6. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності. Основні ознаки тексту.

Текст –це писемний або усний мовленнєвий масив, що становить лінійну послідовність висловлювань, об’єднаних у тематичну і структурну цілісність. Отже, текст виступає обов’язковим складником комунікативного поцесу, допомагає віксувати, зберігати і передавати інформацію в просторі і часі.

Найменша одиниця часу – надфразна єдність, абзац, що є одиницями різних принципів членування тексту. Одиницями тексту також є розділи, підрозділи, глави.

Залежно від ситуації спілкування значна частина текстів може матеріалізуватися як у писемній, друков. Формі, так і усній. Основним елементом тексту є дане (тема, предмет висловлювання) і нове (основний зміст висловлювання).

Основними ознаками тексту є:

- зв’язність – визначальна категорія тексту, основним показником якої є розвиток теми і формальні засоби (семантично близькі слова і фрази, граматичні і стилістичні одиниці тощо).

- цілісність, яка забезпечується змістовою, комунікативною, структурною і формально-граматичною цілісностями

- членованість. Будь-який текст можна комунікативно членувати на частини з метою полегшення сприйняття інформації адресатом.

- завершеність – ознака текстів, що передбачає їхню формальну і змістову закритість.

- інформативність уособлює інформативний масив тексту, що міститься не лише в його організації, а випливає з її взаємодії з авторською і читацькою свідомістю.

Розрізняють два основні види тексту – монологічний та діалогічний.

Отже, текст є основною одиницею мовленнєво-професійної діяльності. Не можна навчати усному і писемному монологу без врахування професійної спрямованості тексту.

7. Характеристика офіц.-ділового стилю.

Офіційно-діловий стиль це мова ділових паперів, о використовуються в офіційно-діловому спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.

Основне призначення стилю – регулювання офіційно-ділових стосунків. Головні ознаки: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання, наявність усталених мовних зворотів. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику. Виокремлюють такі його функціональні підстилі:

Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.

Дипломатичний — використовується в сфері між­державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.

Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, за­питів, повідомлень тощо.

Адміністративно-канцелярський — використовуєть­ся в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, дого­ворів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

Як і сам офіційно-діловий мовний стиль, його підстилі мають власну сферу застосування, межі якої визначаються метою й умовами ділового спілкування. Вони виступають засобом функціонування взаємозв’язаних між собою систем документації — цілісних утворень із певними специфічними рисами (система управлінських, адміністративних документів та спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, юридична тощо).

Офіційно-діловий стиль реалізується в таких текстах: закон, кодекс, устав, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, список, перелік, накладна.