5.6. Характеристика ринків фінансових та страхових послуг

Розширення сфери послуг і підвищення її частки в структурі суспільного виробництва приводить до того, що фінансові послуги здобувають дедалі більшу значущість для становлення і розвитку ринкових відносин, стають елементом економічного зростання національної економічної системи в умовах глобальної конкуренції на світових ринках. Такі тенденції свідчать про необхідність виокремлення у структурі фінансового ринку такого його елементу, як ринок фінансових послуг.

Ринок фінансових послуг – це особлива, властива лише ринковій економіці сфера економічних взаємовідносин, де здійснюється купівля-продаж, розподіл і перерозподіл фінансових активів країни між сферами економіки. Сьогодні фінансові послуги мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш динамічно розвивається та частина сфери послуг, яка пов’язана із задоволенням потреб суспільного виробництва: фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги, інформаційне і бухгалтерське обслуговування.

Фінансова послуга – операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовими вважаються такі послуги [24, с. 80–81]:

• випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та / або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

• довірче управління фінансовими активами;

• діяльність з обміну валют;

• залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення;

• фінансовий лізинг;

• надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

• надання гарантій та поручительств;

• переказ грошей;

• послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

• торгівля цінними паперами;

• чинникинг;

• інші операції.

Фінансова послуга як відповідний інститут фінансово-економічних відносин – це сукупність різноманітних форм мобілізації й використання фондів фінансових ресурсів, специфічні методи прискорення обігу капіталу, своєчасне його залучення в ті сфери діяльності, де в ньому є найбільша потреба, переміщення фінансових ресурсів з вільного обігу в інвестиції.

Сфера надання фінансових послуг може розглядатися як сукупність усіх фірм, що надають фінансові послуги. З іншого боку, сфера надання фінансових послуг – об’єднання таких традиційних і сегментованих галузей промисловості, як банківська діяльність, цінні папери, страхування, нерухомість, кредит, фінанси. Наприклад, у США сфера надання фінансових послуг включає нефінансові корпорації типу “Дженерал Моторс”, “Ford Motor Company”, “Sears”, які зайняті у виробництві та наданні фінансових послуг.

Для фінансового ринку, щоб бути повністю досконалим, необхідно:

• всім учасникам мати доступ на ринок і будь-кому з учасників не мати контролю над цінами;

• інформація стосовно фінансових активів повинна бути легкодоступною для всіх учасників;

• не повинно бути перешкод щодо вільної торгівлі фінансовими активами;

• у стягненні податків, зборів не має бути спотворення, перекручування.

Якщо ці умови є, то ціни на фінансові активи точно і швидко відображають інформацію про них, а фінансові ринки можна вважати ефективними.

Нині у сфері надання фінансових послуг змагання за клієнтів стало суворим. Коли банки мали монополістичну владу, то не було потреби в розвитку маркетингової діяльності, але в умовах конкурентної боротьби виробничий розвиток і маркетинг – критичні чинники для успіху фірм, що надають фінансові послуги. Оскільки стандартна економічна модель ринкової структури припускає виживання продукції з більш низькою вартістю, то клієнти повинні мати вигоду з більш низьких цін і більш широкого вибору фінансової продукції і послуг як зростання змагання. Тобто наявність ринку фінансових послуг сприяє оптимізації структури ринкової економіки, прискорює рух капіталу, знижує собівартість фінансового продукту та в цілому задовольняє потреби споживача фінансових послуг.

Міжнародна торгівля як товарами, так і послугами, переміщення людей і рух капіталу в даний час немислимі без страхування, що є невід’ємною частиною міжнародних торгових контрактів.

Страхування як особливий вид господарської діяльності припускає створення за рахунок внесків учасників економічних відносин цільових фондів для відшкодування збитків, що виникли внаслідок страхового випадку.

До найважливіших особливостей страхування належать [24, с. 46]:

1. цільове фінансування і використання коштів. Матеріальний збиток відшкодовується лише в обов’язково обговорених випадках і межах;

2. ймовірний характер, обумовлений тим, що заздалегідь невідомі ні термін настання страхової події, ні розмір збитків, ні те, чи його конкретного матеріального інтересу і в якій мірі вона торкнеться;

3. матеріальна зацікавленість суб’єкта страхування у позитивному результаті заходу, який страхується.

Існує кілька класифікацій страхування, зокрема особисте, майнове, страхування відповідальності перед третьою особою. При особистому страхуванні об’єктами страхування є життя, здоров’я, працездатність людини.

При майновому страхуванні об’єктом, якого є різні види власності юридичних і фізичних осіб, завжди необхідна об’єктивна страхова оцінка майна і збитку. Страхування відповідальності перед третіми особами виникає при здійсненні неправильних дій страхувальником або його бездіяльності і є його обов’язоком відшкодувати збиток визначеним юридичним і фізичним особам. На відміну від майнового страхування у цьому випадку об’єктом страхових відносин є не власність, якій може бути завданий збиток, а економічний інтерес у його грошовому виразі.

Особливим видом страхування є страхування ризиків, зокрема технічних ризиків, ризиків неплатежу, так званих некомерційних ризиків – страхування іноземних інвестицій від політичних ризиків. В умовах підвищення у зовнішньоторговельному обороті питомої ваги машин і устаткування, включаючи постачання комплексного устаткування для підприємств і проведення будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт на території країн-імпортерів, широко застосовується страхування технічних ризиків і відповідальності перед третіми особами:

• будівельно-монтажне страхування;

• страхування машин від поломок;

• страхування післяпускових гарантійних зобов’язань;

• страхування імпортованого в країну комплектного устаткування;

• страхування електронного устаткування;

• страхування відповідальності перед третіми особами при будівельно-монтажних роботах.

Після Другої світової війни в практиці міжнародної торгівлі значне місце займають постачання промислового устаткування, компенсаційні та інші експортно-імпортні угоди на базі довготермінових кредитів. З метою гарантії погашення кредитів в обумовлений термін кредитори в багатьох випадках здійснюють страхування експортних кредитів, або ризику неплатежу. Особливе значення страхування ризику неплатежу набуває в умовах ринкової економіки, коли окремі підприємства й організації самостійно виходять на зовнішній ринок, встановлюються прямі комерційні зв’язки без достатнього знання своїх партнерів, умов торгівлі у відповідних країнах.