21.Комунікативні ознаки культури мовлення

Головними комунікативними ознаками культури мовлення є правильність, змістовність, логічність, багатство, точність, виразність, доречність і доцільність.

Правильність – визначальна ознака культури мовлення, яка полягає у відповідності його літературним нормам, що діють у мовній системі.

Змістовність – глибоке усвідомлення теми, головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми, різнобічне та повне розкриття теми, лаконічність, послідовність, логічність. Створення плану та тези висловлювання для послідовності висловлювання. Уникнення логічних помилок: тавтології, поєднання логічно несумісних слів, порушення порядку слів у реченні, неправильне вживання похідних сполучників українськї мови, Точність великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, від активного словникового запасу. Багатство мовлення – використання найрізноманітніших мовних зворотів, емоційно-образної лексики, фразеологізмами.

Виразність мовлення досягається виокремленням найважливих місць свого висловлювання, розкриттям власного ставлення до предмета висловвлювання. Доречність і доцільність залежить предовсім від того, наскільки повно і глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата.

20. Мова та культура мовлення в житті професійного комунікатора.

Мова - показник загальної культури людини, її інтелекту мовної, культури. Мовна культура шліфується і вдосконалюється у процесі спілкування, зокрема під час виконання професійних обов’язків. Воеа виявляється у володінні професійною мовою, вмінні висловлюватись правильно, точно, логічно, майстерно комунікативно виправданими мовними засобами залежно від мети і ситуації спілкування. Усі ці критерії регламентує мовознавча наука – культура мови. Це поняття репрезентує три основні аспекти: ортологічний, комунікативний і етичний. Культура мови – галузь мовознавства, що кодифікує норми, стандарти репрезентації мовної системи. Вона не лише утверджує норми літературної мови, а й пропагує їх забезпечуючи стабільність і рівновагу мови. Базою вимогою та основою культури мовлення є правильність. Для всіх фахівців особливо важливо оволодіти нормами мови документів і усного ділового спілкування. Нормативний аспект культури мовлення – один з найважливіших але не єдиний. Можна, не порушуючи норми української літературної мови, спавитине гатив не враження на співбесідника. Мова має величезний запас мовних засобів, якими треба послуговуватися, враховуючи ситуацію, сферу спілкування, статутні ознаки співбесідників. Учі ці засоби мають бути мобілізовані на досягнення комунікативної мети. Ці питання становлять передовсім комунікативний аспект культури.

Єтичний аспект культури виявляє лінгвістична дисципліна – мовний етикет: типові формули вітання, побажання, запрошення, прощання. Неабияке значення мають і тон розмови, вміння вислухати іншого, вчасно і доречно підтримати тему.

Високу культуру мовлення фахівця визначає досконале володіння українською літератуною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності. Культура мовлення – невід’ємна складова загальної культури особистості. Володіння культурою мовлення – важлива умова професійного успіху та фахового зростання.