек. зв'язків. Після осн. розподілу регіонів за типами можна додатк. виділити регіо-ни з різною демограф. ситуацією, різним соц.-психол. кліматом тощо. Для врахування прир., ек., соц.-демогр. та істор.-етніч. умов і факторів, що вплив. на формув. регіон. комплексів для регул. осн. територ-х пропорцій і визнач. стратегії розв. в Укр. застос. мезорайонувашія, в осн. якого покла-дено 8 ек. регіонів: 1.Дон. (Дон., Луг. обл.); 2.Придніпр. (Дніпр., Зап., Кіров. обл.); 3. Схі-дний (Полт., Сум., Харк. обл.); 4. Центр. (К., Черк. обл., м. Київ); 5. Полі-ський (Вол., Житом., Рівн., Черніг. обл.); 6. Подільський (Він., Терноп. Хмел. обл.); 7. Причорн. (АР Крим, Микол., Херс., Од. обл., м. Севаст.); 8. Карпатс. (Закарп., Льв., Ів.-Фр., Чернів. обл.). Регіон. держ. адміністрації мають широкі повноваження в галузі соц.-ек. розв.; в галузі бюджету та фінансів; управління майном, приватизації та підпр-тва...

41. Місц. бюджети як фін. основа соц-ек. розв. регонів. Склад. елем. ДРЕП є держ. рег. фінанс. пол-ка (ДРФП), тобто сук-сть держ. фінанси. заходів для розв'язання фінанси. проблем регіонів. ДРФП передбачає низку заходів щодо вдосконалення пропорцій розподілу доходів і видатків зведеного бюджету між Держ. бюджетом і місц. бюджетами відповідно до компетенції, ф-цій та обов'язків, які виконують центр. та місц. органи держ. викон. влади й органи місц. самоврядування. Проведення ДРФП передб. застосув. відповідної системи бюдж. регулюв., збалансув. доходів і витрат на всіх рівнях бюдж. системи з урахув-ням рівнів забезп-ня територій країни об'єктами соц. інфрастр-ри та застосув. фінанс. нормативів забезпеченості потреб населення. Через місц. бюджети до насел. доводяться кінцеві рез-ти виробн-ва, розподіл. суп. фонди спожив. між окремими верствами насел., фінанси. розв-к галузей виробн. сфери передовсім місц. та харч. промисловості, комунального господарства. Осн. функціми місц. бюджетів є: •форм. грош. фондів для забезпеч. діяльності місц. органів влади; •розподіл і використ. грош. коштів між галузями ек-ки; •контроль за фінанс.-господ-кою діяльністю підпр-в, організ-й, установ, підвідомчих органам місц. самоврядування. Доходи місц. бюдж. форм. за рах-к власних і регулюючих джерел доходів. Власні доходи -означ.,що кошти належать суб'єкту бюдж. права або повністю, або у твердо фіксов. частці і надходять до місц. бюдж., обминаючи бюджети вищого рівня. Регулюючі доходи охопл. всю сук-сть грош. коштів, що передаються з держ. бюдж. на місця: проценти відрахувань від держ. податків, дотації, субвенції, кошти, отримані з держбюдж. за взаєморозрах-ми. Власні доходи місц. бюдж. форм. за допом. місц. податків і зборів. Усі чинні місц. податки і збори можна класифік. за двома ознаками: за мех-змом дії та за ознакою податк. ініціативи.